Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ілля Семенович Антонов (15 грудня 1913 — 2 березня 1981) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир 1-го стрілецького батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії капітан, пізніше гвардії підполковник.
| Ілля Семенович Антонов | |
|---|---|
 | |
| Народження | 2 (15) грудня 1913 Q4263867?, d, Орловська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 3 лютого 1981 (67 років) Гродно, Білоруська РСР, СРСР |
| Поховання | Гродно |
| Країна |  СРСР Російська імперія |
| Рід військ | стрілецькі війська |
| Освіта | d (1947) |
| Роки служби | 1935–1962 |
| Партія | КПРС[1] |
| Звання | гвардії підполковник |
| Командування | 1-м стрілецьким батальйоном 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії |
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна Сталінградська битва Битва на Курській дузі Чернігівсько-Прип'ятська операція Битва за Дніпро Битва за Київ (1943) Калинковицько-Мозирська операція Операція «Багратіон» Ризька операція Варшавсько-Познанська операція Вісло-Одерська операція |
| Нагороди |           |
Біографія
Народився 2 (15) грудня 1913 року у селі Літіж Комарічсього району Брянської області. Закінчив п'ять класів Літіжської неповної середньої школи. З п'ятнадцяти років працював по найму в селі, з 1930 року працював на шахті ім. Дзержинського у м. Дзержинськ Донецької області спочатку коногоном, потім забійником, машиністом врубової машини, десятником.
В 1935 році призваний до Червоної Армії на строкову службу в 2-й Червонопрапорний мотострілецький полк військ НКВС у м. Хабаровск. Закінчив школу молодшого комсоставу, служив на посадах помічника командира взводу, старшини роти. Закінчив курси молодших лейтенантів і був призначений командиром взводу.
На початку 1942 року частину бійців 2-го Червонопрапорного мотострілецького полку військ НКВС передають в діючу армію в состав 4-го Червонопрапорного мотострілецького полку [ru]. Лейтенант Антонов був призначений заступником командира 7-ї роти. В бою на західному березі річки Велика Бабка (приток Сіверського Донця) був поранений.
Через значні втрати 13-та мотострілецька дивізія внутрішніх військ НКВС була виведена на переформування і 15 червня 1942 року ввійшла до складу Червоної Армії як 95-та стрілецька дивізія. З серпня 1942 року дивізія брала участь в обороні Сталінграду.
І. С. Антонов командував 7-ю ротою при обороні Мамаєвого кургану. В грудні 1942 року Антонову присвоєно звання старшого лейтенанта і він був призначений командиром 1-го батальйону 90-го стрілецького полку. Воював у м. Сталінград в районі заводів «Червоний Жовтень», «Барикади», Тракторний до розгрому німецьких військ 2 лютого 1943 року. За оборону м. Сталінград 95-й стрілецькій дивізії було присвоєно звання гвардійської, 1 березня 1943 року вона стала 75-ю гвардійською стрілецькою дивізією. 90-й стрілецький полк став 212-м гвардійським стрілецьким полком. І. С. Антонов був нагороджений орденом Червоного Прапора.
У складі 212-го гвардійського стрілецького полку І. С. Антонов бере участь в Орлово-Курській битві. За бойові дії на Курській дузі, зразкове виконання бойових завдань і проявлені мужність та героїзм гв. капітан Антонов І. С. нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
Восени 1943 року 75-та гвардійська стрілецька дивізія у складі 30-го стрілецького корпусу 60-ї армії форсує річку Десна і виходить на східний берег Дніпра. Під командуванням капітана Антонова 1-й батальйон 212-го стрілецького полку 23 вересня сходу форсує річку Дніпро в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області), в 35 км північніше міста Київ. Протягом 23-25 вересня веде важкі бої і утримує плацдарм до підходу основних сил дивізії.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії капітану Антонову Іллі Семеновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Разом зі своїм батальйоном капітан Антонов бере участь у звільненні України, потім Білорусі, у звільненні міста Риги (Латвія) і прориві оборони противника на річці Вісла, розгромі варшавської групировки німецьких військ, форсуванні річки Одер і захопленні плацдарму на її західному березі. В січні 1944 року комбат І. С. Антонов був тяжко поранений і контужений. Шість місяців знаходився на лікуванні, а потім був призначений начальником резерву офіцерського складу 65-ї Армії .
Після війни продовжував службу в Радянській Армії. В 1947 році закінчив Ленінградську вищу офіцерську бронетанкову школу, кілька років командував окремим мотострілецьким батальйоном у складі Північної групи радянських військ за кордоном і у Білоруському військовому окрузі. З 1954 року майор Антонов І. С. служив військовим комендантом Печенізського гарнізону Північного військового округу в Мурманській області, РФ.
З 1962 року підполковник Антонов І. С. в запасі. Жив у м. Гродно, Білорусь. Помер 2 березня 1981 року.
Нагороди
- Медаль «Золота Зірка» № 1545 Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
- два ордени Червоного Прапора
- Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
- Орден Вітчизняної війни 2 ступеня
- орден Червоної Зірки
- Медалі
Примітки
- Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- http://www.podvignaroda.mil.ru/ [ 2012-07-25 у Wayback Machine.] — Фонд 33. — Оп.682525, д.190, запись 4010300, стр. 1 (рос.)
- http://www.podvignaroda.mil.ru/ [ 2012-07-25 у Wayback Machine.] — Фонд 33. — Оп.682526, д.1403, запись 17464489, стр. 3 (рос.)
- http://www.podvignaroda.mil.ru/ [ 2012-07-25 у Wayback Machine.] -Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300(рос.)
- Дзержинский шахтер [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання
- Антонов Илья Семёнович [Архівовано 16 червня 2012 у WebCite] (рос.)
- Герои из Дзержинска [ 26 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Антонов Илья Семёнович [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — (рос.)
- О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996. — 208 с. с илл. — 950 экз. [ 19 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Illya Antonov Illya Semenovich Antonov 15 grudnya 1913 2 bereznya 1981 radyanskij oficer uchasnik Radyansko nimeckoyi vijni komandir 1 go strileckogo bataljonu 212 go gvardijskogo strileckogo polku 75 yi Bahmackoyi dvichi Chervonozoryanoyi ordena Suvorova gvardijskoyi strileckoyi diviziyi 30 go strileckogo korpusu 60 yi Armiyi Centralnogo frontu Geroj Radyanskogo Soyuzu 17 10 1943 gvardiyi kapitan piznishe gvardiyi pidpolkovnik Illya Semenovich AntonovNarodzhennya 2 15 grudnya 1913 Q4263867 d Orlovska guberniya Rosijska imperiyaSmert 3 lyutogo 1981 1981 02 03 67 rokiv Grodno Biloruska RSR SRSRPohovannya GrodnoKrayina SRSR Rosijska imperiyaRid vijsk strilecki vijskaOsvita d 1947 Roki sluzhbi 1935 1962Partiya KPRS 1 Zvannya gvardiyi pidpolkovnikKomanduvannya 1 m strileckim bataljonom 212 go gvardijskogo strileckogo polku 75 yi Bahmackoyi dvichi Chervonozoryanoyi ordena Suvorova gvardijskoyi strileckoyi diviziyiVijni bitvi Radyansko nimecka vijna Stalingradska bitva Bitva na Kurskij duzi Chernigivsko Prip yatska operaciya Bitva za Dnipro Bitva za Kiyiv 1943 Kalinkovicko Mozirska operaciya Operaciya Bagration Rizka operaciya Varshavsko Poznanska operaciya Vislo Oderska operaciyaNagorodiBiografiyaNarodivsya 2 15 grudnya 1913 roku u seli Litizh Komarichsogo rajonu Bryanskoyi oblasti Zakinchiv p yat klasiv Litizhskoyi nepovnoyi serednoyi shkoli Z p yatnadcyati rokiv pracyuvav po najmu v seli z 1930 roku pracyuvav na shahti im Dzerzhinskogo u m Dzerzhinsk Doneckoyi oblasti spochatku konogonom potim zabijnikom mashinistom vrubovoyi mashini desyatnikom V 1935 roci prizvanij do Chervonoyi Armiyi na strokovu sluzhbu v 2 j Chervonoprapornij motostrileckij polk vijsk NKVS u m Habarovsk Zakinchiv shkolu molodshogo komsostavu sluzhiv na posadah pomichnika komandira vzvodu starshini roti Zakinchiv kursi molodshih lejtenantiv i buv priznachenij komandirom vzvodu Na pochatku 1942 roku chastinu bijciv 2 go Chervonoprapornogo motostrileckogo polku vijsk NKVS peredayut v diyuchu armiyu v sostav 4 go Chervonoprapornogo motostrileckogo polku ru Lejtenant Antonov buv priznachenij zastupnikom komandira 7 yi roti V boyu na zahidnomu berezi richki Velika Babka pritok Siverskogo Doncya buv poranenij Cherez znachni vtrati 13 ta motostrilecka diviziya vnutrishnih vijsk NKVS bula vivedena na pereformuvannya i 15 chervnya 1942 roku vvijshla do skladu Chervonoyi Armiyi yak 95 ta strilecka diviziya Z serpnya 1942 roku diviziya brala uchast v oboroni Stalingradu I S Antonov komanduvav 7 yu rotoyu pri oboroni Mamayevogo kurganu V grudni 1942 roku Antonovu prisvoyeno zvannya starshogo lejtenanta i vin buv priznachenij komandirom 1 go bataljonu 90 go strileckogo polku Voyuvav u m Stalingrad v rajoni zavodiv Chervonij Zhovten Barikadi Traktornij do rozgromu nimeckih vijsk 2 lyutogo 1943 roku Za oboronu m Stalingrad 95 j strileckij diviziyi bulo prisvoyeno zvannya gvardijskoyi 1 bereznya 1943 roku vona stala 75 yu gvardijskoyu strileckoyu diviziyeyu 90 j strileckij polk stav 212 m gvardijskim strileckim polkom I S Antonov buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora U skladi 212 go gvardijskogo strileckogo polku I S Antonov bere uchast v Orlovo Kurskij bitvi Za bojovi diyi na Kurskij duzi zrazkove vikonannya bojovih zavdan i proyavleni muzhnist ta geroyizm gv kapitan Antonov I S nagorodzhenij ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya Voseni 1943 roku 75 ta gvardijska strilecka diviziya u skladi 30 go strileckogo korpusu 60 yi armiyi forsuye richku Desna i vihodit na shidnij bereg Dnipra Pid komanduvannyam kapitana Antonova 1 j bataljon 212 go strileckogo polku 23 veresnya shodu forsuye richku Dnipro v rajoni sil Glibivka ta Yasnogorodka Vishgorodskij rajon Kiyivskoyi oblasti v 35 km pivnichnishe mista Kiyiv Protyagom 23 25 veresnya vede vazhki boyi i utrimuye placdarm do pidhodu osnovnih sil diviziyi Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 17 zhovtnya 1943 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni pri forsuvanni Dnipra i utrimanni placdarmu gvardiyi kapitanu Antonovu Illi Semenovichu prisvoyene zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Razom zi svoyim bataljonom kapitan Antonov bere uchast u zvilnenni Ukrayini potim Bilorusi u zvilnenni mista Rigi Latviya i prorivi oboroni protivnika na richci Visla rozgromi varshavskoyi grupirovki nimeckih vijsk forsuvanni richki Oder i zahoplenni placdarmu na yiyi zahidnomu berezi V sichni 1944 roku kombat I S Antonov buv tyazhko poranenij i kontuzhenij Shist misyaciv znahodivsya na likuvanni a potim buv priznachenij nachalnikom rezervu oficerskogo skladu 65 yi Armiyi Pislya vijni prodovzhuvav sluzhbu v Radyanskij Armiyi V 1947 roci zakinchiv Leningradsku vishu oficersku bronetankovu shkolu kilka rokiv komanduvav okremim motostrileckim bataljonom u skladi Pivnichnoyi grupi radyanskih vijsk za kordonom i u Biloruskomu vijskovomu okruzi Z 1954 roku major Antonov I S sluzhiv vijskovim komendantom Pechenizskogo garnizonu Pivnichnogo vijskovogo okrugu v Murmanskij oblasti RF Z 1962 roku pidpolkovnik Antonov I S v zapasi Zhiv u m Grodno Bilorus Pomer 2 bereznya 1981 roku NagorodiMedal Zolota Zirka 1545 Geroya Radyanskogo Soyuzu 17 zhovtnya 1943 Orden Lenina dva ordeni Chervonogo Prapora Orden Vitchiznyanoyi vijni 1 stupenya Orden Vitchiznyanoyi vijni 2 stupenya orden Chervonoyi Zirki MedaliPrimitkihttp www podvignaroda ru id 4010300 amp tab navDetailDocument Posada ta vijskove zvannya podani na datu zdijsnennya podvigu http www podvignaroda mil ru 2012 07 25 u Wayback Machine Fond 33 Op 682525 d 190 zapis 4010300 str 1 ros http www podvignaroda mil ru 2012 07 25 u Wayback Machine Fond 33 Op 682526 d 1403 zapis 17464489 str 3 ros http www podvignaroda mil ru 2012 07 25 u Wayback Machine Fond 33 Op 682525 d 48 zapis 12057300 ros Dzerzhinskij shahter 22 lyutogo 2014 u Wayback Machine ros PosilannyaAntonov Ilya Semyonovich Arhivovano 16 chervnya 2012 u WebCite ros Geroi iz Dzerzhinska 26 chervnya 2012 u Wayback Machine ros Antonov Ilya Semyonovich 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1987 T 1 Abaev Lyubichev 911 s 100 000 ekz ISBN ots Reg v RKP 87 95382 ros Dnepr reka geroev 2 e izd dop Kiev Izd polit lit Ukrainy 1988 ISBN 5 319 00085 5 ros O vojne i tovarishah Sbornik vospominanij Krasnograd AO KMP 1996 208 s s ill 950 ekz 19 lyutogo 2020 u Wayback Machine ros