Аргос (цар)

А́ргос (дав.-гр. Ἄργος) — персонаж давньогрецької міфології, четвертий цар Аргоса, син Зевса (або ) і . Став царем або після Форонея, або після Апіса. Одружився з Евадною, з нею мав синів Форбанта (за деякими джерелами його мати була Мелантоміка), , , , і Тірінфа.

Аргос Ἄργος
Міфологія	давньогрецька
Місцевість	Аргос
Заняття	цар
Посада	цар Аргоса^[d]
Батько	Зевс або
Мати
Дружина	Евадна
Діти	Форбант, , , , , Тірінф
Місце поховання	Аргос
Пов'язані події	привіз пшеницю з Лівії і висадив її біля міста Аргоса

Він є епонімом міста Аргос, назвав Пелопоннес Аргосом. На його честь названо ще гай, у якому за легендою сховалися 5 тисяч жителів Аргоса під час спартанської навали у V столітті до н. е. Спартанський цар Клеомен I наказав його підпалити і всі ті, хто там сховався, згоріли насмерть.

Аргос привіз з Лівії пшеницю і вперше посадив її на теренах Пелопонесса. Також він заклав у Харадрі храм Деметри Лівійської. Помер в Аргосі, там його й поховано.

Королівські титули
Попередник: Апіс	цар Аргоса {{{роки}}}	Наступник: Джерела Павсаній, Ἑλλάδος περιήγησις (Опис Еллади), 2, 16, 1; 2, 22, 5; 2, 25, 8; 3, 4, 1. (гр.) Псевдо-Аполлодор, Βιβλιοθήκη (Бібліотека), II 1, 1—2; 2, 2-3. (гр.) Гай Юлій Гігін, Fabulae («Міфи»), 145. (лат.) Аврелій Августин, De Civitate Dei (Про град божий), XVIII 6. (лат.) Мифы народов мира: Энцикл. в 2 т. / гл. ред. С. А. Токарев. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 1 : А—К. — С. 100. (рос.) Karl Kerényi, Die Mythologie der Griechen — Die Götter- und Menschheitsgeschichten. dtv, München 1994. (нім.) Michael Grant, John Hazel, Lexikon der antiken Mythen und Gestalten. dtv, München 2004. (нім.) Robert von Ranke-Graves, Griechische Mythologie — Quellen und Deutung. rororo, Hamburg 2001. (нім.) West, M.L. (1985), The Hesiodic Catalogue of Women: Its Nature, Structure, and Origins, Oxford, (англ.) Argus Griechische Mythologie [1] [ 27 травня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)