Адольф Кун

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кун.

Адольф Кун (нім. Adolf Kuhn, 1826, Крешовиці — 30 листопада 1914, Львів) — архітектор.

Адольф Кун
Народження	1826(1826) Крешовиці
Смерть	30 листопада 1914(1914-11-30) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна (підданство)	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Краків, Львів
Архітектурний стиль	історизм
Членство	Польське політехнічне товариство у Львові
Адольф Кун у Вікісховищі

Життєпис

Народився в родині краківського скульптора Фердинанда Куна. Навчався у Кракові, пізніше у Франції. Від 1849 року працював у будівельному департаменті краківського магістрату. 1867 року оселився у Львові. Від 1878 року член Політехнічного товариства у Львові, у 1882 році входив до його правління. Член Товариства уповноважених будівничих. Належав до Галицької інженерної палати. Двічі обирався її головою. Від 1903 року — почесний член. Член Галицького господарського товариства. Входив до складу журі конкурсів проєктів костелу святої Єлизавети у Львові (1903), будинку Політехнічного товариства (1905). Заснував власне проєктне бюро. Проєктував будівлі у різних напрямках історизму. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Роботи

• Палац Сапігів на вулиці Коперника у Львові (1867).
• Неоготичний житловий будинок на нинішній вулиці Стефаника, 11 у Львові.
• Корпуси психіатричної лікарні на Кульпаркові у Львові (1867—1876).
• Відбудова монастиря бернардинів у Сокалі.
• Костел у Делятині.
• Костел у Трускавці (1859, 1860).
• Костел у селі Корналовичі.
• Відбудова веж костелу бернардинського монастиря під Сокалем після пожежі 1870 року.
• Неоготичний костел в Озерянах (1870—1876).
• Костел у селі Більче-Золотому (1878—1880).
• Костел у Любачеві (1884). Тринавовий храм, спроєктований у неороманському стилі для відносно широкої і короткої ділянки.
• Перебудова у стилі історизму кам'яниці на нинішній вулиці Винниченка, 10 у Львові (1890).

• Костел в Озерянах
• Дім на вулиці Стефаника у Львові
• Палац Сапігів

Примітки

1. Ilustrowany Kuryer Codzienny. — 20 kwietnia 1915. — № 90. — S. 5. (пол.)
2. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 90.(пол.)
3. Towarzystwo Politechniczne… — S. 76.
4. Piłatowicz J. Ruch stowarzyszeniowy inżynierów i techników polskich do 1939 r. — Warszawa: PRIMUM, 2005. — Т. 2. — S. 31. — .(пол.)
5. Szematyzm Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim. — Lwów: Drukarnia Władysława Łozińskiego, 1887. — S. 551. (пол.)
6. Kościoł św. Elżbiety // Słowo Polskie. — 18 marca 1903. — № 129. — S. 1. (пол.)
7. W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27. (пол.)
8. Słowo Polskie. — 1 grudnia 1914. — № 542. — S. 2. (пол.)
9. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — С. 203. (рос.)
10. Czasopismo Techniczne. — 1885. — № 1. (пол.)
11. Projekt kośćioła parafialnego katolickiego obrz. łacińskiego w Lubaczowie // Czasopismo Techniczne. — 1884. — № 7. — S. 82—83. (пол.)
12. Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Винниченка, 10 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.

Джерела

• Бірюльов Ю. О. Кун Адольф // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3 : К. — С. 684, 685. — .
• Бірюльов Ю. Кун Адольф [ 6 липня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .