Кухмістр

Кухмістер, кухмістр (від нім. Küchenmeister; рос. кухми́стер, кухме́йстер — кухар, повар) — уряд, посада при дворах багатьох європейських монархів, головний придворний кухар. Латиною посада називалася спочатку лат. magister coquinae, а потім лат. praefectus culinae.

Уперше документально засвідчено у 1352 році в Польщі кухмістер, котрий був посадовою особою, який завідував королівським столом і керував іншим кухонним персоналом. Посада відома з 1365 року при дворі Казимира III. Незважаючи на назву, сам кухмістр безпосередньо приготуванням харчів не займався. В урочистих випадках кухмістер повинен був стояти біля короля та на вимогу відповідати про якість й смак поданих страв. Посада кухмістра цінувалася високо через наближеність до особистості монарха. Крім короля кухмістрів були і королеви, а іноді й королевичі (наприклад, Владислав IV).

Посада кухмістра існувала й у Великому князівстві Литовському з кінця XIV століття (1409 р. при дворі Вітовта). У 1569 році вона була ліквідована, але знову відновлена ​​в 1576 році. Незважаючи на правління одного монарха, в Королівстві Польському і Великому князівстві Литовському існували різні посади кухмістрів, перша називалася «кухмістр коронний», а друга — «кухмістр литовський». Першими відомим кухмістром коронним (лат. praefectus culinae regni) був Микола Плаза, який відповідав за королівський стіл Сигізмунда III.

Крім монархів мали кухмістра і магнати, однак при їх дворах вони займалися суто приготуванням їжі, тобто виконували функції головних кухарів.

До XVII століття посада кухмістра стала , тобто почесною, особа котра займала її не входила до складу Сенату. Номінально кухмістрові підпорядковувалися стольник, підстолій, крайчий, чашник, підчаший і пивничий.

У Росії посаду відома з 1507 року. Назва «рос. кихмистръ» запозичена в XVI столітті через польську пол. kuchmistrz або безпосередньо з німецької нім. Küchenmeister. В епоху Петра I існував придворний чин «кухен мейстра».

Примітки

1. Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — .

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — .
• Придворные чины и придворное ведомство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXV. — С. 154—158. (рос. дореф.)
• Кухмистер // Этимологический словарь русского языка / Сост. М. Р. Фасмер. — М.: Прогресс, 1964—1973.(рос.)
• Вяроўкін-Шэлюта В., «Кухмістар», — Т. 2 — С. 172. // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — . (біл.)
• Gloger Z., «Kuchmistrz» // Encyklopedia staropolska. — Tom III. — Warszawa: Druk P. Laskauera i W. Babickiego, 1900.(пол.)
• Zbigniew Góralski, «Urzędy i godności w dawnej Polsce», Warszawa 1988.(пол.)
• Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku. Kórnik, 1992; (пол.)
• Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku. Kórnik, 1994; (пол.)
• Goralski Z. Encyklopedia urzędów i godności w dawnej Polsce. Warszawa, 2000.(пол.)