Петро Петро вич Андру ник 16 червня 1982 смт Мельниця Подільська Борщівського району Тернопільської області 25 грудня 20

Петро́ Петро́вич Андру́ник (16 червня 1982, смт Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області — 25 грудня 2014, с. Новотошківське Попаснянського району Луганської області) — український військовик, солдат 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2015, посмертно), почесний громадянин Тернопільської області (2022, посмертно).

Андруник Петро Петрович

Солдат

Загальна інформація

Народження

16 червня 1982
Мельниця-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР

Смерть

25 грудня 2014 (32 роки)
Новотошківське, Попаснянський район, Луганська область, Україна

Поховання

Мельниця-Подільська

Військова служба

Роки служби

2014

Приналежність

Формування

Війни / битви

Війна на сході України

Бої за Бахмутку

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Почесний громадянин Тернопільської області

Життєпис

У 1999 році закінчив Мельнице-Подільську школу. У навчанні не був відмінником, був активним у спорті, громадському житті школи. Закінчив Кам'янець-Подільське ПТУ № 26 (здобув фах монтажника санітарно-технічних систем і устаткування).

З 18 років захоплювався мисливством. Займався підприємницькою діяльністю спочатку в Кам'янці-Подільському, потім у Мельнице-Подільській.

Взимку був на Майдані на початку лютого, також 20 лютого. В армії не служив, доброволець, мобілізований у вересні 2014 року.

Близько 9:00 25 грудня 2014-го під час виконання бойового завдання з доставки паливно-мастильних матеріалів загинув внаслідок підриву на фугасі направленої дії, траса «Бахмутка», в районі Новотошківське — Оріхове Попаснянського району. Ще один військовослужбовець Національної гвардії, що перебував у кабіні вантажного автомобіля КрАЗ, яким кермував Андруник, зазнав тяжких поранень.

Вдома лишилися батьки Петро Михайлович та Ольга Василівна, сестра Галина, 9-річна донька від першого шлюбу, наречена — познайомилися в зоні бойових дій, медсестра, мали намір розписатися 1 січня 2015-го.

Похований 28 грудня в Мельниці-Подільській.

Нагороди та вшанування

орден «За мужність» III ступеня (26 лютого 2015, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни;
почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно);
вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 грудня.

Примітки

Указ Президента України від 25 березня 2015 року року № 176/215 «Про відзначення державними нагородами України»
Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 485 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Андрунику Петру Петровичу (посмертно)».
. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 25 грудня на YouTube

Джерела

Мадзій, І., Любив життя і Україну // Вільне життя плюс. — 2015. — № 4 (16 січ.). — С. 3.
Інформація перевірена й уточнена в родичів.

Посилання

Андруник Петро Петрович [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
// Національна гвардія України, 25 грудня 2014

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 25 березня 2015 року року № 176/215 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 485 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Андрунику Петру Петровичу (посмертно)».

[3] . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.

[4] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 25 грудня на YouTube