Аргентинська економічна криза

Аргентинська економічна криза — криза, що відбулась в економіці Аргентини наприкінці 1990-их — початку 2000-их років. З точки зору макроекономіки, кризовий період почався зі зменшення реального ВВП у 1999 році й завершився у 2002 році з відновленням зростання ВВП, однак причини колапсу аргентинської економіки та їхній вплив на населення помітні й нині. Іноді криза датується тільки 2001—2002 роками.

Кульмінацією кризи стали заворушення у грудні 2001 року, під час яких країну захопила хвиля мародерства. Тоді ж Аргентина оголосила про найбільший в історії дефолт (132 мільярди доларів).

Причини

Однією з причин кризи називають монетаристські реформи , в ході яких була приватизована державна власність і запроваджена прив'язка національної валюти до долара США . Окрім того, для іноземних інвесторів в Аргентині створювались особливі умови — вони цілковито звільнялись від податків на 5-25 років, в результаті чого, за деякими оцінками, багатомільярдні іноземні інвестиції супроводжувались втратою принаймні 280 мільярдів доларів прибутку за десятиліття.

Жорстка прив'язка до дорогої валюти (долара) зробила аргентинські товари неконкурентноспроможними, що у подальшому негативно позначилось на розвитку промисловості. Окрім того, через жорстку прив'язку Центробанк Аргентини позбавив себе можливості реального впливу на ситуацію. Після того, як у 1999 році Бразилія провела девальвацію, її економіка стала привабливішою для інвесторів, ніж аргентинська. Це призвело до відтоку капіталів.

У 1990-их роках Аргентина почала виплачувати свої грошові борги за рахунок нових боргів за більш високими відсотками. Одночасно кредити брались для покриття бюджетного дефіциту. За роки президентства Карлоса Менема і Фернандо де ла Руа державний борг зріс до 132 мільярдів доларів, що у подальшому призвело до значних витрат з його обслуговування. Незадовго до дефолту, однак, МВФ відмовився надавати Аргентині нові кредити. У зв'язку з цим МВФ і США звинувачують у непослідовності у відношенні до Аргентини, оскільки МВФ тривалий час наполягав на проведенні жорсткої бюджетної політики й видавав Аргентині великі кредити для покриття дефіциту, але наприкінці 2001 року змінив свою позицію.

Називаються й інші причини, що сприяли більш важким наслідкам кризи:

• Недосконалість податкової системи, яка дозволяла ухилятись від сплати податків (ухиляння від сплати ПДВ становила до 40%).
• Масштабна корупція.
• Заборгованість регіонів центральному уряду.
• Високі щорічні поточні боргові платежі — 5 мільярдів доларів на рік.
• Світова рецесія та кризи в економіках країн, що розвиваються (Південно-Східної Азії та Росії), які призвели до зменшення ВВП i відтоку капиталів з Аргентини.
• Непередбачуване збільшення поточних соціальних виплат при тому, що провадилась політика їх скорочення у довгостроковій перспективі.

Часопис подій

• 24 жовтня 1999. Фернандо де ла Руа переміг на президентських виборах; перед виборами він обіцяв не змінювати неоліберальну економічну модель, створену за президентства Карлоса Менема. При цьому у країні вже тоді фіксувався високий рівень безробіття й величезна різниця у прибутках між бідними й багатими.
• 12 липня 2001. Кредитні агентства знизили кредитний рейтинг Аргентини, що призвело до ускладнення ситуації на фінансових ринках.
• 2 серпня 2001. Конгрес урізав зарплатню держслужбовцям і пенсії на 13% в рамках програми жорсткої економії.
• 3 листопада 2001. Фернандо де ла Руа оголосив про план реструктуризації 95 мільярдів доларів державного боргу.
• 2 грудня 2001. Уряд оголосив про обмін державних облігацій на нові, що мають нижчі відсоткові зобов'язання і більший термін погашення.
• 2/3 грудня 2001. Введені жорсткі обмеження на зняття готівки з банківських рахунків — $250 на тиждень.
• 4 грудня 2001. Кредитно-рейтингове агентство Fitch присвоїло Аргентині найнижчий, дефолтний кредитний рейтинг DDD.
• 6 грудня 2001. МВФ заблокував виділення Аргентині чергового траншу кредиту у 1,3 мільярди доларів.
• 7 грудня 2001. Уряд звернувся до коштів приватних пенсійних фондів на умовах, які були розцінені як конфіскація.
• 12 грудня 2001. Через виплати за кредитами залишились невиплаченими 1,4 мільйони пенсій.
• 19 грудня 2001. Всією країною проходять масові заворушення через скрутне економічне становище; уряд заявляє про намір провести дев'яту за ліком комплексну програму економії.
• 20 грудня 2001:
  • У заворушеннях і сутичках з поліцією загинуло 20 чоловік.
  • Введено надзвичайний стан.
  • Міністр економіки подав у відставку.
• 21 грудня 2001:
  • Президент Фернандо де ла Руа пішов у відставку.
  • Призупинено всі бюджетні валютні операції.
• 23/24 грудня 2001. В. о. президента Адольфо Родрігес Саа оголосив про найбільший в історії дефолт (132 мільярди доларів).
• 14 листопада 2002. Аргентина не змогла погасити черговий кредит, що створювало загрозу нового дефолту.

Наслідки

У короткостроковій перспективі в Аргентині різко знизився рівень ВВП, значно знизилась купівельна спроможність населення, значно збільшився рівень бідності. За даними Світового банку, кількість населення за межею бідності в Аргентині зросла з 28,9% у 2000 році до 35,4% у 2001 й сягнула піку у 2002 році (54,3%), після чого почала знижуватись і сягнула 9,9% у 2010 році. У 2001 році співвідношення зовнішнього державного боргу до ВВП становило 56,9% від ВВП, але через дефолт і падіння ВВП до 2002 року цей показник зріс до 153,2%, після чого почав знижуватись на 20-40% на рік. З 2001 року в Аргентині падав рівень безробіття (18,3% у 2001 році, 17,9% у 2002, 16,1% у 2003; у 2009 році — 8,6%).

Для деякого зменшення ефекту наслідків кризи для населення уряд Аргентини запровадив диференційований підхід у виплаті внесків, в результаті чого банки зазнали збитків у 6-10 мільярдів доларів. Уряд також відмовився від зобов'язань у низці інфраструктурних проектів та при цьому заборонив підвищувати тарифи на комунальні послуги. Контроль над цінами став одним з найважливіших пунктів антикризової програми.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
2. . Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
3. . Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
4. Тарасов О. М. Аргентина – ще одна жертва МВФ [ 4 березня 2012 у Wayback Machine.]
5. . Архів оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
6. Кортес-Конде Р. Економічна криза в Аргентині: причини й наслідки [ 28 серпня 2011 у Wayback Machine.] // Економічна історія. Огляд / Під ред. Л. І. Бородкіна. Вип. 10. М., 2005. С. 180—182
7. Трофимов Г. Аргентинський крах – повторення вивченого? [ 3 січня 2012 у Wayback Machine.]
8. "Родина" усунута від влади
9. . Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
10. Аргентинці обирають дефолт
11. . Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
12. Fitch оголосило дефолт в Аргентині
13. . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 18 березня 2012.
14. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 березня 2012.
15. . Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
16. . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 18 березня 2012.
17. Аргентинцы громят магазины. BBC. 19 грудня 2001. оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 11 листопада 2023. (рос.)
18. . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 18 березня 2012.
19. . Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 18 березня 2012.
20. . Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 18 березня 2012.
21. Аргентині загрожує дефолт
22. . Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 18 березня 2012.
23. . Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 18 березня 2012.

Посилання

• Кортес-Конде Р. Економічна криза в Аргентині: причини й наслідки [ 28 серпня 2011 у Wayback Machine.] // Економічна історія. Огляд / Під ред. Л. І. Бородкіна. Вип. 10. М., 2005. С. 180—182.