Ара кс інші назви дав гр Араке тур Арас вірм Араку перс Ерез азерб Араз річка в Закавказзі права притока Кури Довжина 99

Аракс
Аракс
	Вид на Аракс з боку Ірану
39°20′16″ пн. ш. 41°19′41″ сх. д. / 39.33792000002777201° пн. ш. 41.32823000002777292° сх. д.
Витік	Бінгель (Туреччина)
• координати	39°20′16″ пн. ш. 41°19′41″ сх. д. / 39.33792000002777201° пн. ш. 41.32823000002777292° сх. д.
Гирло	Кура
• координати	40°01′06″ пн. ш. 48°27′12″ сх. д. / 40.018400000027774865° пн. ш. 48.45350000002777335° сх. д.
Басейн	d
Країни:	Туреччина; Вірменія; Азербайджан; Іран;
Регіон	Східний Азербайджан; Сюнік
Довжина	994 км
Площа басейну:	102 тис.
Середньорічний стік	213 м³/с
Притоки:	ліві — Ахурян, Раздан, Арпа, Вохчі, Акарі, праві — ,
	Медіафайли у Вікісховищі

Ара́кс (інші назви: дав.-гр. Араке, тур. Арас, вірм. Араку, перс. Ерез‎, азерб. Араз) — річка в Закавказзі, права притока Кури. Довжина 994 км, площа басейну 102 тисяч км².

Опис

Бере початок у Туреччині на схилах гори Бінгель. Протікає територією Вірменії, Ірану, Азербайджану. Впродовж 605 км є державним кордоном Вірменії та Азербайджану з Туреччиною та Іраном.

У верхів'ях типова гірська річка. Нижче, вступаючи у межі Араратської рівнини, розбивається на низку рукавів, далі перетинає гірські хребти, тече у вузькій каньйоноподібній долині. Останні 150 км протікає широкою . Середні витрати біля гори 213 м³/с, нижче, біля міста (Саатли) 131 м³/с.

Притоки

Головні притоки: ліві — Ахурян, Раздан, Арпа, Вохчі, Акарі, праві — , .

Живлення змішане. Водами Араксу зрошують та Муганський степи в Азербайджані. Щорічно виносить 16 мільйонів тонн наносів.

Поселення

На березі Араксу, за 10 км на південь від кордону з Вірменією, розташоване турецьке місто (Игдир).

Каскад ГЕС

Споруджуються ГЕС Аракс, (ГЕС Хода-Афарин).

Джерела

Аракс// Велика українська енциклопедія

Література

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

Словарь современных географических названий. — Екатеринбург: У-Фактория. Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. 2006. [ 18 вересня 2019 у Wayback Machine.]