Адам Тарло (воєвода)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Адам Тарло.

Адам Тарло гербу Топор (пол. Adam Tarło herbu Topór; 1713 — 14 березня 1744, Варшава) — польський шляхтич, воєвода люблінський (з 1736) та смоленський, староста ясельський, дрогобицький, долинський, злоторийський, зволенський, маршалок Дзіковської конфедерації, маршалок (1737), прибічник короля Станіслава І Лещинського, лідер опозиції до короля Августа ІІІ.

Адам Тарло пол. Adam Tarło
Адам Тарло
воєвода люблінський
1736 — 1744
Попередник:	Ян Тарло
Наступник:	Томаш Антоній Замойський
Народження:	1713^[1]
Смерть:	14 березня 1744(1744-03-14) Варшава, Річ Посполита
Національність:	поляк
Країна:	Річ Посполита
Релігія:	католик
Рід:	Тарло
Батько:	Станіслав Тарло
Мати:	Анна Тарло
Шлюб:	Дорота Тарло
Діти:	бездітний

Представник шляхетського роду Тарлів гербу Топор.

Життєпис

Належав до одного з найвпливовіших родів Польщі, син великого коронного кухмістра Станіслава Тарла (? — 1721) і його дружини Анни Тарло (? — 1751) — доньки гощинського старости Казимира Тарло і Франціски-Людовики Вишневецької.

У віці 18 років став панцерним ротмістром і депутатом до Головного Коронного Трибуналу. Був послом на сеймі 1737 року, також був присутнім на конвокаційному та елекційному сеймах. В 1733 підписав елекцію (обрання) новим королем Станіслава І Лещинського. В часи існування Дзіковської конфедерації виконував повноваження генерального маршалка, одночасно будучи маршалком сандомирського воєводства. Вибір його генеральним маршалком конфедерації він завдячував своєму знатному родичеві — великому підстолію литовському Янові Тарлові. У війні за польську спадщину 1733—1735 років підтримував Станіслава І Лещинського.

Після конфедерації прагнув стати маршалком пацифікаційного сейму, однак на цю посаду було обрано Вацлава Петра Жевуського. Натомість в 1736 році отримав посаду люблінського воєводи, а в 1737 обраний маршалком Коронного Скарбового Трибуналу. В 1738—1741 роках перебував на військовій службі в Франції, де в нього виник конфлікт з Казимиром Понятовським, а після повернення до Речі Посполитої в нього загострились стосунки з усією , наймогутнішою придворною партією Речі Посполитої. Причиною виникнення конфлікту стала Анна Любомирська, коханка Адама Тарла. На цьому тлі у Адама Тарла загострились також стосунки з Казимиром Понятовським, з яким справа дійшла до повноцінного поєдинку під час балу в маршалка великого коронного , на якому Тарло зумів убити коня під Понятовським та визнати свою перемогу. В листопаді 1743 року Тарло звинуватив Чорторийських в розповсюдженні наклепу на свою адресу. Звинувачення було скеровано в Коронний Трибунал, однак до розслідування так і не дійшло, тому що Адам Тарло загинув на повторному поєдинку з Казимиром Понятовським. Він відбувся через те, що мати Понятовського, уроджена княжна Чорторийська, яка належала до , постійно тиснула на сина, щоби він домігся реваншу за свою поразку на першому поєдинку. Поєдинок відбувся 16 березня 1744 року в Варшаві, за присутності великої кількості прихильників і слуг Чорторийських. Відомо, що смертельного удару Тарлові завдав не сам Понятовський, а один з його прихильників, майор саксонської служби на прізвище Корф. Таке підступне вбивство знаного в державі шляхтича векликало обурення малопольської шляхти, що була противником «Фамілії», в країні мало не дійшло до нової громадянської війни.

Сім'я

Дружина — вдова гетьмана польного коронного Станіслава Хоментовського Дорота з Тарлів (пом. 1756), донька коронного підканцлера Кароля Тарла та Софії Пшоняк. Дітей не мали.

Примітки

1. MAK
   d:Track:Q105192847
2. Tarłowie (01) [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
3. Tarłowie (02) [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Посилання

• (пол.)
• (пол.)