Махму д Абба с араб محمود عباس партійне прізвисько Абу Мазен ابو مازن нар 26 березня 1935 Цфат палестинський політик гол

Махму́д Абба́с (араб. محمود عباس‎), партійне прізвисько Абу Мазен (ابو مازن‎) (нар. 26 березня 1935, Цфат) — палестинський політик, голова (президент) Палестинської Національної Адміністрації, голова руху ФАТХ. Доктор філософських наук, кандидат історичних наук, почесний доктор МДІМВ, автор 11 книг.

Махмуд Аббас
араб. محمود عباس‎
Махмуд Аббас
Голова Палестинської національної адміністрації
Нині на посаді
На посаді з	15 січня 2005
Попередник	Ясір Арафат

19 березня 2003 року — 6 вересня 2003 року
Наступник

Народився	15 листопада 1935(1935-11-15)^[1] (88 років) Цфат, Підмандатна Палестина^[2]
Відомий як	політик, правник
Країна	Палестинська держава
Alma mater	Дамаський університет і Російський університет дружби народів
Політична партія	ФАТХ
У шлюбі з	Аміна Аббас
Діти	Сини: Мазен, Ясір, Тарік
Професія	Юрист
Релігія	іслам, сунніт
Нагороди	^d ^d ^d (2021) ^d (2013)

president.ps
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки та освіта

Аббас народився в місті Цфат. Дитиною, разом з сім'єю втік звідти до Сирії в ході захоплення міста єврейськими силами в травні 1948 року.

Закінчив юридичний факультет Дамаського університету та аспірантуру Університету дружби народів ім. Патріса Лумумби. У 1982 захистив кандидатську дисертацію в московському філії Академії наук СРСР за темою «Секретний зв'язок між нацизмом і сіонізмом», основні ідеї якої деякими джерелами трактувалися як заперечення голокосту. Директор інституту, Є. М. Примаков, призначив науковим керівником Аббаса , фахівця з історії Палестини. На основі дисертації Аббас написав монографію «Інша сторона: таємні зв'язки між нацистами і керівництвом сіоністського руху».

У розділі «Актуальність теми» дисертації Аббас зазначає: «У міру поглиблення на сучасному етапі сукупного занепаду капіталізму дедалі більше явним стає і занепад ідеології сіонізму … Його роль як ударного підрозділу світової імперіалістичної реакції не зменшена, реакційна, ворожа суть … виступає у все більше жорсткій експансіоністській і расистській формі … Викриття реакційної ідеології … вважається нагальною справою для всього антиімперіалістичного табору … Нагальна мета всіх сучасних антиімперіалістичних сил — оборона світу, розв'язки, демократії та суспільного прогресу». Свою задачу в цій науковій роботі Аббас бачить у «вишукуванні взаємозв'язку між сіонізмом і нацизмом часів третього рейху» тому що «сіонізм загравав із нацистською Німеччиною, тому для початку сіоністські функціонери встановили контакти з режимом, який визначив антисемітизм власною офіційною державною політикою». І потім «Сіоністські фаворити … укладали таємні угоди з нацистським урядом для організації переселення до Палестини навмисне відібраних партій євреїв … емісарам Моссаду нацистами було надано право відвідувати концентраційні табори … щоб сортувати ув'язнених, обирати з них особисто потрібних прийдешньої єврейській державі».

В дисертації Аббас викриває і інші змови сіоністів з нацистами: щоб заселити Палестину євреями, за так званою Хааварською угодою за 1 тисячу фунтів стерлінгів, нацисти відпускали будь-якого єврея, який бажав виїхати з Німеччини. «І в цьому сіоністи зустріли сприятливе ставлення влади, що прагнула очищення Німеччини від євреїв». Аббас відмічає «близькість ідейних концепцій сіонізму і нацизму в частині націонал-шовінізму і расизму». Ця «взаємовигідна спільна робота», на думку Аббаса, працювала цілих 6 років — з 1933 по 1939 рік.

Через 2 роки у видавництві «Дар Ібн Рашид» в Аммані (Йорданія) Аббас опублікував арабською мовою власну книжку «Приховані взаємозв'язки сіонізму і нацизму в період 2-ї світової війни» — розширену версію власної дисертації — в якій відхиляє «сіоністські вигадки і міфічну єресь про загибель 6 млн євреїв, — ті деякі, які загинули, потерпіли від спільної (нацистсько-сіоністської) змови». Він повідомляє: «Точна кількість євреїв, загиблих під час війни, була істотно меншою 6 млн, вона була навіть меншою мільйона … Завданням сіоністів було примножити кількість потерпілих серед єврейського народу, щоб цим викликати співчуття міжнародного суспільства». Насправді, за його даними, загинуло «лише 890 тис. євреїв, а печі крематоріїв застосовувалися тільки для кремації тіл жителів нашої планети, загиблих від хвороб, — щоб не допустити поширення інфекції».

Абу Мазен повідомляє, що спасіння євреїв лише в гуманітарних цілях не цікавило сіоністів, і тому «вони не доклали ні найменших зусиль, щоб запевнити Захід прийняти єврейських біженців, які втекли з нацистського пекла». Він стверджує, що сіоністи провалили різні наміри підтримки та промоакції з порятунку і ховали інформацію про страшну участь євроєврейства «для того, щоб їм не знадобилося вжити потрібні, прогнозовані заходи». Він пише, що «сіоністське переміщення навмисне спровоковане проти євреїв, що жили на нацистської землі, щоб викликати нелюбов влади щодо до них і групове їх усунення».

Діяльність у ФАТХ і ОВП

Аббас брав участь у створенні «Руху за національне звільнення Палестини» (ФАТХ), який потім став ядром Організації Визволення Палестини (ОВП). За деякими даними, брав участь у підготовці та фінансуванні низки терактів, зокрема на Олімпіаді в Мюнхені в 1972 році, вважається, що він брав безпосередню участь у військових операціях палестинців. В апараті ОВП очолював департамент арабських і міжнародних зв'язків.

Аббас, який має репутацію помірного прагматика, ще на початку 1970-х років був одним з ініціаторів діалогу з представниками лівих кіл Ізраїлю.

Як лідер поміркованого крила керівництва ОВП, Аббас став одним з авторів мирних домовленостей між ОВП та Ізраїлем. 13 вересня 1993 у Вашингтоні він підписав від імені керівництва ОВП палестино-ізраїльську «Декларацію про принципи».

Відносини з Україною

Не засудив повномасштабне російське вторгнення в Україну 2022 року, і вирішив дотримуватися нейтральності, оскільки вони "хочуть зберігати хороші відносити з обома сторонами."

Примітки

РИА Новости — Россия сегодня, 1941.
d:Track:Q15294742d:Track:Q821172
. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 12 лютого 2011.
. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 12 лютого 2011.
Аббас на глиняных ногах [Архівовано 4 серпня 2012 у Archive.is] (Коммерсант, Журнал «Власть», № 2(605) от 17.01.2005)
Вадим Горелік Як товариші Махмуд Аббас і Євген Примаков Голокост заперечували" [ 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 30 жовтня 2010.
Abu Mazen and the Holocaust [ 5 лютого 2019 у Wayback Machine.] by Tom Gross
The Abbas Doctrine — Selective Terrorism [ 2011-06-21 у Wayback Machine.], by Itamar Marcus May 20, 2003
American Thinker, Palestinian Peacemakers? [ 1 грудня 2010 у Wayback Machine.], By Gabriel Latner. September 28, 2010
Hamas Complains, So U.N. School Will Not Teach Gaza Students About Holocaust [ 2010-11-17 у Wayback Machine.] by Patrick Goodenough, September 03, 2009. CNS News
Four questions for Mahmoud Abbas [ 25 вересня 2010 у Wayback Machine.], by Abraham Cooper and Harold Brackman — The Washington Times
Переваги і недоліки наступників Арафата. Фьямма Ніренштайн, La Stampa, 10 листопада 2004 року
. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 30 жовтня 2010.
Кто он, Махмуд Аббас? Кеннет Р. Тиммерман, WorldNetDaily, 08-07-2003^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
. Архів оригіналу за грудня 30, 2006. Процитовано жовтня 30, 2010.
. Архів оригіналу за 7 лютого 2005. Процитовано 30 жовтня 2010.
Al-Kassim, Mohammad (2 березня 2022). Palestinians say war in Ukraine will hurt their cause. The Jerusalem Post. Процитовано 4 березня 2022.
Magid, Jacob (10 березня 2022). Aiming to avoid picking sides, PA rebuffs US request to condemn Russian invasion. www.timesofisrael.com.

Посилання

Аббас, Махмуд [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Досье: Махмуд Аббас [ 27 лютого 2009 у Wayback Machine.]
ФАТХ на чолі з Махмудом Аббасом може приєднатися до ХАМАСу [ 10 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Аббас заручається підтримкою
Collected news and commentary at The New York Times
Mahmud Abbas [ 24 березня 2016 у Wayback Machine.] at WorldCat
Abbas: No Force Against Arab Militants, AP (9 June 2003)
Someone Was Going to Kill [ 14 червня 2004 у Wayback Machine.] Newsweek Interview of Mahmoud Abbas (21 June 2004)
Palestinian Head Meets Barghouti [ 7 листопада 2005 у Wayback Machine.], BBC News (26 November 2004)
I Don't Have a Magic Wand, Der Spiegel (21 February 2005)
Bush pledges $50 million to Palestinian Authority [ 17 березня 2021 у Wayback Machine.], CNN (26 May 2005)
Chairman Abbas' address to the 63rd session of the United Nations General Assembly [ 11 червня 2019 у Wayback Machine.] (26 September 2008)
Profile: Mahmoud Abbas [ 19 квітня 2021 у Wayback Machine.], BBC News (5 November 2009)
Mahmoud Abbas, каталог посилань Open Directory Project

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Махмуд Аббас

Див. також

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q4830453_citetype_Q1153191_citetype_Q192283_citetype_Q6881511"_data-entity-id="Q821172">РИА_Новости<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Росія_сьогодні|Россия_сегодня]],_1941.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q15294742]][[d:Track:Q821172]]</div>-2] РИА Новости — Россия сегодня, 1941.
d:Track:Q15294742d:Track:Q821172

[лента-3] . Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 12 лютого 2011.

[4] . Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 12 лютого 2011.

[kom-5] Аббас на глиняных ногах [Архівовано 4 серпня 2012 у Archive.is] (Коммерсант, Журнал «Власть», № 2(605) от 17.01.2005)

[6] Вадим Горелік Як товариші Махмуд Аббас і Євген Примаков Голокост заперечували" [ 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]

[Malone-7] . Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 30 жовтня 2010.

[8] Abu Mazen and the Holocaust [ 5 лютого 2019 у Wayback Machine.] by Tom Gross

[Itamar_Marcus-9] The Abbas Doctrine — Selective Terrorism [ 2011-06-21 у Wayback Machine.], by Itamar Marcus May 20, 2003

[10] American Thinker, Palestinian Peacemakers? [ 1 грудня 2010 у Wayback Machine.], By Gabriel Latner. September 28, 2010

[11] Hamas Complains, So U.N. School Will Not Teach Gaza Students About Holocaust [ 2010-11-17 у Wayback Machine.] by Patrick Goodenough, September 03, 2009. CNS News

[The_Washington_Times-12] Four questions for Mahmoud Abbas [ 25 вересня 2010 у Wayback Machine.], by Abraham Cooper and Harold Brackman — The Washington Times

[cursor041110-13] Переваги і недоліки наступників Арафата. Фьямма Ніренштайн, La Stampa, 10 листопада 2004 року

[7к030429-14] . Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 30 жовтня 2010.

[Тиммерман030429-15] Кто он, Махмуд Аббас? Кеннет Р. Тиммерман, WorldNetDaily, 08-07-2003^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[Timmerman-16] . Архів оригіналу за грудня 30, 2006. Процитовано жовтня 30, 2010.

[17] . Архів оригіналу за 7 лютого 2005. Процитовано 30 жовтня 2010.

[18] Al-Kassim, Mohammad (2 березня 2022). Palestinians say war in Ukraine will hurt their cause. The Jerusalem Post. Процитовано 4 березня 2022.

[19] Magid, Jacob (10 березня 2022). Aiming to avoid picking sides, PA rebuffs US request to condemn Russian invasion. www.timesofisrael.com.

[1]

[2]