Анатолій Станкевич

Анатолій Станкевич (у миру Олександр Станкевич; 1821, Мінська губернія — 23 січня 1903, Москва) — білоруський релігійний діяч.

Анатолій Станкевич
Єпископ Калузький і Боровський
29 вересня 1892 — 30 жовтня 1892
Попередник:	Віталій Йосифов
Наступник:	Олександр Светлаков
Єпископ Уманський, вікарій Києвської єпархії
Єпископ Острогозький, вікарій Воронезької єпархії
Єпископ Балтський, вікарій Подольської єпархії]]
24 квітня 1887 — 25 мая 1886
Попередник:	Йосиф Баженов
Наступник:	Димитрій Самбікін
Альма-матер:	Віленська духовна семінарія
Науковий ступінь:	^d
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Олександр Станкевич
Народження:	1821(1821)
Смерть:	23 січня (5 лютого) 1903 Москва, Ново-Спаський монастир
Священство:	5 серпня 1860
Чернецтво:	5 грудня 1848
Єп. хіротонія:	25 травня 1886

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Станкевич.

Життєпис

Народився у 1821 у родині священника Мінської єпархії.

У 1843 закінчив Віленську духовну семінарію.

2 квітня 1844 висвячений на священика.

Овдовівши, 5 грудня 1848 року постригся у чернецтво.

У цьому ж році вступив до Санкт-Петербурзької духовної академії, яку у 1853 закінчив зі ступенем магістра богослов'я і призначений інспектором Мінської духовної семінарії.

6 січня 1856 зведений у сан ігумена.

5 серпня 1860 зведений у сан архімандрита і призначений ректором Полоцької семінарії.

З 4 квітня 1861 — настоятель Вітебського Маркового монастиря.

З 13 березня 1867 — настоятель Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря і з 1868 наглядач Новгород-Сіверського духовного училища.

З 29 квітня 1876 — викладач Симбірської духовної семінарії.

З 9 січня 1879 — настоятель посольської церкви в Афінах.

У Афінах виявив особливу діяльність. Організував при посольській церкві училище для дітей і утворив при Посольській місії учений ареопаг з росіян і греків.

25 травня 1886 хіротонізований на єпископа Балтського, вікарія Подільської єпархії.

З 24 квітня 1887 — єпископ Острогозький, вікарій Воронезької єпархії.

З 12 липня 1890 — єпископ Уманський, вікарій Київської єпархії.

З 29 вересня 1892 — єпископ Калузький і Боровський.

29 січня 1894 звільнений від управління єпархією і призначений членом Московської Синодальної Консисторії і настоятелем Заіконоспаського монастиря.

20 грудня 1898 звільнений від управління монастирем.

Користувався любов'ю і повагою за сумлінне служіння в церкві, за зворушливе читання Євангелія (особливо у Страсний тиждень), за повчальні і розумні проповіді, які він читав завжди напам'ять.

Пожертвував два найдавніші пергаментні ефіопські рукописи Санкт-Петербурзькій духовній академії.

Помер 23 січня 1903 на спокої у Московському Ново-Спаському монастирі, але похований не в Москві.

Твори

• Наставления, внушаемые приходским священникам при совершении св. Таинств. Слово было сказано в неделю о Закхее. // «Гродненские ЕВ». 1904. № 8.
• «Слово, сказанное в неделю о Закхее». «Гроднен. Епарх. Вед.» 1904, № 8.

Посилання

• Анатолий (Станкевич) на сайте «Русское православие»
• Епископ Острогожский Анатолий (Станкевич) (1887—1890) [Архівовано 29 жовтня 2007 у Wayback Machine.]