Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Андрі́й Олексі́йович Гулий-Гуле́нко (нар. жовтень 1886, Новоархангельськ — пом. 10 травня 1929) — український військовий діяч часів УНР, отаман та генерал-хорунжий армії УНР.
| Андрій Олексійович Гулий-Гуленко | |||
|---|---|---|---|
 Генерал-хорунжий (5.10.1920) | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | жовтень 1886 м. Новоархангельськ, Херсонська губернія,  Російська імперія | ||
| Смерть | 10 травня 1929 | ||
| Alma Mater | Рішельєвська гімназія | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  УНР | ||
| Війни / битви | Перша світова війна, Перший зимовий похід, Другий зимовий похід | ||
| Командування | |||
| Командир 1-ї Запорозької дивізії | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Гулий-Гуленко Андрій Олексійович у Вікісховищі | |||
Життєпис
Ранні роки
Народився в родині військових поселенців. Закінчив Рішельєвську гімназію в Одесі (1907) та Новоолександрійський інститут сільського господарства і лісівництва (1911) в Ново-Олександрії (сучасне місто Пулави). Брав участь в діяльності української громади.
Військова служба в Російській армії
Протягом 1911—1914 років проходив службу в лавах 11-го саперного батальйону російської армії. У його складі (переформованого у грудні 1916 року в 11-й інженерний полк) брав участь у Першій світовій війні. Був тричі поранений, після останнього визнаний непридатним до служби на фронті та направлений у тил Румунського фронту. Нагороджений 4 березня 1917 року орденом Святого Георгія IV ступеня. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
Визвольні змагання
Перший ряд: Іван Омелянович-Павленко (1), Симон Петлюра (2), Михайло Омелянович-Павленко (3), Гаврило Базильський (4).
Другий ряд: Андрій Лівицький (5), Олександр Саліковський (6).
Третій ряд: Євген Архипенко (7), Олександр Удовиченко (8), Олексій Галкин (9), Олександр Загродський (10), Пінхас Красний (11), Марко Безручко (12), Андрій Долуд (13), Петро Ліпко (14), Андрій Гулий-Гуленко (15), Сергій Тимошенко (16)
Після Лютневої революції був один із організаторів українського руху на румунському фронті, делегатом РУМЧЕРОДу та Першого всеукраїнського військового з'їзду. З листопада 1917 року — начальник господарчого відділу управління технічних військ Українського Генерального штабу. Брав участь у вуличних боях проти більшовиків у січні 1918 року у Києві. У квітні 1918 року був призначений командиром інженерного полку 3-го Херсонського корпусу Армії УНР.
Після приходу до влади Павла Скоропадського був звільнений з посади як офіцер воєнного часу (тобто як такий, що не мав належної військової освіти). Перебував у Катеринославі, Ростові-на-Дону та Новоросійську, який був у той час центром українського руху на Північному Кавказі. На нетривалий час був заарештований контррозвідкою білогвардійців.
У листопаді 1918 року, перебуваючи у Катеринославі, очолив антигетьманське повстання. З грудня — начальник так званого Катеринославського Коша Дієвої армії УНР. В січні 1919 року організаційні заходи увінчалися створенням фронту Херсон-Олександрівськ (Запоріжжя) проти білогвардійців і фронту Олександрівськ-Новомосковськ проти військ Нестора Махна. В лютому під тиском військ більшовиків та отамана Матвія Григор'єва, який перейшов на їх бік, змушений був відступити на захід.
З 12 червня 1919 року — штаб-старшина для доручень при військовому міністрі УНР.
Влітку 1919 року долучився до українського повстанського руху та ввійшов до складу Центрального повстанського комітету. Восени організував військовий загін з кількох сотень бійців та здійснив рейд тилами білогвардійців та більшовиків. У листопаді 1919 року отаман Катеринославщини і Херсонщини Андрій Гулий-Гуленко відвідав Холодного Яру. Тоді Головним Отаманом Холодного Яру був Василь Чучупак. Йому підпорядковувалися отамани Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, , , Око, Чорний Ворон (Чорногузько), Мефодій Голик-Залізняк, , Олекса Коцюбенко, Калюжний, Д. Канатенко, 1-й і 2-й Олександрійські полки. У грудні, розгромивши добровольців генерала Антона Денікіна біля Знам'янки та Фундукліївки, Гулий пішов штурмом на Єлисаветград, вибив противника та захопив місто. До кінця року його частини контролювали територію Черкаси-Єлисаветград-Катеринослав. Чисельність повстанських відділів, що у цей йому підпорядковувалися, доходила до 20 тисяч чоловік.
25 січня 1920 року у Володимирівці Єлисаветградського повіту Херсонської губернії загони Гулого-Гуленка зустрілися з південною колоною армії УНР під проводом отамана Михайла Омеляновича-Павленка, що в цей час здійснювала Перший зимовий похід. Під час загальної наради в штабі отамана, він доповів командуванню армії УНР про ситуацію — організація повстанських загонів під його керівництвом «охоплювала терени Херсонщини, Катеринославщини, вище по Дніпру до Холодного Яру». Після цього було ухвалено рішення про входження загонів отамана до армії УНР. 12 лютого 1920 року повстанці влилися до складу Запорізької дивізії Дієвої армії УНР (згодом — 1-а Запорізька дивізія), яку очолив Гулий-Гуленко. Дивізія під його керівництвом відзначилася під час взяття штурмом 16 квітня 1920 року міста Вознесенськ (бій за Вознесенськ), де знаходилися величезні армійські склади зі зброєю та спорядженням.
У ході польсько-радянської війни (травень-листопад 1920 року) Гулий-Гуленко продовжував командувати 1-ю Запорізькою дивізією. У листопаді, після Ризького договору Польщі з більшовицькою Росією, українська армія змушена була перейти через р. Збруч на польську територію. Гулий-Гуленко, не бажаючи потрапити в табори для інтернованих, 10 листопада здав дивізію генералу Гаврилу Базильському. За іншою версією, його направлено в червоне запілля наказом Головного отамана Симона Петлюри через те, що командна верхівка Першого зимового походу у складі генералів Михайла Омеляновича-Павленка, Юрія Тютюнника, Олександра Загродського, Андрія Гулого-Гуленка, полковника Андрія Долуда склала військову опозицію уряду з наміром встановити воєнну диктатуру.
10-11 листопада 1920 року на чолі 365 повстанців з 50 кулеметами прорвав більшовицький фронт та пішов у партизанський рейд в район Умані. На початку грудня 1920 року Гулий-Гуленко з'єднується з козаками отаманів Семена Гризла, Дмитра Цвітковського та Петра Дерещука й оперує у районі Умані, Тального, рідного Новоархангельська. Напередодні Нового року у бою біля Христинівки Гулого-Гуленка було важко поранено. Він змушений передати командування загоном сотнику Несторенку. За допомогою козака в середині січня 1921 року перебрався на підводі через замерзлий Дністер до Румунії та був інтернований.
Після нетривалого лікування, Гулий-Гуленко береться до створення у південному Правобережжі мережі підпільних центрів, що стали б опорою при збройному виступі. У Єлисаветграді довіреною особою отамана був . Його два сини — Андрій та Іван, брат Петро, племінник воювали у дивізії Костя Блакитного. Донька Надійка виконувала обов'язки зв'язкової. Початок повстання намічався в Єлисаветграді під час першотравневих свят. Організацією повстання займався Григорій Яковенко. Очолити його повинен був генерал-хорунжий Андрій Гулий-Гуленко. Однак ВЧК уже вела єлисаветградських підпільників. У місті з'явився колишній повстанець Степової дивізії Кравченко, який працював на більшовиків та сприяв розгрому Катеринославського Повстанкому і загибелі Костя Блакитного.
У жовтні-листопаді 1921 року генерал очолив Бессарабську повстанську групу у Другому зимовому поході. У середині жовтня Гулий-Гуленко одержав наказ Повстансько-партизанського штабу виїхати в зону зосередження Південної (Бессарабської) групи. У ніч на 17 жовтня з півтора десятком старшин таємно переходить прикордонний Дністер. Дорогою загін поповнювався людом. За розробленим планом на Уманщині та Звенигородщині необхідно було почати бойові дії з подальшим розширенням оперативного простору. У районі Новомиргорода намічалася зустріч із Запорозькою дивізією, якою генерал командував у Зимовому поході 1919—1920 років. Але вона не з'явилася у призначене місце. А ще через якийсь час гулівці дізналися про розгром головних сил у бою під Малими Міньками. Наприкінці грудня група повернулась до Румунії.
1922 року працював при місії УНР у Бухаресті.
Арешт і суд
На початку червня 1922 р. нелегально перейшов радянський кордон та вирушив до Одеси. Побував у Києві, Одесі, Єлисаветграді, дрібніших центрах, залізничних вузлах. Відвідав Холодний Яр і Чорний ліс, де зустрівся із активно діючими отаманами Ларіоном Завгороднім, Залізняком, Денисом Гупалом.
Арештований чекістами 17 липня 1922. 8 вересня політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про процес «Гулий-Гуляєнка». Ухвалено пов'язати цей процес з організацією іноземної інтервенції та провести його в Харкові.
Три роки перебував під слідством. 28 лютого 1925 року йому сформульовано обвинувачення, а 27 травня цього ж року Харківський губернський суд, «учитывая поражение всех врагов советской власти и незыблемость её на Украине», засудив Андрія Олексійовича Гулого-Гуленка не до розстрілу, а до десяти років ув'язнення «со строгой изоляцией и конфискацией всего имущества».
Подальша доля
30 квітня 1929 року Андрій Гулий-Гуленко колегією ОДПУ був засуджений до розстрілу по ст. 58-6 і 10 травня страчений у Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.
Сім'я
Мав сина Володимира, який залишився в Україні. Після всиновлення отримав прізвище Барладяну-Бирладник. В 1944 році був заарештований, засуджений до 10 років ув'язнення, працював у таборі лікарем, помер в 1946 році. Внук — Василь Барладяну-Бирладник (1942—2010), викладач Одеського національного університету імені Іллі Мечникова, учасник дисидентського руху, в 1977—1983 роках знаходився в ув'язненні, помер в Одесі.
Вшанування пам'яті
- Провулок Гулого-Гуленка у місті Кропивницький.
- Вулиця Гулого-Гуленка у місті Первомайськ Миколаївської Області.
- У місті Дніпро вулицю Мічуріна перейменували на вулицю Андрія Гулого-Гуленка.
Нагороди
![image]()
Орден Святого Георгія 4-го ступеня
- Перша світова війна (1914–1917)
- нагороджений 4 березня 1917 року
Примітки
- ЦА ФСБ, ф.7, д. 163 ч.10, л.10
Див. також
Джерела та література
- Буравченков А. О. Гулий-Гуленко Андрій [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 251. — .
- Р. М. Коваль. Гулий-Гуленко Андрій [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
- Коваленко Сергій. Гулий-Гуленко Андрій Олексійович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Роман Коваль. Андрій Гулий-Гуленко, командувач Південної групи військ УНР. // Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.irekw.internetdsl.pl/gylenko.html [ 2 серпня 2009 у Wayback Machine.]
- Гулий-Гуленко Тиміш (Гуленко Андрій Олексійович) (10.1886 — після 1927) [ 2 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Як склалась доля дітей генерала Гулого-Гуленка? [ 30 травня 2022 у Wayback Machine.]; Героїка, 19 листопада 2019.
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- М.В. Омелянович-Павленко. Спогади командарма (1917-1920): Документально-художнє видання. — Київ : Темпора, 2007. — 608 с. — .
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Andri j Oleksi jovich Gulij Gule nko nar zhovten 1886 Novoarhangelsk pom 10 travnya 1929 ukrayinskij vijskovij diyach chasiv UNR otaman ta general horunzhij armiyi UNR Andrij Oleksijovich Gulij Gulenko Shtabskapitan General horunzhij 5 10 1920 Zagalna informaciyaNarodzhennya zhovten 1886 m Novoarhangelsk Hersonska guberniya Rosijska imperiyaSmert 10 travnya 1929 1929 05 10 Alma Mater Rishelyevska gimnaziyaVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNRVijni bitvi Persha svitova vijna Pershij zimovij pohid Drugij zimovij pohidKomanduvannyaKomandir 1 yi Zaporozkoyi diviziyiNagorodi ta vidznakiOrden Zaliznij hrest UNR Orden Svyatogo Georgiya Gulij Gulenko Andrij Oleksijovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gulij U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gulenko ZhittyepisRanni roki Narodivsya v rodini vijskovih poselenciv Zakinchiv Rishelyevsku gimnaziyu v Odesi 1907 ta Novooleksandrijskij institut silskogo gospodarstva i lisivnictva 1911 v Novo Oleksandriyi suchasne misto Pulavi Brav uchast v diyalnosti ukrayinskoyi gromadi Vijskova sluzhba v Rosijskij armiyi Protyagom 1911 1914 rokiv prohodiv sluzhbu v lavah 11 go sapernogo bataljonu rosijskoyi armiyi U jogo skladi pereformovanogo u grudni 1916 roku v 11 j inzhenernij polk brav uchast u Pershij svitovij vijni Buv trichi poranenij pislya ostannogo viznanij nepridatnim do sluzhbi na fronti ta napravlenij u til Rumunskogo frontu Nagorodzhenij 4 bereznya 1917 roku ordenom Svyatogo Georgiya IV stupenya Ostannye zvannya u rosijskij armiyi shtabs kapitan Vizvolni zmagannya Uryad Direktoriyi ta vishe komanduvannya Armiyi UNR pislya naradi v Yaltushkovi 7 11 1920 r Pershij ryad Ivan Omelyanovich Pavlenko 1 Simon Petlyura 2 Mihajlo Omelyanovich Pavlenko 3 Gavrilo Bazilskij 4 Drugij ryad Andrij Livickij 5 Oleksandr Salikovskij 6 Tretij ryad Yevgen Arhipenko 7 Oleksandr Udovichenko 8 Oleksij Galkin 9 Oleksandr Zagrodskij 10 Pinhas Krasnij 11 Marko Bezruchko 12 Andrij Dolud 13 Petro Lipko 14 Andrij Gulij Gulenko 15 Sergij Timoshenko 16 Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi buv odin iz organizatoriv ukrayinskogo ruhu na rumunskomu fronti delegatom RUMChERODu ta Pershogo vseukrayinskogo vijskovogo z yizdu Z listopada 1917 roku nachalnik gospodarchogo viddilu upravlinnya tehnichnih vijsk Ukrayinskogo Generalnogo shtabu Brav uchast u vulichnih boyah proti bilshovikiv u sichni 1918 roku u Kiyevi U kvitni 1918 roku buv priznachenij komandirom inzhenernogo polku 3 go Hersonskogo korpusu Armiyi UNR Pislya prihodu do vladi Pavla Skoropadskogo buv zvilnenij z posadi yak oficer voyennogo chasu tobto yak takij sho ne mav nalezhnoyi vijskovoyi osviti Perebuvav u Katerinoslavi Rostovi na Donu ta Novorosijsku yakij buv u toj chas centrom ukrayinskogo ruhu na Pivnichnomu Kavkazi Na netrivalij chas buv zaareshtovanij kontrrozvidkoyu bilogvardijciv U listopadi 1918 roku perebuvayuchi u Katerinoslavi ocholiv antigetmanske povstannya Z grudnya nachalnik tak zvanogo Katerinoslavskogo Kosha Diyevoyi armiyi UNR V sichni 1919 roku organizacijni zahodi uvinchalisya stvorennyam frontu Herson Oleksandrivsk Zaporizhzhya proti bilogvardijciv i frontu Oleksandrivsk Novomoskovsk proti vijsk Nestora Mahna V lyutomu pid tiskom vijsk bilshovikiv ta otamana Matviya Grigor yeva yakij perejshov na yih bik zmushenij buv vidstupiti na zahid Z 12 chervnya 1919 roku shtab starshina dlya doruchen pri vijskovomu ministri UNR Vlitku 1919 roku doluchivsya do ukrayinskogo povstanskogo ruhu ta vvijshov do skladu Centralnogo povstanskogo komitetu Voseni organizuvav vijskovij zagin z kilkoh soten bijciv ta zdijsniv rejd tilami bilogvardijciv ta bilshovikiv U listopadi 1919 roku otaman Katerinoslavshini i Hersonshini Andrij Gulij Gulenko vidvidav Holodnogo Yaru Todi Golovnim Otamanom Holodnogo Yaru buv Vasil Chuchupak Jomu pidporyadkovuvalisya otamani Gerasim Nesterenko Orel Trifon Gladchenko Oko Chornij Voron Chornoguzko Mefodij Golik Zaliznyak Oleksa Kocyubenko Kalyuzhnij D Kanatenko 1 j i 2 j Oleksandrijski polki U grudni rozgromivshi dobrovolciv generala Antona Denikina bilya Znam yanki ta Fundukliyivki Gulij pishov shturmom na Yelisavetgrad vibiv protivnika ta zahopiv misto Do kincya roku jogo chastini kontrolyuvali teritoriyu Cherkasi Yelisavetgrad Katerinoslav Chiselnist povstanskih viddiliv sho u cej jomu pidporyadkovuvalisya dohodila do 20 tisyach cholovik 25 sichnya 1920 roku u Volodimirivci Yelisavetgradskogo povitu Hersonskoyi guberniyi zagoni Gulogo Gulenka zustrilisya z pivdennoyu kolonoyu armiyi UNR pid provodom otamana Mihajla Omelyanovicha Pavlenka sho v cej chas zdijsnyuvala Pershij zimovij pohid Pid chas zagalnoyi naradi v shtabi otamana vin dopoviv komanduvannyu armiyi UNR pro situaciyu organizaciya povstanskih zagoniv pid jogo kerivnictvom ohoplyuvala tereni Hersonshini Katerinoslavshini vishe po Dnipru do Holodnogo Yaru Pislya cogo bulo uhvaleno rishennya pro vhodzhennya zagoniv otamana do armiyi UNR 12 lyutogo 1920 roku povstanci vlilisya do skladu Zaporizkoyi diviziyi Diyevoyi armiyi UNR zgodom 1 a Zaporizka diviziya yaku ocholiv Gulij Gulenko Diviziya pid jogo kerivnictvom vidznachilasya pid chas vzyattya shturmom 16 kvitnya 1920 roku mista Voznesensk bij za Voznesensk de znahodilisya velichezni armijski skladi zi zbroyeyu ta sporyadzhennyam U hodi polsko radyanskoyi vijni traven listopad 1920 roku Gulij Gulenko prodovzhuvav komanduvati 1 yu Zaporizkoyu diviziyeyu U listopadi pislya Rizkogo dogovoru Polshi z bilshovickoyu Rosiyeyu ukrayinska armiya zmushena bula perejti cherez r Zbruch na polsku teritoriyu Gulij Gulenko ne bazhayuchi potrapiti v tabori dlya internovanih 10 listopada zdav diviziyu generalu Gavrilu Bazilskomu Za inshoyu versiyeyu jogo napravleno v chervone zapillya nakazom Golovnogo otamana Simona Petlyuri cherez te sho komandna verhivka Pershogo zimovogo pohodu u skladi generaliv Mihajla Omelyanovicha Pavlenka Yuriya Tyutyunnika Oleksandra Zagrodskogo Andriya Gulogo Gulenka polkovnika Andriya Doluda sklala vijskovu opoziciyu uryadu z namirom vstanoviti voyennu diktaturu 10 11 listopada 1920 roku na choli 365 povstanciv z 50 kulemetami prorvav bilshovickij front ta pishov u partizanskij rejd v rajon Umani Na pochatku grudnya 1920 roku Gulij Gulenko z yednuyetsya z kozakami otamaniv Semena Grizla Dmitra Cvitkovskogo ta Petra Dereshuka j operuye u rajoni Umani Talnogo ridnogo Novoarhangelska Naperedodni Novogo roku u boyu bilya Hristinivki Gulogo Gulenka bulo vazhko poraneno Vin zmushenij peredati komanduvannya zagonom sotniku Nestorenku Za dopomogoyu kozaka v seredini sichnya 1921 roku perebravsya na pidvodi cherez zamerzlij Dnister do Rumuniyi ta buv internovanij Komandir Bessarabskoyi grupi Gulij Gulenko v otochenni voyakiv Pislya netrivalogo likuvannya Gulij Gulenko beretsya do stvorennya u pivdennomu Pravoberezhzhi merezhi pidpilnih centriv sho stali b oporoyu pri zbrojnomu vistupi U Yelisavetgradi dovirenoyu osoboyu otamana buv Jogo dva sini Andrij ta Ivan brat Petro pleminnik voyuvali u diviziyi Kostya Blakitnogo Donka Nadijka vikonuvala obov yazki zv yazkovoyi Pochatok povstannya namichavsya v Yelisavetgradi pid chas pershotravnevih svyat Organizaciyeyu povstannya zajmavsya Grigorij Yakovenko Ocholiti jogo povinen buv general horunzhij Andrij Gulij Gulenko Odnak VChK uzhe vela yelisavetgradskih pidpilnikiv U misti z yavivsya kolishnij povstanec Stepovoyi diviziyi Kravchenko yakij pracyuvav na bilshovikiv ta spriyav rozgromu Katerinoslavskogo Povstankomu i zagibeli Kostya Blakitnogo U zhovtni listopadi 1921 roku general ocholiv Bessarabsku povstansku grupu u Drugomu zimovomu pohodi U seredini zhovtnya Gulij Gulenko oderzhav nakaz Povstansko partizanskogo shtabu viyihati v zonu zoseredzhennya Pivdennoyi Bessarabskoyi grupi U nich na 17 zhovtnya z pivtora desyatkom starshin tayemno perehodit prikordonnij Dnister Dorogoyu zagin popovnyuvavsya lyudom Za rozroblenim planom na Umanshini ta Zvenigorodshini neobhidno bulo pochati bojovi diyi z podalshim rozshirennyam operativnogo prostoru U rajoni Novomirgoroda namichalasya zustrich iz Zaporozkoyu diviziyeyu yakoyu general komanduvav u Zimovomu pohodi 1919 1920 rokiv Ale vona ne z yavilasya u priznachene misce A she cherez yakijs chas gulivci diznalisya pro rozgrom golovnih sil u boyu pid Malimi Minkami Naprikinci grudnya grupa povernulas do Rumuniyi 1922 roku pracyuvav pri misiyi UNR u Buharesti Aresht i sud Andrij Gulij Gulenko foto pislya areshtu 1922 z jogo vlasnim pidpisom Na pochatku chervnya 1922 r nelegalno perejshov radyanskij kordon ta virushiv do Odesi Pobuvav u Kiyevi Odesi Yelisavetgradi dribnishih centrah zaliznichnih vuzlah Vidvidav Holodnij Yar i Chornij lis de zustrivsya iz aktivno diyuchimi otamanami Larionom Zavgorodnim Zaliznyakom Denisom Gupalom Areshtovanij chekistami 17 lipnya 1922 8 veresnya politbyuro CK KP b U prijnyalo postanovu pro proces Gulij Gulyayenka Uhvaleno pov yazati cej proces z organizaciyeyu inozemnoyi intervenciyi ta provesti jogo v Harkovi Tri roki perebuvav pid slidstvom 28 lyutogo 1925 roku jomu sformulovano obvinuvachennya a 27 travnya cogo zh roku Harkivskij gubernskij sud uchityvaya porazhenie vseh vragov sovetskoj vlasti i nezyblemost eyo na Ukraine zasudiv Andriya Oleksijovicha Gulogo Gulenka ne do rozstrilu a do desyati rokiv uv yaznennya so strogoj izolyaciej i konfiskaciej vsego imushestva Podalsha dolya 30 kvitnya 1929 roku Andrij Gulij Gulenko kolegiyeyu ODPU buv zasudzhenij do rozstrilu po st 58 6 i 10 travnya strachenij u Moskvi Pohovanij na Vagankovskomu kladovishi Sim yaMav sina Volodimira yakij zalishivsya v Ukrayini Pislya vsinovlennya otrimav prizvishe Barladyanu Birladnik V 1944 roci buv zaareshtovanij zasudzhenij do 10 rokiv uv yaznennya pracyuvav u tabori likarem pomer v 1946 roci Vnuk Vasil Barladyanu Birladnik 1942 2010 vikladach Odeskogo nacionalnogo universitetu imeni Illi Mechnikova uchasnik disidentskogo ruhu v 1977 1983 rokah znahodivsya v uv yaznenni pomer v Odesi Vshanuvannya pam yatiProvulok Gulogo Gulenka u misti Kropivnickij Vulicya Gulogo Gulenka u misti Pervomajsk Mikolayivskoyi Oblasti U misti Dnipro vulicyu Michurina perejmenuvali na vulicyu Andriya Gulogo Gulenka NagorodiOrden Svyatogo Georgiya 4 go stupenya Persha svitova vijna 1914 1917 nagorodzhenij 4 bereznya 1917 roku dd Zaliznij hrest UNR Pershij zimovij pohid 1919 1920 PrimitkiCA FSB f 7 d 163 ch 10 l 10Div takozhPovstanskij ruh v Ukrayini v 1917 1920 h rokahDzherela ta literaturaBuravchenkov A O Gulij Gulenko Andrij 2 lyutogo 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 251 ISBN 966 00 0405 2 R M Koval Gulij Gulenko Andrij 2 lyutogo 2017 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2023 ISBN 966 02 2074 X Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Kovalenko Sergij Gulij Gulenko Andrij Oleksijovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Roman Koval Andrij Gulij Gulenko komanduvach Pivdennoyi grupi vijsk UNR Koli kuli spivali Biografiyi otamaniv Holodnogo Yaru i Chornogo lisu 4 bereznya 2016 u Wayback Machine http www irekw internetdsl pl gylenko html 2 serpnya 2009 u Wayback Machine Gulij Gulenko Timish Gulenko Andrij Oleksijovich 10 1886 pislya 1927 2 chervnya 2015 u Wayback Machine Yak sklalas dolya ditej generala Gulogo Gulenka 30 travnya 2022 u Wayback Machine Geroyika 19 listopada 2019 Veriga Vasil Listopadovij rejd 1921 roku Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2011 M V Omelyanovich Pavlenko Spogadi komandarma 1917 1920 Dokumentalno hudozhnye vidannya Kiyiv Tempora 2007 608 s ISBN 966 8201 24 8 Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi