Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Аостське герцогство (італ. Ducato di Aosta; фр. Duché d'Aoste) — спочатку графство, а згодом герцогство на півночі Італії під владою Савойського доіму, що існувало з початку XI століття до кінця XVIII, коли його незалежні інститути були об'єднані з інститутами князівства П'ємонтського князівства. Титул «герцог Аоста» продовжував використовуватися синами савойських монархів. Територія герцогства сьогодні є регіоном Валле-д'Аоста в Італії.
| Аостське герцогство італ. Ducato di Aosta фр. Duché d'Aoste | |||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| Столиця | Аоста | ||||
| Мови | французька мова | ||||
| Релігії | Католицтво | ||||
| Форма правління | Герцогство | ||||
| Історія | |||||
| - Засновано | XI століття | ||||
| - Ліквідовано | 1766 | ||||
| Сьогодні є частиною | Валле-д'Аоста | ||||
Історія
В X та на початку XI століть Аостським графством керували єпископи Аости. Однак після смерті єпископа Ансельма в 1026 році імрератор Конрад II забезпечив, щоб світська влада над важливою альпійською територією перейшла до шурина єпископа, його союзника Гумберта (Умберто) I Білорукого, а не залишалася прив'язаною до єпархії, яку очолив недружній Конраду племінник Ансельма Бурхард. Син Гумберта Оттон (Одо) одружився з Аделаїдою Туринською і отримав владу над . У середині XIII століття імператор Священної Римської імперії Фрідріх II (з династії Гогенштауфенів) підніс статус графство до герцогства.
В 1561 році герцог Еммануїл Філіберт зробив французьку мову офіційною мовою герцогства, але воно зберегло свої власні традиційні інститути аж до 1766 року. Герцогство отримало свого першого інтенданта в 1773 році, проте мало власну систему оподаткування до 7 жовтня 1783 року. За словами Жана-Батіста де Тільє (помер у 1744 р.):
 | Герцогство Аоста завжди було державою, утворюючи єдине неподільне тіло. Сімдесят вісім церковних веж, точніше міст, селищ, парафій та окремих громад, які існують у Долині, є членами цієї держави. |  |
Графи та Герцоги Аостські
Титул графа Аостського був частиною титулатури глави Савойської династії, починаючи з її родоначальника Гумберта I (20-і роки XI століття). У середині XIII століття імператор Священної Римської імперії Фрідріх II (з династії Гогенштауфенів) перетворив Аостську долину в герцогство. Регіон був частиною земель Савойського дому (окрім періоду французької окупації у 1539–1563). Герб Валле д'Аоста знаходився в гербі Савойського дому аж до об'єднання Італії 1870.
Під час Рісорджименто, титул «герцог Аостський» був частиною титулу спадкоємця сардинского престолу. Проте у 1845 титул був наданий синові спадкоємця (тобто, онукові правлячого тоді в П'ємонті короля Карла Альберта) — Амедею, 1-му герцогу Аостському.
Сьогодні Герцог Аостський (італ. Duca d'Aosta, фр. Duc d'Aoste) — титул голови Аостської гілки Савойського дому. Син Аймоне, герцога Аостського (короля Хорватії Томіслава ІІ) та Ірини, принцеси Грецької Амедео ді Савойя-Аостський — 5-й Герцог Аостський з 1948 по 2006 рік, претендент на трон Королівства Італії і герцог Савойський з 1983 року. Був титулярним королем Хорватії під ім'ям Звонимир II, принц Боснії і Герцеговини, воєвода Далмації, Тузли та Темуна з 1943 по 1945 рік.
Див. також
Примітки
- Rule (1883), p. 2–4
- Rule (1883), p. 3–4
- Rule (1883), p. 2
- Street (1998), p. 398.
- Farrell-Vinay (2005), p. 253
- Kain & al. (1992), p. 364
Література
- Farrell-Vinay, Giovanna (2005), Welfare Provision in Piedmont, Health Care and Poor Relief in 18th- and 19th-century Southern Europe, Burlington: Ashgate, с. 250—88.
- Kain, Roger J.P. та ін. (1992), The Cadastral Map in the Service of the State: A History of Property Mapping, Chicago: University of Chicago Press.
- Rule, Martin (1883), , London: Kegan Paul, Trench, & Co., архів оригіналу за 14 травня 2022, процитовано 14 травня 2022
- Street, Jack D. (1998), The Independence of Savoy and Autonomy of the Valle D'Aosta, The French Review, Vol. 71, No. 3, с. 396—404.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Aostske gercogstvo ital Ducato di Aosta fr Duche d Aoste spochatku grafstvo a zgodom gercogstvo na pivnochi Italiyi pid vladoyu Savojskogo doimu sho isnuvalo z pochatku XI stolittya do kincya XVIII koli jogo nezalezhni instituti buli ob yednani z institutami knyazivstva P yemontskogo knyazivstva Titul gercog Aosta prodovzhuvav vikoristovuvatisya sinami savojskih monarhiv Teritoriya gercogstva sogodni ye regionom Valle d Aosta v Italiyi Aostske gercogstvo ital Ducato di Aosta fr Duche d Aoste XI stolittya 1766 Prapor Gercogstvo Aosta istorichni kordoni na kartiGercogstvo Aosta v 1749 roci Stolicya Aosta Movi francuzka mova Religiyi Katolictvo Forma pravlinnya Gercogstvo Istoriya Zasnovano XI stolittya Likvidovano 1766 Sogodni ye chastinoyu Valle d AostaIstoriyaV X ta na pochatku XI stolit Aostskim grafstvom keruvali yepiskopi Aosti Odnak pislya smerti yepiskopa Anselma v 1026 roci imrerator Konrad II zabezpechiv shob svitska vlada nad vazhlivoyu alpijskoyu teritoriyeyu perejshla do shurina yepiskopa jogo soyuznika Gumberta Umberto I Bilorukogo a ne zalishalasya priv yazanoyu do yeparhiyi yaku ocholiv nedruzhnij Konradu pleminnik Anselma Burhard Sin Gumberta Otton Odo odruzhivsya z Adelayidoyu Turinskoyu i otrimav vladu nad U seredini XIII stolittya imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Fridrih II z dinastiyi Gogenshtaufeniv pidnis status grafstvo do gercogstva V 1561 roci gercog Emmanuyil Filibert zrobiv francuzku movu oficijnoyu movoyu gercogstva ale vono zbereglo svoyi vlasni tradicijni instituti azh do 1766 roku Gercogstvo otrimalo svogo pershogo intendanta v 1773 roci prote malo vlasnu sistemu opodatkuvannya do 7 zhovtnya 1783 roku Za slovami Zhana Batista de Tilye pomer u 1744 r Gercogstvo Aosta zavzhdi bulo derzhavoyu utvoryuyuchi yedine nepodilne tilo Simdesyat visim cerkovnih vezh tochnishe mist selish parafij ta okremih gromad yaki isnuyut u Dolini ye chlenami ciyeyi derzhavi Grafi ta Gercogi AostskiTitul grafa Aostskogo buv chastinoyu titulaturi glavi Savojskoyi dinastiyi pochinayuchi z yiyi rodonachalnika Gumberta I 20 i roki XI stolittya U seredini XIII stolittya imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Fridrih II z dinastiyi Gogenshtaufeniv peretvoriv Aostsku dolinu v gercogstvo Region buv chastinoyu zemel Savojskogo domu okrim periodu francuzkoyi okupaciyi u 1539 1563 Gerb Valle d Aosta znahodivsya v gerbi Savojskogo domu azh do ob yednannya Italiyi 1870 Pid chas Risordzhimento titul gercog Aostskij buv chastinoyu titulu spadkoyemcya sardinskogo prestolu Prote u 1845 titul buv nadanij sinovi spadkoyemcya tobto onukovi pravlyachogo todi v P yemonti korolya Karla Alberta Amedeyu 1 mu gercogu Aostskomu Sogodni Gercog Aostskij ital Duca d Aosta fr Duc d Aoste titul golovi Aostskoyi gilki Savojskogo domu Sin Ajmone gercoga Aostskogo korolya Horvatiyi Tomislava II ta Irini princesi Greckoyi Amedeo di Savojya Aostskij 5 j Gercog Aostskij z 1948 po 2006 rik pretendent na tron Korolivstva Italiyi i gercog Savojskij z 1983 roku Buv titulyarnim korolem Horvatiyi pid im yam Zvonimir II princ Bosniyi i Gercegovini voyevoda Dalmaciyi Tuzli ta Temuna z 1943 po 1945 rik Div takozhValle d Aosta Gercog AostskijPrimitkiRule 1883 p 2 4 Rule 1883 p 3 4 Rule 1883 p 2 Street 1998 p 398 Farrell Vinay 2005 p 253 Kain amp al 1992 p 364LiteraturaFarrell Vinay Giovanna 2005 Welfare Provision in Piedmont Health Care and Poor Relief in 18th and 19th century Southern Europe Burlington Ashgate s 250 88 Kain Roger J P ta in 1992 The Cadastral Map in the Service of the State A History of Property Mapping Chicago University of Chicago Press Rule Martin 1883 London Kegan Paul Trench amp Co arhiv originalu za 14 travnya 2022 procitovano 14 travnya 2022 Street Jack D 1998 The Independence of Savoy and Autonomy of the Valle D Aosta The French Review Vol 71 No 3 s 396 404