Анісько Володимир Антонович

Володимир Антонович Анісько (3 жовтня 1937 — 5 серпня 2005) — радянський і російський актор театру та кіно. Заслужений артист РРФСР (1973) та народний артист Російської Федерації (1999).

Анісько Володимир Антонович
Народився	3 жовтня 1937(1937-10-03) Хабаровськ, РРФСР, СРСР
Помер	5 серпня 2005(2005-08-05) (67 років) Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Знання мов	російська
Заклад	Московський драматичний театр імені К. С. Станіславського
Роки активності	з 1960
Нагороди
IMDb	ID 0030099
Народний артист Російської Федерації (26.01.1999) Творчість Ролі у театрі «Учень диявола» Б. Шоу — Річард; «Тригрошова опера» Б. Брехт, К. Вайль — Мекхіт; «Анна» — Микола; «Сповідь молодої людини» (Підліток) Ф. М. Достоєвський — Версилов; «Одруження Білугіна» — Агішин; «Продавець дощу» — Білл Старбак; «Сповідь» з автобіографічної книги О. І. Герцен «Минуле і думи» — Герцен; «Собаче серце» М. О. Булгаков — Професор Преображенський; «Танго» С. Мрожек — Стоміл; «Іванов» А. П. Чехов — Лебедєв; «Гріхи його батька» за «Привидами» Г. Ібсен — пастор Мандерс (театр Маяковського); «Дачники» М. Горький — Басов; «Полковнику ніхто не пише» Г. Г. Маркес — Сабас; «Чоловічий рід, однина» — Альбер; «Міщанин-дворянин» Мольєра — вчитель філософії. Фільмографія 1961 — Чисте небо — приятель Олексія у бомбосховищі; 1969 — Звинувачуются в убивстві — Карташов, льотчик; 1970 — Визволення; 1971 — Інспектор карного розшуку — Володя Архіпов, художник; 1976 — Солдати свободи — ад' ютант Толбухіна; 1977 — Остання двійка — Леван; 1979 — Так і буде — Ніколаша; 1979 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Підпасок з огірком — Антон Володимирович Цвєтков; 1980 — Швидше за власну тінь — батько Олени; 1981 — Затишшя — Петро Олексійович Веретьев, поміщик, брат Надії; 1981 — Ленін в Парижі — «наплевіст»; 1983 — За синіми ночами — Міша, артист, чоловік Ольги Миколаївни; 1991 — По Таганці ходять танки — Генадій Степанович, директор магазину; 1992 — Дрібниці життя — Інокентій Михайлович, продюсер «Мадлен»; 1995 — Фатальні яйця — Стравинський. Примітки Почётное звание присвоено указом президента России № 135 от 26 января 1999 года. оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 11 лютого 2017. Русский драматический театр: Энциклопедия / Под общ. ред. М. И. Андреева, Н. Э. Звенигородской, А. В. Мартыновой и др. — М : Большая Российская энциклопедия, 2001. — С. 27. АНИСЬКО Владимир Антонович 03.10.1937-05.08.2005 (рос.). Киносозвездие. оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 13 січня 2016. Могила В. А. Анисько. оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 2 травня 2017.