Арлекін художник італ Arlecchino pittore англ The Harlequin Painter картина котру створив флорентійський художник Джован

Арлекін-художник (італ. Arlecchino pittore, англ. The Harlequin Painter) — картина, котру створив флорентійський художник Джованні Доменіко Ферретті в середині 18 ст.

Джованні Доменіко Ферретті (1692-1768)

Арлекін-художник (англ. The Harlequin Painter), 1751

Полотно, олія.

Феретті і побутовий жанр

В добу рококо значимими вважали релігійний живопис та історичний жанр на античні теми, саме ними і займався Ферретті. Тим несподіванішим для шанувальників серйозного живопису було його звертання до театральних сцен з Арлекіном та до побутового жанру, престижність котрого була тоді невисокою. Художник також звертався до побутових сцен і того, що отримало назву карикатура.

Про помітний розголос серії картин з Арлекіном роботи Ферретті свідчать також численні копії з його картин та їх інтерпретації чи власні звертання до теми іншими художниками.

У 1780-х рр. картини з зображеннями Арлекіна перевів у гравюри Себастьяно Бенедетто Бартолоцці, що збільшило їх популярність.

Старовинне товариство при одному з флорентійських монастирів мало власний театральний гурток.

Малий флорентійський театрик підтримували як самі флорентійці, так і шляхетний Ораціо Санседоні з міста Сієна. Відвідувачами цього театрика були також сам Ферретті та його двоюрідний брат священик Антоніо Франческо Горі, знайомець венеціанського комедіографа Карло Гольдоні.

Веселі вистави з витівками Арлекіна настільки сподобались сієнцю Ораціо Санседоні, що він замовив художнику Джованні Доменіко Ферретті серію картин з зображенням сцен з цим театральним персонажем. Серед них художник і подав в одній картині пришелепкуватого Арлекіна-кухаря, що жадібно кинувся готувати їжу, забувши про все на світі. За уявами того часу Арлекін, невдаха і недалекий розумом, був ненажерою і заради їжі міг покинути навіть залицяння до Коломбіни.

Таким же незграбним залишався Арлекін і тоді, коли обрав фах художника.

Опис твору

Більш кумедним, ніж в сцені куховарства, постав він в картині «Арлекін-художник». Він оголосив себе портретистом і до нього в майстерю завітала тендітна пані з замовою на портрет. Арлекін кинувся аврально наповнювати фарбами великі горщики, бо зажадав прибутків. Відсутність палітри його не бентежила, як і відсутність художніх навичок, адже попереду його чекали гроші за портрет. Арлекін швидко накидав фарби на полотно просто з горщиків, вважаючи, що швидкість і бажання скоро впоратись йому допоможуть. Але не спрацювало — замість тендітної пані на полотні виникла потворна істота з зареликим ротом і велетенським бюстом...

Див. також

Посилання

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
А. К. Дживелегов, «Итальянская народная комедия», Москва, 1954.
Gambelli, Delia (1993). Arlecchino a Parigi. Rome: Bulzoni. .
Ferrone, Siro (2006). Arlecchino. Vita e avventure di Tristano Martinelli attore. Bari: Lateraz. .
Andrews, Richard (2008). The Commedia dell'Arte of Flamino Scala: A Translation and Analysis of 30 Scenarios. Lanham, Maryland: The Scarecrow Press. .