Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іхініо Моріньїґо (ісп. Higinio Morínigo Martínez; 11 січня 1897 — 27 січня 1983) — президент Парагваю, диктатор з 1940 по 1948.
| Іхініо Моріньїґо | |
|---|---|
| ісп. Higinio Nicolás Morínigo Martínez | |
 | |
| Президент Парагваю | |
| 8 вересня 1940 — 3 червня 1948 | |
| Попередник | Хосе Фелікс Естіґаррібія |
| Наступник | Хуан Мануель Фрутос |
| Народився | 11 січня 1897 Параґуарі, Парагвай |
| Помер | 27 січня 1983 (86 років) Асунсьйон, Парагвай |
| Похований | Реколета (цвинтар, Асунсьйон) |
| Відомий як | політик |
| Країна | Парагвай |
| Батько | Хуан Альберто Моріньїґо |
| Мати | Пабла Мартинес |
| У шлюбі з | Долорес Феррарі |
| Діти | Іхініо Еміліо, Хуан Альберто, Ґільєрмо Херардо |
| Професія | військовик, політик |
| Звання | генерал |
| Нагороди |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ранні роки
Моріньїґо народився в 1897 в Параґуарі. Його батьками були Хуан Альберто Моріньїґо, учасник битви при Акоста-Нью під час Парагвайської війни, і Пабла Мартінес, уродженка Віллети. Перші роки свого життя Іхініо провів у рідному місті, допомагаючи батькам, що займалися сільським господарством. У 1906 переїхав до Асунсьйону, де закінчив педагогічне училище, а згодом — Національний коледж.
У 1916 Моріньїґо вступив до Військової академії, яку закінчив у 1919 у званні молодшого лейтенанта. В умовах громадянської війни 1922-1923 років Моріньїґо утримався від участі в конфлікті. У 1926 підвищений до звання капітана.
10 грудня 1932 Моріньїґо одружився з Долорес Феррарі, яка народила йому трьох синів — Еміліо, Хуана Альберто і Ґільєрмо.
Участь в Чакській війні та прихід в політику
На початку Чакської війни в 1932 Моріньїґо був директором школи офіцерів запасу. Пізніше — проведений в підполковники і спрямований в Перший армійський корпус в якості начальника штабу.
Брав участь в битві при Сентено-Ґондра, а в кінці війни був призначений начальником Генерального штабу з ініціативи президента Фелікса Пайви.
У травні 1940 Моріньїґо призначений військовим і морським міністром президентом Хосе Фелікс Естіґаррібія, а в червні того ж року проведений в бригадні генерали.
Прихід до влади
7 вересня 1940 в авіакатастрофі загинув президент Естігаррібія. За прийнятою незадовго до цього новою Конституцією посада віцепрезидента була скасована, тому постало питання про спадкоємність влади. Відповідно до Конституції, кандидатуру нового президента мала запропонувати Державна Рада. Але в той же день, всупереч положенням Конституції, в резиденції генерала Ніколаса Дельгадо відбулася рада військових з метою обрати нового президента країни.
Ліберальна партія, яка на той момент була правлячою партією, не брала участі в цій зустрічі. Серед кандидатів були генерали Едуардо Вієра Торреані, Іхініо Морініго і Пауліно Антола. Після серйозних суперечок і за згодою армії переможцем став Моріньїґо, що був обраний тимчасовим президентом.
Перші дії на посту президента
Прийшовши до влади, Моріньїґо пообіцяв дотримуватися Конституції 1940 і продовжити програму уряду свого попередника. Але незабаром для нього настав час продемонструвати свою рішучість в консолідації влади. В першу чергу необхідно було провести загальні вибори, щоб узаконити перебування Моріньїґо на посаді президента. Однак ці вибори не проводилися до 1943. Першим актом уряду Моріньїґо було врочисте посмертне присвоєння Естігаррібії звання маршала, після чого останки колишнього президента були поховані в Національному Пантеоні Героїв.
Моріньїґо намагався дистанціюватися від політичних партій, як ліберальної, так і фашистських і тоталітарних рухів того часу. Він зберіг кабінет свого попередника, який був складений в основному з лібералів, але незабаром посварився з міністрами, запідозривши їх у змові. У цій ситуації президент розпустив весь кабінет в кінці вересня 1940.
Новий кабінет Моріньїґо сформував наполовину з цивільних, наполовину з військових діячів. В ідеологічному плані режим Моріньїґо знайшов опору в русі «tiempistas», що виник навколо газети «El Tiempo» і складався з адвокатів, вчених і банкірів правого ухилу, що орієнтувалися на політику Салазара в Португалії і Франсиско Франко в Іспанії.
Газета виступала проти прихильників лібералізму і індивідуалізму, вважаючи їх нездатними розв'язувати національні проблеми. Серед видатних представників «tiempistas» були лікарі Луїс Арганья, Карлос Андраде, Селсо Веласкес, Сіґфрідо Гросс, Анібал Делмас та інші. Тим часом військові утворили рух Frente de Guerra, який симпатизував нацизму і захоплювався німецькою армією. Серед лідерів руху виділялися підполковник Вікторіано Бенітес Віра і полковники Бернардо Аранда і Пабло Станьї.
Страйки та відносини з пресою
Серед найперших труднощів, з якими зіштовхнувся уряд Моріньїґо, була проблема профспілок, які вимагали поліпшення умов праці. Члени профспілок почали проводити систематичні загальні страйки, які швидко переросли в політичні, тобто спрямовані на відставку уряду Моріньїґо. Представники Парагвайської конфедерації працівників звинувачували Моріньїґо у профашистській орієнтації. Пізніше до страйків робітників приєдналися студентські організації.
Моріньїґо спочатку реагував на страйки м'яко і прагнув припинити демонстрації без репресивних заходів. Однак уже в жовтні 1940 він видав указ, що засновував на острові Пенья-Ермоза військову в'язницю, яка повинна була стати свого роду концентраційним табором для противників президента. Цей захід не знизив напруження страйкового руху, і Моріньїґо видав Указ № 4545 від 8 січня 1941, який дав повноваження Національному департаменту праці розпустити непокірні профспілки. Протягом одного року профспілки повинні були або припинити страйки, або бути готовими до репресій з боку держави. Зрештою ці заходи привели до закінчення страйків і нормалізації ситуації в країні.
Подібним чином Моріньїґо вчинив і з пресою. З початку страйкової кампанії він зрозумів, що контроль над пресою полегшує контроль над громадською думкою. Серед перших урядові репресії на собі відчула газета «El Pais»: постановою від 27 січня 1941 редактор газети Полікарпо Артаса, який був лібералом, був замінений на Леопольдо Рамоса, активного прихильника Моріньїґо.
22 жовтня того ж року Указом № 9351 був заснований Національний Департамент преси та пропаганди (DENAPRO), спрямований на контроль за всіма громадськими заходами. Преса, кіно, театр тепер повинні були попередньо узгоджувати свої ініціативи з Департаментом. Серед інших способів контролю за політичним середовищем застосовувалася смертна кара за зраду батьківщині.
Розпуск Ліберальної партії
Ліберальна партія, хоча і пішла в опозицію з приходом Моріньїґо до влади, як і раніше була важливою політичною силою в межах Парагваю, тому була сприйнята президентом як перешкоду на шляху до побудови сильної націоналістичної держави. 21 квітня 1942 йому випала нагода позбутися лібералів. Міністр закордонних справ Болівії Енріке Фіно показав Моріньїґо переписку парагвайських засланців в Буенос-Айресі, які просили підтримки у Болівії з метою повалення уряду в 1937. Користуючись цим, Моріньїґо 25 квітня 1942 видав указ про оголошення Ліберальної партії поза законом. У 1943 Моріньїґо був обраний президентом на найближчі 5 років, але не зміг завершити свій термін. Між серпнем і вереснем 1946 в країні почалася так звана «Демократична Весна», серед іншого характеризувалася масовими демонстраціями в центрі Асунсьйона, і поверненням на батьківщину полковника Рафаеля Франко, лідера Ліберальної партії, і інших засланців політиків.
12 січня 1947 Моріньїґо зробив переворот шляхом розміщення членів Національної Республіканської асоціації (Партії Колорадо) на посадах міністрів свого уряду. Це стало причиною початку другої парагвайської громадянської війни, проти коаліції з лібералів, комуністів, лютністів і незалежних. 8 березня 1947 стався військовий заколот в гарнізоні Енкарнасьйон. За допомогою парамілітарних формувань Колорадо Guión Rojo та аргентинського втручання після декількох місяців боїв Моріньїґо вдалося здобути перемогу, і війна формально закінчилася у квітні того ж року. Проте, уряд був повалений за допомогою військового перевороту 3 червня 1948 членом Партії Колорадо Хуаном Мануелем Фрутосу. Моріньїґо був засланий в Аргентину до 1954, коли він зміг повернутися в країну.
Іхініо Моріньїґо помер в Асунсьйоні в 1983.
Примітки
- Osvaldo Kallsen (1983), Imprenta Modelo S.A. (ред.), , архів оригіналу за 22 лютого 2020, процитовано 17 березня 2020
- Diario ABC Digital, , архів оригіналу за 4 березня 2016, процитовано 17 березня 2020
- ABC Digital (25-09-05), Luis Verón (ред.), , архів оригіналу за 22 грудня 2015, процитовано 17 березня 2020
- Gómez Florentín, Carlos (2011), El Lector (ред.), , архів оригіналу за 9 серпня 2019, процитовано 17 березня 2020
- Última Hora (7 de marzo de 2007), Hérib Caballero Campos y Richard Ferreira (ред.), , архів оригіналу за 19 травня 2009, процитовано 17 березня 2020
- José Carlos Rodríguez (2010), El Lector (ред.), El Orden Militar sin héroe
- Diario ABC Digital, , архів оригіналу за 4 березня 2016, процитовано 17 березня 2020
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ihinio Morinyigo isp Higinio Morinigo Martinez 11 sichnya 1897 27 sichnya 1983 prezident Paragvayu diktator z 1940 po 1948 Ihinio Morinyigoisp Higinio Nicolas Morinigo MartinezIhinio MorinyigoPrezident Paragvayu8 veresnya 1940 3 chervnya 1948PoperednikHose Feliks EstigarribiyaNastupnikHuan Manuel FrutosNarodivsya11 sichnya 1897 1897 01 11 Paraguari ParagvajPomer27 sichnya 1983 1983 01 27 86 rokiv Asunsjon ParagvajPohovanijRekoleta cvintar Asunsjon Vidomij yakpolitikKrayinaParagvajBatkoHuan Alberto MorinyigoMatiPabla MartinesU shlyubi zDolores FerrariDitiIhinio Emilio Huan Alberto Gilyermo HerardoProfesiyavijskovik politikZvannyageneralNagorodi Mediafajli u VikishovishiRanni rokiMorinyigo narodivsya v 1897 v Paraguari Jogo batkami buli Huan Alberto Morinyigo uchasnik bitvi pri Akosta Nyu pid chas Paragvajskoyi vijni i Pabla Martines urodzhenka Villeti Pershi roki svogo zhittya Ihinio proviv u ridnomu misti dopomagayuchi batkam sho zajmalisya silskim gospodarstvom U 1906 pereyihav do Asunsjonu de zakinchiv pedagogichne uchilishe a zgodom Nacionalnij koledzh U 1916 Morinyigo vstupiv do Vijskovoyi akademiyi yaku zakinchiv u 1919 u zvanni molodshogo lejtenanta V umovah gromadyanskoyi vijni 1922 1923 rokiv Morinyigo utrimavsya vid uchasti v konflikti U 1926 pidvishenij do zvannya kapitana 10 grudnya 1932 Morinyigo odruzhivsya z Dolores Ferrari yaka narodila jomu troh siniv Emilio Huana Alberto i Gilyermo Uchast v Chakskij vijni ta prihid v politikuNa pochatku Chakskoyi vijni v 1932 Morinyigo buv direktorom shkoli oficeriv zapasu Piznishe provedenij v pidpolkovniki i spryamovanij v Pershij armijskij korpus v yakosti nachalnika shtabu Brav uchast v bitvi pri Senteno Gondra a v kinci vijni buv priznachenij nachalnikom Generalnogo shtabu z iniciativi prezidenta Feliksa Pajvi U travni 1940 Morinyigo priznachenij vijskovim i morskim ministrom prezidentom Hose Feliks Estigarribiya a v chervni togo zh roku provedenij v brigadni generali Prihid do vladi7 veresnya 1940 v aviakatastrofi zaginuv prezident Estigarribiya Za prijnyatoyu nezadovgo do cogo novoyu Konstituciyeyu posada viceprezidenta bula skasovana tomu postalo pitannya pro spadkoyemnist vladi Vidpovidno do Konstituciyi kandidaturu novogo prezidenta mala zaproponuvati Derzhavna Rada Ale v toj zhe den vsuperech polozhennyam Konstituciyi v rezidenciyi generala Nikolasa Delgado vidbulasya rada vijskovih z metoyu obrati novogo prezidenta krayini Liberalna partiya yaka na toj moment bula pravlyachoyu partiyeyu ne brala uchasti v cij zustrichi Sered kandidativ buli generali Eduardo Viyera Torreani Ihinio Morinigo i Paulino Antola Pislya serjoznih superechok i za zgodoyu armiyi peremozhcem stav Morinyigo sho buv obranij timchasovim prezidentom Pershi diyi na postu prezidentaPrijshovshi do vladi Morinyigo poobicyav dotrimuvatisya Konstituciyi 1940 i prodovzhiti programu uryadu svogo poperednika Ale nezabarom dlya nogo nastav chas prodemonstruvati svoyu rishuchist v konsolidaciyi vladi V pershu chergu neobhidno bulo provesti zagalni vibori shob uzakoniti perebuvannya Morinyigo na posadi prezidenta Odnak ci vibori ne provodilisya do 1943 Pershim aktom uryadu Morinyigo bulo vrochiste posmertne prisvoyennya Estigarribiyi zvannya marshala pislya chogo ostanki kolishnogo prezidenta buli pohovani v Nacionalnomu Panteoni Geroyiv Morinyigo namagavsya distanciyuvatisya vid politichnih partij yak liberalnoyi tak i fashistskih i totalitarnih ruhiv togo chasu Vin zberig kabinet svogo poperednika yakij buv skladenij v osnovnomu z liberaliv ale nezabarom posvarivsya z ministrami zapidozrivshi yih u zmovi U cij situaciyi prezident rozpustiv ves kabinet v kinci veresnya 1940 Novij kabinet Morinyigo sformuvav napolovinu z civilnih napolovinu z vijskovih diyachiv V ideologichnomu plani rezhim Morinyigo znajshov oporu v rusi tiempistas sho vinik navkolo gazeti El Tiempo i skladavsya z advokativ vchenih i bankiriv pravogo uhilu sho oriyentuvalisya na politiku Salazara v Portugaliyi i Fransisko Franko v Ispaniyi Gazeta vistupala proti prihilnikiv liberalizmu i individualizmu vvazhayuchi yih nezdatnimi rozv yazuvati nacionalni problemi Sered vidatnih predstavnikiv tiempistas buli likari Luyis Arganya Karlos Andrade Selso Velaskes Sigfrido Gross Anibal Delmas ta inshi Tim chasom vijskovi utvorili ruh Frente de Guerra yakij simpatizuvav nacizmu i zahoplyuvavsya nimeckoyu armiyeyu Sered lideriv ruhu vidilyalisya pidpolkovnik Viktoriano Benites Vira i polkovniki Bernardo Aranda i Pablo Stanyi Strajki ta vidnosini z presoyuSered najpershih trudnoshiv z yakimi zishtovhnuvsya uryad Morinyigo bula problema profspilok yaki vimagali polipshennya umov praci Chleni profspilok pochali provoditi sistematichni zagalni strajki yaki shvidko pererosli v politichni tobto spryamovani na vidstavku uryadu Morinyigo Predstavniki Paragvajskoyi konfederaciyi pracivnikiv zvinuvachuvali Morinyigo u profashistskij oriyentaciyi Piznishe do strajkiv robitnikiv priyednalisya studentski organizaciyi Morinyigo spochatku reaguvav na strajki m yako i pragnuv pripiniti demonstraciyi bez represivnih zahodiv Odnak uzhe v zhovtni 1940 vin vidav ukaz sho zasnovuvav na ostrovi Penya Ermoza vijskovu v yaznicyu yaka povinna bula stati svogo rodu koncentracijnim taborom dlya protivnikiv prezidenta Cej zahid ne zniziv napruzhennya strajkovogo ruhu i Morinyigo vidav Ukaz 4545 vid 8 sichnya 1941 yakij dav povnovazhennya Nacionalnomu departamentu praci rozpustiti nepokirni profspilki Protyagom odnogo roku profspilki povinni buli abo pripiniti strajki abo buti gotovimi do represij z boku derzhavi Zreshtoyu ci zahodi priveli do zakinchennya strajkiv i normalizaciyi situaciyi v krayini Podibnim chinom Morinyigo vchiniv i z presoyu Z pochatku strajkovoyi kampaniyi vin zrozumiv sho kontrol nad presoyu polegshuye kontrol nad gromadskoyu dumkoyu Sered pershih uryadovi represiyi na sobi vidchula gazeta El Pais postanovoyu vid 27 sichnya 1941 redaktor gazeti Polikarpo Artasa yakij buv liberalom buv zaminenij na Leopoldo Ramosa aktivnogo prihilnika Morinyigo 22 zhovtnya togo zh roku Ukazom 9351 buv zasnovanij Nacionalnij Departament presi ta propagandi DENAPRO spryamovanij na kontrol za vsima gromadskimi zahodami Presa kino teatr teper povinni buli poperedno uzgodzhuvati svoyi iniciativi z Departamentom Sered inshih sposobiv kontrolyu za politichnim seredovishem zastosovuvalasya smertna kara za zradu batkivshini Rozpusk Liberalnoyi partiyiLiberalna partiya hocha i pishla v opoziciyu z prihodom Morinyigo do vladi yak i ranishe bula vazhlivoyu politichnoyu siloyu v mezhah Paragvayu tomu bula sprijnyata prezidentom yak pereshkodu na shlyahu do pobudovi silnoyi nacionalistichnoyi derzhavi 21 kvitnya 1942 jomu vipala nagoda pozbutisya liberaliv Ministr zakordonnih sprav Boliviyi Enrike Fino pokazav Morinyigo perepisku paragvajskih zaslanciv v Buenos Ajresi yaki prosili pidtrimki u Boliviyi z metoyu povalennya uryadu v 1937 Koristuyuchis cim Morinyigo 25 kvitnya 1942 vidav ukaz pro ogoloshennya Liberalnoyi partiyi poza zakonom U 1943 Morinyigo buv obranij prezidentom na najblizhchi 5 rokiv ale ne zmig zavershiti svij termin Mizh serpnem i veresnem 1946 v krayini pochalasya tak zvana Demokratichna Vesna sered inshogo harakterizuvalasya masovimi demonstraciyami v centri Asunsjona i povernennyam na batkivshinu polkovnika Rafaelya Franko lidera Liberalnoyi partiyi i inshih zaslanciv politikiv 12 sichnya 1947 Morinyigo zrobiv perevorot shlyahom rozmishennya chleniv Nacionalnoyi Respublikanskoyi asociaciyi Partiyi Kolorado na posadah ministriv svogo uryadu Ce stalo prichinoyu pochatku drugoyi paragvajskoyi gromadyanskoyi vijni proti koaliciyi z liberaliv komunistiv lyutnistiv i nezalezhnih 8 bereznya 1947 stavsya vijskovij zakolot v garnizoni Enkarnasjon Za dopomogoyu paramilitarnih formuvan Kolorado Guion Rojo ta argentinskogo vtruchannya pislya dekilkoh misyaciv boyiv Morinyigo vdalosya zdobuti peremogu i vijna formalno zakinchilasya u kvitni togo zh roku Prote uryad buv povalenij za dopomogoyu vijskovogo perevorotu 3 chervnya 1948 chlenom Partiyi Kolorado Huanom Manuelem Frutosu Morinyigo buv zaslanij v Argentinu do 1954 koli vin zmig povernutisya v krayinu Ihinio Morinyigo pomer v Asunsjoni v 1983 PrimitkiOsvaldo Kallsen 1983 Imprenta Modelo S A red arhiv originalu za 22 lyutogo 2020 procitovano 17 bereznya 2020 Diario ABC Digital arhiv originalu za 4 bereznya 2016 procitovano 17 bereznya 2020 ABC Digital 25 09 05 Luis Veron red arhiv originalu za 22 grudnya 2015 procitovano 17 bereznya 2020 Gomez Florentin Carlos 2011 El Lector red arhiv originalu za 9 serpnya 2019 procitovano 17 bereznya 2020 Ultima Hora 7 de marzo de 2007 Herib Caballero Campos y Richard Ferreira red arhiv originalu za 19 travnya 2009 procitovano 17 bereznya 2020 Jose Carlos Rodriguez 2010 El Lector red El Orden Militar sin heroe Diario ABC Digital arhiv originalu za 4 bereznya 2016 procitovano 17 bereznya 2020