Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Антіохійська школа — гілка ранньої патристики з центром в Антіохії, яка на противагу Александрійській школі наполягала на буквальному тлумаченні Біблії.
Тоді як александрійці розробляли синтез християнства із вченням Платона, антіохійці наслідували Аристотеля. Вони не тільки не відкидали наукового знання, але й (за свідченням Епіфанія) «з ранку до вечора сиділи над заняттями, намагаючись викладати уяву про Бога за допомоги геометричних фігур». У христологічних питаннях антіохійські богослови підкреслювали людський бік Христа, а александрійці — божественний. Найпомітніші представники — Діодор Тарський, , Іван Золотоустий і Теодорит Кирський. Учнем антіохійської школи був знаний єресіарх Несторій; засудження несторіанства з боку Кирила Александрійського позначило собою занепад антіохійського богослов'я.
Специфіка антіохійського богослов’я
Антіохійська богословська школа (як і Александрійська) була однією з найавторитетніших у християнському світі. Християнство в Антіохії має довгу традицію і згадки про антіохійських християн є в Біблії, в Діяннях Святих Апостолів: "Всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії" (Дії. 6, 5) та "Після того подався Варнава до Тарсу, щоб Савла шукати. А знайшовши, привів в Антіохію. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперш християнами названо учнів. Прибули ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохії" (Дії. 11, 25 – 27). Антіохія часто згадується в Діяннях Святих Апостолів, що свідчить про важливість цього міста для ранніх християн (як пише в Діяннях, послідовників христового вчення почали називати християнами саме в Антіохії). Діяльність апостола Павла та інших ранніх церковних діячів додавали авторитету Антіохійській общині, яка згодом стала Антіохійським патріархатом.
Засновниками Антіохійської богословської школи були пресвітери Дорофей і Лукіан[1]. Лукіан був в свій час видатним церковним діячем в галузі виправлення і коректування текстів Старого і Нового Завітів, які були зіпсовані переписчиками та єретиками.
Великий вплив на школу мав перипатетизм, популярний в Антіохії. Перипатетики були прихильниками вчення Аристотеля і відзначалися чіткістю в міркуваннях та любов’ю до логічності та раціональності. Саме Антіохійська богословська школа певною мірою проклала Аристотелю шлях до середньовічного богослов’я. Реалізм та раціоналізм (в богословському розумінні) були головними її рисами, так само, як містицизм та алегоризм були головними рисами школи Александрійської. Антіохійці були майстрами діалектики. Їхні сучасники відзначають, що вони любили і вміли сперечатися, а своє вчення розкривали за допомогою філософських категорій Аристотеля та силогізмів. Антіохійці вирізнялися логічністю та чіткістю. За допомогою логічних міркувань вони намагалися наблизити божественне та надприродне до людського розуміння.
Якщо александрійці були схильними розглядати річ чи поняття в цілому, то антіохійці більше значення придавали окремим її частинам. Вони були схильні досліджувати конкретні предмети та явища[3]. В тріадології антіохійці більше схилялися до вивчення властивостей окремих іпостасей Трійці, а не до обґрунтування їх єдності. Тому вони виявилися схильними до субординаціоналістського (субординація – підпорядкування), за своїм духом аріанства, яке чіткіше розділяло іпостасі, ніж до ортодоксальної тріадології, яка була значною мірою александрійською і підкреслювала єдність та рівність іпостасей Трійці. В галузі христології Антіохійська богословська школа була схильна розділяти божественну і людську природи Христа і навіть дійшла до крайнощів, розділивши Христа на два суб’єкти та породивши несторіанство. З іншого боку саме антіохійська формула обмежувала монофізитські схильності александрійців.
Підкреслюючи силу та важливість розуму, антіохійці доходили до висновку, що ні в галузі природного, ні в галузі надприродного немає нічого, що не може збагнути людський розум. Учень Лукіана Аетій заявляв: "Я так добре знаю Бога і так добре розумію його, самого себе не знаю так добре, як знаю Бога". Висока оцінка людського пізнання призводила їх до того, що вони стирали межі між розумом і вірою та робили це не на користь віри (як александрійці, що теж цінували науку і розум), а на користь розуму і науки. Розум проголошувався єдиним абсолютним джерелом пізнання і перед ним відкривався широкий простір в галузях релігійної догматики, оскільки антіохійці часто намагалися надати догматичним дослідженням такої ж ясності і чіткості, якої можна було досягнути досліджуючи матеріальний світ. Звичайно, вони визнавали наявність таємного і неосяжного, але як писав А. Лебедєв, антіохійці довіряли розуму велику місію – пояснити істини християнської віри для людського мислення[6].
Що стосується дослідження і трактування Біблії, представники Антіохійської богословської школи були прихильниками буквального розуміння священних текстів. В їхньому розумінні алегоричне трактування Святого Письма не має ніякого сенсу і є простим фантазерством. Для розкриття суті Біблії антіохійці використовували історично-граматичний метод досліджень. При цьому вони звертали увагу на контекст сказаного, привід до висловлення автора священного тексту, розглядали синтаксис побудови мови, їх логічну послідовність, усували сумнівність і двозначність слів, визначали сенс писання з дидактичних, граматичних, лексичних, етимологічних, риторичних і логічних елементів. Такий підхід деколи призводив до недооцінки містично-пророчого значення текстів і невизнання богонатхнення низки явно міфічних біблійних розповідей, а то й книг. Теодор Мопсуетский заперечував канонічну вагу "Пісні на Піснями", а книгу Йова вважав навіть не єврейського походження і писав, що: "Цю книгу написала людина, що мислить по-язичницьки". Про прихований зміст Теодор писав – якщо він і є, то "пошук цього змісту повинен проводитися не шляхом довільного тлумачення тексту Писання, як це роблять алегористи, але через ретельне дослідження тексту, логічного зв'язку і паралельних місць".
На відміну від александрійців, для антіохійців дуалізм був по суті чужим явищем. Антіохійська богословська школа трактувала дух і матерію, як різні, але не протилежні, а скоріш навіть взаємопов’язані поняття і відповідно матерія не є причиною чи втіленням зла. Це відобразилось на їхньому трактуванні сутності людини. Душа і тіло є рівноцінними атрибутами людини. Саме в їхньому єднанні і полягає велич людини: Образ Божий полягає не в духовності людини, тому що і ангели – духи, але про них не сказано, що вони створені на образ і подобу Бога. "Образ Божий полягає перш за все в переважанні людини над природою, над всіма живими істотами. Людина є вінцем світу – в людині існує гармонійне поєднання духа і матерії і вона, як мікрокосм підноситься над всією природою". Тіло людини смертне не тому, що воно дано людині в результаті гріхопадіння, а тому, що воно було створене таким самим Богом.
Антіохійці приділяли велику увагу моральним питанням та їхній реалізації в повсякденному житті. Вони вважали, що не відхід від світу (як в александрійців), а активна боротьба зі злом за перемогу християнських принципів є основою праведного життя. Вихідці з цієї школи вирізнялися як високоморальні та активні люди. Навіть ті з них, які були оголошені єретиками, нерідко були морально вищими за своїх опонентів. Про Несторія – одного з найвідоміших єресіархів цієї школи, А. Карташев казав: «З усіх єретиків немає більш симпатичного і здоровомислячого, ніж Несторій». Антіохійці поважали аскетизм – Іоанн Златоуст чотири роки провів в одному з монастирів Антіохії, а Діодор Тарсійский так мучив себе голодом, що Юліан Відступник трактував його худорбу як кару богів. Та все ж аскетизм сприймався скоріш, як метод випробування та самопідготовки до утвердження християнських ідеалів в практичній діяльності, ніж як самоціль.
В галузі сотеріології (сотер – спаситель) Антіохійська богословська школа дотримувалася принципу, що в богословських працях одержав назву сотеріологія антропологічного максималізму. Александрійці наголошуючи на тому що Ісус Христос, як боголюдина, своєю смертю на хресті спокутував минулі і майбутні гріхи кожної людини, яка глибоко повірить у нього, то для порятунку своєї духи залишається тільки вірити всьому написаному в Біблії. Натомість, антіохійці вважали і вчили, що людині, перш за все, необхідно, дізнатися, що в процесі порятунку дає християнинові Христос і його викупна смерть, а що потрібно від самого християнина. Людина повинна осягати християнську істину і неухильно її виконувати. Таким чином, за вченням антіохійців, смерть Христа тільки примирила людину з Богом, але досягти порятунку –- це справа вже самої людини.
Александрійська богословська школа була на рівні з Антіохійською найвпливовішими теологічними школами раннього християнства, але вони мали суттєві
Посилання
Антиохійський аріянський центр [ 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
Література
- Николай Дмитриевич Тальберг. История Церкви. Часть 1
- Адольф фон Гарнак. Історія догматів
- Сарвей В. Александрийская школа в истории философско-богословской мысли. Вид. 3 – М: КомКнига, 2011.
- Шафф Ф. Історія христианской церкви. Том 3. Никейское и посленикейское христианство. – Санкт-Петербург: Библия
для всех, 2007.
- Дулуман Є. К Александрийская и Антиохийская богословские школы: их влияние на становление
средневековых философии и богословия - Московская духовная академия, 1950
- Лебедев А. История Вселенських соборов. Ч. 1. Вселенскиє собори VI и V веков. – Москва: 2-а Типографія А. И. Снегиревой, 1896.
- Селезнев Н.Н.
Христология Ассирийской Церкви Востока. Анализ основных материалов в контексте истории формирования вероучения. М.: Euroasiatica, 2002.
- Сарвей В. Александрийская школа в истории философско-богословской мысли. Вид. 3 – М: КомКнига, 2011.
- Гурьев П. Феодор Мопсуетский. – Москва. Типография Л. і А. Снегиревыхь
- Болотов В. Лекции по истории древней церкви. — Петроград: Третья
Государственная Типография, 1918. — Т. 4.
- Карташев А. «Вселенские соборы»- Москва: Республика, 1994.
- Шмеман О. Исторический путь православия. Нью-Йорк, 1954
 | Це незавершена стаття з філософії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Antiohijska shkola gilka rannoyi patristiki z centrom v Antiohiyi yaka na protivagu Aleksandrijskij shkoli napolyagala na bukvalnomu tlumachenni Bibliyi Todi yak aleksandrijci rozroblyali sintez hristiyanstva iz vchennyam Platona antiohijci nasliduvali Aristotelya Voni ne tilki ne vidkidali naukovogo znannya ale j za svidchennyam Epifaniya z ranku do vechora sidili nad zanyattyami namagayuchis vikladati uyavu pro Boga za dopomogi geometrichnih figur U hristologichnih pitannyah antiohijski bogoslovi pidkreslyuvali lyudskij bik Hrista a aleksandrijci bozhestvennij Najpomitnishi predstavniki Diodor Tarskij Ivan Zolotoustij i Teodorit Kirskij Uchnem antiohijskoyi shkoli buv znanij yeresiarh Nestorij zasudzhennya nestorianstva z boku Kirila Aleksandrijskogo poznachilo soboyu zanepad antiohijskogo bogoslov ya Specifika antiohijskogo bogoslov ya Antiohijska bogoslovska shkola yak i Aleksandrijska bula odniyeyu z najavtoritetnishih u hristiyanskomu sviti Hristiyanstvo v Antiohiyi maye dovgu tradiciyu i zgadki pro antiohijskih hristiyan ye v Bibliyi v Diyannyah Svyatih Apostoliv Vsim lyudyam spodobalosya oce slovo i obrali Stepana muzha povnogo viri ta Duha Svyatogo i Pilipa i Prohora ta Nikanora i Timona ta Parmena i novovircya Mikolu z Antiohiyi Diyi 6 5 ta Pislya togo podavsya Varnava do Tarsu shob Savla shukati A znajshovshi priviv v Antiohiyu I zbiralis u Cerkvi voni cilij rik i navchali bagato narodu i v Antiohiyi najpersh hristiyanami nazvano uchniv Pribuli zh timi dnyami proroki vid Yerusalimu do Antiohiyi Diyi 11 25 27 Antiohiya chasto zgaduyetsya v Diyannyah Svyatih Apostoliv sho svidchit pro vazhlivist cogo mista dlya rannih hristiyan yak pishe v Diyannyah poslidovnikiv hristovogo vchennya pochali nazivati hristiyanami same v Antiohiyi Diyalnist apostola Pavla ta inshih rannih cerkovnih diyachiv dodavali avtoritetu Antiohijskij obshini yaka zgodom stala Antiohijskim patriarhatom Zasnovnikami Antiohijskoyi bogoslovskoyi shkoli buli presviteri Dorofej i Lukian 1 Lukian buv v svij chas vidatnim cerkovnim diyachem v galuzi vipravlennya i korektuvannya tekstiv Starogo i Novogo Zavitiv yaki buli zipsovani perepischikami ta yeretikami Velikij vpliv na shkolu mav peripatetizm populyarnij v Antiohiyi Peripatetiki buli prihilnikami vchennya Aristotelya i vidznachalisya chitkistyu v mirkuvannyah ta lyubov yu do logichnosti ta racionalnosti Same Antiohijska bogoslovska shkola pevnoyu miroyu proklala Aristotelyu shlyah do serednovichnogo bogoslov ya Realizm ta racionalizm v bogoslovskomu rozuminni buli golovnimi yiyi risami tak samo yak misticizm ta alegorizm buli golovnimi risami shkoli Aleksandrijskoyi Antiohijci buli majstrami dialektiki Yihni suchasniki vidznachayut sho voni lyubili i vmili sperechatisya a svoye vchennya rozkrivali za dopomogoyu filosofskih kategorij Aristotelya ta silogizmiv Antiohijci viriznyalisya logichnistyu ta chitkistyu Za dopomogoyu logichnih mirkuvan voni namagalisya nabliziti bozhestvenne ta nadprirodne do lyudskogo rozuminnya Yaksho aleksandrijci buli shilnimi rozglyadati rich chi ponyattya v cilomu to antiohijci bilshe znachennya pridavali okremim yiyi chastinam Voni buli shilni doslidzhuvati konkretni predmeti ta yavisha 3 V triadologiyi antiohijci bilshe shilyalisya do vivchennya vlastivostej okremih ipostasej Trijci a ne do obgruntuvannya yih yednosti Tomu voni viyavilisya shilnimi do subordinacionalistskogo subordinaciya pidporyadkuvannya za svoyim duhom arianstva yake chitkishe rozdilyalo ipostasi nizh do ortodoksalnoyi triadologiyi yaka bula znachnoyu miroyu aleksandrijskoyu i pidkreslyuvala yednist ta rivnist ipostasej Trijci V galuzi hristologiyi Antiohijska bogoslovska shkola bula shilna rozdilyati bozhestvennu i lyudsku prirodi Hrista i navit dijshla do krajnoshiv rozdilivshi Hrista na dva sub yekti ta porodivshi nestorianstvo Z inshogo boku same antiohijska formula obmezhuvala monofizitski shilnosti aleksandrijciv Pidkreslyuyuchi silu ta vazhlivist rozumu antiohijci dohodili do visnovku sho ni v galuzi prirodnogo ni v galuzi nadprirodnogo nemaye nichogo sho ne mozhe zbagnuti lyudskij rozum Uchen Lukiana Aetij zayavlyav Ya tak dobre znayu Boga i tak dobre rozumiyu jogo samogo sebe ne znayu tak dobre yak znayu Boga Visoka ocinka lyudskogo piznannya prizvodila yih do togo sho voni stirali mezhi mizh rozumom i viroyu ta robili ce ne na korist viri yak aleksandrijci sho tezh cinuvali nauku i rozum a na korist rozumu i nauki Rozum progoloshuvavsya yedinim absolyutnim dzherelom piznannya i pered nim vidkrivavsya shirokij prostir v galuzyah religijnoyi dogmatiki oskilki antiohijci chasto namagalisya nadati dogmatichnim doslidzhennyam takoyi zh yasnosti i chitkosti yakoyi mozhna bulo dosyagnuti doslidzhuyuchi materialnij svit Zvichajno voni viznavali nayavnist tayemnogo i neosyazhnogo ale yak pisav A Lebedyev antiohijci doviryali rozumu veliku misiyu poyasniti istini hristiyanskoyi viri dlya lyudskogo mislennya 6 Sho stosuyetsya doslidzhennya i traktuvannya Bibliyi predstavniki Antiohijskoyi bogoslovskoyi shkoli buli prihilnikami bukvalnogo rozuminnya svyashennih tekstiv V yihnomu rozuminni alegorichne traktuvannya Svyatogo Pisma ne maye niyakogo sensu i ye prostim fantazerstvom Dlya rozkrittya suti Bibliyi antiohijci vikoristovuvali istorichno gramatichnij metod doslidzhen Pri comu voni zvertali uvagu na kontekst skazanogo privid do vislovlennya avtora svyashennogo tekstu rozglyadali sintaksis pobudovi movi yih logichnu poslidovnist usuvali sumnivnist i dvoznachnist sliv viznachali sens pisannya z didaktichnih gramatichnih leksichnih etimologichnih ritorichnih i logichnih elementiv Takij pidhid dekoli prizvodiv do nedoocinki mistichno prorochogo znachennya tekstiv i neviznannya bogonathnennya nizki yavno mifichnih biblijnih rozpovidej a to j knig Teodor Mopsuetskij zaperechuvav kanonichnu vagu Pisni na Pisnyami a knigu Jova vvazhav navit ne yevrejskogo pohodzhennya i pisav sho Cyu knigu napisala lyudina sho mislit po yazichnicki Pro prihovanij zmist Teodor pisav yaksho vin i ye to poshuk cogo zmistu povinen provoditisya ne shlyahom dovilnogo tlumachennya tekstu Pisannya yak ce roblyat alegoristi ale cherez retelne doslidzhennya tekstu logichnogo zv yazku i paralelnih misc Na vidminu vid aleksandrijciv dlya antiohijciv dualizm buv po suti chuzhim yavishem Antiohijska bogoslovska shkola traktuvala duh i materiyu yak rizni ale ne protilezhni a skorish navit vzayemopov yazani ponyattya i vidpovidno materiya ne ye prichinoyu chi vtilennyam zla Ce vidobrazilos na yihnomu traktuvanni sutnosti lyudini Dusha i tilo ye rivnocinnimi atributami lyudini Same v yihnomu yednanni i polyagaye velich lyudini Obraz Bozhij polyagaye ne v duhovnosti lyudini tomu sho i angeli duhi ale pro nih ne skazano sho voni stvoreni na obraz i podobu Boga Obraz Bozhij polyagaye persh za vse v perevazhanni lyudini nad prirodoyu nad vsima zhivimi istotami Lyudina ye vincem svitu v lyudini isnuye garmonijne poyednannya duha i materiyi i vona yak mikrokosm pidnositsya nad vsiyeyu prirodoyu Tilo lyudini smertne ne tomu sho vono dano lyudini v rezultati grihopadinnya a tomu sho vono bulo stvorene takim samim Bogom Antiohijci pridilyali veliku uvagu moralnim pitannyam ta yihnij realizaciyi v povsyakdennomu zhitti Voni vvazhali sho ne vidhid vid svitu yak v aleksandrijciv a aktivna borotba zi zlom za peremogu hristiyanskih principiv ye osnovoyu pravednogo zhittya Vihidci z ciyeyi shkoli viriznyalisya yak visokomoralni ta aktivni lyudi Navit ti z nih yaki buli ogolosheni yeretikami neridko buli moralno vishimi za svoyih oponentiv Pro Nestoriya odnogo z najvidomishih yeresiarhiv ciyeyi shkoli A Kartashev kazav Z usih yeretikiv nemaye bilsh simpatichnogo i zdorovomislyachogo nizh Nestorij Antiohijci povazhali asketizm Ioann Zlatoust chotiri roki proviv v odnomu z monastiriv Antiohiyi a Diodor Tarsijskij tak muchiv sebe golodom sho Yulian Vidstupnik traktuvav jogo hudorbu yak karu bogiv Ta vse zh asketizm sprijmavsya skorish yak metod viprobuvannya ta samopidgotovki do utverdzhennya hristiyanskih idealiv v praktichnij diyalnosti nizh yak samocil V galuzi soteriologiyi soter spasitel Antiohijska bogoslovska shkola dotrimuvalasya principu sho v bogoslovskih pracyah oderzhav nazvu soteriologiya antropologichnogo maksimalizmu Aleksandrijci nagoloshuyuchi na tomu sho Isus Hristos yak bogolyudina svoyeyu smertyu na hresti spokutuvav minuli i majbutni grihi kozhnoyi lyudini yaka gliboko povirit u nogo to dlya poryatunku svoyeyi duhi zalishayetsya tilki viriti vsomu napisanomu v Bibliyi Natomist antiohijci vvazhali i vchili sho lyudini persh za vse neobhidno diznatisya sho v procesi poryatunku daye hristiyaninovi Hristos i jogo vikupna smert a sho potribno vid samogo hristiyanina Lyudina povinna osyagati hristiyansku istinu i neuhilno yiyi vikonuvati Takim chinom za vchennyam antiohijciv smert Hrista tilki primirila lyudinu z Bogom ale dosyagti poryatunku ce sprava vzhe samoyi lyudini Aleksandrijska bogoslovska shkola bula na rivni z Antiohijskoyu najvplivovishimi teologichnimi shkolami rannogo hristiyanstva ale voni mali suttyeviPosilannyaAntiohijskij ariyanskij centr 16 zhovtnya 2012 u Wayback Machine LiteraturaNikolaj Dmitrievich Talberg Istoriya Cerkvi Chast 1 Adolf fon Garnak Istoriya dogmativ Sarvej V Aleksandrijskaya shkola v istorii filosofsko bogoslovskoj mysli Vid 3 M KomKniga 2011 Shaff F Istoriya hristianskoj cerkvi Tom 3 Nikejskoe i poslenikejskoe hristianstvo Sankt Peterburg Bibliya dlya vseh 2007 Duluman Ye K Aleksandrijskaya i Antiohijskaya bogoslovskie shkoly ih vliyanie na stanovlenie srednevekovyh filosofii i bogosloviya Moskovskaya duhovnaya akademiya 1950 Lebedev A Istoriya Vselenskih soborov Ch 1 Vselenskiye sobori VI i V vekov Moskva 2 a Tipografiya A I Snegirevoj 1896 Seleznev N N Hristologiya Assirijskoj Cerkvi Vostoka Analiz osnovnyh materialov v kontekste istorii formirovaniya veroucheniya M Euroasiatica 2002 Sarvej V Aleksandrijskaya shkola v istorii filosofsko bogoslovskoj mysli Vid 3 M KomKniga 2011 Gurev P Feodor Mopsuetskij Moskva Tipografiya L i A Snegirevyh Bolotov V Lekcii po istorii drevnej cerkvi Petrograd Tretya Gosudarstvennaya Tipografiya 1918 T 4 Kartashev A Vselenskie sobory Moskva Respublika 1994 Shmeman O Istoricheskij put pravoslaviya Nyu Jork 1954 Ce nezavershena stattya z filosofiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi