Антизахідництво

Антиза́хідництво — це ідеологічна доктрина, що передбачає боротьбу проти ідеології та ідеалів Західної Європи та Північної Америки (країн НАТО, ЄС та тих, що їм симпатизують), інформаційну і економічну боротьбу проти них, а також з ними на геополітичному рівні. Антизахідництво характерне передусім для більшости класичних консерваторів і націоналістів, ультраправих та ультралівих.

У політиці

Загальний огляд

Антизахідництво виникло у другій половині 20 століття, коли СРСР та його сателіти почали геополітичну конфронтацію та військово-технічні перегони, що зараз відоме як «Холодна війна». У цей час влада комуністичних держав починає поширювати антизахідні тези серед населення і протиставляти себе владі країн-членів НАТО, як «соціалістична народна» влада проти «капіталістичної буржуазної». Тоді ж виникають і поняття «капіталістичний Захід», «буржуазний Захід» та інші. Після краху комунізму в Європі та створення Європейського союзу стали помітні антизахідні тези серед консерваторів та націоналістів, які виступають переважно проти Європейського союзу, глобалізму, ліберальної демократії та міжнародництва. Їх ідеал — неліберальна демократія або націократія, що не збігається з ідеалами ЄС. Натомість радикали — прихильники комунізму, фашизму, нацизму чи теократії виступають проти усього НАТО, ЄС і часто ведуть інформаційну війну проти них.

На сьогодні антизахідництво притаманне більшості країн, де правлячою верхівкою є авторитарні радикали — Росія, Білорусь, країни Центральної Азії, Китай, Північна Корея, В'єтнам і усі ісламістські держави. Також воно інколи декларується деякими консервативними чи націоналістичними урядами, як Угорщина, Сербія чи Індія.

В Україні

З часу здобуття незалежности України населення не бачило необхідности у євроінтеграції та вступу до НАТО до 2013-14 років, але й антизахідництво в Україні не було особливо популярним. З 2014 року, у зв'язку зі спробою встановлення диктатури Януковича та його підтримки Росією і подальшої війни на сході України, більшість українців стали прозахідними через загрозу від Росії і неможливости самостійно захистити Україну як від зовнішніх, так і від внутрішніх ворогів; тож антизахідництво в Україні стало непопулярним і навіть дещо маргінальним. В сучасній Україні антизахідники поділені на два табори: проросійські громадяни, прихильники партії регіонів, Шарія, КПУ, Опозиційної платформи та інших організацій; і начебто проукраїнські, але не прозахідні організації: ультраправі (Карпатська Січ, Традиції і порядок, Фрайкор, Нацкорпус, ВО «Свобода», Соціал-національна асамблея) і ультраліві (, Автономний опір, Прогресивна соціалістична партія). Проросійські політики вважають інтеграцію західних цінностей в Україні загрозою амбіціям Росії, ультраправі — загрозою для традиційних цінностей, авторитаризму, мракобісся і реакції, ультраліві — загрозою для можливости побудови в Україні соціалізму замість капіталізму, загрозою витіснення українських товарів іноземними та загрозою економічної залежности від заходу.

Примітки

1. Тегза, Себастьян (23 січня 2023). Про антизахідництво, західних консерваторів та переслідування християн. Газета Слово про Слово (укр.). Процитовано 30 травня 2023.^[]