Ліберальна демократія

Лібера́льна демокра́тія або Конституційна демократія (інша назва — поліархія) є формою суспільно-політичного ладу — правовою державою на основі представницької демократії, в якій воля більшості та здатність обраних представників здійснювати владу обмежені в ім'я захисту прав на дотримання належних , приватну власність, , свободу слова, свободу зібрань і свободу віросповідання. Ці ліберальні права закріплено у вищих законах (таких, як конституція чи статут, або ж у , ухвалених верховними судовими інстанціями), що, своєю чергою, наділяють різні державні та громадські органи повноваженнями з метою забезпечення цих прав.

Характерним елементом ліберальної демократії є «відкрите суспільство», що характеризується терпимістю, плюралізмом, співіснуванням і конкуренцією найширшого спектра суспільно-політичних поглядів. Завдяки періодичним виборам, кожна з груп, що дотримуються різних поглядів, має шанс отримати владу. На практиці екстремістські чи маргінальні точки зору дуже рідко грають значну роль у демократичному процесі. Однак модель відкритого суспільства утруднює консервацію влади керівною елітою, гарантує можливість безкровної зміни влади та створює стимули, аби уряд гнучко реагував на запити суспільства.

У ліберальній демократії політична група, що перебуває у владі, не зобов'язана поділяти всі аспекти ідеології лібералізму (наприклад, вона може виступати за демократичний соціалізм). Однак вона зобов'язана підпорядковуватися згаданому вище принципу панування права. Термін «ліберальний» в цьому випадку розуміється так само як в епоху буржуазних революцій кінця 18 сторіччя: такий, що забезпечує кожній людині захист від свавілля з боку влади й органів правопорядку.

Див. також

• Концепція плюралістичної демократії

Джерела

• Демократія ліберальна //Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015

Література

• О. Бабкіна. Поліархія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с. 565

Посилання