Антоніо Олінто

Антоніо́ Олі́нто (порт. Antônio Olinto) — місто на півдні бразильського штату Парана. Населення 7,73 тисячі осіб (2000), з них третина — українці. Площа 465 км². Значний осередок українців у Бразилії.

Антоніо Олінто Antônio Olinto
герб
Антоніо Олінто на карті штату Парана.
Основні дані
25°59′09″ пд. ш. 50°11′49″ зх. д. / 25.98583° пд. ш. 50.19694° зх. д. / -25.98583; -50.19694Координати: 25°59′09″ пд. ш. 50°11′49″ зх. д. / 25.98583° пд. ш. 50.19694° зх. д. / -25.98583; -50.19694
Країна	Бразилія
Регіон	Парана
Межує з — сусідні нас. пункти ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1], ^d^[1] ^?
Засновано	1895
Площа	469,755 км²
Населення	7351
· густота	15 осіб/км²
· ІЛР	0,711
Висота НРМ	802 м
Назва мешканців	порт.-браз. antoniolintense
Телефонний код	(+55) 42
Часовий пояс	UTC−3
GeoNames	6322674
OSM	r297675  ·R
муніципалітет Бразилії	4101309
Міська влада
Мапа
Антоніо Олінто Антоніо Олінто (Бразилія)
Антоніо Олінто у Вікісховищі

Історія заснування

Засновано 1895 у рамках урядової програми заселення Бразилії. Від 1960-х рр. — місто. 1896 в Антоніо Олінто прибуло 2022 слов’ян, серед них 350 українських родин із Тернопільщини та 40 польських — переважно одружені селяни, що придбали земельні ділянки від 10 до 25 акрів.

У 1920 році тут проживало 420 українських родин, у 1950-х роках - 230 родин, з околицями - 310 родин.

Життя української громади

Українські поселенці тривалий час зберігали свої етнічні особливості і фактично до середини 20 століття мало асимілювалися. Українська родина жила за давніми звичаями, зберігала патріархальний характер, із чітко визначеними ролями поміж членами сім’ї — залежно від віку та статі. Кількість дітей на родину становила 8,4, а після 1950 — 7,1. Велику роль у житті українських родин Антоніо Олінто відігравала й відіграє релігія та церква. Місцеві парохи УГКЦ мають значний вплив на світогляд українців Антоніо Олінто, розвиток їхніх громадських та культурних інституцій. Так, І. Михальчук (парох в Антоніо Олінто упродовж 1910-1950) був визнаним авторитетом і суворим наставником, що контролював релігійні, виховні й соціальні організації українців — , сільсько-господарські кооперативи, шкільне товариство тощо. Українська громада Антоніо Олінто має дерев’яну церкву Непорочного Зачаття з образом покровительки храму, вишитим дорогоцінними коралами, що їх пожертвували парафіяни. Церква нині є в переліку туристичних об’єктів штату. Щорічно третьої неділі листопада в Антоніо Олінто відбувається Марійська проща, яка збирає багато віруючих з усієї Бразилії (приїздить до 20 тисяч прочан). Чимало дівчат та хлопців присвячують своє життя релігії, працюючи в Інституті катехиток святого Серця Ісуса, служебницях Непорочної Діви Марії, Чині святого Василія Великого. Більшість українців Антоніо Олінто займається сільським господарством, вирощує квасолю, кукурудзу, жінки й дівчата займаються вишиванням і писанкарством.

Література

• Andreazza Maria Luiza. Paraíso das delícias: um estudo da imigração ucraniana 1895-1995. Curitiba, 1999;
• Boruszenko O. Os ucranianos. 2 ed. Curitiba, 1995. Vol. 22, № 108.
• М.-Л. Андреаза Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — Київ, 2001., стор. 576

Посилання

1. OpenStreetMap — 2004.
   d:Track:Q936
2. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .