Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Александр Іванов Н

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Александр Іванов Ненов (мак. Александар Иванов Ненов, болг. Александър Буйнов), на прізвисько Буйнов (26 вересня 1879 — 27 вересня 1924) — революціонер, учасник македонського революційного руху, член і лідер Македонської революційної організації .

Александар Буйнов

Народився	26 вересня 1879(1879-09-26) Шумен, Болгарія
Помер	27 вересня 1924(1924-09-27) (45 років) Бансько, Благоєвградська область, Болгарія
Країна	Болгарія
Діяльність	політик, актор
Alma mater	Софійський університет Святого Климента Охридського
Знання мов	болгарська
Посада	депутат Народних зборів Болгарії^[d]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Олександр Ненов народився в місті Шумені 26 вересня 1879 року. Він — старший син у родині заможних майстрів, які плели коси та срібні вироби для народних костюмів. Освіту здобув у рідному місті, середню школу закінчив у Софії. У 1896 році вступив на юридичний факультет Софійського університету, а в 1897 році став актором Театру сліз і сміху. Під час однієї з театральних гастролей у Салоніках у 1898 році він познайомився з активістами ВМОРО і приєднався до македонського визвольного руху. Завдяки пишному характеру його називають «Буйним» і звідти він приймає назву Буйнов.

Після Ілінденського повстання 1903 року Буйнов залишив театр і приєднався до македонського революційного руху. До 1905 року він був четником у революційному окрузі Скоп'є, а потім у Серсько, де став одним із родичів Джейн Санданскі.

На третьому черговому з'їзді Серрського революційного округу в 1907 році був обраний членом і секретарем окружного ревкому. Після младотурецької революції 1908 року він був одним із засновників Партії народної федерації в Салоніках і членом Центральної ради. На виборах 1912 року Буйнов був обраний депутатом Османського парламенту.

У Балканських війнах (1912—1913) Олександр Буйнов став керівником роти і захищав македонське населення в Неврокопському і Демір-Хісарі від дій турків і брав участь у звільненні Піринської Македонії. Його супроводжують воєводи Димитр Арнаудов, Ікономов, Іван Кумдзієв, Грнєв, Тухчов і Бакаров. Важко поранений у бою в селі Црвішта на Чарльї 22 жовтня 1912 року.

Після Першої світової війни входив у групу противників Тодора Александрова та генерала Олександра Протогерова на чолі з . У квітні 1923 року був обраний депутатом Болгарських національних зборів. Після перевороту 9 червня його було створено в місті Банско. Після вбивства Тодора Александрова Олександр Буйнов був убитий за вироком ВМРО 27 вересня 1924 року в Банско.

Джерела

Макдермот, Мерсия. «За свобода и съвършенство — биография на Яне Сандански», София, 1987, Наука и изкуство, стр. 177
Јусуф Хамза «Младотурската револуција во Османлиското Царство», «Логос-А», Скопје, 1995, 352 стр.
Биографични данни от библиотека на ВМРО-София^{[недоступне посилання з 01.08.2021]}
«Алманах на българските национални движения след 1878 г.», София, 2005.
Македонски научен институт
Николов, Борис Й. Вътрешна македоно-одринска революционна организация. Войводи и ръководители (1893—1934). Биографично-библиографски справочник, София, 2001, стр. 22 — 23.
Македонска енциклопедија, МАНУ, Скопие, 2009, стр. 224

[1] Макдермот, Мерсия. «За свобода и съвършенство — биография на Яне Сандански», София, 1987, Наука и изкуство, стр. 177

[2] Јусуф Хамза «Младотурската револуција во Османлиското Царство», «Логос-А», Скопје, 1995, 352 стр.

[3] Биографични данни от библиотека на ВМРО-София^{[недоступне посилання з 01.08.2021]}

[4] «Алманах на българските национални движения след 1878 г.», София, 2005.

[5] Македонски научен институт

[6] Николов, Борис Й. Вътрешна македоно-одринска революционна организация. Войводи и ръководители (1893—1934). Биографично-библиографски справочник, София, 2001, стр. 22 — 23.

[7] Македонска енциклопедија, МАНУ, Скопие, 2009, стр. 224