Антуан д'Омон де Рошебарон

Антуан д'Омон де Рошебарон (фр. Antoine d'Aumont de Rochebaron; 1601 — 11 січня 1669) — військовий діяч Французького королівства, 1-й герцог д'Омон, маркиз Вілікуер, Колау та Шепес, граф де Верзе, барон д'Естрабонес, маршал Франції.

Антуан д'Омон де Рошебарон
фр. Antoine d'Aumont de Rochebaron
Народився	1601
Помер	11 січня 1669(1669-01-11) Париж, Королівство Франція ·цереброваскулярні хвороби
Країна	Франція
Діяльність	офіцер
Знання мов	французька^[1]
Військове звання	маршал Франції
Рід	^d
Батько	^d
Діти	^d
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з шампанського шляхетського роду д'Омон. Онук маршала Жана VI д'Омона Другий син Жака II д'Омона та Шарлотти де Вілікуер.

Розпочав службу при дворі короля Людовика XIII. Вперше відзначився у війську в 1621 році при облозі Монтобана під час чергового повстання гугенотів. Отримав поранення під час облоги Ла-Рошелі — в 1627 році на острові Ре. 1628 року був учасником зайняття цього міста. 1629 року брав участь у захоплені фортеці Сузе.

1629 року був призначеним капіталом королівських гвардійців. 1633 року стає кавалером Ордену Святого Духа. 1636 року призначено губернатором Булоні, стратегічно важливого міста поряд з Іспанськими Нідерландами. 1637 року відбив напад іспанців на французькі володіння. За цим брав участь в облозі Гесдіна 1639 року, Аррасу 1640 року і Ейр-сюр-ля-Ліса 1641 року.

1646 року отримав звання генерал-лейтенанта. Протягом того ж року брав участь в захоплені міста Кортрейк, фортеці Мардик і Дюнкерку. 1647 року відзначився при облозі Лансу, а наступного року — в битві біля Лансу.

1649 року з початком Фронди залишився вірним королівському двору та кардиналу Мазаріні. 1650 року під орудою маршал Сезара де Шуазеля дю Плессі-Праслена в битві під Ретелем проти фрондерів та іспанців на чолі із Генріхом де Тюренном. Тут керуючи правим флангом королівського війська забезпечив повну перемогу над Тюренном. За це невдовзі стає маршалом Франції.

1662 року призначений губернатором Парижу. 1665 року стає герцогом та пером Франції. У 1667 року очолив одну з армій в Деволюційній війні проти Іспанії. Діяв спочатку уздовж фландрського узбережжя, зайнявши міста Берг і Верне. Потім рушив до Артуа, де захопив Куртре і Ауденарде. Слідом за цим зайняв Армантьєр і Брюгге.

По завершенню війни 1668 року повернувся до Парижу, де помер 1669 року від апоплексії.

Родина

Дружина — Катерина Скарон де Воре

Діти:

• (1632—1704), 2-й герцог д'Омон
• Шарль (д/н—1695), абат монастиря Сен-П'єр в Юзерші
• Єлизавета (д/н—1717), дружина графа Шарль де Брольї, генерал-лейтенанта
• Катерина-Марі (д/н—1708), аббатиса монастиря Сен-Жюлен дю Пре

Джерела

• Christophe Levantal: Ducs et pairs et duchés-pairies laïques à l’époque moderne. 1519—1790. Éditions Maisonneuve & Larose, 1996
• Christine Méry-Barnabé: Célèbres en Berry. Les personnalités de l'Indre. 256 S., Alan Sutton, Saint-Cyr-sur-Loire 2006, , стор. 33–34.

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563