У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Андрій Олександрович Андрій Олександрович Андрій Городецький бл 1255 27 ли

З роду Рюриковичів, третій син Олександра Невського. За заповітом батька отримав у спадок виділене зі складу Суздальського Городецьке князівство, яке залишалося в його володінні до самої смерті.

За висловом історика Н. Карамзіна, «Ніхто з князів Мономахова роду не зробив більше зла Вітчизні, ніж сей недостойний син Невського».

Біографія

Див. також: та

У 1281, скориставшись чварами між старшим братом Дмитром Олександровичем та новгородцями, Андрій вирішив виступити проти брата. Він поспішив в Орду і за багаті дари отримав у хана Менгу-Тимура ярлик на велике князювання та татарське військо. Але князь Дмитро Переяславський не захотів поступатися владою, здійснив поїздку в табір Ногая та приніс йому клятву вірності. Ногай, протидіючи Великому хану, підтвердив повноваження Дмитра і дав йому в підкріплення сильний загін.

У 1281 князь Андрій з татарськими загонами хана Менгу-Тимура скоїв набіги на землі Мурома, Володимира, Юр'єва, Суздаля, Переяславля, Ростова та Твері, проте, не зумівши здолати Дмитра Переяславського, на запрошення новгородців відправився княжити в Новгород.

Після 1283 відбулося примирення Андрія з братом Дмитром, якому він поступився великим князюванням, після чого вони разом ходили на Новгород, примусивши його підкоритися Володимирському князю (1284). Але в 1285 Андрій знову пішов на Русь з татарським військом. Дмитро вивів полки назустріч, «побіг царевич в Орду», а багато бояр Андрія потрапило в полон.

У 1293 новий золотоординський хан Токта знову направив війська на чолі зі своїм братом («Дюденем») проти Дмитра. Володимир та Москва були розграбовані, а селища навколо них розорені (окремий загін на чолі з («Тахтаміром») розграбував тверські землі, що належали союзнику Дмитра — Михайлу Ярославичу. Андрій утвердився на велике князювання, Дмитро втік у Псков, але незабаром повернувся до Твері, де помер в 1294.

У 1301 Андрій командував з'єднаною дружиною з новгородців та карелів на чолі з в поході на Неву, внаслідок якого в гирлі Неви була взята та зрита шведська кам'яно-дерев'яна фортеця з 8 вежами, побудована шведами за рік до того за сприяння італійських фортифікаторів. У цьому ж році брав участь у Дмитрівському з'їзді руських князів.

Похований у Городці.

Родина

Князь одружився у 1294 на Василісі — дочці ростовського князя Дмитра Борисовича.

Сини:

(† 25 лютого 1303) — князь костромський.
Михайло
Юрій

Всі сини померли ще за життя Андрія Олександровича.

Примітки

Все монархи мира. Россия. 600 кратких жизнеописаний. Константин Рыжов. М., 1999 р.
. Архів оригіналу за 4 серпня 2009. Процитовано 21 квітня 2014.
Великие и удельные князья Северной Руси в татарский период. СПб., 1889, т.1, с.53, примеч.138, с.58; СПб., 1891, т.2, с.268.
ПСРЛ. СПб., 1851, т.5, с.204; Пг., 1915, т.4, ч.1, вып.1, с.253.
Соловьев С. М. История России с древнейших времен. М., 1960, кн.2, т.3/4, с.225-226.
. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 21 квітня 2014.

Посилання

Андрей Александрович, князь городецкий и костромской // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Андрій Олександрович \\ \\ проект «Хронос» [ 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

[Ryshoff-1] Все монархи мира. Россия. 600 кратких жизнеописаний. Константин Рыжов. М., 1999 р.

[NovLetopys-2] . Архів оригіналу за 4 серпня 2009. Процитовано 21 квітня 2014.

[3] Великие и удельные князья Северной Руси в татарский период. СПб., 1889, т.1, с.53, примеч.138, с.58; СПб., 1891, т.2, с.268.

[4] ПСРЛ. СПб., 1851, т.5, с.204; Пг., 1915, т.4, ч.1, вып.1, с.253.

[5] Соловьев С. М. История России с древнейших времен. М., 1960, кн.2, т.3/4, с.225-226.

[6] . Архів оригіналу за 7 жовтня 2013. Процитовано 21 квітня 2014.