Ця стаття не містить . (травень 2022) |
Середньовіччя
Княжа доба
Ярослав Мудрий ще за життя розділив у 1054 році державу між синами і внуками на частини. Територія сучасного Теребовлянського району була передана під владу Ростиславу. Після його смерті Галичина поділилалася між трьома синами: Володарем, Рюриком і Васильком, який і став княжити в Теребовлі. Після смерті Рюрика у 1092 році до володінь Василька також переходить Галич. Невдовзі Василько укріпив свої позиції і перетворив Теребовлянщину на міцну твердиню. До Теребовлянського князівства в той час також входили: горішнє (північне) Придністров'я, Галицьке Поділля, і середнє Подністров'я, а також Галицьке Пониззя на південному сході, що в той час було майже незаселеним. Князь Василько за часу свого правління починає колонізацію в напрямку чорного моря. Це заклало основу для подальшого створення Берладського князівства. У подальших планах Василько думав укріпити західні рубежі Київської Русі і разом з братом Володарем організувати похід на Польщу, стримати польську експансію, перевести бойові дії на територію Польщі.
У жовтні 1097 року з ініціативи князя Василька був скликаний Любецький княжий з'їзд-сейм, за яким було домовлено межі різних князівств. Проте умови цього сейму багато князів відмовились виконувати і невдовзі волинські князі: спочатку Ярополк, а після його смерті Давид Ігоревич почали засіхати на Галичину.
За часів князювання Василька Теребовля досягла найбільшої своєї могутності і розквіту.За його правління Теребовлянщина перестала бути Київською провінцією.
Після осліплення Василька і його смерті 1124 року залишилося його два сини Юрій і Іван. Крім того, залишилися спадкоємці збоку брата Василька — Володимира: Ростислав і Володар. Більшість істориків вважають, що Теребовлянські терени залишилися за Іваном Васильковичем. Але у 1141 році він помирає і всі землі Теребовлянського князівства переходять до Володимирка.
У 1142 році між Володимирком і Всеволодом з Києва відбувся конфлікт, який призвів до війни. Війська Всеволода йшли через Волинь і зупинилися під Теребовлею, у той час як Володимир вирушив на зустріч і вчасно зупинив ворожі війська на обидвох берегах Серету, пробуючи перехитрити один одного. Але до кровопролиття не дійшло. Відвівши свої війська під Звенигород, Василько вирішив цю проблему дипломатично.
Після смерті Ярослава у 1153 році спадкоємцем залишився одинокий Ярослав, прозваний Осьмомислом. Цей князь спромігся укріпити західні кордони Галичини. Він все життя вів нещадну боротьбу з азійськими ордами половців. На перших порах, після смерті батька він покірно ставився до київських князів, але київський князь не заспокоївся, крім того він прагнув повернення собі Погорини. Через це між двома князівствами знову спалахує війна. На допомогу Ізяслав покликав собі на допомогу прихильних князів і чорних клобуків (печенігів та торків, що покинули кочове життя і осіли над рікою Россю).
Після смерті Ізяслава Мстиславовича 1154 року відносини між Галичиною і Києвом покращились.
Після смерті Володимира, князя Теребовлянського 1199 року на княжому престолі остаточно утвердився волинський князь Роман Мстиславович, який невдовзі об'єднав обидва князівства у Галицько-Волинську державу.
Невдовзі на територію Тернопільської області починають насувати татаро-монгольські орди. Через постійні чвари і незгоду князі не могли домовитись між собою і через те швидко були знищені азійськими військами. Лише Данило Галицький зумів відвести татар далі на схід, щоб вони перестали руйнувати міста Галичина і грабувати їх.
Після смерті Мстислава Теребовлянщина переходить до його племінника Юрія Львовича. Його сини Андрій і Лев — останні нащадки роду Романа по чоловічій лінії, ще правила деякий час. Після них правили останні нащадки по жіночій лінії — Болеслав, Юрій і Любарт-Дмитро. На цьому династія Галицько-Волинського князівства закінчується, як і Галицько-Волинська держава, після чого вона переходить під владу польського короля Казимира Великого.
Польсько-литовський період
У 1340 році польський король Казимир Великий захопив Галичину і велику частину інших земель Західної України. Теребовля стала прикордонним містом Польського королівства, а після смерті Казимира перейшла під владу Угорщини аж до 1390 року.
Теребовляни, що опинилися під владою Польщі спочатку брали участь у господарюванні, і навіть в польських походах, особливо проти татарських орд та хрестоносців. Так, в 1410 році в Грюнвальдській битві між польсько-литовською армією і військами тевтонського ордену прославився героїчними подвигами теребовлянець зі своїм загоном.
Згодом король Ягайло в нагороду за подвиги дав Б. Головацькому диплом на право розбудови міста Теребовлі на лівому березі річки Гнізна — Нової Теребовлі та звільнення від податків.
У 1425 році для поширення католицизму в Теребовлі було створено латинську школу і було взято на утримання існуючий тут костел за рахунок податків, зібраних з сусіднього села Плебанівки. Теребовля тоді мала маґдебурзьке право, яке мало «клязулі», що різко обмежували права православних. Окремі галицькі феодали перехрещувалися на католиків.
Теребовля, як відомо, знаходилася на кордоні Польщі, а тому крім економічного і політичного гноблення, вона часто першою зазнавала важких спустошливих нападів татарських і турецьких орд. Так, в 1453 році татари дощенту пограбували околиці Теребовлі, але того разу вони зазнали поразки. Невеликий загін кіннотників і піхотинців під керівництвом несподівано напав на татар, розгромив їх і визволив усіх полонених.
У 1508 році, під час чергового нападу на Теребовлянщину, татари захопили багато полонених і в селі Підгайчики замучили їх. Саму Теребовлю зруйнували так, що окремі уряди довелося перенести до Бучача. 15 березня 1515 року двотисячний загін татар, в черговий раз, раптово напав на місто. Але гетьман коронного руського війська з Бучача Ян Творовський з 700 кіннотниками перехопив ініціативу і вибив супротивника з міста.
В цей час теребовлянці терпіли утиски не лише від татарської орди і польської шляхти, не менш свавільно вели себе й інші сусіди. У 1498 році на Теребовлю напав молдовський господар Стефан Великий. Він страшно зруйнував Теребовлю, помордував людей. Як описує молдовський історик 17 століття ст. Грегор Урике, Стефан Великий взяв тоді в полон понад 10 тисяч українців і поселив їх в Молдові. Так, за його життя, у 18 столітті, українська мова тут була дуже поширеною.
Нові часи
Козацька доба
Теребовлянське повстання
Після того, як в Україні розпочалася Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького проти польського панування, до цієї революції долучилося і населення Теребовлянщини. Ця земля стала центром руху в усій Західній Україні. Проте, теребовлянська шляхта в більшості вела себе безпечно і впевнено, оскільки надіялася на міцність укріплень і фортець. В цей час шляхта, проте, почала готуватися до повстання.
А тим часом кількість повстанців постійно зростала. Після поразки польської армії під Пилявцями і зростання народного руху шляхта, що залишилася ще на Теребовлянщині, в паніці покидає місто. Першими втекли католицькі ченці-кармеліти, а за ними вся польська знать.
Вже на початку жовтня 1648 тут діяв загін, що нараховував 2 тисячі повстанців, які поділялися за козацьким звичаєм на сотні та відділи. Було організовано п'ять сотень. Сотниками обрано Федора Бориславського, Яцька Великого, Івана Рудого, Швеця Купріяна, а хорунжим був Василь.
Правдоподібно повстанцями керував голова міста Іван Крипський. В місті пройшли вільні вибори, обрано міське самоврядування, старосту міста, яким став Іван Лавринів.
Теребовлянське повстання, за свідченнями багатьох істориків було найгрізнішим в період національно-визвольної війни в Галичині і Волині. З часом до повстанців приєдналися селянські загони з сіл усієї Теребовлянщини. Воно перекинулося на сусідні села від Теребовлі : Підгайчики, Довге, Янів, Буданів, Ласківці та інші. В Підгайчиках, об'єднавшись з місцевим селянським загоном, пограбували фільварок, повністю знищили садибу шляхтича Станіслава Бєліцького і інших шляхтичів. У Янові — замок, костел і фільварок пана Габрієля Замєховського та надвірного шляхтича Юрія Блажовського, повстанці повністю знищили майно і розграбували.
У селах Варваринці, Різдвяне, Дарахові, Соснові, Соколові було розграбовано фільварки, замки, панські двори. Про це свідчить скарга пана Конєцького на дараховських, струсівських, варваринських селян від березня 1649 року та Блазновського від 10 квітня 1649 року. В Соколові повсталі селяни знищили замок Патронелі Вільчинської, а майно розділили між собою.
Тепер тут діяв легендарний Максим Кривоніс. Під його керівництвом стали організовуватися великі селянські постанські загони. Повстанці розгромили маєток пана Осмольського: 45 корів, 60 телят, 300 овець і все інше майно за вказівкою М. Кривоноса було роздане селянам Слобідки.
Проте після того, як Богдан Хмельницький повернувся до Києва і визвольний рух на Заході України послабився, на Галичину і Поділля у супроводі каральних загонів почали повертатися польські поміщики. Почалися жорстокі розправи, слідство, суди, трибунали. Повстанців, що не належали ні до козаків, ні до опришків засуджували до смертної кари: їх вішали, четвертували, розвішували на хрестах вздовж центральної дороги від Теребовлі до Хоросткова.
Міста і села сплачували шляхті великі відшкодування. Почалася масова полонізація. Села почали заселятися поляками та євреями.
Опришківський рух
Опришківський рух на Теребовлянщині набув особливого розмаху після відходу Богдана Хмельницького. Польська шляхта поверталася в села і дуже жорстоко розправлялася з теребовлянськими селянами і особливо з повстанцями. Ті, що не відійшли з козаками на Січ, були знищені.
Частина вояків, котрі брали участь у Теребовлянському повстанні, стали ядром опришківського руху. Великого розмаху він набув на Теребовлянщині у 1654 році.
Опришки переважно нападали на поміщицькі маєтки, грабували і палили їх, а майно, за переказами, віддавали бідним. Через це налякана шляхта в Галичині 12 травня 1656 року надсилає інструкцію послам до сейму, щоб доповісти уряду про ріст опришківського руху. Але цей акт пройшов безслідно.
Другий спалах опришківського руху на Теребовлянщині вибухнув 1656 року. Польський король Ян Казимир навіть звільнив шляхту від призову на фронт у зв'язку з великим опришківським рухом у Галичині, але й це не дало помітних результатів. Теребовлянські опришки в той час нападали на фортецю, чим викликали великий переполох серед місцевої шляхти. Проте шляхта починає організовувати каральні загони, спеціальні сеймові засідання, конференції та інші заходи, які проте мало впливають на перебіг подій.
У 1670-х-1790-х на Галичині діяли одночасно кілька загонів опришків, які співпрацювали з молдовськими повстанцями. Один з таких загонів під керівництвом Сулименка 1685 року з'явився на околицях Теребовлянщини і захопив Буданів. Через це 20 червня 1698 року шляхта скликає крайову конференцію. Керівництво військовими силами шляхти взяв на себе Йосип Потоцький, дуже жорстокий магнат. Але опришківський рух не втихомирився, а навпаки розвинувся з ще більшою силою.
Загони опришків діяли на території Західної України до середини 19 століття. На Теребовлянщині він припинився раніше.
Новітні часи
Перша світова війна
Наближається Перша світова війна. В Сараєво, в червні 1914 року був убитий спадкоємець австрійського престолу Франц Фердінанд. Австрія запідозрила в цьому Сербію і оголосила їй війну. За Сербію заступилась Росія, що привело до Першої світової війни. Було ясно, що в цій війні буде вирішуватися доля українського народу. І тому галицькі українці звернулись до уряду Австро-Угорщини за дозволом сформувати легіон Українських Січових Стрільців. Уряд дав дозвіл, молодь почала зголошуватись до українського стрілецтва для збройної розправи з москалями. У першу чергу набирали інтелігентну молодь — студентів, вчителів. За офіційними даними добровольцями в УСС зібралось 25 тисяч чоловік. На заклик Головної Української Ради і Української Бойової Управи у кожному повітовому містечку були створені повітові комітети з набору і формування УСС. У Тернополі набір проводив С. Чумак, в Бережанах — Т. Старух, в Чорткові — І. Косак. Перший полк УСС був сформований в серпні 1915 р. Ледве навчившись вправно орудувати зброєю, стрільці відправлялись на фронт, бо москалі вже у вересні захопили всю Галичину. Вперше УСС пройшли бойове хрещення на горі Маківка. Тут полягло смертю хоробрих 42 бійці і 76 було поранено. Але ворог все-таки відступив. Бої йшли за Болехів, Галич. Далі російські війська відступили на Поділля. Влітку 1915 р. запеклі бої проходили з участю УСС на річці Золота Липа. 29 серпня 1915 р. вони розгорнулися на горбах між селами Гайворонка і Бурканів. Незважаючи на опір російської армії, УСС вийшли до річки Стрипа. 14 вересня 1915 р. головні бої розгорілися в районі Соколова і Соснова. Саме завдяки мужності і героїзму УСС ворог змушений був відступати від Стрипи. Чотирикутник смерті протримався до 3 листопада. Найзапекліші бої були за Семиківці 2 листопада, двічі село переходило з рук в руки. Мужністю уславили себе сотні Дмитра Вітовського, Андрія Мельника, Йосипа Яремовича, Зенона Носківського. Вперше бойове хрещення тут пройшла група нового поповнення, що прибула напередодні бою. Згодом припинилися воєнні дії. За ліквідацію Семиківського прориву дорого заплатили найкращі сини України — Січові Стрільці: 49 убитих, 168 поранених, 157 полонених із 1700 стрільців, які були у Першому полку УСС станом на 28 жовтня1915 р. Семиківці стали третім після Маківки та Болехова військовим подвигом УСС, великою подією у відроджені української держави.
Навічно залишились лежати над Стрипою і Золотою Липою, на Лисоні, під Болеховом і інших місцях вихідці з Теребовлянщини, які відали своє молоде життя за волю і незалежність України. Це: Гриць Фаріон 1899 (село Бенева), Дмитро Бочан 1894 (село Гайворонка), Луць Бочан 1894 (село Гайворонка), Остап Кухтяк 1898 (село Гайворонка), Василь Онисько 1897 (село Гайворонка), Петро Стечишин (село Глещава), Павло Микитин 1897 (село Зарваниця), Федір стець 1896 (Зарваниця), Ваврик Гнідий 1888 (село ), Василь Грачук 1898 (село Острівець), Дмитро Магній 1896 (село ), Євген Цісик 1897 (село Різдвяни), Микола Процишин 1898 (село Соснів), Зенон Яворський 1895 (місто Теребовля), Степан Гірняк 1892 (село Вишнівчик), Ілько Бочан 1897 (село Гайворонка), Стах Бочан 1897 (село Гайворонка), Тома Машталір 1897 (село Гайворонка), Степан Стечишин 1894 (село Глещава), Лев Камінський 1895 (село Дарахів), Петро Сагайдачний 1897 (село Зарваниця), Теодозій Яворський 1894 (село Ілавче), Гриць Дрозда 1898 (село Кровинка), Іван Замлинський 1893 (село Раковець), Олекса Заболоцький 1893 (село Різдвяни), Омелян Гапій 1894 (село Сапова), Євген Филинський 1896 (місто Теребовля).
Теребовлянський район у Незалежній Україні
Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2014) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno traven 2022 SerednovichchyaKnyazha doba Yaroslav Mudrij she za zhittya rozdiliv u 1054 roci derzhavu mizh sinami i vnukami na chastini Teritoriya suchasnogo Terebovlyanskogo rajonu bula peredana pid vladu Rostislavu Pislya jogo smerti Galichina podililalasya mizh troma sinami Volodarem Ryurikom i Vasilkom yakij i stav knyazhiti v Terebovli Pislya smerti Ryurika u 1092 roci do volodin Vasilka takozh perehodit Galich Nevdovzi Vasilko ukripiv svoyi poziciyi i peretvoriv Terebovlyanshinu na micnu tverdinyu Do Terebovlyanskogo knyazivstva v toj chas takozh vhodili gorishnye pivnichne Pridnistrov ya Galicke Podillya i serednye Podnistrov ya a takozh Galicke Ponizzya na pivdennomu shodi sho v toj chas bulo majzhe nezaselenim Knyaz Vasilko za chasu svogo pravlinnya pochinaye kolonizaciyu v napryamku chornogo morya Ce zaklalo osnovu dlya podalshogo stvorennya Berladskogo knyazivstva U podalshih planah Vasilko dumav ukripiti zahidni rubezhi Kiyivskoyi Rusi i razom z bratom Volodarem organizuvati pohid na Polshu strimati polsku ekspansiyu perevesti bojovi diyi na teritoriyu Polshi U zhovtni 1097 roku z iniciativi knyazya Vasilka buv sklikanij Lyubeckij knyazhij z yizd sejm za yakim bulo domovleno mezhi riznih knyazivstv Prote umovi cogo sejmu bagato knyaziv vidmovilis vikonuvati i nevdovzi volinski knyazi spochatku Yaropolk a pislya jogo smerti David Igorevich pochali zasihati na Galichinu Za chasiv knyazyuvannya Vasilka Terebovlya dosyagla najbilshoyi svoyeyi mogutnosti i rozkvitu Za jogo pravlinnya Terebovlyanshina perestala buti Kiyivskoyu provinciyeyu Pislya osliplennya Vasilka i jogo smerti 1124 roku zalishilosya jogo dva sini Yurij i Ivan Krim togo zalishilisya spadkoyemci zboku brata Vasilka Volodimira Rostislav i Volodar Bilshist istorikiv vvazhayut sho Terebovlyanski tereni zalishilisya za Ivanom Vasilkovichem Ale u 1141 roci vin pomiraye i vsi zemli Terebovlyanskogo knyazivstva perehodyat do Volodimirka U 1142 roci mizh Volodimirkom i Vsevolodom z Kiyeva vidbuvsya konflikt yakij prizviv do vijni Vijska Vsevoloda jshli cherez Volin i zupinilisya pid Terebovleyu u toj chas yak Volodimir virushiv na zustrich i vchasno zupiniv vorozhi vijska na obidvoh beregah Seretu probuyuchi perehitriti odin odnogo Ale do krovoprolittya ne dijshlo Vidvivshi svoyi vijska pid Zvenigorod Vasilko virishiv cyu problemu diplomatichno Pislya smerti Yaroslava u 1153 roci spadkoyemcem zalishivsya odinokij Yaroslav prozvanij Osmomislom Cej knyaz spromigsya ukripiti zahidni kordoni Galichini Vin vse zhittya viv neshadnu borotbu z azijskimi ordami polovciv Na pershih porah pislya smerti batka vin pokirno stavivsya do kiyivskih knyaziv ale kiyivskij knyaz ne zaspokoyivsya krim togo vin pragnuv povernennya sobi Pogorini Cherez ce mizh dvoma knyazivstvami znovu spalahuye vijna Na dopomogu Izyaslav poklikav sobi na dopomogu prihilnih knyaziv i chornih klobukiv pechenigiv ta torkiv sho pokinuli kochove zhittya i osili nad rikoyu Rossyu Pislya smerti Izyaslava Mstislavovicha 1154 roku vidnosini mizh Galichinoyu i Kiyevom pokrashilis Pislya smerti Volodimira knyazya Terebovlyanskogo 1199 roku na knyazhomu prestoli ostatochno utverdivsya volinskij knyaz Roman Mstislavovich yakij nevdovzi ob yednav obidva knyazivstva u Galicko Volinsku derzhavu Nevdovzi na teritoriyu Ternopilskoyi oblasti pochinayut nasuvati tataro mongolski ordi Cherez postijni chvari i nezgodu knyazi ne mogli domovitis mizh soboyu i cherez te shvidko buli znisheni azijskimi vijskami Lishe Danilo Galickij zumiv vidvesti tatar dali na shid shob voni perestali rujnuvati mista Galichina i grabuvati yih Pislya smerti Mstislava Terebovlyanshina perehodit do jogo pleminnika Yuriya Lvovicha Jogo sini Andrij i Lev ostanni nashadki rodu Romana po cholovichij liniyi she pravila deyakij chas Pislya nih pravili ostanni nashadki po zhinochij liniyi Boleslav Yurij i Lyubart Dmitro Na comu dinastiya Galicko Volinskogo knyazivstva zakinchuyetsya yak i Galicko Volinska derzhava pislya chogo vona perehodit pid vladu polskogo korolya Kazimira Velikogo Polsko litovskij period U 1340 roci polskij korol Kazimir Velikij zahopiv Galichinu i veliku chastinu inshih zemel Zahidnoyi Ukrayini Terebovlya stala prikordonnim mistom Polskogo korolivstva a pislya smerti Kazimira perejshla pid vladu Ugorshini azh do 1390 roku Terebovlyani sho opinilisya pid vladoyu Polshi spochatku brali uchast u gospodaryuvanni i navit v polskih pohodah osoblivo proti tatarskih ord ta hrestonosciv Tak v 1410 roci v Gryunvaldskij bitvi mizh polsko litovskoyu armiyeyu i vijskami tevtonskogo ordenu proslavivsya geroyichnimi podvigami terebovlyanec zi svoyim zagonom Zgodom korol Yagajlo v nagorodu za podvigi dav B Golovackomu diplom na pravo rozbudovi mista Terebovli na livomu berezi richki Gnizna Novoyi Terebovli ta zvilnennya vid podatkiv U 1425 roci dlya poshirennya katolicizmu v Terebovli bulo stvoreno latinsku shkolu i bulo vzyato na utrimannya isnuyuchij tut kostel za rahunok podatkiv zibranih z susidnogo sela Plebanivki Terebovlya todi mala magdeburzke pravo yake malo klyazuli sho rizko obmezhuvali prava pravoslavnih Okremi galicki feodali perehreshuvalisya na katolikiv Terebovlya yak vidomo znahodilasya na kordoni Polshi a tomu krim ekonomichnogo i politichnogo gnoblennya vona chasto pershoyu zaznavala vazhkih spustoshlivih napadiv tatarskih i tureckih ord Tak v 1453 roci tatari doshentu pograbuvali okolici Terebovli ale togo razu voni zaznali porazki Nevelikij zagin kinnotnikiv i pihotinciv pid kerivnictvom nespodivano napav na tatar rozgromiv yih i vizvoliv usih polonenih U 1508 roci pid chas chergovogo napadu na Terebovlyanshinu tatari zahopili bagato polonenih i v seli Pidgajchiki zamuchili yih Samu Terebovlyu zrujnuvali tak sho okremi uryadi dovelosya perenesti do Buchacha 15 bereznya 1515 roku dvotisyachnij zagin tatar v chergovij raz raptovo napav na misto Ale getman koronnogo ruskogo vijska z Buchacha Yan Tvorovskij z 700 kinnotnikami perehopiv iniciativu i vibiv suprotivnika z mista V cej chas terebovlyanci terpili utiski ne lishe vid tatarskoyi ordi i polskoyi shlyahti ne mensh svavilno veli sebe j inshi susidi U 1498 roci na Terebovlyu napav moldovskij gospodar Stefan Velikij Vin strashno zrujnuvav Terebovlyu pomorduvav lyudej Yak opisuye moldovskij istorik 17 stolittya st Gregor Urike Stefan Velikij vzyav todi v polon ponad 10 tisyach ukrayinciv i poseliv yih v Moldovi Tak za jogo zhittya u 18 stolitti ukrayinska mova tut bula duzhe poshirenoyu Novi chasiKozacka doba Terebovlyanske povstannya Pislya togo yak v Ukrayini rozpochalasya Vizvolna vijna pid provodom Bogdana Hmelnickogo proti polskogo panuvannya do ciyeyi revolyuciyi doluchilosya i naselennya Terebovlyanshini Cya zemlya stala centrom ruhu v usij Zahidnij Ukrayini Prote terebovlyanska shlyahta v bilshosti vela sebe bezpechno i vpevneno oskilki nadiyalasya na micnist ukriplen i fortec V cej chas shlyahta prote pochala gotuvatisya do povstannya A tim chasom kilkist povstanciv postijno zrostala Pislya porazki polskoyi armiyi pid Pilyavcyami i zrostannya narodnogo ruhu shlyahta sho zalishilasya she na Terebovlyanshini v panici pokidaye misto Pershimi vtekli katolicki chenci karmeliti a za nimi vsya polska znat Vzhe na pochatku zhovtnya 1648 tut diyav zagin sho narahovuvav 2 tisyachi povstanciv yaki podilyalisya za kozackim zvichayem na sotni ta viddili Bulo organizovano p yat soten Sotnikami obrano Fedora Borislavskogo Yacka Velikogo Ivana Rudogo Shvecya Kupriyana a horunzhim buv Vasil Pravdopodibno povstancyami keruvav golova mista Ivan Kripskij V misti projshli vilni vibori obrano miske samovryaduvannya starostu mista yakim stav Ivan Lavriniv Terebovlyanske povstannya za svidchennyami bagatoh istorikiv bulo najgriznishim v period nacionalno vizvolnoyi vijni v Galichini i Volini Z chasom do povstanciv priyednalisya selyanski zagoni z sil usiyeyi Terebovlyanshini Vono perekinulosya na susidni sela vid Terebovli Pidgajchiki Dovge Yaniv Budaniv Laskivci ta inshi V Pidgajchikah ob yednavshis z miscevim selyanskim zagonom pograbuvali filvarok povnistyu znishili sadibu shlyahticha Stanislava Byelickogo i inshih shlyahtichiv U Yanovi zamok kostel i filvarok pana Gabriyelya Zamyehovskogo ta nadvirnogo shlyahticha Yuriya Blazhovskogo povstanci povnistyu znishili majno i rozgrabuvali U selah Varvarinci Rizdvyane Darahovi Sosnovi Sokolovi bulo rozgrabovano filvarki zamki panski dvori Pro ce svidchit skarga pana Konyeckogo na darahovskih strusivskih varvarinskih selyan vid bereznya 1649 roku ta Blaznovskogo vid 10 kvitnya 1649 roku V Sokolovi povstali selyani znishili zamok Patroneli Vilchinskoyi a majno rozdilili mizh soboyu Teper tut diyav legendarnij Maksim Krivonis Pid jogo kerivnictvom stali organizovuvatisya veliki selyanski postanski zagoni Povstanci rozgromili mayetok pana Osmolskogo 45 koriv 60 telyat 300 ovec i vse inshe majno za vkazivkoyu M Krivonosa bulo rozdane selyanam Slobidki Prote pislya togo yak Bogdan Hmelnickij povernuvsya do Kiyeva i vizvolnij ruh na Zahodi Ukrayini poslabivsya na Galichinu i Podillya u suprovodi karalnih zagoniv pochali povertatisya polski pomishiki Pochalisya zhorstoki rozpravi slidstvo sudi tribunali Povstanciv sho ne nalezhali ni do kozakiv ni do oprishkiv zasudzhuvali do smertnoyi kari yih vishali chetvertuvali rozvishuvali na hrestah vzdovzh centralnoyi dorogi vid Terebovli do Horostkova Mista i sela splachuvali shlyahti veliki vidshkoduvannya Pochalasya masova polonizaciya Sela pochali zaselyatisya polyakami ta yevreyami Oprishkivskij ruh Oprishkivskij ruh na Terebovlyanshini nabuv osoblivogo rozmahu pislya vidhodu Bogdana Hmelnickogo Polska shlyahta povertalasya v sela i duzhe zhorstoko rozpravlyalasya z terebovlyanskimi selyanami i osoblivo z povstancyami Ti sho ne vidijshli z kozakami na Sich buli znisheni Chastina voyakiv kotri brali uchast u Terebovlyanskomu povstanni stali yadrom oprishkivskogo ruhu Velikogo rozmahu vin nabuv na Terebovlyanshini u 1654 roci Oprishki perevazhno napadali na pomishicki mayetki grabuvali i palili yih a majno za perekazami viddavali bidnim Cherez ce nalyakana shlyahta v Galichini 12 travnya 1656 roku nadsilaye instrukciyu poslam do sejmu shob dopovisti uryadu pro rist oprishkivskogo ruhu Ale cej akt projshov bezslidno Drugij spalah oprishkivskogo ruhu na Terebovlyanshini vibuhnuv 1656 roku Polskij korol Yan Kazimir navit zvilniv shlyahtu vid prizovu na front u zv yazku z velikim oprishkivskim ruhom u Galichini ale j ce ne dalo pomitnih rezultativ Terebovlyanski oprishki v toj chas napadali na fortecyu chim viklikali velikij perepoloh sered miscevoyi shlyahti Prote shlyahta pochinaye organizovuvati karalni zagoni specialni sejmovi zasidannya konferenciyi ta inshi zahodi yaki prote malo vplivayut na perebig podij U 1670 h 1790 h na Galichini diyali odnochasno kilka zagoniv oprishkiv yaki spivpracyuvali z moldovskimi povstancyami Odin z takih zagoniv pid kerivnictvom Sulimenka 1685 roku z yavivsya na okolicyah Terebovlyanshini i zahopiv Budaniv Cherez ce 20 chervnya 1698 roku shlyahta sklikaye krajovu konferenciyu Kerivnictvo vijskovimi silami shlyahti vzyav na sebe Josip Potockij duzhe zhorstokij magnat Ale oprishkivskij ruh ne vtihomirivsya a navpaki rozvinuvsya z she bilshoyu siloyu Zagoni oprishkiv diyali na teritoriyi Zahidnoyi Ukrayini do seredini 19 stolittya Na Terebovlyanshini vin pripinivsya ranishe Novitni chasiPersha svitova vijna Nablizhayetsya Persha svitova vijna V Sarayevo v chervni 1914 roku buv ubitij spadkoyemec avstrijskogo prestolu Franc Ferdinand Avstriya zapidozrila v comu Serbiyu i ogolosila yij vijnu Za Serbiyu zastupilas Rosiya sho privelo do Pershoyi svitovoyi vijni Bulo yasno sho v cij vijni bude virishuvatisya dolya ukrayinskogo narodu I tomu galicki ukrayinci zvernulis do uryadu Avstro Ugorshini za dozvolom sformuvati legion Ukrayinskih Sichovih Strilciv Uryad dav dozvil molod pochala zgoloshuvatis do ukrayinskogo strilectva dlya zbrojnoyi rozpravi z moskalyami U pershu chergu nabirali inteligentnu molod studentiv vchiteliv Za oficijnimi danimi dobrovolcyami v USS zibralos 25 tisyach cholovik Na zaklik Golovnoyi Ukrayinskoyi Radi i Ukrayinskoyi Bojovoyi Upravi u kozhnomu povitovomu mistechku buli stvoreni povitovi komiteti z naboru i formuvannya USS U Ternopoli nabir provodiv S Chumak v Berezhanah T Staruh v Chortkovi I Kosak Pershij polk USS buv sformovanij v serpni 1915 r Ledve navchivshis vpravno oruduvati zbroyeyu strilci vidpravlyalis na front bo moskali vzhe u veresni zahopili vsyu Galichinu Vpershe USS projshli bojove hreshennya na gori Makivka Tut polyaglo smertyu horobrih 42 bijci i 76 bulo poraneno Ale vorog vse taki vidstupiv Boyi jshli za Bolehiv Galich Dali rosijski vijska vidstupili na Podillya Vlitku 1915 r zapekli boyi prohodili z uchastyu USS na richci Zolota Lipa 29 serpnya 1915 r voni rozgornulisya na gorbah mizh selami Gajvoronka i Burkaniv Nezvazhayuchi na opir rosijskoyi armiyi USS vijshli do richki Stripa 14 veresnya 1915 r golovni boyi rozgorilisya v rajoni Sokolova i Sosnova Same zavdyaki muzhnosti i geroyizmu USS vorog zmushenij buv vidstupati vid Stripi Chotirikutnik smerti protrimavsya do 3 listopada Najzapeklishi boyi buli za Semikivci 2 listopada dvichi selo perehodilo z ruk v ruki Muzhnistyu uslavili sebe sotni Dmitra Vitovskogo Andriya Melnika Josipa Yaremovicha Zenona Noskivskogo Vpershe bojove hreshennya tut projshla grupa novogo popovnennya sho pribula naperedodni boyu Zgodom pripinilisya voyenni diyi Za likvidaciyu Semikivskogo prorivu dorogo zaplatili najkrashi sini Ukrayini Sichovi Strilci 49 ubitih 168 poranenih 157 polonenih iz 1700 strilciv yaki buli u Pershomu polku USS stanom na 28 zhovtnya1915 r Semikivci stali tretim pislya Makivki ta Bolehova vijskovim podvigom USS velikoyu podiyeyu u vidrodzheni ukrayinskoyi derzhavi Navichno zalishilis lezhati nad Stripoyu i Zolotoyu Lipoyu na Lisoni pid Bolehovom i inshih miscyah vihidci z Terebovlyanshini yaki vidali svoye molode zhittya za volyu i nezalezhnist Ukrayini Ce Gric Farion 1899 selo Beneva Dmitro Bochan 1894 selo Gajvoronka Luc Bochan 1894 selo Gajvoronka Ostap Kuhtyak 1898 selo Gajvoronka Vasil Onisko 1897 selo Gajvoronka Petro Stechishin selo Gleshava Pavlo Mikitin 1897 selo Zarvanicya Fedir stec 1896 Zarvanicya Vavrik Gnidij 1888 selo Vasil Grachuk 1898 selo Ostrivec Dmitro Magnij 1896 selo Yevgen Cisik 1897 selo Rizdvyani Mikola Procishin 1898 selo Sosniv Zenon Yavorskij 1895 misto Terebovlya Stepan Girnyak 1892 selo Vishnivchik Ilko Bochan 1897 selo Gajvoronka Stah Bochan 1897 selo Gajvoronka Toma Mashtalir 1897 selo Gajvoronka Stepan Stechishin 1894 selo Gleshava Lev Kaminskij 1895 selo Darahiv Petro Sagajdachnij 1897 selo Zarvanicya Teodozij Yavorskij 1894 selo Ilavche Gric Drozda 1898 selo Krovinka Ivan Zamlinskij 1893 selo Rakovec Oleksa Zabolockij 1893 selo Rizdvyani Omelyan Gapij 1894 selo Sapova Yevgen Filinskij 1896 misto Terebovlya Terebovlyanskij rajon u Nezalezhnij UkrayiniCej rozdil potrebuye dopovnennya serpen 2014