Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Авіаці йна астроно мія також повітняна астрономія розділ астрономічної навігації що розробляє методи навігації літака в

Авіаційна астрономія

Авіаційна астрономія

Авіаці́йна астроно́мія (також повітняна астрономія) — розділ астрономічної навігації, що розробляє методи навігації літака в польоті за положеннями небесних тіл. В середині XX століття методи авіаційної астрономії особливо широко використовувались під час польотів в полярних районах, бо давали можливість орієнтації без допомоги наземних пристроїв. Зараз системи GPS дають вищу точність, ніж здатна дати авіаційна астрономія.

image
Майбутня інструкторка з авіаційної навігації на заняттях з [en]

Методи

Авіаційна астрономія націлена на автономне визначення положення літака без допомоги наземних пристроїв шляхом спостереження небесних тіл. Щоб робити це максимально швидко, в докомп'ютерну еру авіаційна астрономія уникала громіздких обчислень та ґрунтувалась на застосуванні спеціальних таблиць.

Спостереження небесних світил виконувались за допомогою секстантів, час визначався за допомогою точного годинника — хронометра. Щоб полегшити знаходження горизонту, використовувався [en].

Пізніше були створені автоматичні астроорієнтатори, що здійснювали автоматичну пеленгацію світил та самі виконували потрібні обчислення.

Історія

image
Маршрут першого перельоту Південної Атлантики 1922 року, в якому для навігації використовувалась авіаційна астрономія

Авіаційна астрономія базувалась на методах, розвинутих для астрономічної навігації човнів, і в перші десятиліття розвитку авіації успішно конкурувала з іншими методами визначення положення літака. Особливе значення ворна набула під час трансокеанських перельотів, коли втрачалася можливість навігації за наземними орієнтирами.

Перший переліт Південної Атлантики 1922 року, здійснений португальськими льотчиками Гагою Коутіньо і Сакадурою Кабалом, став першим трансатлантичним перельотом, що повністю полягався на автономні методи навігації, незалежні від земних радіомаяків, — зокрема на авіаційну астрономію.

1924 року в США вийшов огляд Бейга, в якому обговорювались авіаційні застосування хронометрів і секстантів різних конструкцій і методи обробки результатів спостережень.

Перше в СРСР визначення положення літака за допомогою астрономічних методів виконав 1927 року співробітник аеронавігаційного відділу А. Н. Волохов. З 1930 року в СРСР щорічно складалися Астрономічні календарі для авіації, а 1934 року вийшов перший посібник з авіаційної астрономії — «Руководство по воздушной астрономии» Леоніда Сергєєва.

Особливо важливою областю застосування авіаційної астрономії стали полярні польоти, де відстань до наземних радіомаяків була занадто велика, а магнітний компас працював ненадійно через близькість магнітного полюса. Так Іван Спірін, головноий штурман Північної полярної експедиції, що доставила на Північний полюс групу Івана Папаніна у травні 1937, згадував: «Єдино точною і незмінно безвідмовною ми вважаємо лише повітряну астрономію, і це цілком підтвердилося в нашому перельоті на Північний полюс; тільки вона рятувала нас у важкі хвилини, вела і точно привела до наміченої мети».

В середині 1930-х років в СРСР був створений сонячний вказівник курсу (СУК, рос. «солнечный указатель курса») — прототип майбутнього астрономічного компаса. Він успішно використовувався в багатьох радянських полярних польотах.

В 1950-х роках вищий рівень розвитку електроноки й автоматики дозволив створити астрокомпаси й астроорієнтири, здатні автоматично пеленгувати небесні світила, розраховувати курс і координати літака. Стало можливим об'єднувати астрономічний компас з магнітним і гіроскопічним компасами в єдину курсову систему.

image
Сучасні системи управління польотом, подібні зображеній Honeywell Pegasus на Boeing 767, вже не використовують даних авіаційної астрономії

В 1970-ті роки розроблялись методи пеленгації зір в дневний час, розроблялись сонячні радіосекстанти, вдосконалювались прилади для автоматичних розрахунків.

Використання супутникових сигналів для навігації літаків також спочатку вважалось складовою частиною авіаційної астрономії. Саме ці супутникові технології призвели до появи сучасних систем GPS, які зробили більшість інших методів авіаційної астрономії непотрібними.

Література

  • Авиационная астрономия // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  • Beig К. H. Astronomical methods in aerial navigation. — Washington : National Advisory Committee for Aeronautics. Rep. No. 198, 1924.
  • Сергеев Л. П. Руководство по Воздушной астрономии: Части 1 и 2. — Москва : НКО СССР, 1934. — 323 с.
  • Кривоносов Н. К. Курс самолетовождения. Часть IV. Авиационная астрономия. — Москва : Воениздат, 1947. — 136 с.
  • Куницкий Р. В. Курс авиационной астрономии. — Москва : Воениздат, 1949.
  • Куницкий Р. В. Курс авиационной астрономии. Часть 2. — Московская область, посёлок Монино : Военно-воздушная Краснознамённая Академия, 1954.
  • Кондратьев, Н. Я. Астрономия в авиации. — Изд. 2. — Москва : Воениздат, 1959. — 224 с. (Глава «Будущее астрономии в авиации» («The Future of Astronomy in Aviation») доступна в англійському перекладі)
  • Чёрный М. А. Авиационная астрономия. — Транспорт, 1978. — 208 с.
  • Зверев М. С., Тихонов В. И., Л. П. Сергеев — пионер советской авиационной астрономии // Историко-астрономические исследования. Выпуск XVIII. Ответственный редактор А. А. Гурштейн, Москва, 1986.
  • Warner, Deborah (2005). Celestial navigation aloft: aeronautical sextants in the US (PDF). У Finn, Bernard S.; Hacker, Barton C. (ред.). Materializing the Military. Artefacts series: studies in the history of science and technology. Т. 5. London: Science Museum. с. 95—119.

Примітки

  1. М. С. Зверев, В. И. Тихонов, Л. П. Сергеев — пионер советской авиационной астрономии // Историко-астрономические исследования. Выпуск XVIII. Ответственный редактор А. А. Гурштейн, Москва, 1986.
  2. Авиационная астрономия // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  3. Warner, Deborah (2005). Celestial navigation aloft: aeronautical sextants in the US (PDF). У Finn, Bernard S.; Hacker, Barton C. (ред.). Materializing the Military. Artefacts series: studies in the history of science and technology. Т. 5. London: Science Museum. с. 95—119.
  4. Neves, Fernando P., Jorge M. Barata, and Andre R. Silva. Centennial 1922—2022: First Transoceanic Flight with Autonomous Aerial Navigation. In AIAA SCITECH 2022 Forum, p. 0778. 2022.
  5. Neves, F.P., Silva, A.R. and Barata, J.M., 2019. Precision Sextant: An Early Portuguese Landmark on Aeronautical History. In AIAA Scitech 2019 Forum (p. 1954).
  6. Beig К. H. Astronomical methods in aerial navigation. — Washington : National Advisory Committee for Aeronautics. Rep. No. 198, 1924.
  7. Чёрный М. А. От автора // Авиационная астрономия. — Транспорт, 1978. — С. 3-6.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Aviaci jna astrono miya takozh povitnyana astronomiya rozdil astronomichnoyi navigaciyi sho rozroblyaye metodi navigaciyi litaka v poloti za polozhennyami nebesnih til V seredini XX stolittya metodi aviacijnoyi astronomiyi osoblivo shiroko vikoristovuvalis pid chas polotiv v polyarnih rajonah bo davali mozhlivist oriyentaciyi bez dopomogi nazemnih pristroyiv Zaraz sistemi GPS dayut vishu tochnist nizh zdatna dati aviacijna astronomiya Majbutnya instruktorka z aviacijnoyi navigaciyi na zanyattyah z en MetodiAviacijna astronomiya nacilena na avtonomne viznachennya polozhennya litaka bez dopomogi nazemnih pristroyiv shlyahom sposterezhennya nebesnih til Shob robiti ce maksimalno shvidko v dokomp yuternu eru aviacijna astronomiya unikala gromizdkih obchislen ta gruntuvalas na zastosuvanni specialnih tablic Sposterezhennya nebesnih svitil vikonuvalis za dopomogoyu sekstantiv chas viznachavsya za dopomogoyu tochnogo godinnika hronometra Shob polegshiti znahodzhennya gorizontu vikoristovuvavsya en Piznishe buli stvoreni avtomatichni astrooriyentatori sho zdijsnyuvali avtomatichnu pelengaciyu svitil ta sami vikonuvali potribni obchislennya IstoriyaMarshrut pershogo perelotu Pivdennoyi Atlantiki 1922 roku v yakomu dlya navigaciyi vikoristovuvalas aviacijna astronomiya Aviacijna astronomiya bazuvalas na metodah rozvinutih dlya astronomichnoyi navigaciyi chovniv i v pershi desyatilittya rozvitku aviaciyi uspishno konkuruvala z inshimi metodami viznachennya polozhennya litaka Osoblive znachennya vorna nabula pid chas transokeanskih perelotiv koli vtrachalasya mozhlivist navigaciyi za nazemnimi oriyentirami Pershij perelit Pivdennoyi Atlantiki 1922 roku zdijsnenij portugalskimi lotchikami Gagoyu Koutino i Sakaduroyu Kabalom stav pershim transatlantichnim perelotom sho povnistyu polyagavsya na avtonomni metodi navigaciyi nezalezhni vid zemnih radiomayakiv zokrema na aviacijnu astronomiyu 1924 roku v SShA vijshov oglyad Bejga v yakomu obgovoryuvalis aviacijni zastosuvannya hronometriv i sekstantiv riznih konstrukcij i metodi obrobki rezultativ sposterezhen Pershe v SRSR viznachennya polozhennya litaka za dopomogoyu astronomichnih metodiv vikonav 1927 roku spivrobitnik aeronavigacijnogo viddilu A N Volohov Z 1930 roku v SRSR shorichno skladalisya Astronomichni kalendari dlya aviaciyi a 1934 roku vijshov pershij posibnik z aviacijnoyi astronomiyi Rukovodstvo po vozdushnoj astronomii Leonida Sergyeyeva Osoblivo vazhlivoyu oblastyu zastosuvannya aviacijnoyi astronomiyi stali polyarni poloti de vidstan do nazemnih radiomayakiv bula zanadto velika a magnitnij kompas pracyuvav nenadijno cherez blizkist magnitnogo polyusa Tak Ivan Spirin golovnoij shturman Pivnichnoyi polyarnoyi ekspediciyi sho dostavila na Pivnichnij polyus grupu Ivana Papanina u travni 1937 zgaduvav Yedino tochnoyu i nezminno bezvidmovnoyu mi vvazhayemo lishe povitryanu astronomiyu i ce cilkom pidtverdilosya v nashomu pereloti na Pivnichnij polyus tilki vona ryatuvala nas u vazhki hvilini vela i tochno privela do namichenoyi meti V seredini 1930 h rokiv v SRSR buv stvorenij sonyachnij vkazivnik kursu SUK ros solnechnyj ukazatel kursa prototip majbutnogo astronomichnogo kompasa Vin uspishno vikoristovuvavsya v bagatoh radyanskih polyarnih polotah V 1950 h rokah vishij riven rozvitku elektronoki j avtomatiki dozvoliv stvoriti astrokompasi j astrooriyentiri zdatni avtomatichno pelenguvati nebesni svitila rozrahovuvati kurs i koordinati litaka Stalo mozhlivim ob yednuvati astronomichnij kompas z magnitnim i giroskopichnim kompasami v yedinu kursovu sistemu Suchasni sistemi upravlinnya polotom podibni zobrazhenij Honeywell Pegasus na Boeing 767 vzhe ne vikoristovuyut danih aviacijnoyi astronomiyi V 1970 ti roki rozroblyalis metodi pelengaciyi zir v dnevnij chas rozroblyalis sonyachni radiosekstanti vdoskonalyuvalis priladi dlya avtomatichnih rozrahunkiv Vikoristannya suputnikovih signaliv dlya navigaciyi litakiv takozh spochatku vvazhalos skladovoyu chastinoyu aviacijnoyi astronomiyi Same ci suputnikovi tehnologiyi prizveli do poyavi suchasnih sistem GPS yaki zrobili bilshist inshih metodiv aviacijnoyi astronomiyi nepotribnimi LiteraturaAviacionnaya astronomiya Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t glavn red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros Beig K H Astronomical methods in aerial navigation Washington National Advisory Committee for Aeronautics Rep No 198 1924 Sergeev L P Rukovodstvo po Vozdushnoj astronomii Chasti 1 i 2 Moskva NKO SSSR 1934 323 s Krivonosov N K Kurs samoletovozhdeniya Chast IV Aviacionnaya astronomiya Moskva Voenizdat 1947 136 s Kunickij R V Kurs aviacionnoj astronomii Moskva Voenizdat 1949 Kunickij R V Kurs aviacionnoj astronomii Chast 2 Moskovskaya oblast posyolok Monino Voenno vozdushnaya Krasnoznamyonnaya Akademiya 1954 Kondratev N Ya Astronomiya v aviacii Izd 2 Moskva Voenizdat 1959 224 s Glava Budushee astronomii v aviacii The Future of Astronomy in Aviation dostupna v anglijskomu perekladi Chyornyj M A Aviacionnaya astronomiya Transport 1978 208 s Zverev M S Tihonov V I L P Sergeev pioner sovetskoj aviacionnoj astronomii Istoriko astronomicheskie issledovaniya Vypusk XVIII Otvetstvennyj redaktor A A Gurshtejn Moskva 1986 Warner Deborah 2005 Celestial navigation aloft aeronautical sextants in the US PDF U Finn Bernard S Hacker Barton C red Materializing the Military Artefacts series studies in the history of science and technology T 5 London Science Museum s 95 119 PrimitkiM S Zverev V I Tihonov L P Sergeev pioner sovetskoj aviacionnoj astronomii Istoriko astronomicheskie issledovaniya Vypusk XVIII Otvetstvennyj redaktor A A Gurshtejn Moskva 1986 Aviacionnaya astronomiya Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t glavn red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 ros Warner Deborah 2005 Celestial navigation aloft aeronautical sextants in the US PDF U Finn Bernard S Hacker Barton C red Materializing the Military Artefacts series studies in the history of science and technology T 5 London Science Museum s 95 119 Neves Fernando P Jorge M Barata and Andre R Silva Centennial 1922 2022 First Transoceanic Flight with Autonomous Aerial Navigation In AIAA SCITECH 2022 Forum p 0778 2022 Neves F P Silva A R and Barata J M 2019 Precision Sextant An Early Portuguese Landmark on Aeronautical History In AIAA Scitech 2019 Forum p 1954 Beig K H Astronomical methods in aerial navigation Washington National Advisory Committee for Aeronautics Rep No 198 1924 Chyornyj M A Ot avtora Aviacionnaya astronomiya Transport 1978 S 3 6

Дата публікації:
Топ