Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на .
|
Анто́нівка — село в Україні, у Томашпільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. Населення становить 1488 осіб.
село Антонівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район | Тульчинський район |
Громада | Томашпільська селищна громада |
Основні дані | |
Засноване | 1750 |
Населення | 1488 |
Площа | 4,78 км² |
Густота населення | 311,3 осіб/км² |
Поштовий індекс | 24213 |
Телефонний код | +380 4348 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°31′43″ пн. ш. 28°25′53″ сх. д. / 48.52861° пн. ш. 28.43139° сх. д.Координати: 48°31′43″ пн. ш. 28°25′53″ сх. д. / 48.52861° пн. ш. 28.43139° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 209 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 24200, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт Томашпіль, пл. Тараса Шевченка, буд. 1 |
Карта | |
Антонівка | |
Антонівка | |
Мапа | |
Сучасність
Антонівка — село, до 2020 центр сільської ради, розташоване на східних відрогах Подільської височини, у долині річки Русава, що впадає у Дністер. Воно лежить за 8 км від районного центру Томашпіль і за 30 км від залізничної станції Вапнярка. З Томашполем має автобусне сполучення. Через село пролягає траса міжміського автосполучення Томашпіль — Могилів-Подільський.
Протяжність села з півночі на південь становить близько 7 км, площа — 488 га. Населення — 1337 чол. (01.01.2008 р.)
В селі Антонівка функціонує середня 1-3 ступенів, у якій навчається 103 дитини Діє торговельна мережа з п'ятьох крамниць та одного кафе-бару. Функціонує тваринницький комплекс, тік, ФАП, олійний млин. В жовтні 2012 року відкрито та освячено новозбудований Свято-Михайлівський храм. Для будівництва храму докладено чимало зусиль з боку обласної та місцевої влади, а також завдяки підтримці самих жителів територіальної громади. З нагоди відкриття храму, службу правив митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон. В урочистому відкритті взяли участь перший заступник голови обласної державної адміністрації Іван Мовчан, керівництво та духовенство Томашпільського району. На базі новозбудованого храму функціонує дитяча недільна школа, де навчають педагоги з асоціації православних педагогів Томашпільського району.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Томашпільської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Томашпільського району, увійшло до складу новоутвореного Тульчинського району.
Географія
Історія
Перші документальні згадки про село належать до II половини 18 століття та є в церковних книгах Кам'янець-Подільської єпархії. Походження назви має декілька версій. По-перше, назву села пов'язують з ім'ям управляючого на хуторі Антона. По-друге, як розповідають старожили, спочатку тут виникло кілька хат, у яких жили лісові сторожі. Довкола стояли лісові масиви, які треба було охороняти. Ці масиви разом із багатьма родючими землями та десятками населених пунктів належали графові Потоцькому. Як свідчать перекази старожилів, село наше, назване на честь старшого сина Потоцького — Антона. За однією із легенд походження назви має і таку історію. В 1640 роках на місці теперішнього села буяли густі ліси, серед яких загубився невеличкий хутір, у якому налічувалось декілька хат, мешканцями яких були, здебільшого, члени однієї родини. В 1730 році із Західної України їхали через хутір чумаки. Вони повертались додому з повними возами солі. В чумака Антона захворів один віл. Викопав Антін недалеко від хутора землянку і залишився тут. Побудував він їз дерева хатину, женився і почав господарювати: розорав клапоть землі, засіяв зерном, став чекати урожаю. Згодом біля його будинку почали будуватись жителі з хутора. З'явилась ціла вулиця, яка постійно збільшувалась і переростала у велике поселення, яке згодом назвали Антонівкою, у честь його засновника — Антона.
Село ділилось на так звані кутки, які отримували назву за способом життя людей, їх ремеслами, з поваги до прізвищ знатних людей.
Так з'явились назви: Гончарівка — куток, де жили гончарі, які виготовляли горшки, гладущики, глечики, миски тощо. Кут — частина села, яка була відокремлена від основного поселення.
Оруд — куток, де був розташований маєток пана Рожанського. Сам пан жив у Польщі, а маєтком правив економ. Для панського столу тут вирощували різні овочі і фрукти. Це був панський «ogryd», що в перекладі з польської означає «огород».
Шляхта — куток, де проживали вихідці з Польщі, які працювали в панському маєтку (Долінські, Бачинські, Борсуківські, Желіжевські, Лозинські та іншого).
Про один з кутків села існує цікава давня легенда.
Безодня — куток, що знаходиться на границі сіл Антонівка і Вила. Це місце, де б'ють багато джерел. За легендою, тут колись було водоймище, яке живилось підземними водами, з якого селяни напували худобу. В жнива, спекотного дня, їхав до водоймища селянин, щоб напоїти волів. Тільки-но почали воли пити воду, як земля під ними розступилась і віз разом з волами пішов під воду. Жах охопив селянина. Він став кликати на допомогу. Почувши крик, збіглися люди, хотів витягти волів. Вдивлялись в чисту прозору воду, але побачити нічого не змогли. Мабуть, водоймище було без дна. З того часу це місце викликає у людей острах, пересторогу. Старожили і до сих пір стверджують, що вночі, у часи повного місяця, чути рев волів, які пішли під воду. А цікаві антоняни деколи заглядають у прозору, чисту воду, щоб перевірити правдивість цієї легенди.
Навколо села, на місці розроблених лісів, з'явились польові урочища: Вуглярки — це місце отримало назву через те, що тут випалювали деревне вугілля для кузні.
Цегельня — тут займались випалюванням цегли для потреб панського маєтку.
Березина — в цьому урочищі колись росли берези. Та для потреб Томашпільського цукрового заводу весь березовий гай був винищений.
Коритна — місце, схоже до корита.
Середній горб — межиріччя між нижньою і верхньою польовими річечками.
Степ — місце, яке розчистили від дерев і розорали для поля.
Суходіл — територія за селом, де відсутні джерела.
Ці назви окремих частин села збереглись і до сьогодні.
Кріпаччина
В ІІ половині 18 століття територія села різко починає зростати. Достеменно відомо, що в 1757 році в с. Антонівка прихожанами була побудована церква св. Архистратига Михайла. Спочатку вона була три купольна, дерев'яна, та в 1846 році була перебудована в одно купольну і в такому вигляді проіснувала до 1872 року. Також в селі було збудовано заїжджий двір для відпочинку чумаків, невелику гуральню, корчму, почалося використання річки Русави для будівництва млинів. На місці, де сьогодні споруджений адмінбудинок (сільрада, пошта, контора сільгосппідприємства), колись були побудовані потужні печі, для випікання хліба.
В той час в селах часто будували млини, бо це було прибутком панів, графів. Так, на початок 19 століття в селі розпочато будівництво середнього млина, а в 50-70 роках 19 століття німецькі інвестори побудували це два млини, які збереглися до сьогодення. Назва млинів походить від їх розташування відносно річки Русави: верхній, середній, нижній або «німецький». Господарем нижнього млина був Жучковський, верхній орендували євреї з Томашполя. Борошно високої якості, крупу та олію з Антонівки відправляли в різні куточки України і за кордон. Щодоби три млини виробляли 42-48 тонн борошна та круп, декілька тонн соняшникової олії. Верхній і нижній млин працювали цілодобово. З розвитком млинарства і рибальства, вигідним географічним положенням, шляхами сполучали, що проходили через село Антонівка, швидкими темпами почала зростати кількість населення.
В урочищі Огруд стояв панський маєток, у якому жив економ Романський (люди називали його паном). Коли приїжджали пани, вони теж тимчасово жили тут. Був садок із рідкісними фруктовими деревами, завезеними із Франції. У господарстві цього управителя були також завезені з-за кордону перші в селі індики. Ніхто з місцевих не бачив цих свійських птиць. Тому хлопці — шибайголови одного разу розігнали індик, за що були покарані трьома днями відсиджування у холодній. Напередодні скасування кріпацтва, більшість селян не мали землі. Не вистачало у них тягла і реманенту. Вони обробляли землю примітивними знаряддями, тому врожайність була низька: пшениці −7 пудів із десятини, жита — 10 пудів.
Капіталістичний розвиток
В 1861 році Олександр ІІ своїм указом скасував кріпосну залежність селян, у результаті чого селяни стали вільними і мали отримати до трьох десятин землі (одна десятина приблизно 1,2 га). На честь відміни кріпосного права чоловіки — умільці викопали криницю в центрі села, оздобили її, зібрали з кожного двору по 5 копійок і виготовили великий дерев'яний хрест. Біля підніжжя хреста встановили вилиту з металу табличку з надписом: « Цей хрест споруджено селянами Антонівки в пам'ять про відміну кріпосного права 1861 року». Відміна кріпосного права частково вплинула на соціально-економічний розвиток села, але питання пов'язані з розвитком освіти, вирішувались дуже повільно. В 1874 році при допомозі спільної каси прохожан, у розмірі 2288 рублів, і коштів графа Потоцького і Ліпенського було збудовано нову церкву. Найбільше турбувався про будівництво протоієрей Василь Лисич. Паралельно із будівництвом церкви будували приміщення церковно-приходської школи. В школі вивчали божий закон, грамоту, арифметику. В кінці 19 століття на початку 20 століття у селі з'явилися грамотні селяни, яких до 1861 року майже не було.
Але початок 20 століття не приніс великих змін в соціально-економічне життя мешканців села. Найбільш родючі землі належали поміщику Рожанському, деякі селяни були безземельними і працювали на поміщицькій землі. Під впливом революційних подій у 1905 році, а потім і Першої світової війни та Жовтневого перевороту, в Україні і зокрема в Антонівці відбулися страйки на підтримку революції (першими революціонерами були Телепенько Порфирій, Слободянюк Василь). Селяни вимагали розподілу поміщицьких земель.
Багато антонівчан брали участь у Першій світовій війні 1914 року. Росія була не підготовлена до війни, тому в лютому, як відомо, у Петербурзі стався революційний переворот. Події 1917 року докотились і до Антонівки. Учасники війни 1914 року, повернувшись з фронту, вимагали землі. Відбувалось все так, як описано в повісті М. Коцюбинського «Фата Моргана». Жителі Антонівки взимку 1917 року почали нападати на панський маєток, пограбували його. Пан Рожанський втік. Мужики увірвались в бібліотеку Рожанського. Дядьки — неграмотні, затуркані — розбирали книги на цигарки. Шафи з червоного дерева розбивали, тягнули мотузками.
Селяни полили скирти сіна, розбирали худобу. Навесні Рожанський повернувся. Зібрали схід села, почали бити селян. Але у 1918 році Рожанський назавжди втік. Потім була громадянська війна. Першим головою сільради був громадянин села Кузьмінський.
Будівництво соціалізму
Утворена УНР проіснувала не довго. Більшовики направили на Україну великі сили і республіка була повалена і встановлено більшовицький режим. В 1923 році в селі виникає комсомольська організація, секретарем якої був Городенко Макар, а в 1925 році — партійна організація на чолі з Телепеньком Порфирієм.
Складна внутрішньо-політична обстановка в Україні на початку 20-х років, розвал усього народного господарства поглибили і без того важке становище жителів Антонівки.
В 1921—1923 роках селяни села переживають голод, але в період НЕПу (1921—1928 роки) тимчасово життя селян нормалізується. Селяни отримали землю, що дало можливість у середині 1920-х років покращити життєвий рівень, але така обстановка була недовго. За селянський двір, за землю, майно потрібно було платити непомітні податки, які майже неможливо було сплатити. Так, кожен селянин повинен був віддати в державу 40 кг м'яса, 200 яєць, шкуру від тварин. Забирали майже все вирощене зерно.
Наприкінці 20-х років розпочався процес колективізації. Людей примушували вступати в колгоспи. Хто не погоджувався, робили з нього куркуля і висилали до Сибіру. Із села вислано сім'ї Григоруків та Безсмертних, а на їх садибах організували так звані бідняки колгоспи. Перший колгосп під назвою «Нове життя» (голова Семенюк) створено в 1929 році. Організаторами колективізації в селі були Телепенько Порфир, Слободянюк Терентій, Павлов Ілля, Браславський, Бурановець, Красножон та інші. Внаслідок грабунку, в 1932—1933 роках на весні по всій Україні лютував голодомор. Запаси їжі в людей вичерпувалися, люди у відчаї почали спрямовувати свій гнів на тих, хто в їх очах був винуватцем цих кривавих подій, — владу. По селах прокотилась хвиля протесту, так званих «волинок», від яких гриміли колгоспні склади, з яких забирали зерно.
Але наше село ця біда частково оминула. У 1933 році з голоду в селі померло лише кілька людей. Це — унікальний випадок, можливо, на все Поділля. У чому ж причина? Один чоловік з нашого села, батько Мужейко Юлії, служив у Петербурзі жандармом. Сталося так, що йому двічі доводилось заарештувати тодішнього Всеукраїнського старосту Григорія Петровського, і двічі його відпускали, служачи при царському дворі. За добро заплатили добром. З усіх сіл вигрібали все до зерна, у нас — ні. Петровський двічі приїжджав в Антонівку. Завдяки цьому, голод, на щастя, обминув тоді наше село.
Але навіть у такий спосіб в селі продовжували створювати колгоспи. У 1933—1934 роках в Антонівці створено ще два колгоспи, відповідно колгосп ім. Димитрова (голова Павлов Йосип, прізвище якого занесено в 1939 році до «Книги пошани області», що зберігається у Вінницькому краєзнавчому музеї) і колгосп «Першого травня» (голова Чернявський).
До 1934 року майже всі жителі села були залучені до колгоспів. На початок 1935 року тільки дві сім'ї не були членами колгоспу — це Бойка і Григорука. В 1933 році відбувся організований жіночий страйк, учасники якого вимагали від голови сільської ради Заболотного Андрія, який головував з 1931 по 1937 роки, віддати землю селянам і весь інвентар: коні, плуги тощо. Дорого поплатилися селяни за цей страйк: головних організаторів відправили в Сибір, а на інших було накладено штрафи.
В 1933—1934 роках пройшов процес закриття церкви. Хрест та дзвони скинули у 1933 році (хреста скинув Багуцький). З ініціативи директора школи Стецюка Андрія Григоровича в 1934 році було знищено церковну бібліотеку, всі книги та документи було спалено учнями школи під час уроків. У кінці 1934 року церкву закрили і перетворили на колгоспний склад зерна. Під час окупації церкву від реставрували і вона проіснувала до 1955 року. В результаті найшаленішого наступу влади комуністів на релігію, влітку 1954 року в селі було закрито місцеву церкву. Все церковне майно вивезли у райцентр та по інших церквах, які ще діяли. Залишилося пусте приміщення — міцне, збудоване з масивних дубових стовпів та дощок. До 1987 року в приміщені церкви знаходився шкільний спортивний зал, поки її остаточно не було розвалено за вказівкою райкому партії. Розтягали міцну дерев'яну споруду солдати строкової служби, що перебували у військовій частині смт. Вапнярка потужними тракторами та бульдозерами.
Один із місцевих жителів згадував: «Був я тоді ще зовсім молодим учителем, дивився, як хлопчики — зелені та байдужі — кидали через волейбольну сітку м'яча, і серце стискалось від болю. Пригадував, як у дитинстві не раз ходив до церкви з бабусею, слухав чарівний спів, розглядав майстерно розписані ікони, хмелів від ладану, що курився димом. Мені було так тоді радісно, так приємно… Мене охоплювало таке несказане приємне відчуття, яке не можна передати словами, ним треба пройнятися. А тепер, блукаючи німим поглядом по голих стінах, я стояв сумний і зажурний. Печальними очима дивився, як якісь чужі дядьки та ще й вчитель фізкультури нашої школи зафарбовував лика святих, намальованих під куполами церкви. Двері пустого приміщення церкви були відчинені, і я звернув увагу на стареньку бабцю, яка йшла повз школу і на мить зупинилася, що тут робиться. Вона сумно похитала головою і половила: „ Будете ви, діти, ще ротами воду носити та будувати церкву. Згадаєте мої слова.“ Це ще дужче завдало мені жалю, згадує вчитель, а серце сильніше стиснулось від болю. Я мучився від того, що учням мусив тлумачити антирелігійні думки, а в серці тримав зовсім інше. Інакше в часи атеїзму не можна було… Десятиліттями мені часто по ночах снилось, що наша церква відновлюється. Прокидався усвідомлюючи, що то сон, і серце знову облягав смуток», — закінчив свої спогади старий учитель.
В 1933—1934 навчальному році в селі відкрили семирічну школу, у якій навчалось понад 320 учнів. Першим директором був Стецюк А. Г. У 1936 році був перший випуск семирічної школи. В середині 30-х років урядом запроваджувалася індивідуальна і дрібногрупова прогресивно-відрядна оплата праці. Фактор матеріальної заінтересованості позначився на продуктивності праці у громадському господарстві. Було зміцнено матеріально-технічну базу села. Протягом 1935—1937 років в колгоспах почала з'являлася сільськогосподарська техніка, зокрема, колгосп «Нове життя» отримав нову машину (1937 рік), шофером якої був Цявлюк Дмитро, колгосп ім.. Дмитрова — комбайн «Комунар» (1938 рік), з'явилися перші трактори. Вся техніка належала МТС, а бригадиром тракторної бригади був Автеній. Сільське господарство Антонівки виходило на рівень продуктивності, що існував до колективізації. Так, у кінці 30-х років люди вже мали хліб, який одержували за зароблені у колгоспі трудодні. На один трудодень в середньому давали від 1,5 кг до 2 кг зерна. Було кілька сімей, які виробляли до 1000 трудоднів, за що одержували до 2 тонн зерна. Важко було придбати товари промислового виробництва. Селяни, в основному, займалися домоткацтвом, виготовляли одяг, взуття тощо.
В довоєнний період верхні та нижні млини стали державними, а в 1939 році верхній млин розкомплектували, з якого на сьогодні залишились тільки стіни та верх. В період окупації появився нащадок господаря нижнього млина, який провів капітальний ремонт, побудував греблю та встановив турбіну по виробництву електроенергії, що могла забезпечити потреби село (в середині 60-х років її розібрано і здано на металобрухт). Після війни млин став державною власністю, а в 1970 році він перейшов у колгоспну.
В 1940—1941 навчальному році в Антонівській школі було 14 класів, у яких навчалось понад 380 учнів у п'яти приміщеннях. Потрібно відмітити, що кількість господарських номерів до 1941 року зросла до 950 з кількістю населення понад 2800 осіб.
Війна
Подальшому розвиткові господарства, культури, поліпшенню добробуту людей перешкодила війна, розв'язана німецько-нацистськими загарбниками 22 червня 1941 року . На священну битву з ворогом піднялись сини і дочки села, але вже 20 липня 1941 року війська німецької армії захопили Антонівку і почали встановлювати «новий порядок». По всьому районі прокотилась хвиля вбивств, грабунків, які влаштували румунські окупанти, що були сателітами Німеччини і отримали право на управління цією територією. І тільки через три роки 16 березня 1944 року, війська 2-го Українського фронту визволили село. Радісно зустріли селяни Антонівки звістку про капітуляцію нацистської Німеччини 9 травня 1945 року. На фронтах Німецько-радянської війни брали участь близько 400 жителів села. Багато з них відзначено урядовими нагородами. Проте на фронтах війни загинуло 310 антонівчан. У 1967 році в центрі села у сквері біля Будинку культури в урочистій обстановці на честь загиблих воїнів-земляків відкрито пам'ятник із меморіальною плитою, на якій викарбувано прізвища односельчан, які своєю смертю подарували нащадкам мирне майбутнє. Ініціатором спорудження пам'ятника був тодішній голова сільської ради, фронтовик Березовський Олексій Терентійович.
Повоєнна відбудова
Але час не чекав: жінки, підлітки і старі люди приступили до відбудови зруйнованого господарства села. Та у 1946—1947 роках у зв'язку з несприятливими кліматичними умовами і нерозумною політикою уряду село переживає третю голодовку. Щоб якось вижити в таких умовах, люди йшли в поле, яке охоронялося, збирати загублені колоски. За 10 колосків колгоспників садили у в'язницю. Так, наприклад, Богайчук Антін одержав 5 років позбавлення волі за 1 кг колосків, Рибак Марія — 3 роки, Рибак Маланка — 3 роки.
Після смерті Сталіна Й. В. у 1953 році на вересневому пленумі КПРС Першим секретарем ЦК КПРС став Хрущов М. С., який себе вважав знавцем сільського господарства. Саме за його вказівкою було проведено укрупнення колгоспів, у результаті чого у 1954 році три колгоспи «Нове життя», ім.. Дмитрова та «Першого травня» були об'єднані в один — ім.. Дмитрова. Першим головою об'єднаних колгоспів був Рибак М. П. Новостворений колгосп мав у своєму користуванні близько 2400 га орної землі, на якій вирощували сільськогосподарські культури: пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, соняшник, цукровий буряк та інші. Поряд із рільництвом розвивалось садівництво, овочівництво. Неабияку роль у розвитку овочівництва відіграє бригадир городньої бригади Халабуда В. А., який за досягнення високого урожаю овочів був нагородженим орденом Леніна. Пізніше справу батька протягом десятиліть продовжував його син Халабуда М. В. Поряд із рослинництвом розвивалися галузі тваринництва: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, рибництво, бджільництво. Зокрема, у 70-х роках поголів'я великої рогатої худоби становило 1200—1300 голів, свиней — до 1000, овець — до 950, курей — до 5000 штук.
Паралельно з розвитком господарством змінювався загальний вигляд села. Широко розгортається будівництво як приватного сектора, так і культурно-освітніх закладів. У вересні-жовтні 1957 року у нашому селі вперше заговорило радіо в кожній оселі. У 1967 році було відкрито Будинок культури, першим завідувачем якого був Шестопалько І. М., гуртки художньої самодіяльності, які працювали у Будинку культури, а також бібліотека, яка допомагала школі в організації позакласної роботи. Будинок культури сприяв проведенню дозвілля селян. В цьому ж році було відкрито середню школу, у якій навчалося до 420 учнів. При школі працював гуртожиток на 60 учнів із сусідніх сіл. До кінця 60-х років відноситься і відкриття фельдшерсько-акушерського пункту.
Знаменитим роком для антонівчан став 1987 рік. В цьому році було побудовано адміністративний будинок, у якому знаходиться контора колгоспу, сільська рада, відділення зв'язку, ощадкаса. В цьому ж році першокласники першими ступили на поріг новозбудованої красивої триповерхової школи на 462 учні (директор Григорошина В. І.) із обладнаними навчальними кабінетами, спортзалом, майстернею, актовим залом, їдальнею. Забезпечують навчально-виховний процес у школі близько 30 учителів. З 1988 по 1995 року обов'язки директора школи виконував Побережний М. П., з 1995 по 2005 рік — Боднар О.Я, а з 2005 року — Рябокінь О. В.
Розвал СРСР
В результаті початку перебудовчих процесів, започаткованих генеральним секретарем ЦК КПРС Горбачовим М. С., у населення змінюється тип мислення, з'являється інтерес до політичного і господарського життя села. В 1985 році село Вила, яке входило до складу Антонівської сільської ради, відокремлюється і утворює самостійний орган самоврядування. Головами Антонівської сільської ради в період 1985 року по 2006 рік були: Ставнійчук А. С., Боднар О.Я, Темний І.С, Вергеліс Р. А. Під час глибоких соціальних і політичних зрушень в період з ІІ половини 80-х посилився потяг усіх народів СРСР до незалежності і розбудови власної думки. Втіленням державотворчих пошуків українського народу стало прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою Акта проголошення незалежності України. На політичній карті світу з'явилася нова суверенна держава — Україна. Після здобуття незалежності відбулися дуже повільні зміни у господарстві нашого села. В напрямку до ринкових відносин на початку 90-х років було реорганізовано колгосп у КСП «Антонівське» (голова Скорук В. І.). В січні 1996 році в КСП «Антонівське» було проведено розпаювання землі між селянами. В кінці 90-х років криза в сільському господарстві поглиблюється і виконавча влада намагається знайти вихід з неї. У грудні 1999 року Президент України видав указ «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». В ньому спрямовувалась увага на приватизацію сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на засадах приватної власності на землю та майно. У 200 році в нашому селі з'явилися перші фермерські господарства Шпикуляка В., Бугайчук Л., Обертуна О. На сьогоднішній день в Антонівці нараховується 5 фермерських господарств. В цьому ж таки році в грудні місяці рішенням загальних зборів утворено СТОВ «Антонівське», директором якого було обрано Скорука В. І.
Але ситуація в сільськогосподарського виробництві погіршується. Зникають такі галузі тваринництва, як птахівництво, бджільництво, вівчарство, зменшується поголів'я корів, свиней. Сільськогосподарська техніка застаріла. Складна соціально-економічна криза в країні негативно впливає не тільки на розвиток господарства, але й на соціальну сферу: освіту, медицину, культуру, а також на демографічну ситуацію села. Свідченням цього є той факт, що населення за 30 років зменшилось на 1030 чоловік. А показник середньої смертності перевищує у 3 рази показники народжуваності. Відбувається природне скорочення кількості населення села.
Період незалежності
За період становлення незалежності України відроджується духовність мешканців села, традиції, звичаї. В 90-х роках місцеві жителі встановили біля історичної криниці кам'яний хрест на честь відміни кріпосного права, який був в кінці 80-х років 20 століття реставрований антонівським скульптором Савельєвим Михайлом Андрійовичем.
В 1994 році було відкрито церкву в приміщенні колишнього шкільного інтернату. В 1998 році — молитовний дім.
У 2006 році розпочато будівництво газопроводу, у селі створено кооператив, який об'єднував 300 дворів, вартість якого становить близько 900 тис. грн. Головою кооперативу було обрано Балдинюка В. В. В цьому ж році розпочато будівництво кам'яної церкви на місці зруйнованої. Ініціатором будівництва є Подольський Іван Романович, який був призначеним у 2006 році настоятелем православного храму св.. Архистратига Михайла.
У 2006 році проведено телефони в 300 осель жителів села, поставлено телефонну вежу мобільного зв'язку «Київстар Дж. Ес. Ем.»
Як і в кожному селі, в Антонівці живуть свої традиції та звичаї. Тут мешкають працьовиті люди різних процесів: хлібороби, вчителі, медичні працівники. Характерним, однак, є те, що село виростило велику кількість учителів. Люди цієї спеціальності займають друге місце після хліборобів. Сьогодні, наприклад, з 27 педагогів всі місцеві.
Виростило село і свого поета — Олександра Височанського, який є членом Спілки письменників України. Його ім'я занесено до сучасної енциклопедії України 2007 року видавництва. Олександр Григорович відомий широкому загалу, видав понад дюжину збірок віршів. Пише він для дітей, а також гуморески і звичайні ліричні поезії. Чимало їх присвятив він рідній Антонівці та її людям.
Примітки
- . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Посилання
- Погода в селі Антонівка [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Antonivka Cya stattya maye kilka nedolikiv Bud laska dopomozhit udoskonaliti yiyi abo obgovorit ci problemi na Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti zhovten 2018 Anto nivka selo v Ukrayini u Tomashpilskij selishnij gromadi Tulchinskogo rajonu Vinnickoyi oblasti Naselennya stanovit 1488 osib selo AntonivkaKrayina UkrayinaOblast Vinnicka oblastRajon Tulchinskij rajonGromada Tomashpilska selishna gromadaOsnovni daniZasnovane 1750Naselennya 1488Plosha 4 78 km Gustota naselennya 311 3 osib km Poshtovij indeks 24213Telefonnij kod 380 4348Geografichni daniGeografichni koordinati 48 31 43 pn sh 28 25 53 sh d 48 52861 pn sh 28 43139 sh d 48 52861 28 43139 Koordinati 48 31 43 pn sh 28 25 53 sh d 48 52861 pn sh 28 43139 sh d 48 52861 28 43139Serednya visota nad rivnem morya 209 mMisceva vladaAdresa radi 24200 Vinnicka obl Tulchinskij r n smt Tomashpil pl Tarasa Shevchenka bud 1KartaAntonivkaAntonivkaMapaSuchasnistAntonivka selo do 2020 centr silskoyi radi roztashovane na shidnih vidrogah Podilskoyi visochini u dolini richki Rusava sho vpadaye u Dnister Vono lezhit za 8 km vid rajonnogo centru Tomashpil i za 30 km vid zaliznichnoyi stanciyi Vapnyarka Z Tomashpolem maye avtobusne spoluchennya Cherez selo prolyagaye trasa mizhmiskogo avtospoluchennya Tomashpil Mogiliv Podilskij Protyazhnist sela z pivnochi na pivden stanovit blizko 7 km plosha 488 ga Naselennya 1337 chol 01 01 2008 r V seli Antonivka funkcionuye serednya 1 3 stupeniv u yakij navchayetsya 103 ditini Diye torgovelna merezha z p yatoh kramnic ta odnogo kafe baru Funkcionuye tvarinnickij kompleks tik FAP olijnij mlin V zhovtni 2012 roku vidkrito ta osvyacheno novozbudovanij Svyato Mihajlivskij hram Dlya budivnictva hramu dokladeno chimalo zusil z boku oblasnoyi ta miscevoyi vladi a takozh zavdyaki pidtrimci samih zhiteliv teritorialnoyi gromadi Z nagodi vidkrittya hramu sluzhbu praviv mitropolit Vinnickij i Mogiliv Podilskij Simeon V urochistomu vidkritti vzyali uchast pershij zastupnik golovi oblasnoyi derzhavnoyi administraciyi Ivan Movchan kerivnictvo ta duhovenstvo Tomashpilskogo rajonu Na bazi novozbudovanogo hramu funkcionuye dityacha nedilna shkola de navchayut pedagogi z asociaciyi pravoslavnih pedagogiv Tomashpilskogo rajonu 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 707 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Vinnickoyi oblasti uvijshlo do skladu Tomashpilskoyi selishnoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Tomashpilskogo rajonu uvijshlo do skladu novoutvorenogo Tulchinskogo rajonu GeografiyaU seli richka vpadaye u Rusavu livu pritoku Dnistra IstoriyaPershi dokumentalni zgadki pro selo nalezhat do II polovini 18 stolittya ta ye v cerkovnih knigah Kam yanec Podilskoyi yeparhiyi Pohodzhennya nazvi maye dekilka versij Po pershe nazvu sela pov yazuyut z im yam upravlyayuchogo na hutori Antona Po druge yak rozpovidayut starozhili spochatku tut viniklo kilka hat u yakih zhili lisovi storozhi Dovkola stoyali lisovi masivi yaki treba bulo ohoronyati Ci masivi razom iz bagatma rodyuchimi zemlyami ta desyatkami naselenih punktiv nalezhali grafovi Potockomu Yak svidchat perekazi starozhiliv selo nashe nazvane na chest starshogo sina Potockogo Antona Za odniyeyu iz legend pohodzhennya nazvi maye i taku istoriyu V 1640 rokah na misci teperishnogo sela buyali gusti lisi sered yakih zagubivsya nevelichkij hutir u yakomu nalichuvalos dekilka hat meshkancyami yakih buli zdebilshogo chleni odniyeyi rodini V 1730 roci iz Zahidnoyi Ukrayini yihali cherez hutir chumaki Voni povertalis dodomu z povnimi vozami soli V chumaka Antona zahvoriv odin vil Vikopav Antin nedaleko vid hutora zemlyanku i zalishivsya tut Pobuduvav vin yiz dereva hatinu zhenivsya i pochav gospodaryuvati rozorav klapot zemli zasiyav zernom stav chekati urozhayu Zgodom bilya jogo budinku pochali buduvatis zhiteli z hutora Z yavilas cila vulicya yaka postijno zbilshuvalas i pererostala u velike poselennya yake zgodom nazvali Antonivkoyu u chest jogo zasnovnika Antona Selo dililos na tak zvani kutki yaki otrimuvali nazvu za sposobom zhittya lyudej yih remeslami z povagi do prizvish znatnih lyudej Tak z yavilis nazvi Goncharivka kutok de zhili gonchari yaki vigotovlyali gorshki gladushiki glechiki miski tosho Kut chastina sela yaka bula vidokremlena vid osnovnogo poselennya Orud kutok de buv roztashovanij mayetok pana Rozhanskogo Sam pan zhiv u Polshi a mayetkom praviv ekonom Dlya panskogo stolu tut viroshuvali rizni ovochi i frukti Ce buv panskij ogryd sho v perekladi z polskoyi oznachaye ogorod Shlyahta kutok de prozhivali vihidci z Polshi yaki pracyuvali v panskomu mayetku Dolinski Bachinski Borsukivski Zhelizhevski Lozinski ta inshogo Pro odin z kutkiv sela isnuye cikava davnya legenda Bezodnya kutok sho znahoditsya na granici sil Antonivka i Vila Ce misce de b yut bagato dzherel Za legendoyu tut kolis bulo vodojmishe yake zhivilos pidzemnimi vodami z yakogo selyani napuvali hudobu V zhniva spekotnogo dnya yihav do vodojmisha selyanin shob napoyiti voliv Tilki no pochali voli piti vodu yak zemlya pid nimi rozstupilas i viz razom z volami pishov pid vodu Zhah ohopiv selyanina Vin stav klikati na dopomogu Pochuvshi krik zbiglisya lyudi hotiv vityagti voliv Vdivlyalis v chistu prozoru vodu ale pobachiti nichogo ne zmogli Mabut vodojmishe bulo bez dna Z togo chasu ce misce viklikaye u lyudej ostrah perestorogu Starozhili i do sih pir stverdzhuyut sho vnochi u chasi povnogo misyacya chuti rev voliv yaki pishli pid vodu A cikavi antonyani dekoli zaglyadayut u prozoru chistu vodu shob pereviriti pravdivist ciyeyi legendi Navkolo sela na misci rozroblenih lisiv z yavilis polovi urochisha Vuglyarki ce misce otrimalo nazvu cherez te sho tut vipalyuvali derevne vugillya dlya kuzni Cegelnya tut zajmalis vipalyuvannyam cegli dlya potreb panskogo mayetku Berezina v comu urochishi kolis rosli berezi Ta dlya potreb Tomashpilskogo cukrovogo zavodu ves berezovij gaj buv vinishenij Koritna misce shozhe do korita Serednij gorb mezhirichchya mizh nizhnoyu i verhnoyu polovimi richechkami Step misce yake rozchistili vid derev i rozorali dlya polya Suhodil teritoriya za selom de vidsutni dzherela Ci nazvi okremih chastin sela zbereglis i do sogodni Kripachchina V II polovini 18 stolittya teritoriya sela rizko pochinaye zrostati Dostemenno vidomo sho v 1757 roci v s Antonivka prihozhanami bula pobudovana cerkva sv Arhistratiga Mihajla Spochatku vona bula tri kupolna derev yana ta v 1846 roci bula perebudovana v odno kupolnu i v takomu viglyadi proisnuvala do 1872 roku Takozh v seli bulo zbudovano zayizhdzhij dvir dlya vidpochinku chumakiv neveliku guralnyu korchmu pochalosya vikoristannya richki Rusavi dlya budivnictva mliniv Na misci de sogodni sporudzhenij adminbudinok silrada poshta kontora silgosppidpriyemstva kolis buli pobudovani potuzhni pechi dlya vipikannya hliba V toj chas v selah chasto buduvali mlini bo ce bulo pributkom paniv grafiv Tak na pochatok 19 stolittya v seli rozpochato budivnictvo serednogo mlina a v 50 70 rokah 19 stolittya nimecki investori pobuduvali ce dva mlini yaki zbereglisya do sogodennya Nazva mliniv pohodit vid yih roztashuvannya vidnosno richki Rusavi verhnij serednij nizhnij abo nimeckij Gospodarem nizhnogo mlina buv Zhuchkovskij verhnij orenduvali yevreyi z Tomashpolya Boroshno visokoyi yakosti krupu ta oliyu z Antonivki vidpravlyali v rizni kutochki Ukrayini i za kordon Shodobi tri mlini viroblyali 42 48 tonn boroshna ta krup dekilka tonn sonyashnikovoyi oliyi Verhnij i nizhnij mlin pracyuvali cilodobovo Z rozvitkom mlinarstva i ribalstva vigidnim geografichnim polozhennyam shlyahami spoluchali sho prohodili cherez selo Antonivka shvidkimi tempami pochala zrostati kilkist naselennya V urochishi Ogrud stoyav panskij mayetok u yakomu zhiv ekonom Romanskij lyudi nazivali jogo panom Koli priyizhdzhali pani voni tezh timchasovo zhili tut Buv sadok iz ridkisnimi fruktovimi derevami zavezenimi iz Franciyi U gospodarstvi cogo upravitelya buli takozh zavezeni z za kordonu pershi v seli indiki Nihto z miscevih ne bachiv cih svijskih ptic Tomu hlopci shibajgolovi odnogo razu rozignali indik za sho buli pokarani troma dnyami vidsidzhuvannya u holodnij Naperedodni skasuvannya kripactva bilshist selyan ne mali zemli Ne vistachalo u nih tyagla i remanentu Voni obroblyali zemlyu primitivnimi znaryaddyami tomu vrozhajnist bula nizka pshenici 7 pudiv iz desyatini zhita 10 pudiv Kapitalistichnij rozvitok V 1861 roci Oleksandr II svoyim ukazom skasuvav kriposnu zalezhnist selyan u rezultati chogo selyani stali vilnimi i mali otrimati do troh desyatin zemli odna desyatina priblizno 1 2 ga Na chest vidmini kriposnogo prava choloviki umilci vikopali krinicyu v centri sela ozdobili yiyi zibrali z kozhnogo dvoru po 5 kopijok i vigotovili velikij derev yanij hrest Bilya pidnizhzhya hresta vstanovili vilitu z metalu tablichku z nadpisom Cej hrest sporudzheno selyanami Antonivki v pam yat pro vidminu kriposnogo prava 1861 roku Vidmina kriposnogo prava chastkovo vplinula na socialno ekonomichnij rozvitok sela ale pitannya pov yazani z rozvitkom osviti virishuvalis duzhe povilno V 1874 roci pri dopomozi spilnoyi kasi prohozhan u rozmiri 2288 rubliv i koshtiv grafa Potockogo i Lipenskogo bulo zbudovano novu cerkvu Najbilshe turbuvavsya pro budivnictvo protoiyerej Vasil Lisich Paralelno iz budivnictvom cerkvi buduvali primishennya cerkovno prihodskoyi shkoli V shkoli vivchali bozhij zakon gramotu arifmetiku V kinci 19 stolittya na pochatku 20 stolittya u seli z yavilisya gramotni selyani yakih do 1861 roku majzhe ne bulo Ale pochatok 20 stolittya ne prinis velikih zmin v socialno ekonomichne zhittya meshkanciv sela Najbilsh rodyuchi zemli nalezhali pomishiku Rozhanskomu deyaki selyani buli bezzemelnimi i pracyuvali na pomishickij zemli Pid vplivom revolyucijnih podij u 1905 roci a potim i Pershoyi svitovoyi vijni ta Zhovtnevogo perevorotu v Ukrayini i zokrema v Antonivci vidbulisya strajki na pidtrimku revolyuciyi pershimi revolyucionerami buli Telepenko Porfirij Slobodyanyuk Vasil Selyani vimagali rozpodilu pomishickih zemel Bagato antonivchan brali uchast u Pershij svitovij vijni 1914 roku Rosiya bula ne pidgotovlena do vijni tomu v lyutomu yak vidomo u Peterburzi stavsya revolyucijnij perevorot Podiyi 1917 roku dokotilis i do Antonivki Uchasniki vijni 1914 roku povernuvshis z frontu vimagali zemli Vidbuvalos vse tak yak opisano v povisti M Kocyubinskogo Fata Morgana Zhiteli Antonivki vzimku 1917 roku pochali napadati na panskij mayetok pograbuvali jogo Pan Rozhanskij vtik Muzhiki uvirvalis v biblioteku Rozhanskogo Dyadki negramotni zaturkani rozbirali knigi na cigarki Shafi z chervonogo dereva rozbivali tyagnuli motuzkami Selyani polili skirti sina rozbirali hudobu Navesni Rozhanskij povernuvsya Zibrali shid sela pochali biti selyan Ale u 1918 roci Rozhanskij nazavzhdi vtik Potim bula gromadyanska vijna Pershim golovoyu silradi buv gromadyanin sela Kuzminskij Budivnictvo socializmu Utvorena UNR proisnuvala ne dovgo Bilshoviki napravili na Ukrayinu veliki sili i respublika bula povalena i vstanovleno bilshovickij rezhim V 1923 roci v seli vinikaye komsomolska organizaciya sekretarem yakoyi buv Gorodenko Makar a v 1925 roci partijna organizaciya na choli z Telepenkom Porfiriyem Skladna vnutrishno politichna obstanovka v Ukrayini na pochatku 20 h rokiv rozval usogo narodnogo gospodarstva poglibili i bez togo vazhke stanovishe zhiteliv Antonivki V 1921 1923 rokah selyani sela perezhivayut golod ale v period NEPu 1921 1928 roki timchasovo zhittya selyan normalizuyetsya Selyani otrimali zemlyu sho dalo mozhlivist u seredini 1920 h rokiv pokrashiti zhittyevij riven ale taka obstanovka bula nedovgo Za selyanskij dvir za zemlyu majno potribno bulo platiti nepomitni podatki yaki majzhe nemozhlivo bulo splatiti Tak kozhen selyanin povinen buv viddati v derzhavu 40 kg m yasa 200 yayec shkuru vid tvarin Zabirali majzhe vse viroshene zerno Naprikinci 20 h rokiv rozpochavsya proces kolektivizaciyi Lyudej primushuvali vstupati v kolgospi Hto ne pogodzhuvavsya robili z nogo kurkulya i visilali do Sibiru Iz sela vislano sim yi Grigorukiv ta Bezsmertnih a na yih sadibah organizuvali tak zvani bidnyaki kolgospi Pershij kolgosp pid nazvoyu Nove zhittya golova Semenyuk stvoreno v 1929 roci Organizatorami kolektivizaciyi v seli buli Telepenko Porfir Slobodyanyuk Terentij Pavlov Illya Braslavskij Buranovec Krasnozhon ta inshi Vnaslidok grabunku v 1932 1933 rokah na vesni po vsij Ukrayini lyutuvav golodomor Zapasi yizhi v lyudej vicherpuvalisya lyudi u vidchayi pochali spryamovuvati svij gniv na tih hto v yih ochah buv vinuvatcem cih krivavih podij vladu Po selah prokotilas hvilya protestu tak zvanih volinok vid yakih grimili kolgospni skladi z yakih zabirali zerno Ale nashe selo cya bida chastkovo ominula U 1933 roci z golodu v seli pomerlo lishe kilka lyudej Ce unikalnij vipadok mozhlivo na vse Podillya U chomu zh prichina Odin cholovik z nashogo sela batko Muzhejko Yuliyi sluzhiv u Peterburzi zhandarmom Stalosya tak sho jomu dvichi dovodilos zaareshtuvati todishnogo Vseukrayinskogo starostu Grigoriya Petrovskogo i dvichi jogo vidpuskali sluzhachi pri carskomu dvori Za dobro zaplatili dobrom Z usih sil vigribali vse do zerna u nas ni Petrovskij dvichi priyizhdzhav v Antonivku Zavdyaki comu golod na shastya obminuv todi nashe selo Ale navit u takij sposib v seli prodovzhuvali stvoryuvati kolgospi U 1933 1934 rokah v Antonivci stvoreno she dva kolgospi vidpovidno kolgosp im Dimitrova golova Pavlov Josip prizvishe yakogo zaneseno v 1939 roci do Knigi poshani oblasti sho zberigayetsya u Vinnickomu krayeznavchomu muzeyi i kolgosp Pershogo travnya golova Chernyavskij Do 1934 roku majzhe vsi zhiteli sela buli zalucheni do kolgospiv Na pochatok 1935 roku tilki dvi sim yi ne buli chlenami kolgospu ce Bojka i Grigoruka V 1933 roci vidbuvsya organizovanij zhinochij strajk uchasniki yakogo vimagali vid golovi silskoyi radi Zabolotnogo Andriya yakij golovuvav z 1931 po 1937 roki viddati zemlyu selyanam i ves inventar koni plugi tosho Dorogo poplatilisya selyani za cej strajk golovnih organizatoriv vidpravili v Sibir a na inshih bulo nakladeno shtrafi V 1933 1934 rokah projshov proces zakrittya cerkvi Hrest ta dzvoni skinuli u 1933 roci hresta skinuv Baguckij Z iniciativi direktora shkoli Stecyuka Andriya Grigorovicha v 1934 roci bulo znisheno cerkovnu biblioteku vsi knigi ta dokumenti bulo spaleno uchnyami shkoli pid chas urokiv U kinci 1934 roku cerkvu zakrili i peretvorili na kolgospnij sklad zerna Pid chas okupaciyi cerkvu vid restavruvali i vona proisnuvala do 1955 roku V rezultati najshalenishogo nastupu vladi komunistiv na religiyu vlitku 1954 roku v seli bulo zakrito miscevu cerkvu Vse cerkovne majno vivezli u rajcentr ta po inshih cerkvah yaki she diyali Zalishilosya puste primishennya micne zbudovane z masivnih dubovih stovpiv ta doshok Do 1987 roku v primisheni cerkvi znahodivsya shkilnij sportivnij zal poki yiyi ostatochno ne bulo rozvaleno za vkazivkoyu rajkomu partiyi Roztyagali micnu derev yanu sporudu soldati strokovoyi sluzhbi sho perebuvali u vijskovij chastini smt Vapnyarka potuzhnimi traktorami ta buldozerami Odin iz miscevih zhiteliv zgaduvav Buv ya todi she zovsim molodim uchitelem divivsya yak hlopchiki zeleni ta bajduzhi kidali cherez volejbolnu sitku m yacha i serce stiskalos vid bolyu Prigaduvav yak u ditinstvi ne raz hodiv do cerkvi z babuseyu sluhav charivnij spiv rozglyadav majsterno rozpisani ikoni hmeliv vid ladanu sho kurivsya dimom Meni bulo tak todi radisno tak priyemno Mene ohoplyuvalo take neskazane priyemne vidchuttya yake ne mozhna peredati slovami nim treba projnyatisya A teper blukayuchi nimim poglyadom po golih stinah ya stoyav sumnij i zazhurnij Pechalnimi ochima divivsya yak yakis chuzhi dyadki ta she j vchitel fizkulturi nashoyi shkoli zafarbovuvav lika svyatih namalovanih pid kupolami cerkvi Dveri pustogo primishennya cerkvi buli vidchineni i ya zvernuv uvagu na starenku babcyu yaka jshla povz shkolu i na mit zupinilasya sho tut robitsya Vona sumno pohitala golovoyu i polovila Budete vi diti she rotami vodu nositi ta buduvati cerkvu Zgadayete moyi slova Ce she duzhche zavdalo meni zhalyu zgaduye vchitel a serce silnishe stisnulos vid bolyu Ya muchivsya vid togo sho uchnyam musiv tlumachiti antireligijni dumki a v serci trimav zovsim inshe Inakshe v chasi ateyizmu ne mozhna bulo Desyatilittyami meni chasto po nochah snilos sho nasha cerkva vidnovlyuyetsya Prokidavsya usvidomlyuyuchi sho to son i serce znovu oblyagav smutok zakinchiv svoyi spogadi starij uchitel V 1933 1934 navchalnomu roci v seli vidkrili semirichnu shkolu u yakij navchalos ponad 320 uchniv Pershim direktorom buv Stecyuk A G U 1936 roci buv pershij vipusk semirichnoyi shkoli V seredini 30 h rokiv uryadom zaprovadzhuvalasya individualna i dribnogrupova progresivno vidryadna oplata praci Faktor materialnoyi zainteresovanosti poznachivsya na produktivnosti praci u gromadskomu gospodarstvi Bulo zmicneno materialno tehnichnu bazu sela Protyagom 1935 1937 rokiv v kolgospah pochala z yavlyalasya silskogospodarska tehnika zokrema kolgosp Nove zhittya otrimav novu mashinu 1937 rik shoferom yakoyi buv Cyavlyuk Dmitro kolgosp im Dmitrova kombajn Komunar 1938 rik z yavilisya pershi traktori Vsya tehnika nalezhala MTS a brigadirom traktornoyi brigadi buv Avtenij Silske gospodarstvo Antonivki vihodilo na riven produktivnosti sho isnuvav do kolektivizaciyi Tak u kinci 30 h rokiv lyudi vzhe mali hlib yakij oderzhuvali za zarobleni u kolgospi trudodni Na odin trudoden v serednomu davali vid 1 5 kg do 2 kg zerna Bulo kilka simej yaki viroblyali do 1000 trudodniv za sho oderzhuvali do 2 tonn zerna Vazhko bulo pridbati tovari promislovogo virobnictva Selyani v osnovnomu zajmalisya domotkactvom vigotovlyali odyag vzuttya tosho V dovoyennij period verhni ta nizhni mlini stali derzhavnimi a v 1939 roci verhnij mlin rozkomplektuvali z yakogo na sogodni zalishilis tilki stini ta verh V period okupaciyi poyavivsya nashadok gospodarya nizhnogo mlina yakij proviv kapitalnij remont pobuduvav greblyu ta vstanoviv turbinu po virobnictvu elektroenergiyi sho mogla zabezpechiti potrebi selo v seredini 60 h rokiv yiyi rozibrano i zdano na metalobruht Pislya vijni mlin stav derzhavnoyu vlasnistyu a v 1970 roci vin perejshov u kolgospnu V 1940 1941 navchalnomu roci v Antonivskij shkoli bulo 14 klasiv u yakih navchalos ponad 380 uchniv u p yati primishennyah Potribno vidmititi sho kilkist gospodarskih nomeriv do 1941 roku zrosla do 950 z kilkistyu naselennya ponad 2800 osib Vijna Podalshomu rozvitkovi gospodarstva kulturi polipshennyu dobrobutu lyudej pereshkodila vijna rozv yazana nimecko nacistskimi zagarbnikami 22 chervnya 1941 roku Na svyashennu bitvu z vorogom pidnyalis sini i dochki sela ale vzhe 20 lipnya 1941 roku vijska nimeckoyi armiyi zahopili Antonivku i pochali vstanovlyuvati novij poryadok Po vsomu rajoni prokotilas hvilya vbivstv grabunkiv yaki vlashtuvali rumunski okupanti sho buli satelitami Nimechchini i otrimali pravo na upravlinnya ciyeyu teritoriyeyu I tilki cherez tri roki 16 bereznya 1944 roku vijska 2 go Ukrayinskogo frontu vizvolili selo Radisno zustrili selyani Antonivki zvistku pro kapitulyaciyu nacistskoyi Nimechchini 9 travnya 1945 roku Na frontah Nimecko radyanskoyi vijni brali uchast blizko 400 zhiteliv sela Bagato z nih vidznacheno uryadovimi nagorodami Prote na frontah vijni zaginulo 310 antonivchan U 1967 roci v centri sela u skveri bilya Budinku kulturi v urochistij obstanovci na chest zagiblih voyiniv zemlyakiv vidkrito pam yatnik iz memorialnoyu plitoyu na yakij vikarbuvano prizvisha odnoselchan yaki svoyeyu smertyu podaruvali nashadkam mirne majbutnye Iniciatorom sporudzhennya pam yatnika buv todishnij golova silskoyi radi frontovik Berezovskij Oleksij Terentijovich Povoyenna vidbudova Ale chas ne chekav zhinki pidlitki i stari lyudi pristupili do vidbudovi zrujnovanogo gospodarstva sela Ta u 1946 1947 rokah u zv yazku z nespriyatlivimi klimatichnimi umovami i nerozumnoyu politikoyu uryadu selo perezhivaye tretyu golodovku Shob yakos vizhiti v takih umovah lyudi jshli v pole yake ohoronyalosya zbirati zagubleni koloski Za 10 koloskiv kolgospnikiv sadili u v yaznicyu Tak napriklad Bogajchuk Antin oderzhav 5 rokiv pozbavlennya voli za 1 kg koloskiv Ribak Mariya 3 roki Ribak Malanka 3 roki Pislya smerti Stalina J V u 1953 roci na veresnevomu plenumi KPRS Pershim sekretarem CK KPRS stav Hrushov M S yakij sebe vvazhav znavcem silskogo gospodarstva Same za jogo vkazivkoyu bulo provedeno ukrupnennya kolgospiv u rezultati chogo u 1954 roci tri kolgospi Nove zhittya im Dmitrova ta Pershogo travnya buli ob yednani v odin im Dmitrova Pershim golovoyu ob yednanih kolgospiv buv Ribak M P Novostvorenij kolgosp mav u svoyemu koristuvanni blizko 2400 ga ornoyi zemli na yakij viroshuvali silskogospodarski kulturi pshenicyu yachmin oves kukurudzu sonyashnik cukrovij buryak ta inshi Poryad iz rilnictvom rozvivalos sadivnictvo ovochivnictvo Neabiyaku rol u rozvitku ovochivnictva vidigraye brigadir gorodnoyi brigadi Halabuda V A yakij za dosyagnennya visokogo urozhayu ovochiv buv nagorodzhenim ordenom Lenina Piznishe spravu batka protyagom desyatilit prodovzhuvav jogo sin Halabuda M V Poryad iz roslinnictvom rozvivalisya galuzi tvarinnictva skotarstvo svinarstvo vivcharstvo ptahivnictvo ribnictvo bdzhilnictvo Zokrema u 70 h rokah pogoliv ya velikoyi rogatoyi hudobi stanovilo 1200 1300 goliv svinej do 1000 ovec do 950 kurej do 5000 shtuk Paralelno z rozvitkom gospodarstvom zminyuvavsya zagalnij viglyad sela Shiroko rozgortayetsya budivnictvo yak privatnogo sektora tak i kulturno osvitnih zakladiv U veresni zhovtni 1957 roku u nashomu seli vpershe zagovorilo radio v kozhnij oseli U 1967 roci bulo vidkrito Budinok kulturi pershim zaviduvachem yakogo buv Shestopalko I M gurtki hudozhnoyi samodiyalnosti yaki pracyuvali u Budinku kulturi a takozh biblioteka yaka dopomagala shkoli v organizaciyi pozaklasnoyi roboti Budinok kulturi spriyav provedennyu dozvillya selyan V comu zh roci bulo vidkrito serednyu shkolu u yakij navchalosya do 420 uchniv Pri shkoli pracyuvav gurtozhitok na 60 uchniv iz susidnih sil Do kincya 60 h rokiv vidnositsya i vidkrittya feldshersko akusherskogo punktu Znamenitim rokom dlya antonivchan stav 1987 rik V comu roci bulo pobudovano administrativnij budinok u yakomu znahoditsya kontora kolgospu silska rada viddilennya zv yazku oshadkasa V comu zh roci pershoklasniki pershimi stupili na porig novozbudovanoyi krasivoyi tripoverhovoyi shkoli na 462 uchni direktor Grigoroshina V I iz obladnanimi navchalnimi kabinetami sportzalom majsterneyu aktovim zalom yidalneyu Zabezpechuyut navchalno vihovnij proces u shkoli blizko 30 uchiteliv Z 1988 po 1995 roku obov yazki direktora shkoli vikonuvav Poberezhnij M P z 1995 po 2005 rik Bodnar O Ya a z 2005 roku Ryabokin O V Rozval SRSR V rezultati pochatku perebudovchih procesiv zapochatkovanih generalnim sekretarem CK KPRS Gorbachovim M S u naselennya zminyuyetsya tip mislennya z yavlyayetsya interes do politichnogo i gospodarskogo zhittya sela V 1985 roci selo Vila yake vhodilo do skladu Antonivskoyi silskoyi radi vidokremlyuyetsya i utvoryuye samostijnij organ samovryaduvannya Golovami Antonivskoyi silskoyi radi v period 1985 roku po 2006 rik buli Stavnijchuk A S Bodnar O Ya Temnij I S Vergelis R A Pid chas glibokih socialnih i politichnih zrushen v period z II polovini 80 h posilivsya potyag usih narodiv SRSR do nezalezhnosti i rozbudovi vlasnoyi dumki Vtilennyam derzhavotvorchih poshukiv ukrayinskogo narodu stalo prijnyattya 24 serpnya 1991 roku Verhovnoyu Radoyu Akta progoloshennya nezalezhnosti Ukrayini Na politichnij karti svitu z yavilasya nova suverenna derzhava Ukrayina Pislya zdobuttya nezalezhnosti vidbulisya duzhe povilni zmini u gospodarstvi nashogo sela V napryamku do rinkovih vidnosin na pochatku 90 h rokiv bulo reorganizovano kolgosp u KSP Antonivske golova Skoruk V I V sichni 1996 roci v KSP Antonivske bulo provedeno rozpayuvannya zemli mizh selyanami V kinci 90 h rokiv kriza v silskomu gospodarstvi pogliblyuyetsya i vikonavcha vlada namagayetsya znajti vihid z neyi U grudni 1999 roku Prezident Ukrayini vidav ukaz Pro nevidkladni zahodi shodo priskorennya reformuvannya agrarnogo sektora ekonomiki V nomu spryamovuvalas uvaga na privatizaciyu silskogospodarskih pidpriyemstv na zasadah privatnoyi vlasnosti na zasadah privatnoyi vlasnosti na zemlyu ta majno U 200 roci v nashomu seli z yavilisya pershi fermerski gospodarstva Shpikulyaka V Bugajchuk L Obertuna O Na sogodnishnij den v Antonivci narahovuyetsya 5 fermerskih gospodarstv V comu zh taki roci v grudni misyaci rishennyam zagalnih zboriv utvoreno STOV Antonivske direktorom yakogo bulo obrano Skoruka V I Ale situaciya v silskogospodarskogo virobnictvi pogirshuyetsya Znikayut taki galuzi tvarinnictva yak ptahivnictvo bdzhilnictvo vivcharstvo zmenshuyetsya pogoliv ya koriv svinej Silskogospodarska tehnika zastarila Skladna socialno ekonomichna kriza v krayini negativno vplivaye ne tilki na rozvitok gospodarstva ale j na socialnu sferu osvitu medicinu kulturu a takozh na demografichnu situaciyu sela Svidchennyam cogo ye toj fakt sho naselennya za 30 rokiv zmenshilos na 1030 cholovik A pokaznik serednoyi smertnosti perevishuye u 3 razi pokazniki narodzhuvanosti Vidbuvayetsya prirodne skorochennya kilkosti naselennya sela Period nezalezhnosti Za period stanovlennya nezalezhnosti Ukrayini vidrodzhuyetsya duhovnist meshkanciv sela tradiciyi zvichayi V 90 h rokah miscevi zhiteli vstanovili bilya istorichnoyi krinici kam yanij hrest na chest vidmini kriposnogo prava yakij buv v kinci 80 h rokiv 20 stolittya restavrovanij antonivskim skulptorom Savelyevim Mihajlom Andrijovichem V 1994 roci bulo vidkrito cerkvu v primishenni kolishnogo shkilnogo internatu V 1998 roci molitovnij dim U 2006 roci rozpochato budivnictvo gazoprovodu u seli stvoreno kooperativ yakij ob yednuvav 300 dvoriv vartist yakogo stanovit blizko 900 tis grn Golovoyu kooperativu bulo obrano Baldinyuka V V V comu zh roci rozpochato budivnictvo kam yanoyi cerkvi na misci zrujnovanoyi Iniciatorom budivnictva ye Podolskij Ivan Romanovich yakij buv priznachenim u 2006 roci nastoyatelem pravoslavnogo hramu sv Arhistratiga Mihajla U 2006 roci provedeno telefoni v 300 osel zhiteliv sela postavleno telefonnu vezhu mobilnogo zv yazku Kiyivstar Dzh Es Em Yak i v kozhnomu seli v Antonivci zhivut svoyi tradiciyi ta zvichayi Tut meshkayut pracoviti lyudi riznih procesiv hliborobi vchiteli medichni pracivniki Harakternim odnak ye te sho selo virostilo veliku kilkist uchiteliv Lyudi ciyeyi specialnosti zajmayut druge misce pislya hliborobiv Sogodni napriklad z 27 pedagogiv vsi miscevi Virostilo selo i svogo poeta Oleksandra Visochanskogo yakij ye chlenom Spilki pismennikiv Ukrayini Jogo im ya zaneseno do suchasnoyi enciklopediyi Ukrayini 2007 roku vidavnictva Oleksandr Grigorovich vidomij shirokomu zagalu vidav ponad dyuzhinu zbirok virshiv Pishe vin dlya ditej a takozh gumoreski i zvichajni lirichni poeziyi Chimalo yih prisvyativ vin ridnij Antonivci ta yiyi lyudyam Primitki www kmu gov ua ua Arhiv originalu za 4 bereznya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv PosilannyaPogoda v seli Antonivka 20 grudnya 2011 u Wayback Machine Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim