Андре Глуксман

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Андре Глюксман (фр. André Glucksmann; 19 червня 1937(19370619), Булонь-Біянкур, Франція — 10 листопада 2015, Париж) — французький філософ, політолог, публіцист. Він зараховується до нових французьких філософів разом з Бернардом-Анрі Леві та Аленом Фінкілкратом. Він є одним з головних членів у групі нових французьких філософів, який представляє анти-тоталітарні погляди, і тих, хто "порвав" з Марксом, Ніцше і Гегелем.

Андре Глюксман
фр. André Glucksmann
Ім'я при народженні	фр. Joseph André Glucksmann^[1]
Народився	19 червня 1937(1937-06-19)^[2]^[3]^[…] Булонь-Біянкур, О-де-Сен, Іль-де-Франс, Франція^[5]^[1]
Помер	9 листопада 2015(2015-11-09)^[1] (78 років) X округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс, Франція^[6]^[1] ·злоякісна пухлина
Країна	Франція
Місце проживання	Франція
Діяльність	Політична філософія
Галузь	есей^[7]
Відомий завдяки	Західна філософія, Нові філософи
Alma mater	École normale supérieure de lettres et sciences humaines (елітна французька Велика школа)
Знання мов	французька^[8]^[7]
Заклад	L'Express і Університет Париж VIII
Членство	Європейська академія наук і мистецтв і ^d^[9]
У шлюбі з	^d^[10] і ^d
Діти	Рафаель Глюксманн
Нагороди
IMDb	ID 0323254
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

З біографії

Глюксман почав свою марксистську кар'єру, але продовжував відмовляти комунізму у популярній книзі «La Cuisinière et le Mangeur d'Hommes» (1975), а потім став відвертим критиком Радянського Союзу та пострадянської російської зовнішньої політики. Він був сильним прихильником прав людини. В останні роки він виступає проти твердження, що ісламський тероризм є результатом зіткнення цивілізацій між Ісламом і Заходом.

Закінчив інститут Еколь-Нормаль (Париж). Був учасником студентської революції у Франції 1968 року. Підтримував дисидентські рухи в СРСР та країнах Східної Європи. У 2000 р. відвідав Чечню.

Відвідував Україну, в тому числі виступав в інституті філософії НАН України.

Андре Глюксман заперечує, що розпад Радянського Союзу можна назвати найбільшою катастрофою XX століття, і наголошує, що Європі потрібно звернути увагу на юридичний, економічний нігілізм Росії й не тішити себе надією колонізувати чи модернізувати цю країну, керівники якої після 70 років комуністичного правління стали справжніми циніками. Філософ приковує увагу і критику до того, чому в Європі не бачать Україну в системі колективної безпеки та чому Україні потрібно надати План дій щодо членства в НАТО. Андре приковує увагу щодо того, як діяти Україні, коли з одного боку їй протистоїть агресивна Росія, а з другого — ситий і байдужий Захід і чи не «задушить» себе російським газом Європа. Також він вважав, що демократична Україна є небезпечною для автократії в Росії.

Праці і твори

• Une rage d'enfant (2006)
• Le Discours de la haine (octobre 2004)
• Ouest contre Ouest (août 2003)
• Descartes c'est la France (octobre 1987)
• Dostoïevski à Manhattan (janvier 2002)
• La Troisième Mort de Dieu (mars 2000)
• Cynisme et passion (janvier 1999)
• Le Bien et le mal (septembre 1997)
• De Gaulle où es-tu ? (mars 1995)
• La Fêlure du monde (décembre 1993)
• Le XIe commandement (janvier 1992)
• Silence, on tue (octobre 1986) avec Thierry Wolton
• L'Esprit post-totalitaire, précédé de Devant le bien et le mal (mai 1986) avec Petr Fidelus
• La Bêtise (mars 1985)
• La Force du vertige (novembre 1983)
• Cynisme et passion (octobre 1981)
• Les Maîtres penseurs (mars 1977)
• La Cuisinière et le Mangeur d'Hommes, réflexions sur L'état, le marxisme et les camps de concentration (1975) («Кухня і харчування людей, роздуми про державу, марксизм і концтабір»)
• Discours de la guerre, théorie et stratégie (1967)
• Глюксманн, А. Философия ненависти. — М.: АСТ, 2006. , ,

Примітки

1. Fichier des personnes décédées
   d:Track:Q80900474
2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
3. Discogs — 2000.
   d:Track:Q504063
4. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
5. Mort d’André Glucksmann, le philosophe en colèreEn savoir plus sur http://www.lemonde.fr/disparitions/article/2015/11/10/mort-d-andre-glucksmann-le-philosophe-en-colere_4806244_3382.html / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2015. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
   d:Track:Q17154220d:Track:Q67146272d:Track:Q90d:Track:Q12461
6. Mort d’André Glucksmann, le philosophe en colèreEn savoir plus sur http://www.lemonde.fr/disparitions/article/2015/11/10/mort-d-andre-glucksmann-le-philosophe-en-colere_4806244_3382.html#oOWvdzPrvOsT9VrG.99 / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2015. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
   d:Track:Q17154220d:Track:Q67146272d:Track:Q90d:Track:Q12461
7. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
8. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
9. https://www.omertamedia.fr/article/raphael-glucksmann-neoconservateur-de-choc-733/
10. https://www.ex-pcf.com/index.php/liste-alpha/415-glucksmann-andre
11. Микола Сірук. Про загрозу російського нігілізму, або Чому французький філософ Глюксман виступає за надання Україні ПДЧ [Архівовано 17 вересня 2018 у Wayback Machine.] 1 жовтня 2008 року day.kyiv.ua

Статті

• Tchétchénie, briser le silence, Le Monde, 21 mars 2006.
• Un Pearl-Harbor moral [Архівовано 4 жовтня 2007 у Wayback Machine.], Le Monde, 12/12/1991. (sur les Balkans)
• Choc des civilisations ? Non: des philosophies [Архівовано 22 січня 2007 у Wayback Machine.] Le Monde, 03/03/2006 (sur l'affaire des caricatures)
• André Glucksmann, mauvais avocat d'une cause juste Oulala.net, 15/05/2004 (article critique sur les prises de position d'André Glucksmann)
• La revue Le Meilleur des Mondes auquel appartient André Glucksmann publie une partie de ses prises de positions]

Посилання

• Український тиждень, № 27 (140) 2-8.07.2010. С. 40-42.
• Статьи и интервью А. Глюксманна
• Юрій Самодуров. Пам'яті Андре Глюксмана [Архівовано 12 листопада 2015 у Wayback Machine.].(рос.) — , 10.11.2015