Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Амелія ван Бюрен (англ. Amelia Van Buren; прибл. 1856 — 1942) — американська фотографиня-портретистка, учениця Томаса Ікінса. Була моделлю для його картини «Міс Амелія ван Бюрен», створеної прибл. 1891 року, яка вважається однією з його найкращих робіт.
| Амелія ван Бюрен | |
|---|---|
| Amelia Van Buren | |
 Амелія ван Бюрен, прибл. 1891 | |
| Народилася | 1856[1] або 1858[2] Детройт, Мічиган, США |
| Померла | 1942[1][2] Трайон, Полк, Північна Кароліна, США[2] |
| Поховання | Філадельфія |
| Громадянство |  США |
| Діяльність | фотограф, мисткиня |
| Alma mater | Пенсільванська академія образотворчих мистецтв |
| Вчителі | Томас Ікінс |
| Знання мов | англійська |
| |
Академія образотворчого мистецтва Пенсільванії
Ван Бюрен народилася в Детройті, штат Мічиган. Обоє її батьків померли десь до 1884 року, коли вона вступила до Пенсільванської академії образотворчих мистецтв. Вона виставляла свої роботи в Детройті ще принаймні за чотири роки до вступу в академію.
Її талант незабаром спонукав Томаса Ікінса навчати її особисто, включно зі суперечливими уроками за участі оголених моделей — як чоловіків, так і жінок. У 1885–86 роках кілька колишніх студентів Ікінса (зокрема Томас Поллок Аншутц і Колін Кемпбелл Купер) змовилися звільнити Ікінса з Пенсильванської академії образотворчих мистецтв. Вони звернулися до Кураторського комітету академії та висунули численні звинувачення проти Ікінса. Вони стверджували, що Ікінс використовував студенток, у тому числі ван Бюрен, як оголених натурниць. Іншим палким звинуваченням було те, що ван Бюрен запитала Ікінса щодо рухів тазом, на що той зняв штани та продемонстрував ці рухи. Пізніше Томас Ікінс наполягав, що епізод був цілком професійним. Від Комітету в Ікінса залишилось враження, ніби звинувачення висунула ван Бюрен, яка переїхала до Детройта задля лікування неврастенії. Однак це було не так, оскільки ван Бюрен дуже поважала Ікінса та в наступні роки захищала його при кожній нагоді, а також висловлювала гордість, що має в себе його твори.
Після одужання ван Бюрен повернулася до Філадельфії, де продовжила навчання під керівництвом Ікінса в Лізі студентів-художників Філадельфії. Ван Бюрен та Ікінс підтримували тісний контакт протягом кількох років. Через три-чотири роки після свого звільнення Ікінс написав портрет ван Бюрен під назвою «Міс Амелія ван Бюрен».
Життя після академії
Існує мало інформації про життя та професійну кар'єру ван Бюрен після її навчання в академії. Відомо, що жодна з її картин не збереглася.
Вона вступила в бостонський шлюб з однокурсницею Євою Ватсон-Шютце. Разом вони відкрили студію та художню галерею в Атлантик-Сіті, штат Нью-Джерсі, але ван Бюрен не любила йти на компроміси у своєму відчутті естетики задля продажів картин, тому замість цього вона звернулася до фотографії. Обидві жінки були визнані досвідченими художницями та 1899 року разом виставлялися в , а ван Бюрен була відома своїми портретами, оголосивши, що її мета — створити портрети, «які стоятимуть нарівні з портретами [художників] Сарджента, Воттса та інших майстрів».
Відомо, що до 1900 року, коли ван Бюрен надіслала кілька фотографій Френсіс Бенджамін Джонстон, повернулася до Детройта. Вона мала свій портрет, — ймовірно подарунок від самого художника, — який продала 1927 року меморіальній галереї Філіпса. На той час вона жила в Північній Кароліні.
На початку 1930-х років Ллойд Ґудріч, який писав першу повноцінну біографію Ікінса, надіслав листа ван Бюрен. Однак вона відповіла, що не має особливих спогадів про Ікінса. Останні роки життя Амелія ван Бюрен провела в колонії художників у Тріоні, штат Північна Кароліна, де й померла 1942 року.
Роботи Амелії ван Бюрен
-
![image]()
Портрет жінки в сукні, прибл. 1900 -
![image]()
Дослідження голови, прибл. 1900 -
![image]()
Мати і дитя, прибл. 1901 -
![image]()
Ізабелла, прибл. 1903
Примітки
- Photographers’ Identities Catalog
- Directory of Southern Women Artists — The Johnson Collection.
- Adams, Henry (2005). Eakins revealed: the secret life of an American artist. Oxford University Press US. ISBN .
- Dixon, Laurinda S.; Weisberg, Gabriel P. (2004). In sickness and in health: disease as metaphor in art and popular wisdom. University of Delaware Press. ISBN .
- Sewell, Darrel (2001). Thomas Eakins. Yale University Press. с. 260. ISBN .
- Kirkpatrick, Sidney (2006). The revenge of Thomas Eakins. Yale University Press. ISBN .
amelia van buren.
- Sandler, Martin W. (2002). Against the Odds: Women Pioneers in the First Hundred Years of Photography. . с. 61–62. ISBN .
- (1994). A History of Women Photographers. . с. 323. ISBN .
- Cotkin, George (2004). Reluctant modernism: American thought and culture, 1880–1900. Rowman & Littlefield. ISBN .
- Eakins in the Collection. The Phillips Collection. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 22 серпня 2010. [Архівовано 2011-01-31 у Wayback Machine.]
- Wilmerding, John (1993). Thomas Eakins. Smithsonian Institution Press. с. 121. ISBN .
Література
- Clark, William J. (1991). The Iconography of Gender in Thomas Eakins' Portraiture. American Studies. 32 (2): 5—28.
- Davidov, Judith Fryer (1998). Women's camera work: self/body/other in American visual culture. Durham: Duke University Press.
- Kirkpatrick, Sidney D. (2006). The Revenge of Thomas Eakins. New Haven: Yale University Press. с. 379–387.
Посилання
![image]()
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Амелія ван Бюрен
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu Ameliya van Byuren angl Amelia Van Buren pribl 1856 1942 amerikanska fotografinya portretistka uchenicya Tomasa Ikinsa Bula modellyu dlya jogo kartini Mis Ameliya van Byuren stvorenoyi pribl 1891 roku yaka vvazhayetsya odniyeyu z jogo najkrashih robit Ameliya van ByurenAmelia Van BurenAmeliya van Byuren pribl 1891Narodilasya1856 1 abo 1858 2 Detrojt Michigan SShAPomerla1942 1 2 Trajon Polk Pivnichna Karolina SShA 2 PohovannyaFiladelfiyaGromadyanstvo SShADiyalnistfotograf mistkinyaAlma materPensilvanska akademiya obrazotvorchih mistectvVchiteliTomas IkinsZnannya movanglijska Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Akademiya obrazotvorchogo mistectva Pensilvaniyi 2 Zhittya pislya akademiyi 3 Roboti Ameliyi van Byuren 4 Primitki 5 Literatura 6 PosilannyaAkademiya obrazotvorchogo mistectva Pensilvaniyired Van Byuren narodilasya v Detrojti shtat Michigan Oboye yiyi batkiv pomerli des do 1884 roku koli vona vstupila do Pensilvanskoyi akademiyi obrazotvorchih mistectv 3 347 48 Vona vistavlyala svoyi roboti v Detrojti she prinajmni za chotiri roki do vstupu v akademiyu nbsp Mis Ameliya van Byuren Tomas Ikins pribl 1891 Yiyi talant nezabarom sponukav Tomasa Ikinsa navchati yiyi osobisto vklyuchno zi superechlivimi urokami za uchasti ogolenih modelej yak cholovikiv tak i zhinok 4 127 U 1885 86 rokah kilka kolishnih studentiv Ikinsa zokrema Tomas Pollok Anshutc i Kolin Kempbell Kuper zmovilisya zvilniti Ikinsa z Pensilvanskoyi akademiyi obrazotvorchih mistectv Voni zvernulisya do Kuratorskogo komitetu akademiyi ta visunuli chislenni zvinuvachennya proti Ikinsa Voni stverdzhuvali sho Ikins vikoristovuvav studentok u tomu chisli van Byuren yak ogolenih naturnic Inshim palkim zvinuvachennyam bulo te sho van Byuren zapitala Ikinsa shodo ruhiv tazom na sho toj znyav shtani ta prodemonstruvav ci ruhi Piznishe Tomas Ikins napolyagav sho epizod buv cilkom profesijnim 3 116 Vid Komitetu v Ikinsa zalishilos vrazhennya nibi zvinuvachennya visunula van Byuren yaka pereyihala do Detrojta zadlya likuvannya nevrasteniyi 5 Odnak ce bulo ne tak oskilki van Byuren duzhe povazhala Ikinsa ta v nastupni roki zahishala jogo pri kozhnij nagodi a takozh vislovlyuvala gordist sho maye v sebe jogo tvori 6 323 Pislya oduzhannya van Byuren povernulasya do Filadelfiyi de prodovzhila navchannya pid kerivnictvom Ikinsa v Lizi studentiv hudozhnikiv Filadelfiyi Van Byuren ta Ikins pidtrimuvali tisnij kontakt protyagom kilkoh rokiv Cherez tri chotiri roki pislya svogo zvilnennya Ikins napisav portret van Byuren pid nazvoyu Mis Ameliya van Byuren Zhittya pislya akademiyired Isnuye malo informaciyi pro zhittya ta profesijnu kar yeru van Byuren pislya yiyi navchannya v akademiyi Vidomo sho zhodna z yiyi kartin ne zbereglasya 3 348 Vona vstupila v bostonskij shlyub z odnokursniceyu Yevoyu Vatson Shyutce Razom voni vidkrili studiyu ta hudozhnyu galereyu v Atlantik Siti shtat Nyu Dzhersi ale van Byuren ne lyubila jti na kompromisi u svoyemu vidchutti estetiki zadlya prodazhiv kartin tomu zamist cogo vona zvernulasya do fotografiyi 7 Obidvi zhinki buli viznani dosvidchenimi hudozhnicyami ta 1899 roku razom vistavlyalisya v Camera Club of Pittsburgh 8 a van Byuren bula vidoma svoyimi portretami ogolosivshi sho yiyi meta stvoriti portreti yaki stoyatimut narivni z portretami hudozhnikiv Sardzhenta Vottsa ta inshih majstriv 9 Vidomo sho do 1900 roku koli van Byuren nadislala kilka fotografij Frensis Bendzhamin Dzhonston povernulasya do Detrojta 8 Vona mala svij portret jmovirno podarunok vid samogo hudozhnika yakij prodala 1927 roku memorialnij galereyi Filipsa 10 Na toj chas vona zhila v Pivnichnij Karolini 11 Na pochatku 1930 h rokiv Llojd Gudrich yakij pisav pershu povnocinnu biografiyu Ikinsa nadislav lista van Byuren Odnak vona vidpovila sho ne maye osoblivih spogadiv pro Ikinsa 3 348 Ostanni roki zhittya Ameliya van Byuren provela v koloniyi hudozhnikiv u Trioni shtat Pivnichna Karolina de j pomerla 1942 roku 6 422Roboti Ameliyi van Byurenred nbsp Portret zhinki v sukni pribl 1900 nbsp Doslidzhennya golovi pribl 1900 nbsp Mati i ditya pribl 1901 nbsp Izabella pribl 1903Primitkired a b v Photographers Identities Catalog d Track Q23892012d Track Q219555 a b v g Directory of Southern Women Artists The Johnson Collection d Track Q111975601d Track Q28809160 a b v g Adams Henry 2005 Eakins revealed the secret life of an American artist Oxford University Press US ISBN 978 0 19 515668 3 Dixon Laurinda S Weisberg Gabriel P 2004 In sickness and in health disease as metaphor in art and popular wisdom University of Delaware Press ISBN 978 0 87413 857 3 Sewell Darrel 2001 Thomas Eakins Yale University Press s 260 ISBN 978 0 87633 143 9 a b Kirkpatrick Sidney 2006 The revenge of Thomas Eakins Yale University Press ISBN 978 0 300 10855 2 amelia van buren Sandler Martin W 2002 Against the Odds Women Pioneers in the First Hundred Years of Photography Rizzoli International Publications s 61 62 ISBN 978 0 8478 2304 8 a b Rosenblum Naomi 1994 A History of Women Photographers Abbeville Press s 323 ISBN 978 1 55859 761 7 Cotkin George 2004 Reluctant modernism American thought and culture 1880 1900 Rowman amp Littlefield ISBN 978 0 7425 3147 5 Eakins in the Collection The Phillips Collection Arhiv originalu za 31 sichnya 2011 Procitovano 22 serpnya 2010 Arhivovano 2011 01 31 u Wayback Machine Wilmerding John 1993 Thomas Eakins Smithsonian Institution Press s 121 ISBN 978 1 56098 313 2 Literaturared Clark William J 1991 The Iconography of Gender in Thomas Eakins Portraiture American Studies 32 2 5 28 Davidov Judith Fryer 1998 Women s camera work self body other in American visual culture Durham Duke University Press Kirkpatrick Sidney D 2006 The Revenge of Thomas Eakins New Haven Yale University Press s 379 387 Posilannyared nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ameliya van Byuren Otrimano z https uk wikipedia org wiki Ameliya van Byuren