Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
25143 Ітокава (25143 Itokawa) — астероїд групи Аполлона, відкритий 26 вересня 1998 року Програмою пошуку навколоземних астероїдів ім. Лінкольна.
 Asteroid 25143 Itokawa observed by Hayabusa. Image provided by JAXA. | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | LINEAR |
| Місце відкриття | Сокорро |
| Дата відкриття | 26 вересня 1998 |
| Позначення | |
| Позначення | 25143 Itokawa |
| Названа на честь | |
| Тимчасові позначення | 1998 SF36 |
| Категорія малої планети | Аполлони |
| Орбітальні характеристики | |
| Епоха 23 липня 2010 (2455400,5 JD) | |
| Велика піввісь | 1,324108089 а. о. |
| Перигелій | 0,953260888 а. о. |
| Афелій | 1,694955290 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,280073209 |
| Орбітальний період | 556,523599 д 1,52 р |
| Середня орбітальна швидкість | 25,4903 км/с |
| Середня аномалія | 19,024400° |
| Нахил орбіти | 1,6219004° |
| Довгота висхідного вузла | 69,084761° |
| Аргумент перицентру | 162,759600° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 0,535×0,294×0,209 км 0,33 км (діаметр) |
| Маса | (3,51±0,105)× 1010 кг, (3,58±0,18)× 1010 кг |
| Середня густина | 1,9 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | ~0,0001 м/с² |
| Друга космічна швидкість | ~0,0002 км/с |
| Період обертання | 12,132 год |
| Альбедо | 0,53 |
| Температура | ~206 K |
| Спектральний тип | S(IV) (SMASS) |
| Стандартна зоряна величина | 19,2 |
 25143 Ітокава у Вікісховищі | |
Названий на честь аерокосмічного інженера (1912—1999), який вважається батьком японського ракетобудування. Він ініціював перший у Японії запуск твердих ракет серії «Олівець» в 1955 році. Під його керівництвом японські ракети досягли космічного простору до 1960 року і вивели перший супутник Японії на орбіту в 1970 році.
Астероїд Ітокава — перше небесне тіло після Місяця, матеріал якого вдалося дослідити в лабораторних умовах. Для цього на астероїд було направлено космічний зонд «Хаябуса».
Вчені зупинили вибір саме на Ітокаві, оскільки, згідно з даними спектроскопії, він, швидше за все, належить до астероїдів S-типу, що знаходяться у внутрішній частині астероїдного поясу і містять кремній, та які вважаються джерелом переважної більшості падаючих на Землю метеоритів. Такі метеорити називають звичайними хондритами.
Місія тривала сім років. Незабаром після старту апарат був засліплений сонячним спалахом. Попри те, що були труднощі зі збором астероїдного пилу і поверненням назад на Землю, зразки матеріалу все ж були отримані. У розпорядженні дослідників виявилося понад півтори тисячі пилових частинок діаметром менш ніж п'ятдесят мільйонних метра.
Виявилося, що Ітокава, як і очікувалося, є джерелом звичайних хондритів, проте їх склад дещо відрізняється від звичного. Більшість метеоритів, що потрапляють на Землю, належать до - і (тобто метеоритів з відповідно високим і низьким вмістом заліза), а в складі пилу, що прибув з Ітокави, вміст заліза досить незначний. Його можна віднести до , які найменше поширені на нашій планеті.
Дослідникам також вдалося виміряти ефект «космічного вивітрювання». Воно впливало на пил Ітокави не більше восьми мільйонів років.
Крім того, мінерали, що входять до складу пилу Ітокави, виявилися метаморфізованими. Це означає, що протягом тривалого часу мінерали Ітокави піддавалися нагріванню приблизно до 800 градусів за Цельсієм. На думку дослідників, джерелом тепла стала реакція розпаду алюмінію-26. Як вважає сучасна астрофізика, саме цей ізотоп служив основним паливом Сонячної системи на зорі її існування.
Між тим, астероїд занадто малий, щоб утримувати кількість алюмінію-26, достатню для метаморфізації порід. Для цього об'єкт повинен мати в діаметрі близько 20 кілометрів. Це вказує на те, що Ітокава являє собою фрагмент якогось тіла набагато більшого розміру.
Примітки
- Shinsuke Abe, et al., Mass and Local Topography Measurements of Itokawa by Hayabusa [ 18 червня 2010 у Wayback Machine.], Science, Vol. 312. no. 5778, pp. 1344 — 1347, 2 June 2006
- JPL Small-Body Database Browser: 25143 Itokawa. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 27 серпня 2010.
Посилання
- 25143 Ітокава — Об'ємне інтерактивне відображення орбітального руху (англ.)
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
25143 Itokava 25143 Itokawa asteroyid grupi Apollona vidkritij 26 veresnya 1998 roku Programoyu poshuku navkolozemnih asteroyidiv im Linkolna 25143 ItokavaAsteroid 25143 Itokawa observed by Hayabusa Image provided by JAXA VidkrittyaVidkrivachLINEARMisce vidkrittyaSokorroData vidkrittya26 veresnya 1998PoznachennyaPoznachennya25143 ItokawaNazvana na chestTimchasovi poznachennya1998 SF36Kategoriya maloyi planetiApolloniOrbitalni harakteristikiEpoha 23 lipnya 2010 2455400 5 JD Velika pivvis1 324108089 a o Perigelij0 953260888 a o Afelij1 694955290 a o Ekscentrisitet0 280073209Orbitalnij period556 523599 d 1 52 rSerednya orbitalna shvidkist25 4903 km sSerednya anomaliya19 024400 Nahil orbiti1 6219004 Dovgota vishidnogo vuzla69 084761 Argument pericentru162 759600 Fizichni harakteristikiRozmiri0 535 0 294 0 209 km 0 33 km diametr Masa 3 51 0 105 1010 kg 3 58 0 18 1010 kgSerednya gustina1 9 g sm Priskorennya vilnogo padinnya na poverhni 0 0001 m s Druga kosmichna shvidkist 0 0002 km sPeriod obertannya12 132 godAlbedo0 53Temperatura 206 KSpektralnij tipS IV SMASS Standartna zoryana velichina19 2 25143 Itokava u Vikishovishi Orbita 25143 Itokava shodo Zemli 0 0129676 a o Nazvanij na chest aerokosmichnogo inzhenera 1912 1999 yakij vvazhayetsya batkom yaponskogo raketobuduvannya Vin iniciyuvav pershij u Yaponiyi zapusk tverdih raket seriyi Olivec v 1955 roci Pid jogo kerivnictvom yaponski raketi dosyagli kosmichnogo prostoru do 1960 roku i viveli pershij suputnik Yaponiyi na orbitu v 1970 roci Asteroyid Itokava pershe nebesne tilo pislya Misyacya material yakogo vdalosya dosliditi v laboratornih umovah Dlya cogo na asteroyid bulo napravleno kosmichnij zond Hayabusa Vcheni zupinili vibir same na Itokavi oskilki zgidno z danimi spektroskopiyi vin shvidshe za vse nalezhit do asteroyidiv S tipu sho znahodyatsya u vnutrishnij chastini asteroyidnogo poyasu i mistyat kremnij ta yaki vvazhayutsya dzherelom perevazhnoyi bilshosti padayuchih na Zemlyu meteoritiv Taki meteoriti nazivayut zvichajnimi hondritami Misiya trivala sim rokiv Nezabarom pislya startu aparat buv zasliplenij sonyachnim spalahom Popri te sho buli trudnoshi zi zborom asteroyidnogo pilu i povernennyam nazad na Zemlyu zrazki materialu vse zh buli otrimani U rozporyadzhenni doslidnikiv viyavilosya ponad pivtori tisyachi pilovih chastinok diametrom mensh nizh p yatdesyat miljonnih metra Viyavilosya sho Itokava yak i ochikuvalosya ye dzherelom zvichajnih hondritiv prote yih sklad desho vidriznyayetsya vid zvichnogo Bilshist meteoritiv sho potraplyayut na Zemlyu nalezhat do i tobto meteoritiv z vidpovidno visokim i nizkim vmistom zaliza a v skladi pilu sho pribuv z Itokavi vmist zaliza dosit neznachnij Jogo mozhna vidnesti do yaki najmenshe poshireni na nashij planeti Doslidnikam takozh vdalosya vimiryati efekt kosmichnogo vivitryuvannya Vono vplivalo na pil Itokavi ne bilshe vosmi miljoniv rokiv Krim togo minerali sho vhodyat do skladu pilu Itokavi viyavilisya metamorfizovanimi Ce oznachaye sho protyagom trivalogo chasu minerali Itokavi piddavalisya nagrivannyu priblizno do 800 gradusiv za Celsiyem Na dumku doslidnikiv dzherelom tepla stala reakciya rozpadu alyuminiyu 26 Yak vvazhaye suchasna astrofizika same cej izotop sluzhiv osnovnim palivom Sonyachnoyi sistemi na zori yiyi isnuvannya Mizh tim asteroyid zanadto malij shob utrimuvati kilkist alyuminiyu 26 dostatnyu dlya metamorfizaciyi porid Dlya cogo ob yekt povinen mati v diametri blizko 20 kilometriv Ce vkazuye na te sho Itokava yavlyaye soboyu fragment yakogos tila nabagato bilshogo rozmiru PrimitkiShinsuke Abe et al Mass and Local Topography Measurements of Itokawa by Hayabusa 18 chervnya 2010 u Wayback Machine Science Vol 312 no 5778 pp 1344 1347 2 June 2006 JPL Small Body Database Browser 25143 Itokawa Arhiv originalu za 8 lipnya 2013 Procitovano 27 serpnya 2010 Posilannya25143 Itokava Ob yemne interaktivne vidobrazhennya orbitalnogo ruhu angl Dzherelahttp www pravda ru science planet space 05 09 2011 1089863 itokava 0 2 sichnya 2012 u Wayback Machine