Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Володимир Семенович Анто нов 28 червня 11 липня 1909 Капели станція 9 травня 1993 Москва радянський воєначальник Герой Р

Антонов Володимир Семенович

Антонов Володимир Семенович

Володимир Семенович Анто́нов (28 червня (11 липня) 1909, Капели (станція) — 9 травня 1993, Москва) — радянський воєначальник, Герой Радянського Союзу (1945). Генерал-майор (11.07.1945).

Антонов Володимир Семенович
Народження28 червня (11 липня) 1909
Q4212856?, Аткарський район, СРСР
Смерть9 травня 1993(1993-05-09) (83 роки)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країнаimage СРСР
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе (1940) і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1950)
ПартіяВКП(б)[1]
Званнягенерал-майор
КомандуванняQ85857861?
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антонов.

Біографія

Народився 28 червня 1909 року на залізничній станції Капели, нині Аткарського району Саратовської області, в сім'ї залізничника. Закінчив школу 2-го ступеня в Аткарську 1926 року, 1924 року керував у місті першими піонерськими загонами. Працював на дров'яному складі, елеваторі, в Аткарському повітовому комітеті комсомолу.

Довоєнна служба

На військову службу у листопаді 1928 року був направлений комсомольською путівкою. Проходив службу у Войсках ОГПУ. Спочатку був направлений у прикордонні війська, крайноармійцем у 21-й Ямпільський прикордонний загін ОГПУ. У листопаді 1929 року переведений до 6-го кавалерійського полку ОГПУ до Харкова, в якому був командиром відділення, помічником командира взводу, старшиною полкової школи, командир взводу (з 1931), начальник полкової школи. 1931 року екстерном закінчив Харківську школу червоних старшин імені ВУЦВК. З 1937 року Антонов служив у 5-му Донському мотострілецькому полку НКВС [ ].

У 1937 році направлений на навчання в академію, в 1940 закінчив Військову академію РСЧА імені М. В. Фрунзе. У 1940 році був направлений до 1-го окремого Білостоцького мотострілецького полку НКВС Управління НКВС по Латвійській РСР, дислокованого в Каунасі. Служив начальником штабу, з травня до червня 1941 року тимчасово виконував обовязки командира полку. Член ВКП(б) із 1938 року.

Участь у Великій Вітчизняній війні

З перших днів Великої Вітчизняної війни майор В. С. Антонов брав участь у боях. Його полк був переданий в Управління НКВС з охорони тилу Північно-Західного фронту, вів важкі оборонні бої під Каунасом, Полоцьком. На початку серпня 1941 року був переведений з НКВС СРСР до Червоної Армії і призначений начальником штабу 912-го стрілецького полку 243-ї стрілецької дивізії 29-ї армії Північно-Західного фронту. Однак початок його військової кар'єри виявився невдалим: у бою 17 серпня біля станції Стара Торопа в Калінінській області його було поранено, а наприкінці серпня знято з посади і віддано під суд «за погану організацію розвідки, внаслідок чого було взято в полон кілька червоноармійців». Вирок військового трибуналу 29-ї армії 1 вересня 1941 року засуджений до 5 років виправно-трудових таборів із відстрочкою виконання вироку.

9 вересня був призначений зі зниженням на посаді командиром батальйону 912-го стрілецького полку, незабаром відзначився у бою (батальйон захопив панівну висоту та 3 доби уперто тримав на ній оборону, відбивши кілька атак). 16 вересня знову призначений начальником штабу 1-го мотострілецького полку НКВС змішаної мотострілецької бригади 29-ї армії. Брав участь у Калінінській оборонній та Калінінській наступальній операціях. Рішенням військового трибуналу від 9 грудня 1941 року за виявлену у боях мужність судимість з Антонова було знято.

У листопаді 1941 року був призначений на посаду командира 916-го стрілецького полку 247-ї стрілецької дивізії 31-ї армії, Антонов брав участь у наступальних діях Московської битви. У лютому 1942 року був тяжко поранений.

Після лікування в березні 1942 року був призначений командиром 162-ї курсантської стрілецької бригади (формувалася в Московському військовому окрузі), у квітні переведений на посаду командира 256-ї стрілецької бригади, що формується там же. Торішнього серпня 1942 року убув із бригадою на Закавказький фронт. Брав участь у важких оборонних боях битви за Кавказ, зокрема, у Моздок-Малгобекській оборонній операції. Був звинувачений у невиконанні наказу та здачі міста Малгобек противнику, 13 жовтня 1942 року знято з посади, а 28 жовтня засуджений військовим трибуналом Північної групи військ Закавказького фронту до 10 років виправно-трудових таборів із відстрочкою виконання вироку (вже другий).

У листопаді 1942 року призначений заступником командира 84-ї окремої морської стрілецької бригади. У Північно-Кавказької наступальної операції, що почалася 1 січня 1943 року, виявив відвагу і вміле командування, за що постановою Військової ради Північно-Кавказького фронту від 23 січня 1943 року судимість із нього була знята. З травня 1943 року командував 19-ю стрілецькою та 34-ю морською стрілецькою бригадами на Північно-Кавказькому фронті, звільняв Кавказ і Кубань.

У червні 1943 року Володимир Антонов був призначений командиром сформованої на фронті 301-ї стрілецької дивізії і командував цією дивізією до кінця війни. Дивізія незабаром була передана до складу 5-ї ударної армії Південного фронту (з жовтня 1943 року — 4-й Український фронт), брала участь у Донбаській, Мелітопольській, Нікопольсько-Криворізькій операціях. Дивізія особливо відзначилася при визволенні міст Макіївка та Сталіно, за що у вересні 1943 року удостоєна почесної назви «Сталінська». У вересні 1943 року на Донбасі був контужений.

У березні 1944 року дивізія була передана до 57-ї армії 3-го Українського фронту, у складі якої відзначилася в Одеській та Ясько-Кишинівській наступальних операціях. В останній із цих операцій бійці 301-ї стрілецької дивізії знищили штаб 30-го німецького армійського корпусу, командира корпусу генерал-лейтенанта Георга Постіля взяли в полон. Усього ж у цій операції дивізія взяла 2548 полонених, ще 4370 німецьких та румунських солдатів було знищено. У вересні 1944 року 301-ша стрілецька дивізія знову була перепідпорядкована 5-ї ударної армії, яка була перекинута на 1-й Білоруський фронт.

Командир 301-ї стрілецької дивізії 9-го стрілецького корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту полковник В. С. Антонов особливо успішно діяв у Висло-Одерській наступальній операції. 14 січня 1945 року дивізія перейшла в наступ із Магнушевського плацдарму і прорвала оборону супротивника, що готувалася з серпня 1944 року. Протягом чотирьох діб дивізія наставала, відбиваючи численні контратаки ворога. Завдання дивізією було успішно виконано, у прорив рушили інші війська. Під час цих боїв дивізія знищила до 1200 солдатів ворога, 20 танків і штурмових знарядь, а також захопила 4 склади.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 р. № 5657 за вміле керівництво частинами дивізії під час прориву оборони противника на Магнушевському плацдармі виявлені при цьому хоробрість і мужність. Разу Володимиру Семеновичу Антонову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

З квітня по травень 1945 року дивізія брала участь у Берлінській наступальній операції та в штурмі Берліна. Нею був зайнятий із боєм передмістя Берліна Карлсхорста. Постановою № 1683 Ради народних комісарів СРСР від 11 липня 1945 року полковнику Володимиру Семеновичу Антонову присвоєне військове звання «генерал-майор».

Повоєнна кар'єра

Після Перемоги генерал-майор В. С. Антонов продовжив службу в Радянській Армії, командував тією ж дивізією. З грудня 1946 року служив начальником відділу бойової підготовки 8-ї гвардійської армії у Групі радянських окупаційних військ у Німеччині. У грудні 1948 року убув навчання. В 1950 році Антонов закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова і був призначений начальником управління бойової та фізичної підготовки штабу Туркестанського військового округу. З січня 1954 року — виконуючий посаду начальника управління бойової підготовки штабу Центральної групи військ, з липня того ж року — перший заступник начальника цього управління. З листопада 1954 року служив заступником командира 79-го стрілецького корпусу (з березня 1955 року — 23-й стрілецький корпус) у ДСВГ. З червня 1955 — помічник командувача — начальник відділу бойової підготовки 3-ї армії в ДСВГ. З січня 1958 року був начальником військової кафедри Середньоазіатського політехнічного інституту в місті Ташкенті Узбецької РСР. З листопада 1961 року — начальник Управління бойової підготовки штабу Цивільної оборони СРСР.

У листопаді 1964 року генерал-майора В. С. Антонова звільнено в запас. Жив у Москві, де й помер 9 травня 1993 року. Похований на Троекуровском кладбище (Ділянка 3).

Нагороди

Іноземні нагороди:

Пам'ять

  • «Почётный гражданин Донецка» (1993) — «за мужество и героизм, проявленные в годы Великой Отечественной войны в боях за освобождение Донецка и активное участие в военно-патриотическом воспитании трудящихся в честь 25-й годовщины освобождения Донбасса от гитлеровских захватчиков».
  • Погруддя Героя встановлено в міському парку-музеї Аткарська.
  • На будівлі школи № 3 Аткарська у 2015 році встановлено меморіальну дошку у частину її випускника Героя Радянського Союзу генерал-майора В. З. Антонова.
  • Ім'ям Ст. З. Антонова названо вулицю в Донецьку.

Твори

  • . Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 23 січня 2022.
  • Антонов В. С. У боях на донецькій землі. // Військово-історичний журнал. — 1985. — № 10. — С. 63—69.

Примітки

  1. http://www.podvignaroda.ru/?#id=6033186&tab=navDetailDocument
  2. Наградной лист на награждение В. С. Антонова орденом Богдана Хмельницкого // ОБД «Память народа» [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.].
  3. Данные о советских наградах В. С. Антонова приведены по: Картотека награждений В. С. Антонова. // ОБД «Память народа». [ 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
  4. . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 15 січня 2007.
  5. Владимир Антонов на сайте «Герои Страны». Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 30 вересня 2010.
  6. По другим данным, звание Почётного гражданина Донецка было присвоено в 1968 году.
  7. . Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 23 січня 2022.
  8. Информация на сайте Аткарского муниципального района[недоступне посилання з Январь 2020].

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Великая Отечественная. Комдивы : військовий біографічний словник / [Д. А. Цапаєв та ін. ; за заг. ред. В. П. Горемикина] ; М-во оборони Російської Федерації, Гол. упр. кадрів, Гол. упр. по роботі з особовим складом, Ін-т воєнної історії Військової акад. Генеральний штаб, Центральний архів. — М. : Кучкове поле, 2014. — Т. ІІІ. Командири стрілецьких, гірничострільних дивізій, кримських, полярних, петрозаводських дивізій, дивізій ребольського напрямку, винищувальних дивізій (Абакумов — Зюванов). — С. 97—99. — 1102 с. — 1000 прим. — ISBN 978-5-9950-0382-3.
  • Герої Батьківщини. — М: Студія письменників МВС Росії, 2004. — 842 c. — .
  • Румянцев Н. М. Люди легендарного подвигу. Короткі біографії та описи подвигів Героїв Радянського Союзу — тих, хто народився, жив та живе у Саратовській області. — Саратов: Приволзьке кн. вид-во, 1968.

Посилання

  • . Знаменитости. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2010.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Volodimir Semenovich Anto nov 28 chervnya 11 lipnya 1909 Kapeli stanciya 9 travnya 1993 Moskva radyanskij voyenachalnik Geroj Radyanskogo Soyuzu 1945 General major 11 07 1945 Antonov Volodimir SemenovichNarodzhennya28 chervnya 11 lipnya 1909 Q4212856 Atkarskij rajon SRSRSmert9 travnya 1993 1993 05 09 83 roki Moskva RosiyaPohovannyaTroyekurovske kladovisheKrayina SRSROsvitaVijskova akademiya imeni M V Frunze 1940 i Visha vijskova akademiya imeni K Ye Voroshilova 1950 PartiyaVKP b 1 Zvannyageneral majorKomanduvannyaQ85857861 Vijni bitvinimecko radyanska vijnaNagorodipochesni gromadyani Donecka U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Antonov BiografiyaNarodivsya 28 chervnya 1909 roku na zaliznichnij stanciyi Kapeli nini Atkarskogo rajonu Saratovskoyi oblasti v sim yi zaliznichnika Zakinchiv shkolu 2 go stupenya v Atkarsku 1926 roku 1924 roku keruvav u misti pershimi pionerskimi zagonami Pracyuvav na drov yanomu skladi elevatori v Atkarskomu povitovomu komiteti komsomolu Dovoyenna sluzhba Na vijskovu sluzhbu u listopadi 1928 roku buv napravlenij komsomolskoyu putivkoyu Prohodiv sluzhbu u Vojskah OGPU Spochatku buv napravlenij u prikordonni vijska krajnoarmijcem u 21 j Yampilskij prikordonnij zagin OGPU U listopadi 1929 roku perevedenij do 6 go kavalerijskogo polku OGPU do Harkova v yakomu buv komandirom viddilennya pomichnikom komandira vzvodu starshinoyu polkovoyi shkoli komandir vzvodu z 1931 nachalnik polkovoyi shkoli 1931 roku eksternom zakinchiv Harkivsku shkolu chervonih starshin imeni VUCVK Z 1937 roku Antonov sluzhiv u 5 mu Donskomu motostrileckomu polku NKVS dzherelo ne zaznacheno 990 dniv U 1937 roci napravlenij na navchannya v akademiyu v 1940 zakinchiv Vijskovu akademiyu RSChA imeni M V Frunze U 1940 roci buv napravlenij do 1 go okremogo Bilostockogo motostrileckogo polku NKVS Upravlinnya NKVS po Latvijskij RSR dislokovanogo v Kaunasi Sluzhiv nachalnikom shtabu z travnya do chervnya 1941 roku timchasovo vikonuvav obovyazki komandira polku Chlen VKP b iz 1938 roku Uchast u Velikij Vitchiznyanij vijni Z pershih dniv Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni major V S Antonov brav uchast u boyah Jogo polk buv peredanij v Upravlinnya NKVS z ohoroni tilu Pivnichno Zahidnogo frontu viv vazhki oboronni boyi pid Kaunasom Polockom Na pochatku serpnya 1941 roku buv perevedenij z NKVS SRSR do Chervonoyi Armiyi i priznachenij nachalnikom shtabu 912 go strileckogo polku 243 yi strileckoyi diviziyi 29 yi armiyi Pivnichno Zahidnogo frontu Odnak pochatok jogo vijskovoyi kar yeri viyavivsya nevdalim u boyu 17 serpnya bilya stanciyi Stara Toropa v Kalininskij oblasti jogo bulo poraneno a naprikinci serpnya znyato z posadi i viddano pid sud za poganu organizaciyu rozvidki vnaslidok chogo bulo vzyato v polon kilka chervonoarmijciv Virok vijskovogo tribunalu 29 yi armiyi 1 veresnya 1941 roku zasudzhenij do 5 rokiv vipravno trudovih taboriv iz vidstrochkoyu vikonannya viroku 9 veresnya buv priznachenij zi znizhennyam na posadi komandirom bataljonu 912 go strileckogo polku nezabarom vidznachivsya u boyu bataljon zahopiv panivnu visotu ta 3 dobi uperto trimav na nij oboronu vidbivshi kilka atak 16 veresnya znovu priznachenij nachalnikom shtabu 1 go motostrileckogo polku NKVS zmishanoyi motostrileckoyi brigadi 29 yi armiyi Brav uchast u Kalininskij oboronnij ta Kalininskij nastupalnij operaciyah Rishennyam vijskovogo tribunalu vid 9 grudnya 1941 roku za viyavlenu u boyah muzhnist sudimist z Antonova bulo znyato U listopadi 1941 roku buv priznachenij na posadu komandira 916 go strileckogo polku 247 yi strileckoyi diviziyi 31 yi armiyi Antonov brav uchast u nastupalnih diyah Moskovskoyi bitvi U lyutomu 1942 roku buv tyazhko poranenij Pislya likuvannya v berezni 1942 roku buv priznachenij komandirom 162 yi kursantskoyi strileckoyi brigadi formuvalasya v Moskovskomu vijskovomu okruzi u kvitni perevedenij na posadu komandira 256 yi strileckoyi brigadi sho formuyetsya tam zhe Torishnogo serpnya 1942 roku ubuv iz brigadoyu na Zakavkazkij front Brav uchast u vazhkih oboronnih boyah bitvi za Kavkaz zokrema u Mozdok Malgobekskij oboronnij operaciyi Buv zvinuvachenij u nevikonanni nakazu ta zdachi mista Malgobek protivniku 13 zhovtnya 1942 roku znyato z posadi a 28 zhovtnya zasudzhenij vijskovim tribunalom Pivnichnoyi grupi vijsk Zakavkazkogo frontu do 10 rokiv vipravno trudovih taboriv iz vidstrochkoyu vikonannya viroku vzhe drugij U listopadi 1942 roku priznachenij zastupnikom komandira 84 yi okremoyi morskoyi strileckoyi brigadi U Pivnichno Kavkazkoyi nastupalnoyi operaciyi sho pochalasya 1 sichnya 1943 roku viyaviv vidvagu i vmile komanduvannya za sho postanovoyu Vijskovoyi radi Pivnichno Kavkazkogo frontu vid 23 sichnya 1943 roku sudimist iz nogo bula znyata Z travnya 1943 roku komanduvav 19 yu strileckoyu ta 34 yu morskoyu strileckoyu brigadami na Pivnichno Kavkazkomu fronti zvilnyav Kavkaz i Kuban U chervni 1943 roku Volodimir Antonov buv priznachenij komandirom sformovanoyi na fronti 301 yi strileckoyi diviziyi i komanduvav ciyeyu diviziyeyu do kincya vijni Diviziya nezabarom bula peredana do skladu 5 yi udarnoyi armiyi Pivdennogo frontu z zhovtnya 1943 roku 4 j Ukrayinskij front brala uchast u Donbaskij Melitopolskij Nikopolsko Krivorizkij operaciyah Diviziya osoblivo vidznachilasya pri vizvolenni mist Makiyivka ta Stalino za sho u veresni 1943 roku udostoyena pochesnoyi nazvi Stalinska U veresni 1943 roku na Donbasi buv kontuzhenij U berezni 1944 roku diviziya bula peredana do 57 yi armiyi 3 go Ukrayinskogo frontu u skladi yakoyi vidznachilasya v Odeskij ta Yasko Kishinivskij nastupalnih operaciyah V ostannij iz cih operacij bijci 301 yi strileckoyi diviziyi znishili shtab 30 go nimeckogo armijskogo korpusu komandira korpusu general lejtenanta Georga Postilya vzyali v polon Usogo zh u cij operaciyi diviziya vzyala 2548 polonenih she 4370 nimeckih ta rumunskih soldativ bulo znisheno U veresni 1944 roku 301 sha strilecka diviziya znovu bula perepidporyadkovana 5 yi udarnoyi armiyi yaka bula perekinuta na 1 j Biloruskij front Komandir 301 yi strileckoyi diviziyi 9 go strileckogo korpusu 5 yi udarnoyi armiyi 1 go Biloruskogo frontu polkovnik V S Antonov osoblivo uspishno diyav u Vislo Oderskij nastupalnij operaciyi 14 sichnya 1945 roku diviziya perejshla v nastup iz Magnushevskogo placdarmu i prorvala oboronu suprotivnika sho gotuvalasya z serpnya 1944 roku Protyagom chotiroh dib diviziya nastavala vidbivayuchi chislenni kontrataki voroga Zavdannya diviziyeyu bulo uspishno vikonano u proriv rushili inshi vijska Pid chas cih boyiv diviziya znishila do 1200 soldativ voroga 20 tankiv i shturmovih znaryad a takozh zahopila 4 skladi Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 6 kvitnya 1945 r 5657 za vmile kerivnictvo chastinami diviziyi pid chas prorivu oboroni protivnika na Magnushevskomu placdarmi viyavleni pri comu horobrist i muzhnist Razu Volodimiru Semenovichu Antonovu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina ta medali Zolota Zirka Z kvitnya po traven 1945 roku diviziya brala uchast u Berlinskij nastupalnij operaciyi ta v shturmi Berlina Neyu buv zajnyatij iz boyem peredmistya Berlina Karlshorsta Postanovoyu 1683 Radi narodnih komisariv SRSR vid 11 lipnya 1945 roku polkovniku Volodimiru Semenovichu Antonovu prisvoyene vijskove zvannya general major Povoyenna kar yera Pislya Peremogi general major V S Antonov prodovzhiv sluzhbu v Radyanskij Armiyi komanduvav tiyeyu zh diviziyeyu Z grudnya 1946 roku sluzhiv nachalnikom viddilu bojovoyi pidgotovki 8 yi gvardijskoyi armiyi u Grupi radyanskih okupacijnih vijsk u Nimechchini U grudni 1948 roku ubuv navchannya V 1950 roci Antonov zakinchiv Vishu vijskovu akademiyu imeni K Ye Voroshilova i buv priznachenij nachalnikom upravlinnya bojovoyi ta fizichnoyi pidgotovki shtabu Turkestanskogo vijskovogo okrugu Z sichnya 1954 roku vikonuyuchij posadu nachalnika upravlinnya bojovoyi pidgotovki shtabu Centralnoyi grupi vijsk z lipnya togo zh roku pershij zastupnik nachalnika cogo upravlinnya Z listopada 1954 roku sluzhiv zastupnikom komandira 79 go strileckogo korpusu z bereznya 1955 roku 23 j strileckij korpus u DSVG Z chervnya 1955 pomichnik komanduvacha nachalnik viddilu bojovoyi pidgotovki 3 yi armiyi v DSVG Z sichnya 1958 roku buv nachalnikom vijskovoyi kafedri Serednoaziatskogo politehnichnogo institutu v misti Tashkenti Uzbeckoyi RSR Z listopada 1961 roku nachalnik Upravlinnya bojovoyi pidgotovki shtabu Civilnoyi oboroni SRSR U listopadi 1964 roku general majora V S Antonova zvilneno v zapas Zhiv u Moskvi de j pomer 9 travnya 1993 roku Pohovanij na Troekurovskom kladbishe Dilyanka 3 NagorodiMedal Zolota Zirka Geroya Radyanskogo Soyuzu 6 04 1945 Dva ordeni Lenina 6 04 1945 5 11 1954 Dva ordeni Chervonogo Prapora 18 04 1942 20 06 1949 Orden Suvorova 2 go stupenya 29 05 1945 Orden Kutuzova 2 go stupenya 17 09 1943 Orden Bogdana Hmelnickogo 2 go stupenya 13 09 1944 Dva ordeni Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 20 03 1944 11 03 1985 Orden Chervonoyi Zirki 3 11 1944 Medali zokrema Medal Za oboronu Kavkazu Medal Za vzyattya Berlina Medal Za vizvolennya Varshavi Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv Yuvilejna medal Dvadcyat rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv Yuvilejna medal Tridcyat rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv Yuvilejna medal Sorok rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rokiv Inozemni nagorodi Orden Hrest Gryunvalda PNR Medal Za Varshavu 1939 1945 PNR Medal Za Odru Nisu ta Baltiku PNR Orden Tudora Volodimiresku Socialistichna Respublika Rumuniya Pam yat Pochyotnyj grazhdanin Donecka 1993 za muzhestvo i geroizm proyavlennye v gody Velikoj Otechestvennoj vojny v boyah za osvobozhdenie Donecka i aktivnoe uchastie v voenno patrioticheskom vospitanii trudyashihsya v chest 25 j godovshiny osvobozhdeniya Donbassa ot gitlerovskih zahvatchikov Pogruddya Geroya vstanovleno v miskomu parku muzeyi Atkarska Na budivli shkoli 3 Atkarska u 2015 roci vstanovleno memorialnu doshku u chastinu yiyi vipusknika Geroya Radyanskogo Soyuzu general majora V Z Antonova Im yam St Z Antonova nazvano vulicyu v Donecku Tvori Arhiv originalu za 14 zhovtnya 2012 Procitovano 23 sichnya 2022 Antonov V S U boyah na doneckij zemli Vijskovo istorichnij zhurnal 1985 10 S 63 69 Primitkihttp www podvignaroda ru id 6033186 amp tab navDetailDocument Nagradnoj list na nagrazhdenie V S Antonova ordenom Bogdana Hmelnickogo OBD Pamyat naroda 23 sichnya 2022 u Wayback Machine Dannye o sovetskih nagradah V S Antonova privedeny po Kartoteka nagrazhdenij V S Antonova OBD Pamyat naroda 23 sichnya 2022 u Wayback Machine Arhiv originalu za 27 veresnya 2007 Procitovano 15 sichnya 2007 Vladimir Antonov na sajte Geroi Strany Arhiv originalu za 16 chervnya 2012 Procitovano 30 veresnya 2010 Po drugim dannym zvanie Pochyotnogo grazhdanina Donecka bylo prisvoeno v 1968 godu Arhiv originalu za 6 travnya 2019 Procitovano 23 sichnya 2022 Informaciya na sajte Atkarskogo municipalnogo rajona nedostupne posilannya z Yanvar 2020 LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1987 T 1 911 s s 100 000 prim ISBN ots Reg v RKP 87 95382 Velikaya Otechestvennaya Komdivy vijskovij biografichnij slovnik D A Capayev ta in za zag red V P Goremikina M vo oboroni Rosijskoyi Federaciyi Gol upr kadriv Gol upr po roboti z osobovim skladom In t voyennoyi istoriyi Vijskovoyi akad Generalnij shtab Centralnij arhiv M Kuchkove pole 2014 T III Komandiri strileckih girnichostrilnih divizij krimskih polyarnih petrozavodskih divizij divizij rebolskogo napryamku vinishuvalnih divizij Abakumov Zyuvanov S 97 99 1102 s 1000 prim ISBN 978 5 9950 0382 3 Geroyi Batkivshini M Studiya pismennikiv MVS Rosiyi 2004 842 c ISBN 5 901 809 18 1 Rumyancev N M Lyudi legendarnogo podvigu Korotki biografiyi ta opisi podvigiv Geroyiv Radyanskogo Soyuzu tih hto narodivsya zhiv ta zhive u Saratovskij oblasti Saratov Privolzke kn vid vo 1968 Posilannya Znamenitosti Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 30 veresnya 2010

Дата публікації:
Топ