Антигляціалізм

Антигляціалі́зм (антигляціалістична теорія) — вчення про те, що в історії Землі не існувало періодів і епох, під час яких земна поверхня була б вкрита льодовими масами більше, ніж тепер.

Антигляціалізм протистоїть тобто теорії наявності зледенінь в історії Землі на рівнинах помірних і .

Антигляціалізм як вчення було вперше висунуте й оформлене у 1939 в працях українського палеонтолога І. Г. Підоплічка. Науковою основою антигляціалізму стали палеонтологічні дані про те, що на території України та інших місць Європейської частини СРСР представники і лісової фауни жили протягом антропогену (четвертинного періоду) безперервно в т. з. позальодовиковій і льодовиковій зонах. Також з'ясувалось, що поширення т. з. ератичних (льодовикових) валунів зумовлене рядом зовсім інших факторів, зокрема силою швидких і в річках, озерах і морях, рухом донного, поверхневого і особливо прибережного льоду, гірськими льодовиками, підльодовиковими потоками, айсбергами тощо. Питання про непогодженість концепції з даними про закономірності розташування природних зон (як тепер, так і в минулому) розвиває в своїх працях російський радянський географ П. С. Макєєв.

Див. також

• Моногляціалізм

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Пидопличко И. Г. О ледниковом периоде, в. 1 — 4. К., 1946—56;
• Пидопличко И. Г., Макеев П. С. О климатах и ландшафтах прошлого, в. 1—3. К., 1952—59;
• Марков К. К. Антигляциализм. «Известия АН СССР». Серия географическая, 1955, № 1.