Адалард Сенешаль фр Adalard le Sénéchal бл 810 після 865 граф сенешаль імператора Людовика I Благочестивого у 831 840 ро

Адалард Сенешаль (фр. Adalard le Sénéchal; бл. 810 — після 865) — граф, сенешаль імператора Людовика I Благочестивого у 831—840 роках, в 861—865 роках, ймовірно син , .

Адалард мав великий вплив при дворі імператора Людовика I Благочестивого, після смерті якого брав участь у міжусобицях його синів. Пізніше служив королю Лотарингії Лотарю II, але після зближення останнього з королем Східного Франкського королівства Людовиком II Німецьким був змушений перебратися в Західне Франкське королівство, де виявився залучений в боротьбу проти впливового роду . Пізніше повернувся в Лотарингію, де невдало намагався видати свою доньку за сина Людовика Німецького.

Біографія

Адалард, ймовірно, походив зі знатного роду і був впливовим графом під час правління імператора Людовика I Благочестивого, який зробив його своїм сенешалем. За повідомленням історика Нітгарда, Адалард користувався довірою імператора, але використовував цю довіру, «щоб задовольнити свою жадібність і жадібність своїх родичів». Також від час правління Людовика Адалард став світським аббатом монастиря в Турі.

Після смерті імператора Людовика I розпочалася боротьба між його синами. Старший з них, імператор Лотар I, зажадав від братів, Людовика II Німецького і Карла II Лисого, визнати його владу над ними. Однак Карл і Людовик відмовилися це зробити. При цьому, за повідомленням Нітхарда, Лотар за те, що Адалард відмовився присягнути йому, позбавив його земель, дарованих свого часу імператором Людовиком I. У результаті Адалард став у конфлікті на сторону Карла. Брав участь у посольствах у ролі посланника Карла до Лотаря. Пізніше Адалард був одним із командувачів армією Карла в (841 рік), зробивши вирішальний внесок у перемогу над армією Лотаря.

Після перемоги Адалард вів переговори з Людовиком Німецьким і графом . У 842 році вплив Адаларда на Карла зріс настільки, що він зміг одружити його зі своєю племінницею , донькою своєї сестри Ангельтруди і графа .

Після укладення 843 року Верденського договору Адалард переїхав у Східне Франкське королівство, до двору короля Людовика Німецького. 844 року він обміняв абатство Сен-Мартен-де-Тур на абатство Сен-Квентін.

Від 849 року основна діяльність Адаларда була пов'язана з так званим Серединний королівством (майбутньої Лотарингією). У 850-х роках про нього є згадки як про світського абата монастирів , у Трірі, і в Аррасі, а пізніше — як управителя Лоршського монастиря. Після смерті імператора Лотаря I він служив його синові, королю Лотарю II. Однак 861 року став жертвою суперництва своїх родичів, графів , і , з королем Людовиком Німецьким. Вони були змушені тікати до двору Лотаря II, де їх прихистив Адалард. Водночас Лотар II зблизився з Людовиком Німецьким, в результаті чого Адалард разом з Удо, Беренгаром і Вальдо був змушений тікати до двору короля Західного Франкського королівства Карла II Лисого.

Того ж року Карл II для захисту Нейстрії від вікінгів утворив дві . Правителями однієї з них, Нормандської марки, були призначені Адалард, Удо і Беренгар. Це призначення викликало заздрість представників могутнього роду , які займали чільне місце в тій місцевості і вважали цю область своєю. В результаті граф Мена разом з братом об'єдналися з королем Бретані Саломоном і напали на марку. Для того, щоб досягти миру, Карл був змушений в 865 році передати Нормандську марку Гозфріду.

Після 865 року Адалард повернувся в Лотарингію. Він намагався видати заміж свою дочку за принца Людовика, одного з синів короля Людовика Німецького, проте заручини були розірвані. Після цього згадки про Адаларда зникають.

Шлюб і діти

Ім'я дружини Адаларда невідоме. Згідно з дослідженнями історика Едуарда Главички дітьми Адаларда могли бути:

Стефан (пом. після 18 вересня 882), граф
(бл. 840—890),
донька (ум. після 865)

Примітки

Тейс Л. Наследие Каролингов. IX — X века / Перевод с французского Т. А. Чесноковой. — М.: «Скарабей», 1993. — Т. 2. — 272 с. — (Новая история средневековой Франции). — 50 000 экз. — .
Cawley H. Descendants of Gerard comte de Paris (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 11 серпня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()
Роргоніди правили в графстві Мен, яке межувало з маркою

Література

Тейс Л. Наследие Каролингов. IX — X века / Перевод с французского Т. А. Чесноковой. — М.: «Скарабей», 1993. — Т. 2. — 272 с. — (Новая история средневековой Франции). — 50 000 экз. — .

Посилання

Cawley H. Descendants of Gerard comte de Paris (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 11 серпня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()

[Тейс-2] Тейс Л. Наследие Каролингов. IX — X века / Перевод с французского Т. А. Чесноковой. — М.: «Скарабей», 1993. — Т. 2. — 272 с. — (Новая история средневековой Франции). — 50 000 экз. — .

[FGM-7] Cawley H. Descendants of Gerard comte de Paris (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 11 серпня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()

[8] Роргоніди правили в графстві Мен, яке межувало з маркою