«Історія Пугачова» («Історія Пугачовського бунту») — історична монографія російського письменника Олександра Пушкіна про події селянської війни 1773—1775 років під проводом Омеляна Пугачова. Перший великий науково-історичний твір О. С. Пушкіна.
Історія Пугачова | ||||
---|---|---|---|---|
рос. История Пугачёва | ||||
Автограф О. С. Пушкіна до «Історії Пугачова». Титульний лист з назвою втрачений. | ||||
Автор | О. С. Пушкін | |||
Мова | російська | |||
Написано | 1833—1834 | |||
Опубліковано | грудень 1834 | |||
| ||||
Історія створення
Виникнення задуму і робота в архівах
Інтерес Пушкіна до історичних досліджень проявився задовго до появи перших задумів на тему пугачовщини, з середини 1820-х років, періоду роботи над «Борисом Годуновим», «Арапом Петра Великого» і «Полтавою». Пізніше в планах поета були і історичні нариси «Історія Малоросії» (1829—1831) і «Історія французької революції» (1831). До літа 1831 року, коли за сприяння друзів Пушкіна В. А. Жуковського, , Є. М. Хитрово його проблеми при петербурзькому дворі були улагоджені і положення у вищому світі усталилося, сам поет в листі до Бенкендорфа повідомив про своє бажання зайнятися вивченням історії Петра Великого і його спадкоємців, для чого просив дозволу працювати в урядових архівах. Імператор Микола прихильно поставився до цього прохання і незабаром Пушкін був прийнятий на службу в Міністерство закордонних справ з правом працювати в архівах.
Пушкін приступив до пошуку матеріалів з історії Петра в бібліотеці Ермітажу і в урядових архівах з початку 1832 року, але незабаром його увагу зайняла інша тема — тема народного повстання часів Катерини II. Багато дослідників вважають, що цьому сприяла хвиля народних виступів, що прокотилася по Росії у 1830—1831 роках — холерні бунти і повстання військових поселенців, а також революційні події в Європі, особливо Французька революція 1830 року.
У лютому 1832 року імператор Микола I, пам'ятаючи про обіцянку зайнятися історією Петра, передав Пушкіну через Бенкендорфа недавно видане «Повне зібрання законів Російської імперії», в якому були зібрані укази Петра I і його наступників, при вивченні яких Пушкін звернув увагу на безліч матеріалів епохи Катерини II, пов'язаних з повстанням Пугачова. Особливий інтерес поета викликав вирок — «Сентенція 1775 року Січень 10. Про покарання смертною карою зрадника, бунтівника і самозванця Пугачова і його спільників». Серед багатьох імен Пушкіна зацікавило ім'я — дворянина відомого в Петербурзі прізвища, засудженого до громадянської страти і заслання за те, що, згідно з вироком, «вважав за краще чесну смерть ніж мерзенне життя». У планах Пушкіна виник задум твору про дворянина — учасника пугачовського повстання.
Задум твору на тему пугачовського повстання виник у Пушкіна не пізніше вересня 1832 року; 30 вересня в листі до дружини він написав: «Мені прийшов в голову роман, і я ймовірно за нього візьмуся». Для своєї повісті про дворянина-відступника Шванвича він спочатку знайшов сюжет в оповіданні свого приятеля про те, як той бачив в острозі «одного білоруського небагатого дворянина, на прізвище Островський, який мав процес з сусідом за землю, був витіснений з маєтку і, залишившись з одними селянами, став грабувати, спочатку піддячих, потім й інших». І 2 грудня 1832 року Пушкін повідомив Нащокіну: «… честь маю тобі сказати, що перший том Островського кінчений <…> Я написав його в два тижні, але зупинився внаслідок жорстокого романтизму…». У січні 1833 року Пушкін продовжив роботу над ним, але завершивши намічену другу частину твору (який залишився «в олівці» і був опублікований після смерті автора — в 1842 році під назвою «Дубровський») і, мабуть, не задоволений ним, знову повернувся до переказів про особу Шванвича — офіцера, який опинився в опалі і перейшов до Пугачова, але був помилуваний «імператрицею на прохання старого батька, який кинувся їй в ноги». У «Альбомі без палітурки» 31 січня Пушкін записав план роману. В цей час Пушкіним, на основі нечисленних доступних йому публікацій про пугачовські повстання, був записаний фрагмент «Між незадоволеними яїцькими козаками в кінці 1771-го року з'явився Омелян Пугачов…».«… І типологія історичного роману першої третини XIX століття, й інші непрямі дані дозволяють висунути гіпотезу про те, що на ранній стадії становлення задуму „Капітанської дочки“ Пушкін думав передувати роману історичне введення про події селянської війни 1773—1774 років, на тлі якої розгортається розповідь. Для цього-то введення ще до виникнення у поета думки про історичну монографію і призначався, мабуть, наш нарис».
Зі спілкування з М. Д. Деларю, батько якого був начальником архіву Інспекторського департаменту Військового міністерства Пушкін дізнався, що на секретному зберіганні в архіві є документи, пов'язані з пугачовським повстанням. На балу у Фількемонів, 6 лютого, Микола I побажав дізнатися у Пушкіна, як просуваються його історичні праці. І цю ситуацію Пушкін використовував, щоб отримати доступ до секретних архівів: він попросив дозволу на «перегляд документів, пов'язаних з діяльністю генералісимуса Суворова, і, зокрема, з його участю в придушенні пугачовського бунту. Про головну мету своїх розвідок поет вважав за краще промовчати. Архіви були йому відкриті для роботи над історією Петра I, і Пушкін не хотів повідомляти владі про свій новий задум». Вже 25 лютого через Військове міністерство на квартиру Пушкіна був доставлений пакет документів, в якому опинилося три томи: в одному — донесення Суворова за 1789—1791 роки. У двох інших томах, що містили близько тисячі листів, знаходилися документи Секретної експедиції Військової колегії щодо пугачовського повстання — 783 документа, з яких 122 Пушкін згодом скопіював або законспектував. Багато епізодів повстання Пушкін майже дослівно включить в «Історію Пугачова». Доставлені Пушкіну 8 березня документи з московського відділення архіву не містили необхідних письменнику відомостей і він зробив в Військове міністерство новий запит — щодо донесень генерала і рапортів «… Князя Голіцина, Міхельсона і самого Суворова». В очікуванні відповіді він звернувся до історичних і етнографічних праць: «Топографії Оренбурзької» П. І. Ричкова, праці О. І. Льовшина, і М. Я. Бічуріна. Уже в кінці цього ж місяця Пушкіну було надано ще вісім томів, котрі містили близько 2800 рукописних документів 1774 року.
Підготовчі матеріали до першого розділу «Історії Пугачова» були помічені Пушкіним 17-м квітня.. Залишок квітня і травня Пушкін приводив в систему свої виписки з архівних документів, складаючи послідовну хроніку повстання. У цей період про роботу Пушкіна стало відомо М. В. Гоголю, який 8 травня написав Погодіну «Пушкін майже скінчив Історію Пугачова. Це буде єдиний у нас в цьому роді твір <…> Інтересу прірва! Досконалий роман!». Чорновий нарис епілогу був написаний Пушкіним 22 травня 1833 року, а й після цього робота тривала дуже інтенсивно: доповнювалася новими матеріалами, виправлялася і перероблялася протягом всього 1833 і на початку 1834 року. У липні 1833 року він познайомився з рукописами Ричкова з колекції , які пізніше опублікував повністю в додатках до «Історії Пугачова».
Поїздка в Казань, Оренбург і Уральськ
В процесі роботи Пушкін вважав обов'язковою умовою відвідати місця подій і 22 липня 1833 року звернулася з проханням дозволити йому поїздку в Казань і Оренбург. 29 липня, за дорученням Бенкендорфа, начальник канцелярії III Відділення в листі Пушкіну попросив його про додаткове роз'яснення причин запланованої подорожі. У відповіді Мордвинову Пушкін написав, що вже два роки він був зайнятий історичними дослідженнями, які відволікали його від літературних праць, що він хоче написати роман про події, що мали місце в Оренбурзі і Казані, «і ось чому хотілося б мені відвідати обидві ці губернії». У перших числах серпня Мордвинов направив доповідну записку імператору Миколі, в якій майже дослівно повторив доводи Пушкіна. На доповідній зписці, яка збереглася в архівах, зберігся автограф Бенкендорфа: «Государ дозволяє». 7 серпня Мордвинов сповістив Пушкіна про отриманий дозвіл на поїздку, 11 серпня міністр на цій підставі надав йому 4-місячну відпустку.
Отримавши бажаний дозвіл, Пушкін 17 серпня виїхав з Петербурга. Він відвідав Нижній Новгород, по дорозі в Казань, у містечку Васильсурську Пушкін записав розповідь про страту Пугачовим командира місцевої інвалідної команди Юрлова, яка пізніше була використана в тексті «Історії Пугачова». Прибувши в Казань 5 вересня, весь наступний день Пушкін обходив місця боїв бунтівників з військами казанського гарнізону. В Суконній слободі йому вказали на відомого в місті старого Бабіна, свідка подій. Пушкін довго розмовляв з ним в трактирі, а потім у супроводі Бабіна пройшов до Арського поля, де стояли пугачовці перед взяттям міста, Німецького кладовища, де Пугачов розташував свою артилерію, вулицями Суконної слободи. Повернувшись до готелю, Пушкін переписав начисто всі зроблені в записнику помітки, докладно виклавши деталі спогадів Бабіна. 7 вересня поет знову проїхав місцями боїв, роблячи позначки з їх назвами, що дало йому зриме уявлення про топологію трагічних подій, згодом викладених в 7-му розділі його історичної праці. Увечері цього дня Пушкін гостював у професора Казанського університету К. Ф. Фукса, який розповів йому переказ про помилування самозванцем якогось пастора, який свого часу дав милостиню Пугачову, що знаходився під слідством в казанському острозі. Пушкін привів цей епізод в «Історії Пугачова», а пізніше обіграв мотив подяки в сюжеті «Капітанської дочки». Після вечері Фукс повіз Пушкіна до купця Крупенникова, колишнього полоненого пугачовців, який детально розповів про обставини грандіозної пожежі, що знищила більшу частину Казані в ніч після захоплення її бунтівниками. Пізніше, в листі до дружини, Олександр Сергійович написав, що «не дарма відвідав цю сторону».
9 вересня Пушкін прибув до Симбірська, присвятивши весь наступний день розшукам старожилів, які пам'ятали про часи пугачовщини. 11 вересня поет перебрався у володіння до , але застав там лише його старшого брата, , який докладно переказав Олександру Сергійовичу всі перекази часів Пугачова, які існували в Симбірську, а також подарував йому повний рукопис неопублікованої роботи П. І. Ричкова «Опис облоги Оренбурга». Раніше Пушкін вже конспектував цей документ з неповної копії, але тепер в його розпорядженні опинився оригінальний 200-сторінковий текст Ричкова, який став одним з головних його джерел в роботі над «Історією Пугачова» і згодом повністю увійшов до тому додатків до історичного праці. Пізніше, в Симбірську, поет почув і записав переказ про трагічну долю академіка , страченого при випадковій зустрічі з армією самозванця.
15 вересня поет виїхав з Симбірська до Оренбурга, його маршрут проходив через землі , які взяли активну участь у повстанні, мордовські і чуваські села, фортеці Олексіївську, Сорочинську, Переволоцьку, Татищеву і Чорноріченську, захоплені пугачовцями восени 1773 року. В Сорочинській Пушкін записав зі слів 86-річного козака Папкова промови бунтівних яїцьких козаків після взяття фортеці: «Чи то ще буде? Так ми ще тряхнемо Москвою?», використані пізніше і в «Історії Пугачова», і в романі «Капітанська дочка». 18 вересня Пушкін прибув до Оренбурга, зупинившись на заміській дачі оренбурзького генерал-губернатора В. О. Перовського, сюди ж прибув і В. І. Даль, що викликався бути провідником Пушкіна в оренбурзьких землях. Перовський розпорядився надавати Пушкіну всіляке сприяння, зокрема, в селищах, куди він вирушить — збирати до його приїзду старих, які пам'ятали пугачовщину. 19 вересня Пушкін і Даль вирушили в Бердську слободу — пугачовську столицю, де поспілкувалися з зібраними людьми похилого віку, оглянули вулиці слободи і будинок, в якому жив Пугачов під час облоги Оренбурга. Поетові вказали на стару козачку Аріну Бунтову, в довгій бесіді з якою Пушкін почерпнув безліч цінних деталей про події часів повстання, згодом використаних ним і в історичній праці, і в романі. Бунтова розповіла і про трагічну долю дочки і дружини страчених самозванцем комендантів прикордонних фортець Тетяну Харлову, що стала наложницею Пугачова і розстріляної пізніше козаками.
20 вересня Пушкін і Даль виїхали в Уральськ, ця поїздка суперечила виданим проїзним документам, де кінцевою точкою маршруту був позначений Оренбург, але поет вважав за необхідне проїхати по місцях, де пугачовці здобували свої перші перемоги. У кожній з прикордонних фортець Верхньо-Яїцької дистанції поет розмовляв з очевидцями тих подій. У Татищевій фортеці особливо цікавою співбесідницею поета виявилася 83-річна козачка Мотрона Дехтярьова, вдова пугачовського отамана, яка розповіла нові подробиці загибелі коменданта фортеці полковника Єлагіна з дружиною і долі їх дочки Тетяни Харлової. Надзвичайно цікавими і корисними стали почерпнуті в розмові з Дехтярьовою спогади про штурм фортеці і про страти і церемонії присяги, що послідували потім, які стали основою для сцен штурму Бєлогорської фортеці в «Капітанській дочці». На думку дослідників творчості Пушкіна, саме в ці дні в свідомості поета сталися суттєві зрушення в творчих задумах, всі раніше заготовлені сюжетні лінії майбутнього історичного роману не відповідали реальності, все більше деталей якої поставали перед поетом в ці дні. Контраст був настільки великий, що Пушкін остаточно вирішив, що в ході запланованої відпустки в Болдіні він буде писати лише «Історію Пугачова», а роман повинен бути відкладений на час, про що він згадав у розмові з Далем.
У той же день 20 вересня Пушкін і Даль прибули в Нижнєозерну фортецю. Серед людей похилого віку, зібраних до їх приїзду, самим пам'ятливим виявився 65-річний козак Іван Кисельов, чий батько був кумом коменданта Нижнєозерної Харлова, страченого Пугачовим після взяття фортеці бунтівниками. Кисельов докладно розповів про останні дні та години Харлова, який практично поодинці намагався протистояти загону повсталих козаків. Тут же Пушкін записав відгуки про самозванця: «Гріх сказати, говорила мені 80-річна козачка, на нього ми не скаржимося; він нам зла не зробив». Інший старий згадував: «Вранці Пугачов здався перед силою. Він їхав попереду свого війська. "Бережися, Государ, — сказав йому старий козак, — нерівно з гармати вб'ють"». — «Стара ти людина, — відповідав самозванець, — хіба гармати ллють на царів?» Переночувавши в Нижнєозерній, наступного ранку Пушкін виїхав в Уральськ, де його приймав наказний отаман уральських козаків В. О. Покатілов.
22 вересня поет оглядав старовинний район міста — Курені, де розгорталися події в ході облоги городової фортеці пугачовцями. Біля стін собору Михайла Архангела на той час ще збереглися залишки рову, валу і фортифікаційних батарей «ретраншмента», за якими оборонявся урядовий гарнізон на чолі з підполковником Симоновим і капітаном Криловим (батьком знаменитого байкаря). Пушкін заглянув в добротний кам'яний будинок отамана Бородіна, в якому жив Пугачов в дні свого перебування в Яїцькому містечку, і де він святкував своє весілля з 17-річною Устиною Кузнецовою. За вже сформованою в ці дні традицією, ввечері Пушкін розмовляв зі старими — очевидцями подій повстання. Одним із співрозмовників поета був Михайло П'янов, син козака Дениса П'янова, якому Пугачов першому оголосив про своє «царське» звання. У записнику Пушкіна збереглися замітки про бесіду: «Розкажи мені, — говорив я йому, — як Пугачов був у тебе весільним батьком». — «Він для тебе Пугачов, — відповів мені сердито старий, — а для мене він був великий Государ Петро Федорович». П'янов також згадував, як Пугачов скаржився його батькові: «Вулиця моя тісна!». Цю виразну фразу Пушкін привів і в «Історії Пугачова», її ж він пізніше вклав в уста Пугачова в розмові з Петром Гриньовим: «Вулиця моя тісна, волі мені мало...». В «Зауваженнях про бунт» Пушкін напише за підсумками розмов в Уральську: «Уральські козаки (особливо старі люди) донині прив'язані до пам'яті Пугачова. Коли згадував я про скотинячу його жорстокість, люди похилого віку виправдовували його, кажучи: "Не його воля була; наші п'яниці його мутили"». 23 вересня, після прощального обіду з атаманом і офіцерами Уральського війська, Пушкін виїхав через Симбірськ в Болдіно.
Болдінська осінь 1833 року
Після приїзду 1 жовтня в Болдіно Пушкін почав приводити в порядок зібрані матеріали. Крім переписування набіло «Історії Пугачова», цієї Болдінської осені він написав ще багато інших творів: поеми «Мідний вершник» і «Анджело», «Казку про мертву царівну і про сім богатирів», «Казку про рибака і рибку», «Пікову даму» і цілий ряд віршів. Відомо, що чернетка хронологічно повного тексту «Історії Пугачова» була готова до поїздки по місцях повстання, в травні 1833 року з нею ознайомився М. В. Гоголь. В Болдіні текст був перероблений повністю, але робочі чернетки не збереглися. Втім, і чистові записи тексту були заповнені величезною кількістю вставок і виправлень, перестановок шматків тексту місцями.
Пушкінознавиця Н. М. Петруніна вважає, що болдінських чорнових записів не було, Пушкін використовував як такі свої петербурзькі начерки і в Болдіно писав «Історію Пугачова» відразу набіло. Як основа для рукопису служили складені навпіл аркуші, на одній половині яких розміщувався чистовий текст, а друга половина служила для правок і пізніших вставок. По мірі роботи ці чистові записі набули вид чернетки, які задокументували свідчення роботи поета та історика. У листах дружині з Болдіно Пушкін повідомляв їй про хід своєї роботи і в листі від 11 жовтня попросив Наталію Миколаївну зайти до Плетньова і попросити його законспектувати для нього всі укази Катерини II, що стосувалися Пугачова. 2 листопада Пушкін почав повну переробку своєї передмови до «Історії ...», вважається, що до цього часу основний текст історичного дослідження був ним завершений. Втім, сам Олександр Сергійович вважав, що без ознайомлення з секретними документами слідства і суду над Пугачовим, його праця не могла вважатися повною: «Майбутній історик, якому дозволено буде роздрукувати справу про Пугачова, легко виправить і доповнить мою працю — звичайно, недосконалу, але сумлінну».
Публікація та відгуки сучасників
Майже відразу після приїзду в Петербург 20 листопада Пушкін почав переписувати набіло початкові глави «Історії Пугачова». У листі графу О. Х. Бенкендорфу 6 грудня 1833 року, в день іменин Миколи I, Пушкін повідомив, що «написав Історію Пугачовщини» і просив «дозволу представити ону на Вищий розгляд». Микола I в ході прийому 9 грудня передав через Бенендорфа свою згоду ознайомитися з рукописом і наступного дня Бенкендорф пише Пушкіну: «Що стосується рукопису Вашого, Історія Пугачовщини, то оний уклінно прошу Вас доставити до мене». Пушкін був викликаний на прийом до Бенкендорфа 12 грудня, після чого перші п'ять глав «Історії...» були передані на ознайомлення Миколі. Робота над текстом, включаючи глави, вже відправлені імператору, тим часом була продовжена. 18 січня 1834 року на балу у графа Бобринського Микола в розмові з Пушкіним зауважив: «Шкода, що я не знав що ти про нього (Пугачова) пишеш; я б тебе познайомив з його сестричкою, яка три тижні тому померла в фортеці Ерлінгфорській». Йшлося про останню з дочок Пугачова — Аграфену, яка померла в Кексгольмі за кілька місяців до розмови з поетом, можливо, що Микола сплутав деталі давньої доповіді.
Микола I схвалив твір, повернувши Пушкіну рукопис 29 січня через В. А. Жуковського з низкою зауважень, в основному стилістичного характеру, несхвалення Миколи викликають місця, на його погляд написані із зайвим співчуттям до повсталих, а також непотрібна на його погляд в історичній праці поетичність — Пушкіну довелося прибрати розповідь про плач матері козака Разіна до тому додатків. 11 лютого Пушкін передає Бенкендорфу другу частину «Історії...» — глави VI-VIII, схвалення яких було отримано 8 березня. 24 березня 1834 року Бенкендорф повідомив Пушкіну: «... його імператорська величність зволив власноручно написати замість Історія Пугачова, — Історія Пугачовського бунту...». В цілому всі зауваження Миколи I не торкнулися «основної лінії історичної праці Пушкіна, були спрямовані на зміну характеру викладу, не втручаючись в сутність описуваних подій, логіка яких говорила сама за себе».
Видання здійснювалося в державній друкарні Канцелярії II відділення, підвідомчій М. М. Сперанському, директором якої був ліцейський товариш Пушкіна . Спочатку передбачалося друкувати історію «на власне його, Пушкіна, утримання», але вже 8 березня Сперанський, після розмови з Миколою I, наказує: «Височайше наказано надрукувати без цензури, як твір уже відзначений вищим прочитанням і на казенний рахунок». 3 липня Пушкін попросив Яковлєва про тираж в 3 тисячі примірників, обумовивши, що 1200 з них буде надруковано за казенний рахунок, а папір для 1800 примірників він доставить в друкарню за свій рахунок. У цензурному рукописі пушкінський текст був розбитий на два томи; перший включав глави I-V, другий — глави VI-VIII (в рукописному варіанті, зданому в друкарню було дев'ять глав, але VIII глава здалася Яковлєву неприйнятно короткою і Пушкін дав згоду об'єднати дві фінальні глави в одну). Здавши в друкарню 5 липня перший том «Історії Пугачова», а 17 липня — другий том, Пушкін приступив до написання приміток. Примітки Пушкіна до тексту «Історії...», а також том з додатками — рукописами учасників і очевидців подій, поруч з архівними документами, до цензури Пушкіним не надавалися. На думку Петруніної, поетом була досягнута усна домовленість з Миколою про включення в його працю ряду архівних документів. Таким чином поет уникнув необхідності узгоджувати том з додатками з Цензурним комітетом.
Період підготовки до друку «Історії Пугачовського бунту» збігся з кризою відносин поета з Миколою I: змучений фінансовими проблемами, незадоволений своїм становищем при дворі, Пушкін подав у відставку зі служби і Микола підписав його прохання. Поет просив залишити йому можливість працювати в державних архівах, але Бенкендорф повідомив, що це право дається лише тим, кому воно належить по службі. Жуковський переконав Пушкіна відкликати своє прохання про відставку і поет погодився з порадою друга. У листах Миколі і Бенкендорфу Олександр Сергійович назвав своє прохання про відставку необдуманим і просив не давати йому хід. Конфлікт було залагоджено, Пушкін отримав дозвіл на тримісячну відпустку. Закінчивши редагування сигнальних друкарських примірників «Історії ...», 16 серпня Пушкін зміг відправитися до сім'ї в Полотняний завод. 22 серпня в друці вийшли перші оголошення про швидкий вихід твору Олександра Пушкіна «Історія Пугачовського бунту» в 2 томах. До листопада 1834 року друкування «Історії Пугачовського бунту» було завершено, але Пушкін вирішив випередити її вихід публікацією двох історичних документів — слідчих показань дружини Пугачова і показань отамана Фоміна, включених ним у примітку до IV глави — вони були надруковані в листопадовому номері «Бібліотеки для читання».
У листі Бенкендорфу від 23 листопада Пушкін повідомляв про те, що його твір про Пугачова вже віддруковано і просив про можливість представити перший екземпляр імператору разом з частиною документів, які він не наважився вставити в текст приміток і додатків. Так як друк був здійснений за рахунок скарбниці, було потрібне ще одне звернення до Бенкендорфа щодо дозволу видачі тиражу Пушкіну для поширення. 18 грудня Микола писав, що дозволяє видачу за умови, щоб до друку не потрапило нічого з того, з чим він не був би попередньо ознайомлений. 24 грудня тираж був переданий Пушкіну, але замовлений ним портрет Пугачова ще не був готовий, першим покупцям книги видавався спеціальний квиток для отримання портрета пізніше.
«Історія Пугачовського бунту» вийшла в світ в грудні 1834 року в кількості 3 000 примірників, але успіху у читачів не мала. М. П. Погодін записав у своєму щоденнику на початку січня 1835 року: «Прочитав Пугачова. — Цікава повість. <...> Лають Пушкіна за Пугачова». Першою з'явилася рецензія в «Сині батьківщини» за підписом «П. К.» (ім'я її автора, В. Б. Броневського, автора «Історії війська Донського», стало відомо лише в червні 1836 року), в якій висловлювався жаль, що Пушкін не написав «Історію Пугачова» «пензлем Байрона». На думку Броневського, праця Пушкіна була написана занадто сухо і автор не зміг передати весь жах цього епізоду російської історії: автор «не вважав за потрібне висвітлити свою працю належним світлом..., не хотілося було поглянути на своє творіння з належної точки зору і покрити його колоритом пугачовщини і всіх жахів цього страшного періоду часу».
Через місяць після виходу рецензії в «Сині батьківщини», в полеміку з нею вступив , який відзначив заслугу Пушкіна в тому, що той «не злякався несхвалення багатьох, щоб тільки догодити суворим шанувальникам його праці». На думку Розена, швидше за все в заслугу Пушкіну повинно ставитися те, що він «зумів бути не поетом в історії» і зберіг науковий стиль і лаконічність викладу своєї праці. При цьому Розен поскаржився, що Пушкін не приділив належної уваги особистості самого Пугачова, не розкрив «зародження його порочних думок і таємних пружин, що сприяли до розвитку його душевної розпусти».
На думку автора не підписаного відгуку на вихід «Історії...» в «Російському інваліді» (на думку пушкінознавців він належав редактору О. Ф. Воєйкову), — «знаменитий поет не впустив себе в новому творі. Перший крок його на історичному терені є блискучий подвиг, який ще більше зміцнить колишню славу». У рецензії робилося припущення, що праця про Пугачова — лише проба пера Пушкіна в новій для себе області перед майбутньою багаторічною працею про епоху Петра.
Восени 1835 року побачила рецензія на історичну працю Пушкіна в , яка також залишилася анонімною і належала швидше за все редактору видання О. І. Сенковському. Автор рецензії дорікав Пушкіну у виборі теми, на його думку деякі історичні епізоди в історії держави цілком можна було б залишити без уваги, тому що вони ніяк не вплинули на загальний її хід. Принаймні, саму працю не варто називати Історією: «... бунт звабленої і п'яної черні у віддаленій провінції, що не мав ніякого впливу на загальну долю держави, який ні в чому не змінив ні зовнішньої, ні внутрішньої політики, не може бути предметом справжньої історії...». Проте, рецензент зазначав заслугу Пушкіна в написанні портрета складної і суперечливої постаті ватажка повстання.
В кінці лютого 1834 року Пушкін записав у щоденнику: «Серед публіки дуже лають мого Пугачова <...> Уваров великий негідник. Він кричить про мою книгу як про обурливий твір». У листі до Пушкіна від 10 квітня 1835 року І. І. Дмитрієв заспокоював його: «Твір ваший піддавався і тут різним тлумаченням, досить смішним, але ніколи діловим, одні дивувалися, як ви сміли нагадувати про те, що колись велено було віддати забуттю. — Потреби немає, що залишилася б дірка в Р.<осійській> історії». Рецензія М. П. Погодіна, що призначалася для «Московського спостерігача», залишилася за життя Пушкіна неопублікованою і була надрукована лише в 1865 році. Погодін зазначив, що «Історія Пугачова» «має набагато більше якості літературної, ніж історичної, хоча багата і останнім» і виділив як літературні якості її «простоту складу, природність, вірність і якусь влучність виразів».
Джерела «Історії Пугачова»
У момент виникнення задуму Пушкіна історичного дослідження Пугачовського повстання тема ця залишалася білою плямою в російській і світовій історіографії. Під час царювання Катерини II діяла пряма заборона на згадування подій, які виставили імператрицю у незручне становище перед освіченою Європою. Після вступу на престол Олександра I заборона була знята, але, як писав Пушкін в примітках до своєї праці, з надрукованих в Росії книг йому були доступні лише «Записки про життя і службу О. І. Бібікова» (1817) за авторством його сина , «Історичний та статистичний огляд уральських козаків» (1823) О. І. Льовшина і «Міхельсон під час колишнього обурення в Казані» (1807) . Тому таке велике значення Пушкін надавав можливості працювати в різних державних архівах, де зберігалися запечатані справи з документами про повстання, про що йому неодноразово довелося просити імператора і Бенкендорфа. Не менш важливим для Пушкіна став збір неопублікованих щоденникових записів і спогадів учасників подій, а також рукописи досліджень, які не могли бути опубліковані в попередні десятиліття.
Джерела на іноземних мовах
У чорновому варіанті передмови до своєї праці Пушкін повідомив, що використовував деякі праці, надруковані за кордонами Російської імперії: «Також вибрав з іноземців все, що здавалося мені достовірним». Пізніші дослідження пушкінознавців і істориків з'ясували, що частину з цих праць не можна повністю віднести до написаних іноземцями — з політичних міркувань наукова праця академіка Міллера не могла побачити світ в Росії і російською мовою. Безпосередньо серед використаних ним іноземних джерел Пушкін називає роман «Помилковий Петро III», «Histoire de la revolte de Pugatschef» («Історію повстання Пугачова») — переклад на французьку мову статті «Достовірні звістки про бунтівника Омеляна Пугачова...», «Географію» і книгу Бергмана про калмиків, точніше — невеликий епізод з неї про події повстання на нижній Волзі. Історик у своїй праці про джерела «Історії Пугачова» називає також «Історію трьох поділів Польщі...» — в чернетках Пушкіна збереглися безліч виписок з цієї книги, а також наводить ще кілька іноземних публікацій, що були в бібліотеці поета, або, за непрямими даними, прочитаних Пушкіним, але які не здалися йому корисними.
Художні особливості «Історії Пугачова»
З найперших рецензій на вихід «Історії Пугачовського бунту» почалася суперечка щодо літературних чеснот історичної праці Пушкіна. Багато з рецензентів-сучасників нарікали на сухий і стриманий стиль історичної праці, інші ж знаходили, що в дослідженні пугачовщини Пушкін-літератор переважає над Пушкіним-істориком. «Історія Пугачова» писалася в період, коли вперше лише формулювалися багато теоретичних та методичних основ історичної науки. Незважаючи на перехід на більш суворий документальний підхід до викладу історичних подій, що розпочався в Європі, зокрема — у Франції, багато хто з істориків вітали художні твори, яскравим прикладом яких були, зокрема, романи Вальтера Скотта, що пробуджували інтерес читацької публіки до подій далеких і недавніх часів. Романтична історіографія надавала величезного значення письмовими джерелами досліджуваної епохи, у тому числі — легендам, народними переказами, народній поезії. Великий внесок у становлення Пушкіна-історика внесла «Історія Держави Російської» М. М. Карамзіна, що стала в Росії великою подією, як історичною, так і літературною.
На художні особливості «Історії Пугачова» багато в чому вплинув сам вибір Пушкіним джерел її дослідження. Почавши роботу в державних архівах, поет, крім різних урядових джерел, зіткнувся із зразками живої народної мови, яка залишила слід в указах і посланнях з табору Пугачова, в показаннях заколотників. Пушкін, прагнучи об'єктивно відобразити суть відбувшогося грандіозного народного потрясіння, розширюючи, заради повноти інформації, коло джерел свідченнями сучасників і очевидців, мимоволі зіткнувся з тим, що багато хто з досліджуваних героїв і подій стали частиною фольклору. Багато в чому, на зіткненні на сторінках його дослідження двох абсолютно політично і художньо протилежних точок зору на події побудований його метод викладу історичного матеріалу, що дав можливість об'єктивно представити історичну драму, непримиренний конфлікт і характер подій повстання. «Взаємодіючи в контексті твору, обидві групи свідчень переростають в образи культур і світоглядів, що протистоять один одному».
Гра протиріч між групами історичних джерел починається з перших сторінок «Історії ...»: суха і лаконічна розповідь про поневіряння самозванця до повстання, що мала в основі документи слідства, раптом змінюється поетичним описом першої зустрічі яїцьких козаків з таємничим незнайомцем — Пушкін лише злегка редагує справжні слідчі свідчення козаків, зокрема, Михайла Кожевникова. Узагальнюючи приватні свідчення, перетворюючи їх в знеособлені, колективні, додаючи елементи таємничості, Пушкін прагнув передати панувавші народні сподівання, надію на «доброго царя», заступника і визволителя. Пугачов, підігруючи цим сподіванням, постає таким, яким його хочуть бачити — великим і загадковим, який нічого не бажає для себе, але обіцяє бути добрим батьком своїм «дітям».
Ще більш очевидні в пушкінському тексті з художньої точки зору протиставлення Росії дворянської і Росії народної. Представнику дворянської культури, Пушкіну близькі високі уявлення про честь, обов'язок і гідність, носіями яких представлені генерали і офіцери урядової сторони — , Суворов, Державін, . Присвячені їм епізоди «Історії ...» написані строгим і високим стилем. Росія заколоту і бунту постає некерованою стихією — значною, суперечливою, активною і повною сил. Для Пушкіна натхненність і незбагненність народного бунту подібна природному катаклізму — пожежі або повені: «зло, нічим не перегороджене, розливалося швидко і широко»; «Полум'я могло увірватися в саму Сибір». І це не було лише художньою вільністю Пушкіна, на підтвердження цієї концепції він наводить уривки документів, як, наприклад, один з листів Бібікова: «... а зло таке, що схоже (пам'ятаєш) на петербурзьку пожежу, як в різних місцях горіло і як було встигати всюди важко».
Особливу увагу Пушкін приділив особистості самозванця — «славного заколотника», трагізм фігури Пугачова підкреслений в епізодах зустрічі з сім'єю в Казані, сценою його полону, конвоювання, допитів і страти. Ці драматичні сцени виділяються із загального контексту історичної праці Пушкіна завдяки більшій образності, виразності і психологізму. Додають драматичних фарб деталі несвободи Пугачова, який очолив заколот і у той же час потрапив в залежність від обставин і соратників — «Пугачов не мав самовладдя», «вулиця моя тісна». Дослідники підкреслюють, що часом Пушкін відходив від справжніх деталей доступних йому історичних документів в бажанні підкреслити людяність і трагізм фігури Пугачова. Так, описуючи сцену звільнення з в'язниці в Казані своєї першої дружини і дітей — «в казармах знаходилася вже кілька місяців козачка Софія Пугачова, з трьома своїми дітьми», Пушкін додав — «Самозванець, побачивши їх, кажуть, заплакав, але не змінив самому собі». Навіяна народними переказами та піснями тема передчуття Пугачовим поразки і своєї загибелі в заключних розділах «Історії ...», зокрема сцени зради соратниками: «Пугачов сидів один в задумі...». «Пушкін посилює виразність що лежить в основі цього епізоду матеріалу — допитів Пугачова козацьких полковників, що його зрадили. Ретельно розробляючи, драматизуючи і психологізуючи підказану джерелом ситуацію, він розкриває внутрішню складність і трагізм того, що відбувається».
Факти
- У серпні 1833 року під час поїздки за матеріалами для «Історії Пугачова» Пушкін прибув до Нижнього Новгорода, де місцевий губернатор Бутурлін прийняв його за таємного ревізора. Хлестаков в комедії Гоголя під час своєї подорожі повторює частину маршруту Пушкіна.
- Зі спогадів В. І. Даля про поїздку Пушкіна в околиці Оренбурга для збору матеріалів про книгу:
І козаки іншого ж дня спорядили підводу в Оренбург... і донесли: „Вчора-де приїжджав якийсь чужий пан, прикметами: собою невеликий, волосся чорне, кучерявий, обличчям смаглявий, і підбивав під "пугачовщину" і дарував золотом; мабуть антихрист, тому що замість нігтів на пальцях кігті» [Пушкін носив нігті незвичайної довжини: це була примха його]. Пушкін багато з цього сміявся. |
- Напис Пушкіна на книзі «Історія Пугачова»: « від автора в знак глибокої поваги і вдячності. 11 січня 1835» є єдиним свідченням їхнього спілкування в останні роки життя поета. За словами П. О. Плетньова, Пушкін зберіг до Куніцина до смерті своєї незмінну повагу.
Література
- Абрамович С. Л. Пушкин в 1833 году. Хроника. — М.: Слово, 1994. — 618 с. — 10 000 экз. — .
- Блок Г. П. Пушкин в работе над историческими источниками. — М.—Л.: Издательство АН СССР, 1949. — 216 с. — 10 000 экз.
- Измайлов Н. В. Об архивных материалах Пушкина для «Истории Пугачёва»
- Карпов А. А. Пушкин-художник в «Истории Пугачёва» // Пушкин: Исследования и материалы / АН СССР. ИРЛИ (Пушкинский Дом). — Л.: Наука, 1978. — Т. 8. — С. 51—61. — 312 с. — 13 300 экз.
- Лернер Н. О. Песенный элемент в «Истории Пугачевского бунта» // Пушкин. 1834. — Л.: Пушкинское общество, 1934. — С. 6—19.
- Макогоненко Г. П. Творчество А. С. Пушкина в 1830-е годы (1833-1836). — Л.: Художественная литература, 1982. — 464 с. — 50 000 экз.
- Овчинников Р. В. Пушкин в работе над архивными документами («История Пугачёва»). — Л.: Наука, 1969. — 274 с.
- Овчинников Р. В. Над «Пугачёвскими» страницами Пушкина. — М.: Наука, 1981. — 160 с. — (Страницы истории нашей Родины). — 200 000 экз.
- Овчинников Р. В. За Пушкинской строкой. — Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 1988. — 206 с. — 5000 экз. — .
- Оксман Ю. Г. Пушкин в работе над «Историей Пугачёва» // А. С. Пушкин. Собрание сочинений в 10 томах. — М.: ГИХЛ, 1959—1962. — Т. 7. — С. 371—410.
- Петрунина Н. Н. Портрет, приложенный А. С. Пушкиным к «Истории Пугачёва» // Временник Пушкинской комиссии. — Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1964. — С. 48—53.
- Петрунина Н. Н. Вокруг «Истории Пугачёва» // Пушкин: Исследования и материалы / АН СССР. ИР ЛИ (Пушкинский Дом). — Л.: Наука, 1969. — Т. 6. — С. 229—251. — 308 с. — 5000 экз.
- Петрунина Н. Н. «История Пугачёва»: От замысла к воплощению // Русская литература. — 1974. — № 3. — С. 182—195.
- Петрунина Н. Н., Фридлендер Г. М. Над страницами Пушкина. — Л.: Наука, 1974. — 166 с. — (Из истории мировой культуры). — 500 000 экз.
- Хроника жизни и творчества А. С. Пушкина / составители Долдобанов Г. И., Сидоров И. С.. — М.: ИМЛИ РАН, 2016. — Т. 2. Книга 2. — 526 с.
- Чхеидзе А. И. «История Пугачева» А. С. Пушкина. — Тбилиси: Литература и искусство, 1963. — 324 с.
Коментарі
- Михайло Шванвич був реальною історичною особою. Ще в 1809 році в Росії вийшов переклад роману «Помилковий Петро, або Життя, характер і злидні бунтівника Омельки Пугачова», до якого були додані у вигляді додатку історичні документи: офіційна урядова «Сентенція» про бунт, маніфест Катерини II і списки загиблих мирних жителів. У «Сентенції» в числі засуджених злочинців значилося ім'я Михайла Шванвича. У 1824 році Пушкін просив у листі до брата Льва надіслати цю книгу йому в Михайлівське і міг зацікавитися особистістю єдиного дворянина, який перейшов на службу до Пугачова.
- Дослідники відзначають, що ще 25 березня, Пушкін, законспектувавши книгу І. П. Ричкова «Топографія Оренбурзька», позначив на обкладинці, куди вклав конспект: «Початок Яїцьких козаків», що можна розглядати як початок написання «Історії Пугачова»
Примітки
- Оксман та 1959—1962, с. 372—373.
- Оксман та 1959—1962, с. 372—374.
- Макогоненко, 1982, с. 21—22.
- Петруніна, Фрідлендер, 1974, с. 73.
- Макогоненко, 1982, с. 27—28.
- Петруніна, Фрідлендер, 1974, с. 74.
- Нащокин П. В., Нащокина В. А. Рассказы о Пушкине, записанные П. И. Бартеневым // Пушкин в воспоминаниях современников. — 3-е изд., доп. — СПб.: Академический проект, 1998. Т. 2. С. 223—234.
- Абрамович, 1994, с. 67.
- Повністю цей уривок див. в наступному виданні: Пушкин А. С. Другие редакции и варианты // Полное собрание сочинений: В 16 т. — М.—Л. : Издательство АН СССР, 1950. — Т. 9, кн. 1. История Пугачёва. — С. 435.
- Петруніна, 1974, с. 184.
- Абрамович, 1994, с. 80.
- Овчинников, 1969, с. 53—54.
- Петруніна, 1974, с. 191.
- Абрамович, 1994, с. 159.
- Петруніна, 1974, с. 184—191.
- Петруніна, 1974, с. 187.
- Овчинников, 1969, с. 20.
- Абрамович, 1994, с. 269—291.
- Абрамович, 1994, с. 330—347.
- Абрамович, 1994, с. 355—363.
- Абрамович, 1994, с. 366—384.
- Абрамович, 1994, с. 390—394.
- Абрамович, 1994, с. 394—401.
- Блок, 1949, с. 53.
- Абрамович, 1994, с. 410.
- Петруніна, 1974, с. 191—192.
- Хроника жизни и творчества А. С. Пушкина, 2016, с. 190—213.
- Хроника жизни и творчества А. С. Пушкина, 2016, с. 222—223, 238—242, 275—276.
- Петруніна, 1969, с. 238.
- Хроника жизни и творчества А. С. Пушкина, 2016, с. 308—309, 409, 416.
- Хроника жизни и творчества А. С. Пушкина, 2016, с. 399—405, 434—437, 479.
- Хроника жизни и творчества А. С. Пушкина, 2016, с. 489, 503, 506—514.
- Петруніна, 1969, с. 247—248.
- Петруніна, 1969, с. 248.
- Петруніна, 1969, с. 248—249.
- Петруніна, 1969, с. 249—250.
- Петруніна, 1969, с. 250.
- Карпов, 1978, с. 51—53.
- Карпов, 1978, с. 53—54.
- Карпов, 1978, с. 54—55.
- Карпов, 1978, с. 57—58.
- Карпов, 1978, с. 59—60.
- . Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 15 липня 2010.
- Эпизод со Шванвичем [ 30 грудня 2019 у Wayback Machine.] pushkin-art.ru Процитовано 30 грудня 2019
Посилання
- «Історія Пугачова» на сайті pushkin-lit.ru
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya Pugachova Istoriya Pugachovskogo buntu istorichna monografiya rosijskogo pismennika Oleksandra Pushkina pro podiyi selyanskoyi vijni 1773 1775 rokiv pid provodom Omelyana Pugachova Pershij velikij naukovo istorichnij tvir O S Pushkina Istoriya Pugachovaros Istoriya PugachyovaAvtograf O S Pushkina do Istoriyi Pugachova Titulnij list z nazvoyu vtrachenij AvtorO S PushkinMovarosijskaNapisano1833 1834Opublikovanogruden 1834Istoriya stvorennyaViniknennya zadumu i robota v arhivah Interes Pushkina do istorichnih doslidzhen proyavivsya zadovgo do poyavi pershih zadumiv na temu pugachovshini z seredini 1820 h rokiv periodu roboti nad Borisom Godunovim Arapom Petra Velikogo i Poltavoyu Piznishe v planah poeta buli i istorichni narisi Istoriya Malorosiyi 1829 1831 i Istoriya francuzkoyi revolyuciyi 1831 Do lita 1831 roku koli za spriyannya druziv Pushkina V A Zhukovskogo Ye M Hitrovo jogo problemi pri peterburzkomu dvori buli ulagodzheni i polozhennya u vishomu sviti ustalilosya sam poet v listi do Benkendorfa povidomiv pro svoye bazhannya zajnyatisya vivchennyam istoriyi Petra Velikogo i jogo spadkoyemciv dlya chogo prosiv dozvolu pracyuvati v uryadovih arhivah Imperator Mikola prihilno postavivsya do cogo prohannya i nezabarom Pushkin buv prijnyatij na sluzhbu v Ministerstvo zakordonnih sprav z pravom pracyuvati v arhivah Pushkin pristupiv do poshuku materialiv z istoriyi Petra v biblioteci Ermitazhu i v uryadovih arhivah z pochatku 1832 roku ale nezabarom jogo uvagu zajnyala insha tema tema narodnogo povstannya chasiv Katerini II Bagato doslidnikiv vvazhayut sho comu spriyala hvilya narodnih vistupiv sho prokotilasya po Rosiyi u 1830 1831 rokah holerni bunti i povstannya vijskovih poselenciv a takozh revolyucijni podiyi v Yevropi osoblivo Francuzka revolyuciya 1830 roku U lyutomu 1832 roku imperator Mikola I pam yatayuchi pro obicyanku zajnyatisya istoriyeyu Petra peredav Pushkinu cherez Benkendorfa nedavno vidane Povne zibrannya zakoniv Rosijskoyi imperiyi v yakomu buli zibrani ukazi Petra I i jogo nastupnikiv pri vivchenni yakih Pushkin zvernuv uvagu na bezlich materialiv epohi Katerini II pov yazanih z povstannyam Pugachova Osoblivij interes poeta viklikav virok Sentenciya 1775 roku Sichen 10 Pro pokarannya smertnoyu karoyu zradnika buntivnika i samozvancya Pugachova i jogo spilnikiv Sered bagatoh imen Pushkina zacikavilo im ya dvoryanina vidomogo v Peterburzi prizvisha zasudzhenogo do gromadyanskoyi strati i zaslannya za te sho zgidno z virokom vvazhav za krashe chesnu smert nizh merzenne zhittya U planah Pushkina vinik zadum tvoru pro dvoryanina uchasnika pugachovskogo povstannya Zadum tvoru na temu pugachovskogo povstannya vinik u Pushkina ne piznishe veresnya 1832 roku 30 veresnya v listi do druzhini vin napisav Meni prijshov v golovu roman i ya jmovirno za nogo vizmusya Dlya svoyeyi povisti pro dvoryanina vidstupnika Shvanvicha vin spochatku znajshov syuzhet v opovidanni svogo priyatelya pro te yak toj bachiv v ostrozi odnogo biloruskogo nebagatogo dvoryanina na prizvishe Ostrovskij yakij mav proces z susidom za zemlyu buv vitisnenij z mayetku i zalishivshis z odnimi selyanami stav grabuvati spochatku piddyachih potim j inshih I 2 grudnya 1832 roku Pushkin povidomiv Nashokinu chest mayu tobi skazati sho pershij tom Ostrovskogo kinchenij lt gt Ya napisav jogo v dva tizhni ale zupinivsya vnaslidok zhorstokogo romantizmu U sichni 1833 roku Pushkin prodovzhiv robotu nad nim ale zavershivshi namichenu drugu chastinu tvoru yakij zalishivsya v olivci i buv opublikovanij pislya smerti avtora v 1842 roci pid nazvoyu Dubrovskij i mabut ne zadovolenij nim znovu povernuvsya do perekaziv pro osobu Shvanvicha oficera yakij opinivsya v opali i perejshov do Pugachova ale buv pomiluvanij imperatriceyu na prohannya starogo batka yakij kinuvsya yij v nogi U Albomi bez paliturki 31 sichnya Pushkin zapisav plan romanu V cej chas Pushkinim na osnovi nechislennih dostupnih jomu publikacij pro pugachovski povstannya buv zapisanij fragment Mizh nezadovolenimi yayickimi kozakami v kinci 1771 go roku z yavivsya Omelyan Pugachov I tipologiya istorichnogo romanu pershoyi tretini XIX stolittya j inshi nepryami dani dozvolyayut visunuti gipotezu pro te sho na rannij stadiyi stanovlennya zadumu Kapitanskoyi dochki Pushkin dumav pereduvati romanu istorichne vvedennya pro podiyi selyanskoyi vijni 1773 1774 rokiv na tli yakoyi rozgortayetsya rozpovid Dlya cogo to vvedennya she do viniknennya u poeta dumki pro istorichnu monografiyu i priznachavsya mabut nash naris Zi spilkuvannya z M D Delaryu batko yakogo buv nachalnikom arhivu Inspektorskogo departamentu Vijskovogo ministerstva Pushkin diznavsya sho na sekretnomu zberiganni v arhivi ye dokumenti pov yazani z pugachovskim povstannyam Na balu u Filkemoniv 6 lyutogo Mikola I pobazhav diznatisya u Pushkina yak prosuvayutsya jogo istorichni praci I cyu situaciyu Pushkin vikoristovuvav shob otrimati dostup do sekretnih arhiviv vin poprosiv dozvolu na pereglyad dokumentiv pov yazanih z diyalnistyu generalisimusa Suvorova i zokrema z jogo uchastyu v pridushenni pugachovskogo buntu Pro golovnu metu svoyih rozvidok poet vvazhav za krashe promovchati Arhivi buli jomu vidkriti dlya roboti nad istoriyeyu Petra I i Pushkin ne hotiv povidomlyati vladi pro svij novij zadum Vzhe 25 lyutogo cherez Vijskove ministerstvo na kvartiru Pushkina buv dostavlenij paket dokumentiv v yakomu opinilosya tri tomi v odnomu donesennya Suvorova za 1789 1791 roki U dvoh inshih tomah sho mistili blizko tisyachi listiv znahodilisya dokumenti Sekretnoyi ekspediciyi Vijskovoyi kolegiyi shodo pugachovskogo povstannya 783 dokumenta z yakih 122 Pushkin zgodom skopiyuvav abo zakonspektuvav Bagato epizodiv povstannya Pushkin majzhe doslivno vklyuchit v Istoriyu Pugachova Dostavleni Pushkinu 8 bereznya dokumenti z moskovskogo viddilennya arhivu ne mistili neobhidnih pismenniku vidomostej i vin zrobiv v Vijskove ministerstvo novij zapit shodo donesen generala i raportiv Knyazya Golicina Mihelsona i samogo Suvorova V ochikuvanni vidpovidi vin zvernuvsya do istorichnih i etnografichnih prac Topografiyi Orenburzkoyi P I Richkova praci O I Lovshina i M Ya Bichurina Uzhe v kinci cogo zh misyacya Pushkinu bulo nadano she visim tomiv kotri mistili blizko 2800 rukopisnih dokumentiv 1774 roku Pidgotovchi materiali do pershogo rozdilu Istoriyi Pugachova buli pomicheni Pushkinim 17 m kvitnya Zalishok kvitnya i travnya Pushkin privodiv v sistemu svoyi vipiski z arhivnih dokumentiv skladayuchi poslidovnu hroniku povstannya U cej period pro robotu Pushkina stalo vidomo M V Gogolyu yakij 8 travnya napisav Pogodinu Pushkin majzhe skinchiv Istoriyu Pugachova Ce bude yedinij u nas v comu rodi tvir lt gt Interesu prirva Doskonalij roman Chornovij naris epilogu buv napisanij Pushkinim 22 travnya 1833 roku a j pislya cogo robota trivala duzhe intensivno dopovnyuvalasya novimi materialami vipravlyalasya i pereroblyalasya protyagom vsogo 1833 i na pochatku 1834 roku U lipni 1833 roku vin poznajomivsya z rukopisami Richkova z kolekciyi yaki piznishe opublikuvav povnistyu v dodatkah do Istoriyi Pugachova Poyizdka v Kazan Orenburg i Uralsk V procesi roboti Pushkin vvazhav obov yazkovoyu umovoyu vidvidati miscya podij i 22 lipnya 1833 roku zvernulasya z prohannyam dozvoliti jomu poyizdku v Kazan i Orenburg 29 lipnya za doruchennyam Benkendorfa nachalnik kancelyariyi III Viddilennya v listi Pushkinu poprosiv jogo pro dodatkove roz yasnennya prichin zaplanovanoyi podorozhi U vidpovidi Mordvinovu Pushkin napisav sho vzhe dva roki vin buv zajnyatij istorichnimi doslidzhennyami yaki vidvolikali jogo vid literaturnih prac sho vin hoche napisati roman pro podiyi sho mali misce v Orenburzi i Kazani i os chomu hotilosya b meni vidvidati obidvi ci guberniyi U pershih chislah serpnya Mordvinov napraviv dopovidnu zapisku imperatoru Mikoli v yakij majzhe doslivno povtoriv dovodi Pushkina Na dopovidnij zpisci yaka zbereglasya v arhivah zberigsya avtograf Benkendorfa Gosudar dozvolyaye 7 serpnya Mordvinov spovistiv Pushkina pro otrimanij dozvil na poyizdku 11 serpnya ministr na cij pidstavi nadav jomu 4 misyachnu vidpustku Otrimavshi bazhanij dozvil Pushkin 17 serpnya viyihav z Peterburga Vin vidvidav Nizhnij Novgorod po dorozi v Kazan u mistechku Vasilsursku Pushkin zapisav rozpovid pro stratu Pugachovim komandira miscevoyi invalidnoyi komandi Yurlova yaka piznishe bula vikoristana v teksti Istoriyi Pugachova Pribuvshi v Kazan 5 veresnya ves nastupnij den Pushkin obhodiv miscya boyiv buntivnikiv z vijskami kazanskogo garnizonu V Sukonnij slobodi jomu vkazali na vidomogo v misti starogo Babina svidka podij Pushkin dovgo rozmovlyav z nim v traktiri a potim u suprovodi Babina projshov do Arskogo polya de stoyali pugachovci pered vzyattyam mista Nimeckogo kladovisha de Pugachov roztashuvav svoyu artileriyu vulicyami Sukonnoyi slobodi Povernuvshis do gotelyu Pushkin perepisav nachisto vsi zrobleni v zapisniku pomitki dokladno viklavshi detali spogadiv Babina 7 veresnya poet znovu proyihav miscyami boyiv roblyachi poznachki z yih nazvami sho dalo jomu zrime uyavlennya pro topologiyu tragichnih podij zgodom vikladenih v 7 mu rozdili jogo istorichnoyi praci Uvecheri cogo dnya Pushkin gostyuvav u profesora Kazanskogo universitetu K F Fuksa yakij rozpoviv jomu perekaz pro pomiluvannya samozvancem yakogos pastora yakij svogo chasu dav milostinyu Pugachovu sho znahodivsya pid slidstvom v kazanskomu ostrozi Pushkin priviv cej epizod v Istoriyi Pugachova a piznishe obigrav motiv podyaki v syuzheti Kapitanskoyi dochki Pislya vecheri Fuks poviz Pushkina do kupcya Krupennikova kolishnogo polonenogo pugachovciv yakij detalno rozpoviv pro obstavini grandioznoyi pozhezhi sho znishila bilshu chastinu Kazani v nich pislya zahoplennya yiyi buntivnikami Piznishe v listi do druzhini Oleksandr Sergijovich napisav sho ne darma vidvidav cyu storonu 9 veresnya Pushkin pribuv do Simbirska prisvyativshi ves nastupnij den rozshukam starozhiliv yaki pam yatali pro chasi pugachovshini 11 veresnya poet perebravsya u volodinnya do ale zastav tam lishe jogo starshogo brata yakij dokladno perekazav Oleksandru Sergijovichu vsi perekazi chasiv Pugachova yaki isnuvali v Simbirsku a takozh podaruvav jomu povnij rukopis neopublikovanoyi roboti P I Richkova Opis oblogi Orenburga Ranishe Pushkin vzhe konspektuvav cej dokument z nepovnoyi kopiyi ale teper v jogo rozporyadzhenni opinivsya originalnij 200 storinkovij tekst Richkova yakij stav odnim z golovnih jogo dzherel v roboti nad Istoriyeyu Pugachova i zgodom povnistyu uvijshov do tomu dodatkiv do istorichnogo praci Piznishe v Simbirsku poet pochuv i zapisav perekaz pro tragichnu dolyu akademika strachenogo pri vipadkovij zustrichi z armiyeyu samozvancya 15 veresnya poet viyihav z Simbirska do Orenburga jogo marshrut prohodiv cherez zemli yaki vzyali aktivnu uchast u povstanni mordovski i chuvaski sela forteci Oleksiyivsku Sorochinsku Perevolocku Tatishevu i Chornorichensku zahopleni pugachovcyami voseni 1773 roku V Sorochinskij Pushkin zapisav zi sliv 86 richnogo kozaka Papkova promovi buntivnih yayickih kozakiv pislya vzyattya forteci Chi to she bude Tak mi she tryahnemo Moskvoyu vikoristani piznishe i v Istoriyi Pugachova i v romani Kapitanska dochka 18 veresnya Pushkin pribuv do Orenburga zupinivshis na zamiskij dachi orenburzkogo general gubernatora V O Perovskogo syudi zh pribuv i V I Dal sho viklikavsya buti providnikom Pushkina v orenburzkih zemlyah Perovskij rozporyadivsya nadavati Pushkinu vsilyake spriyannya zokrema v selishah kudi vin virushit zbirati do jogo priyizdu starih yaki pam yatali pugachovshinu 19 veresnya Pushkin i Dal virushili v Berdsku slobodu pugachovsku stolicyu de pospilkuvalisya z zibranimi lyudmi pohilogo viku oglyanuli vulici slobodi i budinok v yakomu zhiv Pugachov pid chas oblogi Orenburga Poetovi vkazali na staru kozachku Arinu Buntovu v dovgij besidi z yakoyu Pushkin pocherpnuv bezlich cinnih detalej pro podiyi chasiv povstannya zgodom vikoristanih nim i v istorichnij praci i v romani Buntova rozpovila i pro tragichnu dolyu dochki i druzhini strachenih samozvancem komendantiv prikordonnih fortec Tetyanu Harlovu sho stala nalozhniceyu Pugachova i rozstrilyanoyi piznishe kozakami 20 veresnya Pushkin i Dal viyihali v Uralsk cya poyizdka superechila vidanim proyiznim dokumentam de kincevoyu tochkoyu marshrutu buv poznachenij Orenburg ale poet vvazhav za neobhidne proyihati po miscyah de pugachovci zdobuvali svoyi pershi peremogi U kozhnij z prikordonnih fortec Verhno Yayickoyi distanciyi poet rozmovlyav z ochevidcyami tih podij U Tatishevij forteci osoblivo cikavoyu spivbesidniceyu poeta viyavilasya 83 richna kozachka Motrona Dehtyarova vdova pugachovskogo otamana yaka rozpovila novi podrobici zagibeli komendanta forteci polkovnika Yelagina z druzhinoyu i doli yih dochki Tetyani Harlovoyi Nadzvichajno cikavimi i korisnimi stali pocherpnuti v rozmovi z Dehtyarovoyu spogadi pro shturm forteci i pro strati i ceremoniyi prisyagi sho posliduvali potim yaki stali osnovoyu dlya scen shturmu Byelogorskoyi forteci v Kapitanskij dochci Na dumku doslidnikiv tvorchosti Pushkina same v ci dni v svidomosti poeta stalisya suttyevi zrushennya v tvorchih zadumah vsi ranishe zagotovleni syuzhetni liniyi majbutnogo istorichnogo romanu ne vidpovidali realnosti vse bilshe detalej yakoyi postavali pered poetom v ci dni Kontrast buv nastilki velikij sho Pushkin ostatochno virishiv sho v hodi zaplanovanoyi vidpustki v Boldini vin bude pisati lishe Istoriyu Pugachova a roman povinen buti vidkladenij na chas pro sho vin zgadav u rozmovi z Dalem U toj zhe den 20 veresnya Pushkin i Dal pribuli v Nizhnyeozernu fortecyu Sered lyudej pohilogo viku zibranih do yih priyizdu samim pam yatlivim viyavivsya 65 richnij kozak Ivan Kiselov chij batko buv kumom komendanta Nizhnyeozernoyi Harlova strachenogo Pugachovim pislya vzyattya forteci buntivnikami Kiselov dokladno rozpoviv pro ostanni dni ta godini Harlova yakij praktichno poodinci namagavsya protistoyati zagonu povstalih kozakiv Tut zhe Pushkin zapisav vidguki pro samozvancya Grih skazati govorila meni 80 richna kozachka na nogo mi ne skarzhimosya vin nam zla ne zrobiv Inshij starij zgaduvav Vranci Pugachov zdavsya pered siloyu Vin yihav poperedu svogo vijska Berezhisya Gosudar skazav jomu starij kozak nerivno z garmati vb yut Stara ti lyudina vidpovidav samozvanec hiba garmati llyut na cariv Perenochuvavshi v Nizhnyeozernij nastupnogo ranku Pushkin viyihav v Uralsk de jogo prijmav nakaznij otaman uralskih kozakiv V O Pokatilov 22 veresnya poet oglyadav starovinnij rajon mista Kureni de rozgortalisya podiyi v hodi oblogi gorodovoyi forteci pugachovcyami Bilya stin soboru Mihajla Arhangela na toj chas she zbereglisya zalishki rovu valu i fortifikacijnih batarej retranshmenta za yakimi oboronyavsya uryadovij garnizon na choli z pidpolkovnikom Simonovim i kapitanom Krilovim batkom znamenitogo bajkarya Pushkin zaglyanuv v dobrotnij kam yanij budinok otamana Borodina v yakomu zhiv Pugachov v dni svogo perebuvannya v Yayickomu mistechku i de vin svyatkuvav svoye vesillya z 17 richnoyu Ustinoyu Kuznecovoyu Za vzhe sformovanoyu v ci dni tradiciyeyu vvecheri Pushkin rozmovlyav zi starimi ochevidcyami podij povstannya Odnim iz spivrozmovnikiv poeta buv Mihajlo P yanov sin kozaka Denisa P yanova yakomu Pugachov pershomu ogolosiv pro svoye carske zvannya U zapisniku Pushkina zbereglisya zamitki pro besidu Rozkazhi meni govoriv ya jomu yak Pugachov buv u tebe vesilnim batkom Vin dlya tebe Pugachov vidpoviv meni serdito starij a dlya mene vin buv velikij Gosudar Petro Fedorovich P yanov takozh zgaduvav yak Pugachov skarzhivsya jogo batkovi Vulicya moya tisna Cyu viraznu frazu Pushkin priviv i v Istoriyi Pugachova yiyi zh vin piznishe vklav v usta Pugachova v rozmovi z Petrom Grinovim Vulicya moya tisna voli meni malo V Zauvazhennyah pro bunt Pushkin napishe za pidsumkami rozmov v Uralsku Uralski kozaki osoblivo stari lyudi donini priv yazani do pam yati Pugachova Koli zgaduvav ya pro skotinyachu jogo zhorstokist lyudi pohilogo viku vipravdovuvali jogo kazhuchi Ne jogo volya bula nashi p yanici jogo mutili 23 veresnya pislya proshalnogo obidu z atamanom i oficerami Uralskogo vijska Pushkin viyihav cherez Simbirsk v Boldino Boldinska osin 1833 roku Pislya priyizdu 1 zhovtnya v Boldino Pushkin pochav privoditi v poryadok zibrani materiali Krim perepisuvannya nabilo Istoriyi Pugachova ciyeyi Boldinskoyi oseni vin napisav she bagato inshih tvoriv poemi Midnij vershnik i Andzhelo Kazku pro mertvu carivnu i pro sim bogatiriv Kazku pro ribaka i ribku Pikovu damu i cilij ryad virshiv Vidomo sho chernetka hronologichno povnogo tekstu Istoriyi Pugachova bula gotova do poyizdki po miscyah povstannya v travni 1833 roku z neyu oznajomivsya M V Gogol V Boldini tekst buv pereroblenij povnistyu ale robochi chernetki ne zbereglisya Vtim i chistovi zapisi tekstu buli zapovneni velicheznoyu kilkistyu vstavok i vipravlen perestanovok shmatkiv tekstu miscyami Pushkinoznavicya N M Petrunina vvazhaye sho boldinskih chornovih zapisiv ne bulo Pushkin vikoristovuvav yak taki svoyi peterburzki nacherki i v Boldino pisav Istoriyu Pugachova vidrazu nabilo Yak osnova dlya rukopisu sluzhili skladeni navpil arkushi na odnij polovini yakih rozmishuvavsya chistovij tekst a druga polovina sluzhila dlya pravok i piznishih vstavok Po miri roboti ci chistovi zapisi nabuli vid chernetki yaki zadokumentuvali svidchennya roboti poeta ta istorika U listah druzhini z Boldino Pushkin povidomlyav yij pro hid svoyeyi roboti i v listi vid 11 zhovtnya poprosiv Nataliyu Mikolayivnu zajti do Pletnova i poprositi jogo zakonspektuvati dlya nogo vsi ukazi Katerini II sho stosuvalisya Pugachova 2 listopada Pushkin pochav povnu pererobku svoyeyi peredmovi do Istoriyi vvazhayetsya sho do cogo chasu osnovnij tekst istorichnogo doslidzhennya buv nim zavershenij Vtim sam Oleksandr Sergijovich vvazhav sho bez oznajomlennya z sekretnimi dokumentami slidstva i sudu nad Pugachovim jogo pracya ne mogla vvazhatisya povnoyu Majbutnij istorik yakomu dozvoleno bude rozdrukuvati spravu pro Pugachova legko vipravit i dopovnit moyu pracyu zvichajno nedoskonalu ale sumlinnu Publikaciya ta vidguki suchasnikivMajzhe vidrazu pislya priyizdu v Peterburg 20 listopada Pushkin pochav perepisuvati nabilo pochatkovi glavi Istoriyi Pugachova U listi grafu O H Benkendorfu 6 grudnya 1833 roku v den imenin Mikoli I Pushkin povidomiv sho napisav Istoriyu Pugachovshini i prosiv dozvolu predstaviti onu na Vishij rozglyad Mikola I v hodi prijomu 9 grudnya peredav cherez Benendorfa svoyu zgodu oznajomitisya z rukopisom i nastupnogo dnya Benkendorf pishe Pushkinu Sho stosuyetsya rukopisu Vashogo Istoriya Pugachovshini to onij uklinno proshu Vas dostaviti do mene Pushkin buv viklikanij na prijom do Benkendorfa 12 grudnya pislya chogo pershi p yat glav Istoriyi buli peredani na oznajomlennya Mikoli Robota nad tekstom vklyuchayuchi glavi vzhe vidpravleni imperatoru tim chasom bula prodovzhena 18 sichnya 1834 roku na balu u grafa Bobrinskogo Mikola v rozmovi z Pushkinim zauvazhiv Shkoda sho ya ne znav sho ti pro nogo Pugachova pishesh ya b tebe poznajomiv z jogo sestrichkoyu yaka tri tizhni tomu pomerla v forteci Erlingforskij Jshlosya pro ostannyu z dochok Pugachova Agrafenu yaka pomerla v Keksgolmi za kilka misyaciv do rozmovi z poetom mozhlivo sho Mikola splutav detali davnoyi dopovidi Mikola I shvaliv tvir povernuvshi Pushkinu rukopis 29 sichnya cherez V A Zhukovskogo z nizkoyu zauvazhen v osnovnomu stilistichnogo harakteru neshvalennya Mikoli viklikayut miscya na jogo poglyad napisani iz zajvim spivchuttyam do povstalih a takozh nepotribna na jogo poglyad v istorichnij praci poetichnist Pushkinu dovelosya pribrati rozpovid pro plach materi kozaka Razina do tomu dodatkiv 11 lyutogo Pushkin peredaye Benkendorfu drugu chastinu Istoriyi glavi VI VIII shvalennya yakih bulo otrimano 8 bereznya 24 bereznya 1834 roku Benkendorf povidomiv Pushkinu jogo imperatorska velichnist zvoliv vlasnoruchno napisati zamist Istoriya Pugachova Istoriya Pugachovskogo buntu V cilomu vsi zauvazhennya Mikoli I ne torknulisya osnovnoyi liniyi istorichnoyi praci Pushkina buli spryamovani na zminu harakteru vikladu ne vtruchayuchis v sutnist opisuvanih podij logika yakih govorila sama za sebe Omelyan Pugachov Portret dodanij do vidannya Istoriyi pugachovskogo buntu O S Pushkina 1834 Vidannya zdijsnyuvalosya v derzhavnij drukarni Kancelyariyi II viddilennya pidvidomchij M M Speranskomu direktorom yakoyi buv licejskij tovarish Pushkina Spochatku peredbachalosya drukuvati istoriyu na vlasne jogo Pushkina utrimannya ale vzhe 8 bereznya Speranskij pislya rozmovi z Mikoloyu I nakazuye Visochajshe nakazano nadrukuvati bez cenzuri yak tvir uzhe vidznachenij vishim prochitannyam i na kazennij rahunok 3 lipnya Pushkin poprosiv Yakovlyeva pro tirazh v 3 tisyachi primirnikiv obumovivshi sho 1200 z nih bude nadrukovano za kazennij rahunok a papir dlya 1800 primirnikiv vin dostavit v drukarnyu za svij rahunok U cenzurnomu rukopisi pushkinskij tekst buv rozbitij na dva tomi pershij vklyuchav glavi I V drugij glavi VI VIII v rukopisnomu varianti zdanomu v drukarnyu bulo dev yat glav ale VIII glava zdalasya Yakovlyevu neprijnyatno korotkoyu i Pushkin dav zgodu ob yednati dvi finalni glavi v odnu Zdavshi v drukarnyu 5 lipnya pershij tom Istoriyi Pugachova a 17 lipnya drugij tom Pushkin pristupiv do napisannya primitok Primitki Pushkina do tekstu Istoriyi a takozh tom z dodatkami rukopisami uchasnikiv i ochevidciv podij poruch z arhivnimi dokumentami do cenzuri Pushkinim ne nadavalisya Na dumku Petruninoyi poetom bula dosyagnuta usna domovlenist z Mikoloyu pro vklyuchennya v jogo pracyu ryadu arhivnih dokumentiv Takim chinom poet uniknuv neobhidnosti uzgodzhuvati tom z dodatkami z Cenzurnim komitetom Period pidgotovki do druku Istoriyi Pugachovskogo buntu zbigsya z krizoyu vidnosin poeta z Mikoloyu I zmuchenij finansovimi problemami nezadovolenij svoyim stanovishem pri dvori Pushkin podav u vidstavku zi sluzhbi i Mikola pidpisav jogo prohannya Poet prosiv zalishiti jomu mozhlivist pracyuvati v derzhavnih arhivah ale Benkendorf povidomiv sho ce pravo dayetsya lishe tim komu vono nalezhit po sluzhbi Zhukovskij perekonav Pushkina vidklikati svoye prohannya pro vidstavku i poet pogodivsya z poradoyu druga U listah Mikoli i Benkendorfu Oleksandr Sergijovich nazvav svoye prohannya pro vidstavku neobdumanim i prosiv ne davati jomu hid Konflikt bulo zalagodzheno Pushkin otrimav dozvil na trimisyachnu vidpustku Zakinchivshi redaguvannya signalnih drukarskih primirnikiv Istoriyi 16 serpnya Pushkin zmig vidpravitisya do sim yi v Polotnyanij zavod 22 serpnya v druci vijshli pershi ogoloshennya pro shvidkij vihid tvoru Oleksandra Pushkina Istoriya Pugachovskogo buntu v 2 tomah Do listopada 1834 roku drukuvannya Istoriyi Pugachovskogo buntu bulo zaversheno ale Pushkin virishiv viperediti yiyi vihid publikaciyeyu dvoh istorichnih dokumentiv slidchih pokazan druzhini Pugachova i pokazan otamana Fomina vklyuchenih nim u primitku do IV glavi voni buli nadrukovani v listopadovomu nomeri Biblioteki dlya chitannya U listi Benkendorfu vid 23 listopada Pushkin povidomlyav pro te sho jogo tvir pro Pugachova vzhe viddrukovano i prosiv pro mozhlivist predstaviti pershij ekzemplyar imperatoru razom z chastinoyu dokumentiv yaki vin ne navazhivsya vstaviti v tekst primitok i dodatkiv Tak yak druk buv zdijsnenij za rahunok skarbnici bulo potribne she odne zvernennya do Benkendorfa shodo dozvolu vidachi tirazhu Pushkinu dlya poshirennya 18 grudnya Mikola pisav sho dozvolyaye vidachu za umovi shob do druku ne potrapilo nichogo z togo z chim vin ne buv bi poperedno oznajomlenij 24 grudnya tirazh buv peredanij Pushkinu ale zamovlenij nim portret Pugachova she ne buv gotovij pershim pokupcyam knigi vidavavsya specialnij kvitok dlya otrimannya portreta piznishe Istoriya Pugachovskogo buntu vijshla v svit v grudni 1834 roku v kilkosti 3 000 primirnikiv ale uspihu u chitachiv ne mala M P Pogodin zapisav u svoyemu shodenniku na pochatku sichnya 1835 roku Prochitav Pugachova Cikava povist lt gt Layut Pushkina za Pugachova Pershoyu z yavilasya recenziya v Sini batkivshini za pidpisom P K im ya yiyi avtora V B Bronevskogo avtora Istoriyi vijska Donskogo stalo vidomo lishe v chervni 1836 roku v yakij vislovlyuvavsya zhal sho Pushkin ne napisav Istoriyu Pugachova penzlem Bajrona Na dumku Bronevskogo pracya Pushkina bula napisana zanadto suho i avtor ne zmig peredati ves zhah cogo epizodu rosijskoyi istoriyi avtor ne vvazhav za potribne visvitliti svoyu pracyu nalezhnim svitlom ne hotilosya bulo poglyanuti na svoye tvorinnya z nalezhnoyi tochki zoru i pokriti jogo koloritom pugachovshini i vsih zhahiv cogo strashnogo periodu chasu Cherez misyac pislya vihodu recenziyi v Sini batkivshini v polemiku z neyu vstupiv yakij vidznachiv zaslugu Pushkina v tomu sho toj ne zlyakavsya neshvalennya bagatoh shob tilki dogoditi suvorim shanuvalnikam jogo praci Na dumku Rozena shvidshe za vse v zaslugu Pushkinu povinno stavitisya te sho vin zumiv buti ne poetom v istoriyi i zberig naukovij stil i lakonichnist vikladu svoyeyi praci Pri comu Rozen poskarzhivsya sho Pushkin ne pridiliv nalezhnoyi uvagi osobistosti samogo Pugachova ne rozkriv zarodzhennya jogo porochnih dumok i tayemnih pruzhin sho spriyali do rozvitku jogo dushevnoyi rozpusti Na dumku avtora ne pidpisanogo vidguku na vihid Istoriyi v Rosijskomu invalidi na dumku pushkinoznavciv vin nalezhav redaktoru O F Voyejkovu znamenitij poet ne vpustiv sebe v novomu tvori Pershij krok jogo na istorichnomu tereni ye bliskuchij podvig yakij she bilshe zmicnit kolishnyu slavu U recenziyi robilosya pripushennya sho pracya pro Pugachova lishe proba pera Pushkina v novij dlya sebe oblasti pered majbutnoyu bagatorichnoyu praceyu pro epohu Petra Voseni 1835 roku pobachila recenziya na istorichnu pracyu Pushkina v yaka takozh zalishilasya anonimnoyu i nalezhala shvidshe za vse redaktoru vidannya O I Senkovskomu Avtor recenziyi dorikav Pushkinu u vibori temi na jogo dumku deyaki istorichni epizodi v istoriyi derzhavi cilkom mozhna bulo b zalishiti bez uvagi tomu sho voni niyak ne vplinuli na zagalnij yiyi hid Prinajmni samu pracyu ne varto nazivati Istoriyeyu bunt zvablenoyi i p yanoyi cherni u viddalenij provinciyi sho ne mav niyakogo vplivu na zagalnu dolyu derzhavi yakij ni v chomu ne zminiv ni zovnishnoyi ni vnutrishnoyi politiki ne mozhe buti predmetom spravzhnoyi istoriyi Prote recenzent zaznachav zaslugu Pushkina v napisanni portreta skladnoyi i superechlivoyi postati vatazhka povstannya V kinci lyutogo 1834 roku Pushkin zapisav u shodenniku Sered publiki duzhe layut mogo Pugachova lt gt Uvarov velikij negidnik Vin krichit pro moyu knigu yak pro oburlivij tvir U listi do Pushkina vid 10 kvitnya 1835 roku I I Dmitriyev zaspokoyuvav jogo Tvir vashij piddavavsya i tut riznim tlumachennyam dosit smishnim ale nikoli dilovim odni divuvalisya yak vi smili nagaduvati pro te sho kolis veleno bulo viddati zabuttyu Potrebi nemaye sho zalishilasya b dirka v R lt osijskij gt istoriyi Recenziya M P Pogodina sho priznachalasya dlya Moskovskogo sposterigacha zalishilasya za zhittya Pushkina neopublikovanoyu i bula nadrukovana lishe v 1865 roci Pogodin zaznachiv sho Istoriya Pugachova maye nabagato bilshe yakosti literaturnoyi nizh istorichnoyi hocha bagata i ostannim i vidiliv yak literaturni yakosti yiyi prostotu skladu prirodnist virnist i yakus vluchnist viraziv Dzherela Istoriyi Pugachova U moment viniknennya zadumu Pushkina istorichnogo doslidzhennya Pugachovskogo povstannya tema cya zalishalasya biloyu plyamoyu v rosijskij i svitovij istoriografiyi Pid chas caryuvannya Katerini II diyala pryama zaborona na zgaduvannya podij yaki vistavili imperatricyu u nezruchne stanovishe pered osvichenoyu Yevropoyu Pislya vstupu na prestol Oleksandra I zaborona bula znyata ale yak pisav Pushkin v primitkah do svoyeyi praci z nadrukovanih v Rosiyi knig jomu buli dostupni lishe Zapiski pro zhittya i sluzhbu O I Bibikova 1817 za avtorstvom jogo sina Istorichnij ta statistichnij oglyad uralskih kozakiv 1823 O I Lovshina i Mihelson pid chas kolishnogo oburennya v Kazani 1807 Tomu take velike znachennya Pushkin nadavav mozhlivosti pracyuvati v riznih derzhavnih arhivah de zberigalisya zapechatani spravi z dokumentami pro povstannya pro sho jomu neodnorazovo dovelosya prositi imperatora i Benkendorfa Ne mensh vazhlivim dlya Pushkina stav zbir neopublikovanih shodennikovih zapisiv i spogadiv uchasnikiv podij a takozh rukopisi doslidzhen yaki ne mogli buti opublikovani v poperedni desyatilittya Dzherela na inozemnih movah U chornovomu varianti peredmovi do svoyeyi praci Pushkin povidomiv sho vikoristovuvav deyaki praci nadrukovani za kordonami Rosijskoyi imperiyi Takozh vibrav z inozemciv vse sho zdavalosya meni dostovirnim Piznishi doslidzhennya pushkinoznavciv i istorikiv z yasuvali sho chastinu z cih prac ne mozhna povnistyu vidnesti do napisanih inozemcyami z politichnih mirkuvan naukova pracya akademika Millera ne mogla pobachiti svit v Rosiyi i rosijskoyu movoyu Bezposeredno sered vikoristanih nim inozemnih dzherel Pushkin nazivaye roman Pomilkovij Petro III Histoire de la revolte de Pugatschef Istoriyu povstannya Pugachova pereklad na francuzku movu statti Dostovirni zvistki pro buntivnika Omelyana Pugachova Geografiyu i knigu Bergmana pro kalmikiv tochnishe nevelikij epizod z neyi pro podiyi povstannya na nizhnij Volzi Istorik u svoyij praci pro dzherela Istoriyi Pugachova nazivaye takozh Istoriyu troh podiliv Polshi v chernetkah Pushkina zbereglisya bezlich vipisok z ciyeyi knigi a takozh navodit she kilka inozemnih publikacij sho buli v biblioteci poeta abo za nepryamimi danimi prochitanih Pushkinim ale yaki ne zdalisya jomu korisnimi Hudozhni osoblivosti Istoriyi Pugachova Z najpershih recenzij na vihid Istoriyi Pugachovskogo buntu pochalasya superechka shodo literaturnih chesnot istorichnoyi praci Pushkina Bagato z recenzentiv suchasnikiv narikali na suhij i strimanij stil istorichnoyi praci inshi zh znahodili sho v doslidzhenni pugachovshini Pushkin literator perevazhaye nad Pushkinim istorikom Istoriya Pugachova pisalasya v period koli vpershe lishe formulyuvalisya bagato teoretichnih ta metodichnih osnov istorichnoyi nauki Nezvazhayuchi na perehid na bilsh suvorij dokumentalnij pidhid do vikladu istorichnih podij sho rozpochavsya v Yevropi zokrema u Franciyi bagato hto z istorikiv vitali hudozhni tvori yaskravim prikladom yakih buli zokrema romani Valtera Skotta sho probudzhuvali interes chitackoyi publiki do podij dalekih i nedavnih chasiv Romantichna istoriografiya nadavala velicheznogo znachennya pismovimi dzherelami doslidzhuvanoyi epohi u tomu chisli legendam narodnimi perekazami narodnij poeziyi Velikij vnesok u stanovlennya Pushkina istorika vnesla Istoriya Derzhavi Rosijskoyi M M Karamzina sho stala v Rosiyi velikoyu podiyeyu yak istorichnoyu tak i literaturnoyu Na hudozhni osoblivosti Istoriyi Pugachova bagato v chomu vplinuv sam vibir Pushkinim dzherel yiyi doslidzhennya Pochavshi robotu v derzhavnih arhivah poet krim riznih uryadovih dzherel zitknuvsya iz zrazkami zhivoyi narodnoyi movi yaka zalishila slid v ukazah i poslannyah z taboru Pugachova v pokazannyah zakolotnikiv Pushkin pragnuchi ob yektivno vidobraziti sut vidbuvshogosya grandioznogo narodnogo potryasinnya rozshiryuyuchi zaradi povnoti informaciyi kolo dzherel svidchennyami suchasnikiv i ochevidciv mimovoli zitknuvsya z tim sho bagato hto z doslidzhuvanih geroyiv i podij stali chastinoyu folkloru Bagato v chomu na zitknenni na storinkah jogo doslidzhennya dvoh absolyutno politichno i hudozhno protilezhnih tochok zoru na podiyi pobudovanij jogo metod vikladu istorichnogo materialu sho dav mozhlivist ob yektivno predstaviti istorichnu dramu neprimirennij konflikt i harakter podij povstannya Vzayemodiyuchi v konteksti tvoru obidvi grupi svidchen pererostayut v obrazi kultur i svitoglyadiv sho protistoyat odin odnomu Gra protirich mizh grupami istorichnih dzherel pochinayetsya z pershih storinok Istoriyi suha i lakonichna rozpovid pro poneviryannya samozvancya do povstannya sho mala v osnovi dokumenti slidstva raptom zminyuyetsya poetichnim opisom pershoyi zustrichi yayickih kozakiv z tayemnichim neznajomcem Pushkin lishe zlegka redaguye spravzhni slidchi svidchennya kozakiv zokrema Mihajla Kozhevnikova Uzagalnyuyuchi privatni svidchennya peretvoryuyuchi yih v zneosobleni kolektivni dodayuchi elementi tayemnichosti Pushkin pragnuv peredati panuvavshi narodni spodivannya nadiyu na dobrogo carya zastupnika i vizvolitelya Pugachov pidigruyuchi cim spodivannyam postaye takim yakim jogo hochut bachiti velikim i zagadkovim yakij nichogo ne bazhaye dlya sebe ale obicyaye buti dobrim batkom svoyim dityam She bilsh ochevidni v pushkinskomu teksti z hudozhnoyi tochki zoru protistavlennya Rosiyi dvoryanskoyi i Rosiyi narodnoyi Predstavniku dvoryanskoyi kulturi Pushkinu blizki visoki uyavlennya pro chest obov yazok i gidnist nosiyami yakih predstavleni generali i oficeri uryadovoyi storoni Suvorov Derzhavin Prisvyacheni yim epizodi Istoriyi napisani strogim i visokim stilem Rosiya zakolotu i buntu postaye nekerovanoyu stihiyeyu znachnoyu superechlivoyu aktivnoyu i povnoyu sil Dlya Pushkina nathnennist i nezbagnennist narodnogo buntu podibna prirodnomu kataklizmu pozhezhi abo poveni zlo nichim ne peregorodzhene rozlivalosya shvidko i shiroko Polum ya moglo uvirvatisya v samu Sibir I ce ne bulo lishe hudozhnoyu vilnistyu Pushkina na pidtverdzhennya ciyeyi koncepciyi vin navodit urivki dokumentiv yak napriklad odin z listiv Bibikova a zlo take sho shozhe pam yatayesh na peterburzku pozhezhu yak v riznih miscyah gorilo i yak bulo vstigati vsyudi vazhko Osoblivu uvagu Pushkin pridiliv osobistosti samozvancya slavnogo zakolotnika tragizm figuri Pugachova pidkreslenij v epizodah zustrichi z sim yeyu v Kazani scenoyu jogo polonu konvoyuvannya dopitiv i strati Ci dramatichni sceni vidilyayutsya iz zagalnogo kontekstu istorichnoyi praci Pushkina zavdyaki bilshij obraznosti viraznosti i psihologizmu Dodayut dramatichnih farb detali nesvobodi Pugachova yakij ocholiv zakolot i u toj zhe chas potrapiv v zalezhnist vid obstavin i soratnikiv Pugachov ne mav samovladdya vulicya moya tisna Doslidniki pidkreslyuyut sho chasom Pushkin vidhodiv vid spravzhnih detalej dostupnih jomu istorichnih dokumentiv v bazhanni pidkresliti lyudyanist i tragizm figuri Pugachova Tak opisuyuchi scenu zvilnennya z v yaznici v Kazani svoyeyi pershoyi druzhini i ditej v kazarmah znahodilasya vzhe kilka misyaciv kozachka Sofiya Pugachova z troma svoyimi ditmi Pushkin dodav Samozvanec pobachivshi yih kazhut zaplakav ale ne zminiv samomu sobi Naviyana narodnimi perekazami ta pisnyami tema peredchuttya Pugachovim porazki i svoyeyi zagibeli v zaklyuchnih rozdilah Istoriyi zokrema sceni zradi soratnikami Pugachov sidiv odin v zadumi Pushkin posilyuye viraznist sho lezhit v osnovi cogo epizodu materialu dopitiv Pugachova kozackih polkovnikiv sho jogo zradili Retelno rozroblyayuchi dramatizuyuchi i psihologizuyuchi pidkazanu dzherelom situaciyu vin rozkrivaye vnutrishnyu skladnist i tragizm togo sho vidbuvayetsya FaktiU serpni 1833 roku pid chas poyizdki za materialami dlya Istoriyi Pugachova Pushkin pribuv do Nizhnogo Novgoroda de miscevij gubernator Buturlin prijnyav jogo za tayemnogo revizora Hlestakov v komediyi Gogolya pid chas svoyeyi podorozhi povtoryuye chastinu marshrutu Pushkina Zi spogadiv V I Dalya pro poyizdku Pushkina v okolici Orenburga dlya zboru materialiv pro knigu I kozaki inshogo zh dnya sporyadili pidvodu v Orenburg i donesli Vchora de priyizhdzhav yakijs chuzhij pan prikmetami soboyu nevelikij volossya chorne kucheryavij oblichchyam smaglyavij i pidbivav pid pugachovshinu i daruvav zolotom mabut antihrist tomu sho zamist nigtiv na palcyah kigti Pushkin nosiv nigti nezvichajnoyi dovzhini ce bula primha jogo Pushkin bagato z cogo smiyavsya Napis Pushkina na knizi Istoriya Pugachova vid avtora v znak glibokoyi povagi i vdyachnosti 11 sichnya 1835 ye yedinim svidchennyam yihnogo spilkuvannya v ostanni roki zhittya poeta Za slovami P O Pletnova Pushkin zberig do Kunicina do smerti svoyeyi nezminnu povagu LiteraturaAbramovich S L Pushkin v 1833 godu Hronika M Slovo 1994 618 s 10 000 ekz ISBN 5 85050 346 3 Blok G P Pushkin v rabote nad istoricheskimi istochnikami M L Izdatelstvo AN SSSR 1949 216 s 10 000 ekz Izmajlov N V Ob arhivnyh materialah Pushkina dlya Istorii Pugachyova Karpov A A Pushkin hudozhnik v Istorii Pugachyova Pushkin Issledovaniya i materialy AN SSSR IRLI Pushkinskij Dom L Nauka 1978 T 8 S 51 61 312 s 13 300 ekz Lerner N O Pesennyj element v Istorii Pugachevskogo bunta Pushkin 1834 L Pushkinskoe obshestvo 1934 S 6 19 Makogonenko G P Tvorchestvo A S Pushkina v 1830 e gody 1833 1836 L Hudozhestvennaya literatura 1982 464 s 50 000 ekz Ovchinnikov R V Pushkin v rabote nad arhivnymi dokumentami Istoriya Pugachyova L Nauka 1969 274 s Ovchinnikov R V Nad Pugachyovskimi stranicami Pushkina M Nauka 1981 160 s Stranicy istorii nashej Rodiny 200 000 ekz Ovchinnikov R V Za Pushkinskoj strokoj Chelyabinsk Yuzhno Uralskoe knizhnoe izdatelstvo 1988 206 s 5000 ekz ISBN 5 7688 0074 3 Oksman Yu G Pushkin v rabote nad Istoriej Pugachyova A S Pushkin Sobranie sochinenij v 10 tomah M GIHL 1959 1962 T 7 S 371 410 Petrunina N N Portret prilozhennyj A S Pushkinym k Istorii Pugachyova Vremennik Pushkinskoj komissii L Nauka Leningr otd nie 1964 S 48 53 Petrunina N N Vokrug Istorii Pugachyova Pushkin Issledovaniya i materialy AN SSSR IR LI Pushkinskij Dom L Nauka 1969 T 6 S 229 251 308 s 5000 ekz Petrunina N N Istoriya Pugachyova Ot zamysla k voplosheniyu Russkaya literatura 1974 3 S 182 195 Petrunina N N Fridlender G M Nad stranicami Pushkina L Nauka 1974 166 s Iz istorii mirovoj kultury 500 000 ekz Hronika zhizni i tvorchestva A S Pushkina sostaviteli Doldobanov G I Sidorov I S M IMLI RAN 2016 T 2 Kniga 2 526 s Chheidze A I Istoriya Pugacheva A S Pushkina Tbilisi Literatura i iskusstvo 1963 324 s KomentariMihajlo Shvanvich buv realnoyu istorichnoyu osoboyu She v 1809 roci v Rosiyi vijshov pereklad romanu Pomilkovij Petro abo Zhittya harakter i zlidni buntivnika Omelki Pugachova do yakogo buli dodani u viglyadi dodatku istorichni dokumenti oficijna uryadova Sentenciya pro bunt manifest Katerini II i spiski zagiblih mirnih zhiteliv U Sentenciyi v chisli zasudzhenih zlochinciv znachilosya im ya Mihajla Shvanvicha U 1824 roci Pushkin prosiv u listi do brata Lva nadislati cyu knigu jomu v Mihajlivske i mig zacikavitisya osobististyu yedinogo dvoryanina yakij perejshov na sluzhbu do Pugachova Doslidniki vidznachayut sho she 25 bereznya Pushkin zakonspektuvavshi knigu I P Richkova Topografiya Orenburzka poznachiv na obkladinci kudi vklav konspekt Pochatok Yayickih kozakiv sho mozhna rozglyadati yak pochatok napisannya Istoriyi Pugachova PrimitkiOksman ta 1959 1962 s 372 373 Oksman ta 1959 1962 s 372 374 Makogonenko 1982 s 21 22 Petrunina Fridlender 1974 s 73 Makogonenko 1982 s 27 28 Petrunina Fridlender 1974 s 74 Nashokin P V Nashokina V A Rasskazy o Pushkine zapisannye P I Bartenevym Pushkin v vospominaniyah sovremennikov 3 e izd dop SPb Akademicheskij proekt 1998 T 2 S 223 234 Abramovich 1994 s 67 Povnistyu cej urivok div v nastupnomu vidanni Pushkin A S Drugie redakcii i varianty Polnoe sobranie sochinenij V 16 t M L Izdatelstvo AN SSSR 1950 T 9 kn 1 Istoriya Pugachyova S 435 Petrunina 1974 s 184 Abramovich 1994 s 80 Ovchinnikov 1969 s 53 54 Petrunina 1974 s 191 Abramovich 1994 s 159 Petrunina 1974 s 184 191 Petrunina 1974 s 187 Ovchinnikov 1969 s 20 Abramovich 1994 s 269 291 Abramovich 1994 s 330 347 Abramovich 1994 s 355 363 Abramovich 1994 s 366 384 Abramovich 1994 s 390 394 Abramovich 1994 s 394 401 Blok 1949 s 53 Abramovich 1994 s 410 Petrunina 1974 s 191 192 Hronika zhizni i tvorchestva A S Pushkina 2016 s 190 213 Hronika zhizni i tvorchestva A S Pushkina 2016 s 222 223 238 242 275 276 Petrunina 1969 s 238 Hronika zhizni i tvorchestva A S Pushkina 2016 s 308 309 409 416 Hronika zhizni i tvorchestva A S Pushkina 2016 s 399 405 434 437 479 Hronika zhizni i tvorchestva A S Pushkina 2016 s 489 503 506 514 Petrunina 1969 s 247 248 Petrunina 1969 s 248 Petrunina 1969 s 248 249 Petrunina 1969 s 249 250 Petrunina 1969 s 250 Karpov 1978 s 51 53 Karpov 1978 s 53 54 Karpov 1978 s 54 55 Karpov 1978 s 57 58 Karpov 1978 s 59 60 Arhiv originalu za 17 veresnya 2008 Procitovano 15 lipnya 2010 Epizod so Shvanvichem 30 grudnya 2019 u Wayback Machine pushkin art ru Procitovano 30 grudnya 2019Posilannya Istoriya Pugachova na sajti pushkin lit ru