Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Основна стаття Золотоноша16 століттяПерша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік У своїй духівниці складеній

Історія Золотоноші

Історія Золотоноші
Основна стаття: Золотоноша

16 століття

Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує «Золотоношу, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану». У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою «Золотоноша» існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби.

17 століття

Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом — Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові. Уже 1616 року Золотоноша згадується як місто, обнесене валом, у якому щотижня відбувалися торги і щороку ярмарки, а на карті французького інженера Боплана (40-ві роки XVII століття) — як укріплене місто. З 1625 року створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку.

На вимогу городян власник Золотоноші у 1627 році звільнив їх від гужової повинності та шарварків (за винятком королівського побору та оборони міста) і надав міщанам право створити ремісниче братство в складі шевського, кравецького та кушнірського цехів, яке проіснувало близько 225 років.

У 1635 р. надане магдебурзьке право. Ймовірно, що з того часу вживався і герб: щит, на якому в пурпуровому полі зображений був великий золотий розширений хрест з сяйвом.

1640 року Золотоноша стала власністю князя Яреми Вишневецького.

1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення. Від 1648 року Золотоноша — центр сотні як адміністративно-територіальної одиниці. 1649 року сотня налічувала 168 чоловік. Очолював її О.Заєць.

1666 року Золотоноша — центр Переяславського повстання. Маючи фортецю (на території нинішньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3) й оточена зусюдибіч водою, Золотоноша вважалася неприступною. Урядовим військам не вдалося здобути її.

1690 року золотоніським городовим отаманом був Трохим Семенович Надточій. Він же був золотоніським сотником (1690, н., 1707, н., 1710-1712)...

18 століття

Золотоніська козацька сотня брала участь у бою зі Шведами під Ерестфером і в Полтавській битві 1709 року.

За матеріалами генерального опису Лівобережної України 1765 — 1769 років у Золотоноші мешкали 109 виборних козаків, 143 підпомічники, 26 помічників, 57 різночинців і 340 селян. Більшість посполитих займалась рільництвом у поєднанні з ремеслами та промислами.

У зв'язку з ліквідацією козацького устрою в Україні, 1781 року Золотоноша, до того містечко, стала містом, центром повіту Київського намісництва, 1796 року — Малоросійської, а 1802 року — Полтавської губернії.

19 століття

1803 року в місті проживало понад 4,5 тисячі мешканців (99 чиновників, 205 дворян, 122 військовослужбовці у відставці, 105 купців, 1841 міщанин, 1358 козаків, 195 казенних і 600 поміщицьких селян.

Козаки і селяни Золотоноші билися з французькими загарбниками під час Вітчизняної війни 1812 року. У місті формувалося селянське ополчення Золотоніського повіту, у Кропивні — козацьке.

1848 року в місті спалахнула епідемія холери. З 114 жителів, що захворіли — 40 померли.

За даними на 1859 рік у місті мешкало 6312 осіб (3236 чоловічої статі та 3076 — жіночої), налічувалось 724 дворових господарств, існували 9 православних церков, єврейська синагога та молитовна школа, лікарня, поштова станція, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари.

1885 року тут було 433 селянські господарства, в яких проживало 2248 чоловік.

В 1896 році у місті споруджено лікеро-горілчаний завод.

1897 року через Золотоношу прокладено вузькоколійну залізничну лінію Бахмач — Красне, 1912 року — ширококолійну Бахмач — Одеса.

20 століття

На початку XX ст. Золотоноша — дрібний промисловий і помітний торговельний осередок.

1913 року тут працювали чавуноливарний завод, відкритий 1911 року, цегельня «Вулкан» (з 1911 року), броварня (з 1903 року), оцтовий і миловарний заводи, завод газових і фруктових вод, 2 парових та 2 простих млини, 2 олійниці, 3 крупорушки тощо. Відбувалося 6 щотижневих ярмарок і 3 щотижневі базари.

1820 року в Золотоноші відкрито повітову школу, 1871 року — дівчачу прогімназію (від 1904 року-гімназія), 1898 року — нижчу сільськогосподарську школу, 1906 року — хлоп'ячу пропгімназію (від 1910 року — гімназія), 1897 року — театр,1911 р. — засновано чавуно-ливарний завод (нині машинобудівний);

1910 року в місті мешкало 13800 чоловік.

15 лютого 1920 року під час Зимового походу Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР на короткий час здобув східну частину Золотоноші. У місті стояла 60-та стрілецька дивізія комуно-московських окупаційних військ. У бою з ними полк втратив 4-х козаків, 3-х було поранено. Ворог втратив до 100 осіб. Не змігши здобути всього міста, полк відступив до села Деньги .

Від 1920 року Золотоноша — повітове місто Кременчуцької губернії, від 1922 року — Полтавської, 1923 року створено Золотоніський район у складі Золотоніської округи, від 1925 року — Черкаської, від 1927 року — Шевченківської округи, ліквідованої 1930 року. Від 1932 року Золотоноша — районний центр Київської, а від 1937 року — Полтавської області.

За роки довоєнної п'ятирічки в місті створено нову промисловість:

  • 1930 р. — інкубаторну станцію;
  • 1931 р. — коноплезавод, чинбарню, кромалопатоковий завод;
  • 1933 р. — деревообробну артіль «Перемога»;
  • 1934 р. — м'ятний завод;
  • 1938 р. — харчокомбінат та інші підприємства.

Від 19 вересня 1941 року до 22 вересня 1943 року Золотоноша перебувала в німецькій окупації, будучи з 1 вересня 1942 р. і до визволення адміністративним центром Золотоніського ґебіту. У місцевому концентраційному таборі ворог знищив 12570 осіб. У лютому 1942 року виникла Золотоніська антинацистська організація, керована М. І. Савраном, М. О. Соловйовим та Г. Н. Ніколаєвим. 22 вересня 1943 року в запеклому бою силами 218-ї стрілецької дивізії 21-го стрілецького корпусу 47-ї армії Воронезького фронту місто було звільнене від нацистів. Понад 2000 золотонісців брало участь у Другій світовій війні, близько 1000 з них — загинуло, понад тисячу нагороджено орденами і медалями.

Діяльність ОУН в Золотоноші 

В Золотоноші членом ОУН Буткевичем і місцевим вчителем Глижинським (колишній осавул армії УНР) на початку грудня 1941 року було організовано Українську козацьку сотню. Агітація до вступу проводилась під гаслом творення української армії, що боротиметься за Самостійну Україну. Козаками ставали чоловіки і молодь Золотоніського району, які не були членами партії. На кінець грудня сотня нараховувала близько 90 вояків, розбитих на 3 чоти (взводи) і озброєних залишеною радянською зброєю, форма була теж радянською. Єдиною ознакою приналежності до сотні стали синьо-жовті пов’язки на лівому рукаві.

20 грудня 1941 року в місті було створено німецьку ортскомендатуру, прибув також взвод фельджандармерії. Перше, що зробили окупанти, був арешт сотника Буткевича (за портрет Бандери в канцелярії сотні) і заборона козакам носити синьо-жовті пов’язки. Загін перейменували в «допоміжну вартову сотню» (Hilfswachkompanie), новим командиром став Глижинський. Козаки почали охороняти створений поблизу Золотоноші невеликий табір військовополонених. В березні 1942 року новий командир провів урочисту посвяту синьо-жовтого прапора сотні, під яким козаки склали присягу на вірність Україні. Реакція нацистів не забарилась — в квітні 1942 року сотник Глижинський і ще двоє старшин були заарештовані за націоналістичну агітацію, а більшість козаків сотні (дві чоти) відправлені до діючої армії на Кавказ. Сотня була створена членом ОУН(Б) без участі жодних німецьких чинників, тобто фактора тиску з боку окупантів в даному випадку не було. Присягу козаки складали під синьо-жовтим прапором на вірність Україні. Основна маса добровольців (21 особа) це чоловіки віком від 25 до 40 років, 10 козаків – молодь віком від 15 до 25 років. З загального числа, двоє – учасники Визвольних Змагань 1917-22 рр., п’ятеро – з сімей розкуркулених чи репресованих, один повернувся з заслання, а ще один вісімнадцятирічний юнак був засуджений за хуліганство. Восьмеро козаків – колишні вояки ЧА (5 офіцерів, старшина, фельдшер і 2 рядових), з них 7 відпущені з німецьких таборів, і 1 дезертир. Троє перейшли в сотню з допоміжної поліції. Двоє добровольців – колишні вчителі місцевої школи, один – колишній голова райради Осоавіахім’у, ще один – студент 4 курсу Київського університету. Всі козаки – українці, жодного комуніста, комсомольця чи працівника НКВД серед них виявлено не було.

Таким чином, близько третини групи складають дорослі люди з певним життєвим досвідом, налаштовані відверто антибільшовицьки. Ще восьмеро козаків займали більш-менш вагомі посади в радянській армії та громадських установах, що не завадило їм відразу ж вступити до українського формування. Вони, як і решта, зробили це не маючи особистих рахунків з попереднім режимом, і не отримуючи жодних соціальних чи матеріальних переваг, а навпаки, наражаючись на утиски як з боку нацистського, так і радянського режиму. Зрештою, п’ятеро керівників сотні були по черзі розстріляні німцями за націоналізм протягом грудня 1941 – квітня 1942 рр., половина, щоб уникнути переслідувань, відгукнулись на пропозицію відправки на фронт, а ті, що залишились, були влиті в складі роти до німецького охоронного батальйону.

Від 1954 року Золотоноша  — районний центр Черкаської області.

В грудні 1992 року Золотоноша отримала статус міста обласного підпорядкування.

Джерела

Примітки

  1. Архив Юго-Западной России, ч.7, т.1, стор. 259
  2. Журнал «Киевская старина», 1885, № 2, стор. 744 — 746.
  3. Реестры войска запорожского после Зборовского договора с королем Яном Казимиром, составленные 1649 г. Москва, 1875, стор. 56 — 58.
  4. . Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
  5. И.Павловский. Статистические сведения о Полтавской губернии 100 лет назад. Полтава. 1905, стор.43.
  6. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3)
  7. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012

Література

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Osnovna stattya Zolotonosha16 stolittyaPersha pisemna zgadka pro Zolotonoshu pripadaye na 1576 rik U svoyij duhivnici skladenij togo roku volinskij voyevoda knyaz Bogush Koreckij zgaduye Zolotonoshu yaku zvut Glinshina u voyevodstvi Kiyivskomu roztashovanu U comu dokumenti kolishnim vlasnikom osadi nazvano knyazya Bogdana Glinskogo Ne viklyucheno sho osada j richka z nazvoyu Zolotonosha isnuvali she za Kiyivskoyi Rusi I za formoyu i za zmistom ce tipovij toponim velikoknyazivskoyi dobi 17 stolittyaRoztashovana na majzhe nepristupnomu ostrovi poryad z davnim torgovelnim shlyahom Cargorodskoyu dorogoyu osada mala zruchne oboronne i vigidne geografichne polozhennya sho spriyalo yiyi shvidkomu rozvitkovi Uzhe 1616 roku Zolotonosha zgaduyetsya yak misto obnesene valom u yakomu shotizhnya vidbuvalisya torgi i shoroku yarmarki a na karti francuzkogo inzhenera Boplana 40 vi roki XVII stolittya yak ukriplene misto Z 1625 roku stvoreno Zolotonisku kozacku sotnyu u skladi Cherkaskogo polku Na vimogu gorodyan vlasnik Zolotonoshi u 1627 roci zvilniv yih vid guzhovoyi povinnosti ta sharvarkiv za vinyatkom korolivskogo poboru ta oboroni mista i nadav mishanam pravo stvoriti remisniche bratstvo v skladi shevskogo kraveckogo ta kushnirskogo cehiv yake proisnuvalo blizko 225 rokiv U 1635 r nadane magdeburzke pravo Jmovirno sho z togo chasu vzhivavsya i gerb shit na yakomu v purpurovomu poli zobrazhenij buv velikij zolotij rozshirenij hrest z syajvom 1640 roku Zolotonosha stala vlasnistyu knyazya Yaremi Vishneveckogo 1647 roku tut nalichuvalosya 273 gospodarstva abo priblizno 1700 osib naselennya Vid 1648 roku Zolotonosha centr sotni yak administrativno teritorialnoyi odinici 1649 roku sotnya nalichuvala 168 cholovik Ocholyuvav yiyi O Zayec 1666 roku Zolotonosha centr Pereyaslavskogo povstannya Mayuchi fortecyu na teritoriyi ninishnoyi zagalnoosvitnoyi shkoli I III stupeniv 3 j otochena zusyudibich vodoyu Zolotonosha vvazhalasya nepristupnoyu Uryadovim vijskam ne vdalosya zdobuti yiyi 1690 roku zolotoniskim gorodovim otamanom buv Trohim Semenovich Nadtochij Vin zhe buv zolotoniskim sotnikom 1690 n 1707 n 1710 1712 18 stolittyaZolotoniska kozacka sotnya brala uchast u boyu zi Shvedami pid Erestferom i v Poltavskij bitvi 1709 roku Za materialami generalnogo opisu Livoberezhnoyi Ukrayini 1765 1769 rokiv u Zolotonoshi meshkali 109 vibornih kozakiv 143 pidpomichniki 26 pomichnikiv 57 riznochinciv i 340 selyan Bilshist pospolitih zajmalas rilnictvom u poyednanni z remeslami ta promislami U zv yazku z likvidaciyeyu kozackogo ustroyu v Ukrayini 1781 roku Zolotonosha do togo mistechko stala mistom centrom povitu Kiyivskogo namisnictva 1796 roku Malorosijskoyi a 1802 roku Poltavskoyi guberniyi 19 stolittya1803 roku v misti prozhivalo ponad 4 5 tisyachi meshkanciv 99 chinovnikiv 205 dvoryan 122 vijskovosluzhbovci u vidstavci 105 kupciv 1841 mishanin 1358 kozakiv 195 kazennih i 600 pomishickih selyan Kozaki i selyani Zolotonoshi bilisya z francuzkimi zagarbnikami pid chas Vitchiznyanoyi vijni 1812 roku U misti formuvalosya selyanske opolchennya Zolotoniskogo povitu u Kropivni kozacke 1848 roku v misti spalahnula epidemiya holeri Z 114 zhiteliv sho zahvorili 40 pomerli Za danimi na 1859 rik u misti meshkalo 6312 osib 3236 cholovichoyi stati ta 3076 zhinochoyi nalichuvalos 724 dvorovih gospodarstv isnuvali 9 pravoslavnih cerkov yevrejska sinagoga ta molitovna shkola likarnya poshtova stanciya vidbuvalos 5 yarmarkiv na rik ta bazari 1885 roku tut bulo 433 selyanski gospodarstva v yakih prozhivalo 2248 cholovik V 1896 roci u misti sporudzheno likero gorilchanij zavod 1897 roku cherez Zolotonoshu prokladeno vuzkokolijnu zaliznichnu liniyu Bahmach Krasne 1912 roku shirokokolijnu Bahmach Odesa 20 stolittyaNa pochatku XX st Zolotonosha dribnij promislovij i pomitnij torgovelnij oseredok 1913 roku tut pracyuvali chavunolivarnij zavod vidkritij 1911 roku cegelnya Vulkan z 1911 roku brovarnya z 1903 roku octovij i milovarnij zavodi zavod gazovih i fruktovih vod 2 parovih ta 2 prostih mlini 2 olijnici 3 kruporushki tosho Vidbuvalosya 6 shotizhnevih yarmarok i 3 shotizhnevi bazari 1820 roku v Zolotonoshi vidkrito povitovu shkolu 1871 roku divchachu progimnaziyu vid 1904 roku gimnaziya 1898 roku nizhchu silskogospodarsku shkolu 1906 roku hlop yachu propgimnaziyu vid 1910 roku gimnaziya 1897 roku teatr 1911 r zasnovano chavuno livarnij zavod nini mashinobudivnij 1910 roku v misti meshkalo 13800 cholovik 15 lyutogo 1920 roku pid chas Zimovogo pohodu Kinnij polk Chornih Zaporozhciv Armiyi UNR na korotkij chas zdobuv shidnu chastinu Zolotonoshi U misti stoyala 60 ta strilecka diviziya komuno moskovskih okupacijnih vijsk U boyu z nimi polk vtrativ 4 h kozakiv 3 h bulo poraneno Vorog vtrativ do 100 osib Ne zmigshi zdobuti vsogo mista polk vidstupiv do sela Dengi Vid 1920 roku Zolotonosha povitove misto Kremenchuckoyi guberniyi vid 1922 roku Poltavskoyi 1923 roku stvoreno Zolotoniskij rajon u skladi Zolotoniskoyi okrugi vid 1925 roku Cherkaskoyi vid 1927 roku Shevchenkivskoyi okrugi likvidovanoyi 1930 roku Vid 1932 roku Zolotonosha rajonnij centr Kiyivskoyi a vid 1937 roku Poltavskoyi oblasti Za roki dovoyennoyi p yatirichki v misti stvoreno novu promislovist 1930 r inkubatornu stanciyu 1931 r konoplezavod chinbarnyu kromalopatokovij zavod 1933 r derevoobrobnu artil Peremoga 1934 r m yatnij zavod 1938 r harchokombinat ta inshi pidpriyemstva Vid 19 veresnya 1941 roku do 22 veresnya 1943 roku Zolotonosha perebuvala v nimeckij okupaciyi buduchi z 1 veresnya 1942 r i do vizvolennya administrativnim centrom Zolotoniskogo gebitu U miscevomu koncentracijnomu tabori vorog znishiv 12570 osib U lyutomu 1942 roku vinikla Zolotoniska antinacistska organizaciya kerovana M I Savranom M O Solovjovim ta G N Nikolayevim 22 veresnya 1943 roku v zapeklomu boyu silami 218 yi strileckoyi diviziyi 21 go strileckogo korpusu 47 yi armiyi Voronezkogo frontu misto bulo zvilnene vid nacistiv Ponad 2000 zolotonisciv bralo uchast u Drugij svitovij vijni blizko 1000 z nih zaginulo ponad tisyachu nagorodzheno ordenami i medalyami Diyalnist OUN v Zolotonoshi V Zolotonoshi chlenom OUN Butkevichem i miscevim vchitelem Glizhinskim kolishnij osavul armiyi UNR na pochatku grudnya 1941 roku bulo organizovano Ukrayinsku kozacku sotnyu Agitaciya do vstupu provodilas pid gaslom tvorennya ukrayinskoyi armiyi sho borotimetsya za Samostijnu Ukrayinu Kozakami stavali choloviki i molod Zolotoniskogo rajonu yaki ne buli chlenami partiyi Na kinec grudnya sotnya narahovuvala blizko 90 voyakiv rozbitih na 3 choti vzvodi i ozbroyenih zalishenoyu radyanskoyu zbroyeyu forma bula tezh radyanskoyu Yedinoyu oznakoyu prinalezhnosti do sotni stali sino zhovti pov yazki na livomu rukavi 20 grudnya 1941 roku v misti bulo stvoreno nimecku ortskomendaturu pribuv takozh vzvod feldzhandarmeriyi Pershe sho zrobili okupanti buv aresht sotnika Butkevicha za portret Banderi v kancelyariyi sotni i zaborona kozakam nositi sino zhovti pov yazki Zagin perejmenuvali v dopomizhnu vartovu sotnyu Hilfswachkompanie novim komandirom stav Glizhinskij Kozaki pochali ohoronyati stvorenij poblizu Zolotonoshi nevelikij tabir vijskovopolonenih V berezni 1942 roku novij komandir proviv urochistu posvyatu sino zhovtogo prapora sotni pid yakim kozaki sklali prisyagu na virnist Ukrayini Reakciya nacistiv ne zabarilas v kvitni 1942 roku sotnik Glizhinskij i she dvoye starshin buli zaareshtovani za nacionalistichnu agitaciyu a bilshist kozakiv sotni dvi choti vidpravleni do diyuchoyi armiyi na Kavkaz Sotnya bula stvorena chlenom OUN B bez uchasti zhodnih nimeckih chinnikiv tobto faktora tisku z boku okupantiv v danomu vipadku ne bulo Prisyagu kozaki skladali pid sino zhovtim praporom na virnist Ukrayini Osnovna masa dobrovolciv 21 osoba ce choloviki vikom vid 25 do 40 rokiv 10 kozakiv molod vikom vid 15 do 25 rokiv Z zagalnogo chisla dvoye uchasniki Vizvolnih Zmagan 1917 22 rr p yatero z simej rozkurkulenih chi represovanih odin povernuvsya z zaslannya a she odin visimnadcyatirichnij yunak buv zasudzhenij za huliganstvo Vosmero kozakiv kolishni voyaki ChA 5 oficeriv starshina feldsher i 2 ryadovih z nih 7 vidpusheni z nimeckih taboriv i 1 dezertir Troye perejshli v sotnyu z dopomizhnoyi policiyi Dvoye dobrovolciv kolishni vchiteli miscevoyi shkoli odin kolishnij golova rajradi Osoaviahim u she odin student 4 kursu Kiyivskogo universitetu Vsi kozaki ukrayinci zhodnogo komunista komsomolcya chi pracivnika NKVD sered nih viyavleno ne bulo Takim chinom blizko tretini grupi skladayut dorosli lyudi z pevnim zhittyevim dosvidom nalashtovani vidverto antibilshovicki She vosmero kozakiv zajmali bilsh mensh vagomi posadi v radyanskij armiyi ta gromadskih ustanovah sho ne zavadilo yim vidrazu zh vstupiti do ukrayinskogo formuvannya Voni yak i reshta zrobili ce ne mayuchi osobistih rahunkiv z poperednim rezhimom i ne otrimuyuchi zhodnih socialnih chi materialnih perevag a navpaki narazhayuchis na utiski yak z boku nacistskogo tak i radyanskogo rezhimu Zreshtoyu p yatero kerivnikiv sotni buli po cherzi rozstrilyani nimcyami za nacionalizm protyagom grudnya 1941 kvitnya 1942 rr polovina shob uniknuti peresliduvan vidguknulis na propoziciyu vidpravki na front a ti sho zalishilis buli vliti v skladi roti do nimeckogo ohoronnogo bataljonu Vid 1954 roku Zolotonosha rajonnij centr Cherkaskoyi oblasti V grudni 1992 roku Zolotonosha otrimala status mista oblasnogo pidporyadkuvannya DzherelaPortal Cherkashina PrimitkiArhiv Yugo Zapadnoj Rossii ch 7 t 1 stor 259 Zhurnal Kievskaya starina 1885 2 stor 744 746 Reestry vojska zaporozhskogo posle Zborovskogo dogovora s korolem Yanom Kazimirom sostavlennye 1649 g Moskva 1875 stor 56 58 Arhiv originalu za 19 kvitnya 2021 Procitovano 19 kvitnya 2021 I Pavlovskij Statisticheskie svedeniya o Poltavskoj gubernii 100 let nazad Poltava 1905 stor 43 ros doref Poltavskaya guberniya Spisok naselennyh mѣst po svѣdѣniyam 1859 goda tom XXXIII Izdan Centralnym statisticheskim komitetom Ministerstva Vnutrennih Dѣl SanktPeterburg 1862 263 s kod 3 Kovalenko Sergij Chorni Zaporozhci istoriya polku K Vidavnictvo Stiks 2012LiteraturaIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Posilannyazolotonosha osp ua info 26 kvitnya 2014 u Wayback Machine http bandera lviv ua p 4758 11 listopada 2014 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ