Анкілоз

Анкіло́з (грец. αγκυλος  — кривий) — повна чи часткова нерухомість суглоба внаслідок зрощення суглобових поверхонь. При анкілозі між поверхнями суглоба виникає фіброзна, хрящова або кісткова спайка, що заповнює порожнину суглоба (цілком або частково).

Анкілоз
Спеціальність	ревматологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	FA34.4
МКХ-10	M24.6
DiseasesDB	29910
MeSH	D000844
Ankylosis у Вікісховищі

Патогенез

Анкілоз здебільшого розвивається після гострих і хронічних запалень суглобів (гнійне запалення, гонорейне ураження суглоба, туберкульоз та ін.), а також після (внутрішньосуглобові переломи кісток, крововиливи у суглоб).

Розрізняють два види анкілозу:

1. фіброзний анкілоз, якщо спаювання суглобових поверхонь виникло унаслідок розвитку між ними щільної фіброзної тканини;
2. кістковий анкілоз, якщо суглобові хрящі частково або повністю зруйнувалися, а між суглобовими поверхнями розвинулася кісткова тканина.

Симптоми та перебіг

При кістковому анкілозі рух у суглобі повністю відсутній, а при фіброзному іноді зберігається мінімальний, ледь помітний. Функціональні розлади різноманітні та залежать від положення кінцівки, у якій відбулася фіксація. Так, якщо при анкілозі ліктьового суглобу рука зафіксувалася у витягнутому положенні, то вона майже непридатна до праці. Якщо ж рука знаходиться у зігнутому під прямим кутом положенні, то такою рукою можливо виконувати різні рухи та працювати.

Лікування

Лікування анкілозу переважно хірургічне (пластика чи видалення суглоба).

Якщо кінцівка фіксована у положенні, яке невигідне для функціювання, проводять різного роду артропластичні операції, а за показаннями - пересадку штучних суглобів. При фіксації кінцівки у фізіологічно вигідному положенні показання до операції відносні.

Профілактика

Щоб запобігти анкілозу, потрібно усунути вогнище інфекції, а також дотримувати відповідного режиму рухів.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.