Абу Мансур Нізар аль Азіз Біллах 10 травня 955 14 жовтня 996 фатімідський халіф у 975 996 роках Аль Азіз Біллах أبومنصور

Абу-Мансур Нізар аль-Азіз Біллах (*10 травня 955 —14 жовтня 996) — фатімідський халіф у 975—996 роках.

Аль-Азіз Біллах أبومنصور نزار العزيز بالله
араб. العزيز بالله الفاطمي‎

Ім'я при народженні	Нізар
Народився	10 травня 955(0955-05-10)^[2] Магдія, Магдія, Туніс
Помер	15 жовтня 996(0996-10-15)^[1](41 рік) Каїр, Фатіміди
Країна	Фатіміди
Національність	араб
Діяльність	імам
Знання мов	арабська
Титул	халіф
Посада	^d
Термін	975—996 роки
Попередник	Аль-Муїзз
Наступник	Аль-Хакім
Конфесія	ісмаїлізм
Рід	Фатіміди
Батько	Аль-Муїзз
Мати	^d
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	Q124487499?
Діти	Аль-Хакім
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з династії Фатімідів. Син халіфа Аль-Муїзза. Стосовно місця народження відсутні достеменні відомості. У 973 році разом з батьком перебирається до Каїра. У 975 році після смерті аль-Муїзза успадкував владу. Із самого початку залучив до свого адміністративного апарату значну кількість християн й юдеїв, що викликало невдоволення мусульман. Тому халіф намагався в цьому питанні знайти компроміс.

У зовнішній політиці від самого початку зіткнувся з нападом карматів та тюрків на чолі з Хафтагіном. Аль-Азіз спрямував проти них військо на чолі зі Джаухаром ас-Сікіллі. Той взяв в облогу Дамаск, але не зміг його відразу здобути. У 978 році на допомогу своєму військовику прийшов сам аль-Азіз. У новій битві Хафтагін і кармати були розбиті, а Південна Сирія повернулася під владу халіфату. Тоді ж зверхність аль-Азіза визнали жителі священних аравійських міст Мекки і Медіни.

У ті ж роки проявилися перші симптоми слабкості центральної влади. Для поповнення армії аль-Азізу довелося залучити до її лав велику кількість тюрків. Ті незабаром почали ворогувати з берберами. Цьому сприяла, крім усього іншого, і різниця у віросповіданні: бербери були здебільшого шиїтами, а тюрки — сунітами. У 983 році між двома цими основними частинами армії аль-Азіза почалися постійні зіткнення. Того ж року завдано рішучої поразки бедуїнам племені Тайї у Палестині.

Водночас з 982 року аль-Азіз підтримував Кальбітів, своїх васалів на Сицилії, для нападу на Південну Італію. Водночас розпочато наступ на Північну Сирію, яку контролювала династія Хамданідів. Це спричинило до посилення конфлікту з Візантійською імперією. Війна тривала до самої смерті аль-Азіза.

Підтримка науки та освіти з боку аль-Азіза вилилася у заснування 988 року богословської школи в Каїрі — Аль-Азгар, фундатором якої став візир Якуб ібн Кілліс. Поруч було зведено будівлю бібліотеки, де зберігалося майже 200 тис. книг.

Аль-Азіз помер в Каїрі у 996 році. Владу успадкував його малолітній син Аль-Хакім.

Примітки

https://pantheon.world/profile/person/Al-Aziz_Billah
Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741

Джерела

Heinz Halm: Das Reich des Mahdi. Der Aufstieg der Fatimiden (875—973). C.H. Beck, München 1991,
Brett, Michael (2001). The Rise of the Fatimids: The World of the Mediterranean and the Middle East in the Fourth Century of the Hijra, Tenth Century CE. The Medieval Mediterranean 30. Leiden: BRILL.

[[https://pantheon.world/profile/person/Al-Aziz_Billah_https://pantheon.world/profile/person/Al-Aziz_Billah]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://pantheon.world/profile/person/Al-Aziz_Billah

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q615699"_data-entity-id="Q5375741">[http://global.britannica.com/biography/al-Aziz_Encyclopædia_Britannica]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q5375741]]</div>-2] Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741

[2]

[1]