Алтай (газогін)

Газогін Алтай — пропонований газогін для експорту природного газу з російського Західного Сибіру до північно-західного Китаю.

Мапа-схема Газогону Алтай

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Алтай.

Історія

Меморандум про постачання російського природного газу до Китаю було підписано головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером і генеральним директором компанії Чень Ген під час візиту президента Росії Володимира Путіна до Китаю у березні 2006 року. Розробка проєкту було припинено через розбіжності з приводу цін на природний газ і конкуренцію з боку інших джерел газу на китайському ринку.

У 2013 році «Газпром» і CNPC домовилися про будівництво іншого газогону — «Сила Сибіру». у 2014, домовленості про будівництво газогону Алтай були відновлені під час .

Маршрут

Газогін завдовжки 2800 км має розпочатися від компресорної станції Пурпейська на існуючому газогоні Уренгой-Сургут-Челябінськ, яким прямує природний газ з і Уренгойського родовищ в Західному Сибіру. Загальна довжина російської секції має скласти 2666 км, у тому числі 205 км в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, 325 км в Ханти-Мансійському автономному окрузі, 879 км в Томській області, 244 км в Новосибірській області, 422 км в Алтайському краї, і 591 км в Республіці Алтай. Кінцевий пункт на території Росії є гірський перевал Велика частина газогону буде побудовано в рамках технічного коридору існуючих газогонів, таких як Уренгой-Сургут-Челябінськ, Північна Тюмень-Сургут-Омськ, Нижньовартовський газопереробний завод — Парабель, Парабель-Кузбас, Новосибірськ-Кузбас, Новосибірськ-Барнаул, і Барнаул-Бійськ. У Китаї газогін на території Синьцзяну, буде пов'язано з газогоном .

Технічний опис

Діаметр газогону заплановано 1420 мм (56 дюйми) Проєктна потужність газогону складе 30 млрд м³ природного газу на рік, кошторисна вартість проєкту, як очікується, до США $ 14 млрд. Газогін, як очікується, мав стати до ладу в 2011 році , побудовано і управлятися Томсктрансгаз, дочірньою компанією Газпрому

Критика

Проєкт газогону зазнає критики з боку екологічних організацій, через плани будівництва газогону платом Укок, яке є ареалом існування сніжного барса та інших видів що знаходяться під загрозою зникнення. Також плато є сакральним місцем тубільців. Крім того, алтайські національні лідери побоюються що прокладка газогону, а також технічного шосе відкриють шлях до китайської експансії в Алтаї

Примітки

1. . Kommersant. 16 вересня 2006. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 21 грудня 2008.
2. . Gazprom. Архів оригіналу за 3 жовтня 2010. Процитовано 9 жовтня 2010.
3. Richard Weitz (23 червня 2009). Global Insights: Chinese-Russian Relations the Best Ever?. World Politics Review. оригіналу за 29 червня 2009. Процитовано 15 липня 2009.
4. Kelly Zang (8 жовтня 2008). Russia to delay construction of proposed gas pipeline to China - Xinhua. Forbes. Процитовано 15 липня 2009.^{[недоступне посилання]}
5. . Interfax. 22 березня 2013. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
6. Svetlana Kyrzhaly (27 березня 2013). . Oil and Gas, Metals and Mining News. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2014.
7. . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 20 березня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
8. . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 20 березня 2015.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
9. . Regnum. 30 січня 2007. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 21 грудня 2008.
10. John Helmer (11 листопада 2008). . Asia Times. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 15 липня 2009.
11. (Russian) . Нефть и Капитал. 17 січня 2007. Архів оригіналу за 14 лютого 2007. Процитовано 21 грудня 2008.
12. . Regnum. 22 березня 2007. Архів оригіналу за 29 травня 2008. Процитовано 21 грудня 2008.