Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Альдо Палацескі італ Aldo Palazzeschi 2 лютого 1885 Флоренція 17 серпня 1974 Рим псевдонім Альдо Джурлані італійського р

Альдо Палацескі

Альдо Палацескі

Альдо Палацескі (італ. Aldo Palazzeschi; 2 лютого 1885, Флоренція — 17 серпня 1974, Рим) — псевдонім Альдо Джурлані, італійського романіста, поета, журналіста та есеїста.

Альдо Палацескі
image
Ім'я при народженніітал. Aldo Giurlani
ПсевдонімAldo Palazzeschi
Народився2 лютого 1885(1885-02-02)[1][2][…]
Флоренція, Королівство Італія[4]
Помер17 серпня 1974(1974-08-17)[5][2][…] (89 років)
Рим, Італія[4]
Похованняd
Країнаimage Італія
image Королівство Італія
Діяльністьписьменник, поет, журналіст, письменник наукової фантастики, прозаїк
Мова творівіталійська
Нагороди
image Альдо Палацескі у Вікісховищі

Біографія

Народився у Флоренції у заможній буржуазній родині. Дотримуючись вказівок свого батька, він вивчав бухгалтерський облік, але відмовився від цього заняття, оскільки захопився театром та акторською майстерністю. 1902 року закінчив технічне училище. Поважаючи бажання свого батька, щоб прізвище не асоціювалося з акторською діяльністю, він вибрав як псевдонім дошлюбне прізвище своєї бабусі по материнській лінії Палацескі.

Комфортні умови життя його сім'ї дозволили йому опублікувати свою першу книгу віршів «I cavalli bianchi» («Білі коні») у 1905 році, використовуючи свій акторський псевдонім.

Після зустрічі з Філіппо Томмазо Марінетті він став палким футуристом. Однак він ніколи не був повністю ідеологічно солідарний з рухом і посварився з групою через участь Італії у Першій світовій війні, проти якого він виступав, хоча він провів короткий період на передовий після того, як був призваний до армії у 1916 році. Його «футуристичний період» (приблизно 1910-ті роки) був дуже плідним часом, коли він опублікував серію робіт, які зміцнили його репутацію. Найбільш помітним із них є його роман «Кодекс перели» (Il codice di Perelà, перекладений англійською як «Людина з диму»), опублікований 1911 року. Марінетті зазвичай роздавав більше екземплярів опублікованих ним футуристичних книг, ніж продавав, і Палацескі пізніше згадував, що у 1909 року було роздано так багато екземплярів однієї з його книг, що навіть йому не вдалося роздобути екземпляр.

У міжвоєнні роки його поетична творчість скоротилася, оскільки він зайнявся журналістикою та іншими заняттями. Він не брав участі в офіційній культурі фашистського режиму, але виявив, що працює у різних журналах, які це робили. Деякі з них були: Pegaso, Pan (за редакцією Уго Охетті) та Il Selvaggio (за редакцією Міно Маккарі).

Наприкінці шістдесятих і на початку сімдесятих він знову почав публікуватися, випустивши серію романів, які знову забезпечили йому місце у новому, післявоєнному авангарді.

Помер у 1974 році у своїй квартирі в Римі.

Спадщина

Сьогодні його часто вважають важливим впливом на пізніших італійських письменників, особливо неоавангардистів, як у прозі, і у віршах. Його роботи добре відзначені своїми «гротескними та фантастичними елементами».

Французький композитор Паскаль Дюсапен написав оперу «Perelà, uomo di fumo» (прем'єра відбулася в 2003 році), засновану на романі Палаццескі.

Твори

  • I cavalli bianchi (1905)
  • Lanterna (1907)
  • Poemi (1909)
  • L'incendiario (1910)
  • Il codice di Perelà (1911)
  • Il controdolore (1914)
  • Due imperi… mancati (1920)
  • L'interrogatorio della contessa Maria (1925)
  • La piramide (1926)
  • Stampe dell'Ottocento (1932)
  • Sorelle Materassi (1934)
  • Il palio dei buffi (1936)
  • Allegoria di novembre (1943)
  • Difetti 1905 (1947)
  • I fratelli Cuccoli (1948)
  • Bestie del '900 (1951)
  • Roma (1953)
  • Scherzi di gioventù (1956)
  • Il buffo integrale (1966)
  • Il doge (1967)
  • Cuor mio (1968)
  • Stefanino (1969)
  • Storia di un'amicizia (1971)
  • Via delle cento stelle (1972)

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  3. Енциклопедія Брокгауз
    d:Track:Q237227
  4. Archivio Storico Ricordi — 1808.
    d:Track:Q3621644
  5. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311

Посилання

  • Альдо Палацескі (італ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Aldo Palaceski ital Aldo Palazzeschi 2 lyutogo 1885 Florenciya 17 serpnya 1974 Rim psevdonim Aldo Dzhurlani italijskogo romanista poeta zhurnalista ta eseyista Aldo PalaceskiIm ya pri narodzhenniital Aldo GiurlaniPsevdonimAldo PalazzeschiNarodivsya2 lyutogo 1885 1885 02 02 1 2 Florenciya Korolivstvo Italiya 4 Pomer17 serpnya 1974 1974 08 17 5 2 89 rokiv Rim Italiya 4 PohovannyadKrayina Italiya Korolivstvo ItaliyaDiyalnistpismennik poet zhurnalist pismennik naukovoyi fantastiki prozayikMova tvorivitalijskaNagorodid 1953 premiya Viaredzho 1948 Premiya Antonio Feltrinelli 1957 Aldo Palaceski u VikishovishiBiografiyaNarodivsya u Florenciyi u zamozhnij burzhuaznij rodini Dotrimuyuchis vkazivok svogo batka vin vivchav buhgalterskij oblik ale vidmovivsya vid cogo zanyattya oskilki zahopivsya teatrom ta aktorskoyu majsternistyu 1902 roku zakinchiv tehnichne uchilishe Povazhayuchi bazhannya svogo batka shob prizvishe ne asociyuvalosya z aktorskoyu diyalnistyu vin vibrav yak psevdonim doshlyubne prizvishe svoyeyi babusi po materinskij liniyi Palaceski Komfortni umovi zhittya jogo sim yi dozvolili jomu opublikuvati svoyu pershu knigu virshiv I cavalli bianchi Bili koni u 1905 roci vikoristovuyuchi svij aktorskij psevdonim Pislya zustrichi z Filippo Tommazo Marinetti vin stav palkim futuristom Odnak vin nikoli ne buv povnistyu ideologichno solidarnij z ruhom i posvarivsya z grupoyu cherez uchast Italiyi u Pershij svitovij vijni proti yakogo vin vistupav hocha vin proviv korotkij period na peredovij pislya togo yak buv prizvanij do armiyi u 1916 roci Jogo futuristichnij period priblizno 1910 ti roki buv duzhe plidnim chasom koli vin opublikuvav seriyu robit yaki zmicnili jogo reputaciyu Najbilsh pomitnim iz nih ye jogo roman Kodeks pereli Il codice di Perela perekladenij anglijskoyu yak Lyudina z dimu opublikovanij 1911 roku Marinetti zazvichaj rozdavav bilshe ekzemplyariv opublikovanih nim futuristichnih knig nizh prodavav i Palaceski piznishe zgaduvav sho u 1909 roku bulo rozdano tak bagato ekzemplyariv odniyeyi z jogo knig sho navit jomu ne vdalosya rozdobuti ekzemplyar U mizhvoyenni roki jogo poetichna tvorchist skorotilasya oskilki vin zajnyavsya zhurnalistikoyu ta inshimi zanyattyami Vin ne brav uchasti v oficijnij kulturi fashistskogo rezhimu ale viyaviv sho pracyuye u riznih zhurnalah yaki ce robili Deyaki z nih buli Pegaso Pan za redakciyeyu Ugo Ohetti ta Il Selvaggio za redakciyeyu Mino Makkari Naprikinci shistdesyatih i na pochatku simdesyatih vin znovu pochav publikuvatisya vipustivshi seriyu romaniv yaki znovu zabezpechili jomu misce u novomu pislyavoyennomu avangardi Pomer u 1974 roci u svoyij kvartiri v Rimi SpadshinaSogodni jogo chasto vvazhayut vazhlivim vplivom na piznishih italijskih pismennikiv osoblivo neoavangardistiv yak u prozi i u virshah Jogo roboti dobre vidznacheni svoyimi grotesknimi ta fantastichnimi elementami Francuzkij kompozitor Paskal Dyusapen napisav operu Perela uomo di fumo prem yera vidbulasya v 2003 roci zasnovanu na romani Palacceski TvoriI cavalli bianchi 1905 Lanterna 1907 Poemi 1909 L incendiario 1910 Il codice di Perela 1911 Il controdolore 1914 Due imperi mancati 1920 L interrogatorio della contessa Maria 1925 La piramide 1926 Stampe dell Ottocento 1932 Sorelle Materassi 1934 Il palio dei buffi 1936 Allegoria di novembre 1943 Difetti 1905 1947 I fratelli Cuccoli 1948 Bestie del 900 1951 Roma 1953 Scherzi di gioventu 1956 Il buffo integrale 1966 Il doge 1967 Cuor mio 1968 Stefanino 1969 Storia di un amicizia 1971 Via delle cento stelle 1972 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Archivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 SNAC 2010 d Track Q29861311PosilannyaAldo Palaceski ital

Дата публікації:
Топ