Виникнення міста. Під владою Речі Посполитої
Наприкінці XVI ст. відбувся черговий напад татар на Поділля, територія де в майбутньому виникне наше містечко була спустошена. У 1569 року Східне Поділля (Брацлавське воєводство з 1566 р.) після Люблінської унії відійшло до Речі Посполитої.
5 вересня 1577 року король Польщі Стефан Баторій видав шляхтичу-вояку Яну Оришевському привілей на розлогу пустку Гайсин над річкою Соб, який пізніше заснував тут місто, отримав для нього торгові привілеї. За добру господарську діяльність в Гайсині король Сігізмунд ІІІ Ваза надав йому та його дружині Ядвізі з Рогозинських право «доживоття» на маєток в Гайсині.
Через 11 років після утворення Брацлавського воєводства (1580 р.) землі, розташовані в середній течії річки Соб, були даровані польським королем шляхтичу Тромчинському. Територію цю назвали Гальщиною — з цього часу починається історія міста Гайсина, який ще називали Гальшин або Айсин. (Проте не будемо забувати, що ідентичну назву носить також один з мікрорайонів м. Липовець, яке згадується у джерелах під назвою Айсин).
Є кілька версій походження назви міста.
- Легенда. Гайсин був маєтком багато пана і знаходився серед густих лісів і боліт. Його син, який дуже любив полювати, потрапив в непрохідне болото і зник там безслідно. Це так вплинуло на вбитого горем батька, що він збожеволів і став ходити лісами й болотами, гукати: «Гей, син!» Звідти назва «Гейсин», пізніше «Гайсин».
- Назва походить ще від тюркських кочових племен Чорних клобуків, які проживали у цих краях в ХІ — ХІІ століттях. Гайсин з тюркської мови означає «стан на горбі».
- Слово Гальшин походить від польсько-литовської назви «лісництво». Наш край в ті часи був вкритий густими лісами.
- Краєзнавець П.Мельник з Козятинського району вважає, що Гайсин як місто відродився на місці знищеного поселення з назвою, що походила від імені праслов'янського бога вирію і потойбічного світу Гайтосира. Символом цього бога був птах в небі. Серед багатьох назв лелек є і «гайтошир». Доказом цієї версії може бути і давній герб Гайсина — крило на фоні блакитного неба-вирію.
- Назва Гайсин походить від слів гайшин, гейшин — «лісова сторожка», «житло лісника» (лісника раніше називали гайовим, гаївником).
Фортецю Гайсин збудували, мабуть, для захисту шляху Брацлав — Умань на переправі через р. Сіб, яку, видно, використовували й татари. Тромчинські почали споруджувати невеликий замок. Місце було вибрано на високому березі річки Сіб. Замок з трьох сторін був обнесений земляним валом і дубовим частоколом, мав двоповерхову залізну браму. Потрапити до нього можна було лише через міст, закріплений на ланцюгах. Місце було вибрано вдало, протягом 20 років (1580—1600 р.) навколо укріплення виникло ціле поселення.
В 1600 році Гальшин став центром місцевого староства (до цього був Кисляк) і включається в перепис населених пунктів Брацлавського воєводства. Тому 1600 рік можна вважати датою офіційного заснування міста.
На початку XVII ст. в Україну прибув француз Ґ. Л. де Боплан, який склав детальний опис і мапу. На останню Гальшин занесений вже як містечко (мапа середнього Побожжя XIV—XVII вв.). В 1600 році замок з навколишніми землями за королівським привілеєм придбав шляхтич Свєрський (один з актів 1615 року вказує на нього як засновника міста).
З 1615 року місто переходить до Ядвіги Рожинської. 16 листопада 1621 року польський король Сигізмунд III Ваза дарує Гальшин з землею шляхтичу Яну Дзержку за хоробрість у війні з турками. Власники міста щоразу мінялись. Останніми з них були відомі польські магнати Потоцькі. За переписом 1629 року в нашому місті мешкало 822 жителі. Зростало поселення навколо Гайсинського замку, в місті відбувались торги і ярмарки. Мешканці міста виконували панщину на користь замку. Поневолення селян призводило до повстань.
Сотні жителів Гайсинщини взяли участь у повстаннях Кшиштофа Косинського (1591−1593), Северина Наливайка (1534−1596). Місцеве населення вело мужню боротьбу проти феодальної залежності, що гальмувала розвиток міста. Особливо широкого розмаху боротьба проти польсько-шляхетського гніту набула під час народно-визвольної війни українського народу, яку очолив Богдан Хмельницький (1648 — 1654 роки). У Гайсині формувалися повстанські козацько-селянські загони. Недалеко від міста, біля села Карбівки, козацький полк Івана Богуна в грудні 1648 року завдав відчутної поразки шляхетським військам.
В жовтні 1655 року польська шляхта відновила своє панування в нашому краю. Цьому сприяло і поділ козаків на групи різного політичного спрямування. Польський уряд для того, щоб залучити на свій бік козацьку старшину, почав дарувати їй землі і населені пункти. За привілеєм польського короля Яна Казимира, Гайсин в 1659 році переходить у власність зятківецького полковника Максима Булиги, якого король пізніше перевів у дворянський сан. Пропольська позиція частини старшини, намагання шляхти відновити розмір повинностей викликало незадоволення селян і міщан. Брацлавський воєвода був змушений направити спеціальні сили для того, щоб придушити рух населення приватних міст, до числа яких належав і Гайсин.
Зростало незадоволення і козаків. Позбувся своєї булави І.Виговський. Новий гетьман Ю.Хмельницький не поліпшив ситуації. Підняли повстання козаки зятківецького полку. Внаслідок цього Гайсин переходить з власності Максима Булиги до королівських володінь. Втративши довіру козаків, Ю.Хмельницький скликає в 1661 році в Гайсині козаків (так вважав краєзнавець В.Барський) і складає перед ними гетьманські клейноди. Наступають часи Руїни. Згідно з Андрусівською угодою 1667 р., наші землі закріплюються за Польщею. В 1671 році на територію нашого краю вдерлось військо Яна Собєського. Практично, всі поселення на берегах Пд. Бугу були знищені. Фрізький шляхтич У. фон Вердум прибув в наш край після походу Собєського. Ось що він зазначає в своєму подорожньому щоденнику: «Місто те (або село) нині дощенту спустошено (або спалене)». Така доля, мабуть, спіткала і наше місто. 1672 року Гайсин в числі інших подільських міст зазнав навали військ турецького султана Магомета IV. В 1699 році, згідно з Карловицьким мирним договором, Туреччина залишила наші землі Польщі. На вільні землі прийшли нові пани. Між магнатами почались міжусобні війни. За територію Гайсинщини сперечалися між собою Огінські і Сапіги. В результаті цієї боротьби Гайсин в 1701 році був повністю пограбований. Польська шляхта відновлювала на подільських землях старі порядки.
Населення міста, навколишніх сіл зазнавали жорстокої експлуатації. Панщина збільшилась до п'яти днів в тиждень, а в жнива до шести днів. Як писав француз де Боплан, становище селян було гіршим, ніж становище галерних невільників. Міська шляхта теж грабувала майно жителів. Внаслідок цього мешканці Гайсина втратили майже всі власні землі. Міщани Гайсина відбували панщину, сплачували старості чинш, осен, коляди, повинні були збирати сіно і ходити на толоку. До кінця XVIII ст. міщани відробляли панщину на користь замку. У відповідь на утиски з боку шляхти, на Брацлавщині на початку XVIII ст. виникає гайдамацький рух. В 30-х роках навколо Гайсина починає діяти загін запорізького козака Гриви. З середини 40-х років XVIII ст. Король Август III відновлює надання магдебурзького права і гербів подільським містам, 22 листопада 1744 року за королівським привілеєм Гайсин отримує магдебурзьке право і герб.
Жорстоке гноблення не зламало народного духу, не згасило полум'я визвольної боротьби. В 1730—1750 роках населення Гайсина і навколишніх сіл брало активну участь у гайдамацьких повстаннях. У Гайсинському повіті діяли селянські загони Гриви, Жили, Іваниці, Рудя. А в 1768 році тут вирувала Коліївщина, яка охопила всю Правобережну Україну. Чимало жителів міста вступило до військ Івана Ґонти та Максима Залізняка. Коліївщина була придушена царськими та польсько-шляхетськими військами, учасники її жорстоко покарані. Про активну участь гайсинчан у народному повстанні нагадує меморіальна дошка, встановлена на честь 200-річчя Коліївщини на районному Будинку культури.
Після придушення Коліївщини польська влада робила все можливе, щоб закріпити своє становище в Україні. Панщина збільшилась до 300 днів в рік. Землі Гайсинщини були поділені між магнатами Потоцькими, Ярошинськими, Собанськими, Холоневськими та ін.
1774 року Гайсин отримує Францішек Ледуховський. Гайсин був дарований в 1775 р. Антонію Ледуховському. В 1783 р. він отримав королівський привілей на право володіти містом і навколишніми селами на 50 років. Але в 1789 р. Гайсин передається в руки графу Феліксу (Щесному) Потоцькому, який в нашому повіті мав 10 тис. десятин землі і 1200 десятин лісу. Для зміцнення свого становища магнати переводили православне населення в католицизм або греко-католицизм. З цією метою до Гайсина прибув особливий представник єпископа Володкевича — греко-католицький священик Марцилевський, якому було наказано використовувати всі можливі засоби.
Наприкінці XVIII ст. в Речі Посполитій наступає економічне зростання. Це сприяло розвитку міст. Тодішній Гайсин набуває рис торговельного містечка. Швидко зростає кількість ремісничого населення, починається впорядковуватись забудова міста. Але послаблена повстаннями Польща була поділена між Росією, Прусією і Австрією. Для Гайсина відкривається нова сторінка історії в складі Російської імперії.
Під владою Російської імперії
1793 році, після другого поділу Польщі, наш край увійшов до складу Російської імперії. Польські землевласники були позбавлені частини своїх земель. Замість воєводств були утворені намісництва. 22 травня 1795 року затверджений штат Брацлавського намісництва (з лютого 1796 року його центром стала Вінниця), в його склад входило із округів. Гайсин став центром Гайсинської округи.
Згідно з указом царя Павла І від 12 грудня 1796 року намісництва ліквідували, ново-приєднану Правобережну Україну було поділено на три губернії: Київську, Волинську, Подільську, центром Подільської Губернії став Кам'янець-Подільський. У 1804 році до складу подільської Губернії входило 12 повітів. Такий адміністративно-територіальний поділ залишався в імперії до першої світової війни. Гайсин став центром Гайсинського повіту. Перші міські Губернії під владою Росії було затверджено 22 січня 1796 року указом Катерини II «Про герби міст Мінської, Волинської, Брацлавської 1 Подільської губернії», в указі було перелічено 13 міст Брацлавського намісництва, які мали право на власний герб. Герольдія, готуючи указ, залишила містам згаданих намісництв давні герби, а тим, що таких не мали, склала нові.
Згідно зі штатом подільської губернії, який було затверджено 19 грудня 1809 року, гайсинський повіт поділявся на три округи, 12 волостей, в повіті починаються закриватись греко-католицькі церкви, а замість них відкривались православні, в 1796 році в Гайсині була побудована кам'яна Свято-Миколаївська церква.
На початку XIX століття головна галузь господарства в повіті було аграрне виробництво. Але гайсинський повіт став значним центром мануфактурного виробництва, в 1845 році в місті гайсині починає працювати шовковий завод, всього в повіті до 1860 року нараховувалось 65 підприємств і майстерень: винокурних — 31, пивоварних — 7, цегельних — 16, шкіряних — 2, черепичний — 1, цукроварних — 2, каретна фабрика — 1, суконні — 4. У самому Гайсині було 95 дрібних ремісничих майстерень.
На початку XIX ст. Росія брала участь у військових діях в Європі, в 1806 році в нашому місті був розташований Сіверський драгунський полк, в якому служив великий український письменник Г. П. Котляревський, відомий автор «Енеіди». Є також припущення, що через Гайсин проїжджав на заслання в 1822 році О. С. Пушкін.
В 1840 році був проведений статистичним відділом Ради міністерством внутрішніх справ перший загальноросійський перепис міст. Перепис встановив, що більшість міст — торговельні центри. Населення Гайсина становило 4,9 тис. чоловік (у Вінниці — 9,2 тис.). За кількістю населення Гайсин можна віднести до середніх міст того часу. За другим переписом в місті в 1851 році мешкало 4855 чол. в 1857 році герб Гайсина знову змінюється. Збірник «Живописная россия» так характеризує Гайсин середини XIX ст.: «Почти на одной линии с Брацловом, по направленню к востоку, лежит уездный город Гайсин на р. Соб, не представляющий ничего замечательного.» Багато матеріалу про наше місто можна знайти в словнику російської імперії, який вийшов з друку в 1863 році.
В Гайсині в 1860 році проживало 10106 громадян, в місті знаходились: 1 православна церква, 1 синагога і 4 єврейських молитовних доми. Будинків було 690 (з них 9 кам'яних), крамниць 87 (2 кам'яні), міська лікарня. Площа міста займала 2400 десятин (з них під забудовою — 530 десятин). Прибуток склав в 1860 році — 6946 крб. промислових підприємств не було. Зайняття жителів — сільське господарство 1 дрібні промисли. Ремісників 339 (95 майстерень), торгівля в місті незначна: в 1861 році видано 76 торгових посвідчень (71 купець). кожного другого тижня в Гайсині відбувались торги.
Проголошена 1861 року селянська реформа не здійснила народних сподівань про землю. Значна частина земель відійшла від селян. важким було становище 1 міщан Гайсина. Друга половина XIX ст. стала для Гайсина періодом швидкого зростання, змін в розвитку промисловості, структурі населення. В 1861 році був проведений остаточний адміністративний поділ (до 1917 року). Гайсинський повіт займав площу 61,42 кв. миль, 2972,7 кв. Верст, 338,1 км². Число станов або дільниць — 3, волостей — 12, міст — 1. Загальна кількість — населених пунктів — 574. Густота населення — 96,1 чоловіка на і кв. версту, за територією Гайсин займав невелику площу. Ліс в 1875 році підступав до місця, де в наш час розташований універмаг. Лише деякі вулиці мали назву: Поштова (Першого травня), Дворянська (Б.Хмельницького), Монопольна (І.Франка), Подільська (Плєханова), Петра Великого (К.Маркса). Інші вулиці не мали назв і позначались в залежності від того, хто з заможних людей на них проживав. Вулиці не мали твердого покриття. Свідчення сучасників повідомляють, що в 1898 році на Поштовій вулиці, коні стрягли в багнюці. В 1899 році міську управу очолив генерал-майор у відставці Микола Іванович Попов.
В 1899 році в Гайсині налічувалось 1210 будинків, серед яких 15 кам'яних і 1195 дерев'яних, місту належало 2500 дес. Голова Подільського єпархіального історико-статистичного комітету Є.Сіцінський відмічав, що умови в місті в цілому незадовільні, місто перенаселене, двори не утримуються в чистоті, а це сприяє різним інфекційним захворюванням, в 1865 році, в Гайсині вибухнула епідемія холери — від неї померло 150 чоловік. Хвороба знову повернулась в 1893 році. Цьому сприяв недостатній розвиток медицини в першій, половині XIX ст. В місті була повітова лікарня на 10 ліжок, на 10.529 жителів — один лікар, в гайсинській лікарні було два лікаря.
Реформи 60-80 років XIX ст. докорінно змінили економіку краю. як уже зазначалось, до 1860 року з Гайсині не було заводів і фабрик, жителі міста займались землеробством 1 дрібним ремеслом. нараховувалось 95 майстерень, де працювали 339 робітників, через кожних два тижні, щочетверга відбувались ярмарки, на яких ремісники збували свої вироби — чоботи, колеса, глиняний посуд тощо. крім Гайсинського ярмарку, вироби вивозили у сусідні містечка: Гранів, Китайгород, Кіблич. Соболівку. Єврейський письменник шолом Алейхем, який відвідав наш Гайсин, так описав місцевий ярмарок: «… Сьогодні в містечку базарний день… Євреї бігають туди-сюди, як отруєні пацюки, галасують, губляться, смикають селян за поли, умлівають, так Іони хочуть щось вторгувати — просто театр з ними. А селяни мають час; вони посуваються спроквола, шапки насунувши на лоба, розглядають, мацають, чухаються, торгуються, хочуть купити дешевше…».
З 1865 року в Гайсині починає розвиватись промисловість. Значною подією для нашого краю стало будівництво залізниці Гайворон-Вінниця. Разом в Гайсині напередодні I-ї світової війни працювало 36 підприємств, які виробляли продукції на суму 2 млн. 526 тис. крб. в рік. Працювало на них 970 робітників, в 1914 році в місті відкривається метеорологічна станція. Змінюється вигляд нашого міста. Будуються кам'яні споруди: міська лікарня (згодом земська), банку і «гранд-отелю», будинки в стилі «модерн» Шпільберга (тепер відділ статистики), адвоката Літваковського (будинок школяра). В 1912 році в Гайсині починає діяти земство. Значну увагу повітова земська управа приділяла розвитку охорони здоров'я. На її кошти збудована аптека, утримувався один вільно практикуючий лікар і п'ять фельдшерів. Піклувалось земство і про розвиток освіти, крім фінансування навчальних закладів, учительської семінарії, управа призначала стипендії гайсинчанам, які навчались в різних навчальних закладах. З початком і світової війни (1914—1918 рр.) в Гайсинщині починається економічний спад. Більшість чоловіків забрали в діючу армію, близько половини коней та значну кількість худоби у селян реквізували, через нестачу сировини 1 робочих рук багато підприємств закривалися, наступає 1917 рік.
Період визвольних змагань 1917—1921 років
1 листопада 1919 року в штабному вагоні генерала Добровольчєскої армії Я. Слащьова на залізничній станції Гайсина відбулись переговори з представниками УГА на чолі з отаманом Омеляном Лисняком (за наказом командувача генерала Мирона Тарнавського) стосовно можливості підписання перемир'я між УГА та Добрармією.
Перший радянський період, початки відбудови
Після революції та Російсько — Української війни розпочалась відбудова народного господарства міста, переборюючи великі труднощі, у травні 1921 року розпочали роботу маслобійний та шкіряний заводи, тютюнова фабрика, пивоварний та миловарний заводи, а також ряд артілей. Було збудовано електростанцію, велика робота велась в галузі культурного будівництва.
Були зроблені перші кроки в галузі налагодження медичного обслуговування населення: розширено стару лікарню, створено жіночу консультацію, 1923 року почала працювати дитяча лікарня, відкрито дитячу консультацію, всі ці перетворення здійснювались у надзвичайно тяжких умовах розрухи, нестатків. Рішенням Президії ВУЦВК від 3 червня 1925 року Гайсинський округ було ліквідовано. Гайсин став районним центром Тульчинського округу, місто продовжувало розвиватись. Тут жило 18200 чоловік, діяло більше десятка промислових підприємств. 1937 року споруджено новий пологовий будинок та дитячі ясла. Бюджет міста в 1940 році у порівнянні з 1937 роком зріс у два з лишнім рази. Маленьке повітове містечко, яким був Гайсин за часів царату, стало одним із значних економічних і культурних центрів Вінниччини, дальшому його розквіту стала на перешкоді війна.
В роки нацистської навали
17-та нацистська армія, яка наступала на вінницькому напрямку і далі на Гайсин, майже вдвічі переважала наші частини у живій силі та техніці. Радянські воїни змушені були з боями відступати. 23 — 24 липня 1941 року розгорнулись запеклі бої за Гайсин. Останніми захисниками Гайсина були 12 червоноармійців, які окопались на території середньої школи № 1. Всі вони загинули смертю хоробрих у нерівному бою з гітлерівцями. 25 липня 1941 року гітлерівські розбійники вдерлися до Гайсина і спустошили його.
Окупанти впровадили у місті «новий порядок». На стінах будинків з'явились накази, кожне речення яких закінчувалось одним словом — розстріл. Щоб залякати населення, гітлерівці розстрілювали, вішали, закопували живцем, кидали в криниці багато беззахисних людей. 16 вересня 1941 року нацистські кати розстріляли у Гайсині понад 3 000 мирних жителів. 20 жовтня 1941 року було утворено Гайсинську округу. За період окупації населення міста зменшилось на 9,4 тисячі осіб. Загарбники створили у Гайсині табір для військовополонених. Не можна без гніву читати акт про звірства нацистів, складений мешканцями Гайсина: «За час окупації німецькі недолюдки розстріляли і замучили понад 10 тисяч мирних жителів міста Гайсина і Гайсинського району. Катування відбувалися в урочищі Белендійка, на Гайсинських хуторах і в лісі. Масові вбивства мирних жителів тривали до останнього дня хазяйнування німецько-гітлерівських окупантів. Гітлерівці піддавали свої жертви найжорстокішим тортурам. Тимофія Панчука і Петра Бабура німці спалили живцем. Інженера Фадея Щербу гітлерівці так знівечили, що сім'я впізнала його лише за клаптями натільної білизни. На Гайсинських хуторах німецько-нацистські розбійники 14 лютого 1944 року кидали дітей в колодязі — загинули в колодязях Степан Терлецький, Ольга Лиханова та її троє дітей, колгоспник Яків Юркевич, його дружина, тримісячна дочка Галя, п'ятирічний син Жорж та інші. За неповними даними, німці вивезли на каторгу до Німеччини 3200 жителів Гайсинського району». Трудящі Гайсина не скорилися ворогові, не втратили віри в перемогу. Наприкінці 1941 — в першій половині 1942 року в місті почали діяти підпільні організації на цукровому заводі та підпільні групи на спиртовому і консервному заводах, на залізничній станції. Патріоти користувались найменшою нагодою, щоб завдати шкоди ворогові. Найактивнішою в місті була організація на цукровому заводі, яку очолив Антон Зінов'євич Кропив'янський. Восени 1943 року гестапівцям вдалося натрапити на слід партійного підпілля. Більшість членів Гайсинського підпільного райкому на чолі з В. А. Федиком, 11 учасників міської підпільної організації та її керівника Ф. Т. Щербу після жорстоких катувань нацисти розстріляли Ф. Б. Скакодуб, на квартирі якої збиралися підпільники, повісили на центральній площі міста. Були закатовані мужні патріоти — фельдшер П. Н. Розуменко, лікар А. О. Забіяка та багато інших. Гітлерівці спустошили місто, спалили цілі квартали, знищили 286 житлових будинків, педагогічний технікум, Будинок культури, клуби. Лише стіни залишились від промислових підприємств. 14 березня 1944 року Радянська Армія принесла визволення місту. Визволяли Гайсин підрозділи 232-і стрілецької дивізії Другого Українського фронту.
Свято шанують Гайсинчани пам'ять своїх мужніх синів і дочок, що віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини. В міському парку імені Богдана Хмельницького і на Белендійці, де в братських могилах поховано воїнів, партизанів та підпільників, височать величні пам'ятники.
Посилання
- Історія міста Гайсин [ 28 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Примітки
- Henryk Kotarski. Orzechowski Jan h. Nałęcz (ok.1535-1605) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/2, zeszyt 101. — S. 272—273. (пол.)
- Боднар, Влад. . vlasno.info (uk-ua) . Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 260—261.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gerb GajsinaViniknennya mista Pid vladoyu Rechi PospolitoyiNaprikinci XVI st vidbuvsya chergovij napad tatar na Podillya teritoriya de v majbutnomu vinikne nashe mistechko bula spustoshena U 1569 roku Shidne Podillya Braclavske voyevodstvo z 1566 r pislya Lyublinskoyi uniyi vidijshlo do Rechi Pospolitoyi 5 veresnya 1577 roku korol Polshi Stefan Batorij vidav shlyahtichu voyaku Yanu Orishevskomu privilej na rozlogu pustku Gajsin nad richkoyu Sob yakij piznishe zasnuvav tut misto otrimav dlya nogo torgovi privileyi Za dobru gospodarsku diyalnist v Gajsini korol Sigizmund III Vaza nadav jomu ta jogo druzhini Yadvizi z Rogozinskih pravo dozhivottya na mayetok v Gajsini Cherez 11 rokiv pislya utvorennya Braclavskogo voyevodstva 1580 r zemli roztashovani v serednij techiyi richki Sob buli darovani polskim korolem shlyahtichu Tromchinskomu Teritoriyu cyu nazvali Galshinoyu z cogo chasu pochinayetsya istoriya mista Gajsina yakij she nazivali Galshin abo Ajsin Prote ne budemo zabuvati sho identichnu nazvu nosit takozh odin z mikrorajoniv m Lipovec yake zgaduyetsya u dzherelah pid nazvoyu Ajsin Ye kilka versij pohodzhennya nazvi mista Legenda Gajsin buv mayetkom bagato pana i znahodivsya sered gustih lisiv i bolit Jogo sin yakij duzhe lyubiv polyuvati potrapiv v neprohidne boloto i znik tam bezslidno Ce tak vplinulo na vbitogo gorem batka sho vin zbozhevoliv i stav hoditi lisami j bolotami gukati Gej sin Zvidti nazva Gejsin piznishe Gajsin Nazva pohodit she vid tyurkskih kochovih plemen Chornih klobukiv yaki prozhivali u cih krayah v HI HII stolittyah Gajsin z tyurkskoyi movi oznachaye stan na gorbi Slovo Galshin pohodit vid polsko litovskoyi nazvi lisnictvo Nash kraj v ti chasi buv vkritij gustimi lisami Krayeznavec P Melnik z Kozyatinskogo rajonu vvazhaye sho Gajsin yak misto vidrodivsya na misci znishenogo poselennya z nazvoyu sho pohodila vid imeni praslov yanskogo boga viriyu i potojbichnogo svitu Gajtosira Simvolom cogo boga buv ptah v nebi Sered bagatoh nazv lelek ye i gajtoshir Dokazom ciyeyi versiyi mozhe buti i davnij gerb Gajsina krilo na foni blakitnogo neba viriyu Nazva Gajsin pohodit vid sliv gajshin gejshin lisova storozhka zhitlo lisnika lisnika ranishe nazivali gajovim gayivnikom Fortecyu Gajsin zbuduvali mabut dlya zahistu shlyahu Braclav Uman na perepravi cherez r Sib yaku vidno vikoristovuvali j tatari Tromchinski pochali sporudzhuvati nevelikij zamok Misce bulo vibrano na visokomu berezi richki Sib Zamok z troh storin buv obnesenij zemlyanim valom i dubovim chastokolom mav dvopoverhovu zaliznu bramu Potrapiti do nogo mozhna bulo lishe cherez mist zakriplenij na lancyugah Misce bulo vibrano vdalo protyagom 20 rokiv 1580 1600 r navkolo ukriplennya viniklo cile poselennya V 1600 roci Galshin stav centrom miscevogo starostva do cogo buv Kislyak i vklyuchayetsya v perepis naselenih punktiv Braclavskogo voyevodstva Tomu 1600 rik mozhna vvazhati datoyu oficijnogo zasnuvannya mista Na pochatku XVII st v Ukrayinu pribuv francuz G L de Boplan yakij sklav detalnij opis i mapu Na ostannyu Galshin zanesenij vzhe yak mistechko mapa serednogo Pobozhzhya XIV XVII vv V 1600 roci zamok z navkolishnimi zemlyami za korolivskim privileyem pridbav shlyahtich Svyerskij odin z aktiv 1615 roku vkazuye na nogo yak zasnovnika mista Z 1615 roku misto perehodit do Yadvigi Rozhinskoyi 16 listopada 1621 roku polskij korol Sigizmund III Vaza daruye Galshin z zemleyu shlyahtichu Yanu Dzerzhku za horobrist u vijni z turkami Vlasniki mista shorazu minyalis Ostannimi z nih buli vidomi polski magnati Potocki Za perepisom 1629 roku v nashomu misti meshkalo 822 zhiteli Zrostalo poselennya navkolo Gajsinskogo zamku v misti vidbuvalis torgi i yarmarki Meshkanci mista vikonuvali panshinu na korist zamku Ponevolennya selyan prizvodilo do povstan Sotni zhiteliv Gajsinshini vzyali uchast u povstannyah Kshishtofa Kosinskogo 1591 1593 Severina Nalivajka 1534 1596 Misceve naselennya velo muzhnyu borotbu proti feodalnoyi zalezhnosti sho galmuvala rozvitok mista Osoblivo shirokogo rozmahu borotba proti polsko shlyahetskogo gnitu nabula pid chas narodno vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu yaku ocholiv Bogdan Hmelnickij 1648 1654 roki U Gajsini formuvalisya povstanski kozacko selyanski zagoni Nedaleko vid mista bilya sela Karbivki kozackij polk Ivana Boguna v grudni 1648 roku zavdav vidchutnoyi porazki shlyahetskim vijskam V zhovtni 1655 roku polska shlyahta vidnovila svoye panuvannya v nashomu krayu Comu spriyalo i podil kozakiv na grupi riznogo politichnogo spryamuvannya Polskij uryad dlya togo shob zaluchiti na svij bik kozacku starshinu pochav daruvati yij zemli i naseleni punkti Za privileyem polskogo korolya Yana Kazimira Gajsin v 1659 roci perehodit u vlasnist zyatkiveckogo polkovnika Maksima Buligi yakogo korol piznishe pereviv u dvoryanskij san Propolska poziciya chastini starshini namagannya shlyahti vidnoviti rozmir povinnostej viklikalo nezadovolennya selyan i mishan Braclavskij voyevoda buv zmushenij napraviti specialni sili dlya togo shob pridushiti ruh naselennya privatnih mist do chisla yakih nalezhav i Gajsin Zrostalo nezadovolennya i kozakiv Pozbuvsya svoyeyi bulavi I Vigovskij Novij getman Yu Hmelnickij ne polipshiv situaciyi Pidnyali povstannya kozaki zyatkiveckogo polku Vnaslidok cogo Gajsin perehodit z vlasnosti Maksima Buligi do korolivskih volodin Vtrativshi doviru kozakiv Yu Hmelnickij sklikaye v 1661 roci v Gajsini kozakiv tak vvazhav krayeznavec V Barskij i skladaye pered nimi getmanski klejnodi Nastupayut chasi Ruyini Zgidno z Andrusivskoyu ugodoyu 1667 r nashi zemli zakriplyuyutsya za Polsheyu V 1671 roci na teritoriyu nashogo krayu vderlos vijsko Yana Sobyeskogo Praktichno vsi poselennya na beregah Pd Bugu buli znisheni Frizkij shlyahtich U fon Verdum pribuv v nash kraj pislya pohodu Sobyeskogo Os sho vin zaznachaye v svoyemu podorozhnomu shodenniku Misto te abo selo nini doshentu spustosheno abo spalene Taka dolya mabut spitkala i nashe misto 1672 roku Gajsin v chisli inshih podilskih mist zaznav navali vijsk tureckogo sultana Magometa IV V 1699 roci zgidno z Karlovickim mirnim dogovorom Turechchina zalishila nashi zemli Polshi Na vilni zemli prijshli novi pani Mizh magnatami pochalis mizhusobni vijni Za teritoriyu Gajsinshini sperechalisya mizh soboyu Oginski i Sapigi V rezultati ciyeyi borotbi Gajsin v 1701 roci buv povnistyu pograbovanij Polska shlyahta vidnovlyuvala na podilskih zemlyah stari poryadki Gajsin na mapi Zigmunda Gerstmana Naselennya mista navkolishnih sil zaznavali zhorstokoyi ekspluataciyi Panshina zbilshilas do p yati dniv v tizhden a v zhniva do shesti dniv Yak pisav francuz de Boplan stanovishe selyan bulo girshim nizh stanovishe galernih nevilnikiv Miska shlyahta tezh grabuvala majno zhiteliv Vnaslidok cogo meshkanci Gajsina vtratili majzhe vsi vlasni zemli Mishani Gajsina vidbuvali panshinu splachuvali starosti chinsh osen kolyadi povinni buli zbirati sino i hoditi na toloku Do kincya XVIII st mishani vidroblyali panshinu na korist zamku U vidpovid na utiski z boku shlyahti na Braclavshini na pochatku XVIII st vinikaye gajdamackij ruh V 30 h rokah navkolo Gajsina pochinaye diyati zagin zaporizkogo kozaka Grivi Z seredini 40 h rokiv XVIII st Korol Avgust III vidnovlyuye nadannya magdeburzkogo prava i gerbiv podilskim mistam 22 listopada 1744 roku za korolivskim privileyem Gajsin otrimuye magdeburzke pravo i gerb Zhorstoke gnoblennya ne zlamalo narodnogo duhu ne zgasilo polum ya vizvolnoyi borotbi V 1730 1750 rokah naselennya Gajsina i navkolishnih sil bralo aktivnu uchast u gajdamackih povstannyah U Gajsinskomu poviti diyali selyanski zagoni Grivi Zhili Ivanici Rudya A v 1768 roci tut viruvala Koliyivshina yaka ohopila vsyu Pravoberezhnu Ukrayinu Chimalo zhiteliv mista vstupilo do vijsk Ivana Gonti ta Maksima Zaliznyaka Koliyivshina bula pridushena carskimi ta polsko shlyahetskimi vijskami uchasniki yiyi zhorstoko pokarani Pro aktivnu uchast gajsinchan u narodnomu povstanni nagaduye memorialna doshka vstanovlena na chest 200 richchya Koliyivshini na rajonnomu Budinku kulturi Pislya pridushennya Koliyivshini polska vlada robila vse mozhlive shob zakripiti svoye stanovishe v Ukrayini Panshina zbilshilas do 300 dniv v rik Zemli Gajsinshini buli podileni mizh magnatami Potockimi Yaroshinskimi Sobanskimi Holonevskimi ta in 1774 roku Gajsin otrimuye Francishek Leduhovskij Gajsin buv darovanij v 1775 r Antoniyu Leduhovskomu V 1783 r vin otrimav korolivskij privilej na pravo voloditi mistom i navkolishnimi selami na 50 rokiv Ale v 1789 r Gajsin peredayetsya v ruki grafu Feliksu Shesnomu Potockomu yakij v nashomu poviti mav 10 tis desyatin zemli i 1200 desyatin lisu Dlya zmicnennya svogo stanovisha magnati perevodili pravoslavne naselennya v katolicizm abo greko katolicizm Z ciyeyu metoyu do Gajsina pribuv osoblivij predstavnik yepiskopa Volodkevicha greko katolickij svyashenik Marcilevskij yakomu bulo nakazano vikoristovuvati vsi mozhlivi zasobi Naprikinci XVIII st v Rechi Pospolitij nastupaye ekonomichne zrostannya Ce spriyalo rozvitku mist Todishnij Gajsin nabuvaye ris torgovelnogo mistechka Shvidko zrostaye kilkist remisnichogo naselennya pochinayetsya vporyadkovuvatis zabudova mista Ale poslablena povstannyami Polsha bula podilena mizh Rosiyeyu Prusiyeyu i Avstriyeyu Dlya Gajsina vidkrivayetsya nova storinka istoriyi v skladi Rosijskoyi imperiyi Pid vladoyu Rosijskoyi imperiyi1793 roci pislya drugogo podilu Polshi nash kraj uvijshov do skladu Rosijskoyi imperiyi Polski zemlevlasniki buli pozbavleni chastini svoyih zemel Zamist voyevodstv buli utvoreni namisnictva 22 travnya 1795 roku zatverdzhenij shtat Braclavskogo namisnictva z lyutogo 1796 roku jogo centrom stala Vinnicya v jogo sklad vhodilo iz okrugiv Gajsin stav centrom Gajsinskoyi okrugi Zgidno z ukazom carya Pavla I vid 12 grudnya 1796 roku namisnictva likviduvali novo priyednanu Pravoberezhnu Ukrayinu bulo podileno na tri guberniyi Kiyivsku Volinsku Podilsku centrom Podilskoyi Guberniyi stav Kam yanec Podilskij U 1804 roci do skladu podilskoyi Guberniyi vhodilo 12 povitiv Takij administrativno teritorialnij podil zalishavsya v imperiyi do pershoyi svitovoyi vijni Gajsin stav centrom Gajsinskogo povitu Pershi miski Guberniyi pid vladoyu Rosiyi bulo zatverdzheno 22 sichnya 1796 roku ukazom Katerini II Pro gerbi mist Minskoyi Volinskoyi Braclavskoyi 1 Podilskoyi guberniyi v ukazi bulo perelicheno 13 mist Braclavskogo namisnictva yaki mali pravo na vlasnij gerb Geroldiya gotuyuchi ukaz zalishila mistam zgadanih namisnictv davni gerbi a tim sho takih ne mali sklala novi Zgidno zi shtatom podilskoyi guberniyi yakij bulo zatverdzheno 19 grudnya 1809 roku gajsinskij povit podilyavsya na tri okrugi 12 volostej v poviti pochinayutsya zakrivatis greko katolicki cerkvi a zamist nih vidkrivalis pravoslavni v 1796 roci v Gajsini bula pobudovana kam yana Svyato Mikolayivska cerkva Na pochatku XIX stolittya golovna galuz gospodarstva v poviti bulo agrarne virobnictvo Ale gajsinskij povit stav znachnim centrom manufakturnogo virobnictva v 1845 roci v misti gajsini pochinaye pracyuvati shovkovij zavod vsogo v poviti do 1860 roku narahovuvalos 65 pidpriyemstv i majsteren vinokurnih 31 pivovarnih 7 cegelnih 16 shkiryanih 2 cherepichnij 1 cukrovarnih 2 karetna fabrika 1 sukonni 4 U samomu Gajsini bulo 95 dribnih remisnichih majsteren Na pochatku XIX st Rosiya brala uchast u vijskovih diyah v Yevropi v 1806 roci v nashomu misti buv roztashovanij Siverskij dragunskij polk v yakomu sluzhiv velikij ukrayinskij pismennik G P Kotlyarevskij vidomij avtor Eneidi Ye takozh pripushennya sho cherez Gajsin proyizhdzhav na zaslannya v 1822 roci O S Pushkin V 1840 roci buv provedenij statistichnim viddilom Radi ministerstvom vnutrishnih sprav pershij zagalnorosijskij perepis mist Perepis vstanoviv sho bilshist mist torgovelni centri Naselennya Gajsina stanovilo 4 9 tis cholovik u Vinnici 9 2 tis Za kilkistyu naselennya Gajsin mozhna vidnesti do serednih mist togo chasu Za drugim perepisom v misti v 1851 roci meshkalo 4855 chol v 1857 roci gerb Gajsina znovu zminyuyetsya Zbirnik Zhivopisnaya rossiya tak harakterizuye Gajsin seredini XIX st Pochti na odnoj linii s Braclovom po napravlennyu k vostoku lezhit uezdnyj gorod Gajsin na r Sob ne predstavlyayushij nichego zamechatelnogo Bagato materialu pro nashe misto mozhna znajti v slovniku rosijskoyi imperiyi yakij vijshov z druku v 1863 roci V Gajsini v 1860 roci prozhivalo 10106 gromadyan v misti znahodilis 1 pravoslavna cerkva 1 sinagoga i 4 yevrejskih molitovnih domi Budinkiv bulo 690 z nih 9 kam yanih kramnic 87 2 kam yani miska likarnya Plosha mista zajmala 2400 desyatin z nih pid zabudovoyu 530 desyatin Pributok sklav v 1860 roci 6946 krb promislovih pidpriyemstv ne bulo Zajnyattya zhiteliv silske gospodarstvo 1 dribni promisli Remisnikiv 339 95 majsteren torgivlya v misti neznachna v 1861 roci vidano 76 torgovih posvidchen 71 kupec kozhnogo drugogo tizhnya v Gajsini vidbuvalis torgi Progoloshena 1861 roku selyanska reforma ne zdijsnila narodnih spodivan pro zemlyu Znachna chastina zemel vidijshla vid selyan vazhkim bulo stanovishe 1 mishan Gajsina Druga polovina XIX st stala dlya Gajsina periodom shvidkogo zrostannya zmin v rozvitku promislovosti strukturi naselennya V 1861 roci buv provedenij ostatochnij administrativnij podil do 1917 roku Gajsinskij povit zajmav ploshu 61 42 kv mil 2972 7 kv Verst 338 1 km Chislo stanov abo dilnic 3 volostej 12 mist 1 Zagalna kilkist naselenih punktiv 574 Gustota naselennya 96 1 cholovika na i kv verstu za teritoriyeyu Gajsin zajmav neveliku ploshu Lis v 1875 roci pidstupav do miscya de v nash chas roztashovanij univermag Lishe deyaki vulici mali nazvu Poshtova Pershogo travnya Dvoryanska B Hmelnickogo Monopolna I Franka Podilska Plyehanova Petra Velikogo K Marksa Inshi vulici ne mali nazv i poznachalis v zalezhnosti vid togo hto z zamozhnih lyudej na nih prozhivav Vulici ne mali tverdogo pokrittya Svidchennya suchasnikiv povidomlyayut sho v 1898 roci na Poshtovij vulici koni stryagli v bagnyuci V 1899 roci misku upravu ocholiv general major u vidstavci Mikola Ivanovich Popov V 1899 roci v Gajsini nalichuvalos 1210 budinkiv sered yakih 15 kam yanih i 1195 derev yanih mistu nalezhalo 2500 des Golova Podilskogo yeparhialnogo istoriko statistichnogo komitetu Ye Sicinskij vidmichav sho umovi v misti v cilomu nezadovilni misto perenaselene dvori ne utrimuyutsya v chistoti a ce spriyaye riznim infekcijnim zahvoryuvannyam v 1865 roci v Gajsini vibuhnula epidemiya holeri vid neyi pomerlo 150 cholovik Hvoroba znovu povernulas v 1893 roci Comu spriyav nedostatnij rozvitok medicini v pershij polovini XIX st V misti bula povitova likarnya na 10 lizhok na 10 529 zhiteliv odin likar v gajsinskij likarni bulo dva likarya Reformi 60 80 rokiv XIX st dokorinno zminili ekonomiku krayu yak uzhe zaznachalos do 1860 roku z Gajsini ne bulo zavodiv i fabrik zhiteli mista zajmalis zemlerobstvom 1 dribnim remeslom narahovuvalos 95 majsteren de pracyuvali 339 robitnikiv cherez kozhnih dva tizhni shochetverga vidbuvalis yarmarki na yakih remisniki zbuvali svoyi virobi choboti kolesa glinyanij posud tosho krim Gajsinskogo yarmarku virobi vivozili u susidni mistechka Graniv Kitajgorod Kiblich Sobolivku Yevrejskij pismennik sholom Alejhem yakij vidvidav nash Gajsin tak opisav miscevij yarmarok Sogodni v mistechku bazarnij den Yevreyi bigayut tudi syudi yak otruyeni pacyuki galasuyut gublyatsya smikayut selyan za poli umlivayut tak Ioni hochut shos vtorguvati prosto teatr z nimi A selyani mayut chas voni posuvayutsya sprokvola shapki nasunuvshi na loba rozglyadayut macayut chuhayutsya torguyutsya hochut kupiti deshevshe Z 1865 roku v Gajsini pochinaye rozvivatis promislovist Znachnoyu podiyeyu dlya nashogo krayu stalo budivnictvo zaliznici Gajvoron Vinnicya Razom v Gajsini naperedodni I yi svitovoyi vijni pracyuvalo 36 pidpriyemstv yaki viroblyali produkciyi na sumu 2 mln 526 tis krb v rik Pracyuvalo na nih 970 robitnikiv v 1914 roci v misti vidkrivayetsya meteorologichna stanciya Zminyuyetsya viglyad nashogo mista Buduyutsya kam yani sporudi miska likarnya zgodom zemska banku i grand otelyu budinki v stili modern Shpilberga teper viddil statistiki advokata Litvakovskogo budinok shkolyara V 1912 roci v Gajsini pochinaye diyati zemstvo Znachnu uvagu povitova zemska uprava pridilyala rozvitku ohoroni zdorov ya Na yiyi koshti zbudovana apteka utrimuvavsya odin vilno praktikuyuchij likar i p yat feldsheriv Pikluvalos zemstvo i pro rozvitok osviti krim finansuvannya navchalnih zakladiv uchitelskoyi seminariyi uprava priznachala stipendiyi gajsinchanam yaki navchalis v riznih navchalnih zakladah Z pochatkom i svitovoyi vijni 1914 1918 rr v Gajsinshini pochinayetsya ekonomichnij spad Bilshist cholovikiv zabrali v diyuchu armiyu blizko polovini konej ta znachnu kilkist hudobi u selyan rekvizuvali cherez nestachu sirovini 1 robochih ruk bagato pidpriyemstv zakrivalisya nastupaye 1917 rik Period vizvolnih zmagan 1917 1921 rokiv1 listopada 1919 roku v shtabnomu vagoni generala Dobrovolchyeskoyi armiyi Ya Slashova na zaliznichnij stanciyi Gajsina vidbulis peregovori z predstavnikami UGA na choli z otamanom Omelyanom Lisnyakom za nakazom komanduvacha generala Mirona Tarnavskogo stosovno mozhlivosti pidpisannya peremir ya mizh UGA ta Dobrarmiyeyu Pershij radyanskij period pochatki vidbudoviPislya revolyuciyi ta Rosijsko Ukrayinskoyi vijni rozpochalas vidbudova narodnogo gospodarstva mista pereboryuyuchi veliki trudnoshi u travni 1921 roku rozpochali robotu maslobijnij ta shkiryanij zavodi tyutyunova fabrika pivovarnij ta milovarnij zavodi a takozh ryad artilej Bulo zbudovano elektrostanciyu velika robota velas v galuzi kulturnogo budivnictva Buli zrobleni pershi kroki v galuzi nalagodzhennya medichnogo obslugovuvannya naselennya rozshireno staru likarnyu stvoreno zhinochu konsultaciyu 1923 roku pochala pracyuvati dityacha likarnya vidkrito dityachu konsultaciyu vsi ci peretvorennya zdijsnyuvalis u nadzvichajno tyazhkih umovah rozruhi nestatkiv Rishennyam Prezidiyi VUCVK vid 3 chervnya 1925 roku Gajsinskij okrug bulo likvidovano Gajsin stav rajonnim centrom Tulchinskogo okrugu misto prodovzhuvalo rozvivatis Tut zhilo 18200 cholovik diyalo bilshe desyatka promislovih pidpriyemstv 1937 roku sporudzheno novij pologovij budinok ta dityachi yasla Byudzhet mista v 1940 roci u porivnyanni z 1937 rokom zris u dva z lishnim razi Malenke povitove mistechko yakim buv Gajsin za chasiv caratu stalo odnim iz znachnih ekonomichnih i kulturnih centriv Vinnichchini dalshomu jogo rozkvitu stala na pereshkodi vijna V roki nacistskoyi navali17 ta nacistska armiya yaka nastupala na vinnickomu napryamku i dali na Gajsin majzhe vdvichi perevazhala nashi chastini u zhivij sili ta tehnici Radyanski voyini zmusheni buli z boyami vidstupati 23 24 lipnya 1941 roku rozgornulis zapekli boyi za Gajsin Ostannimi zahisnikami Gajsina buli 12 chervonoarmijciv yaki okopalis na teritoriyi serednoyi shkoli 1 Vsi voni zaginuli smertyu horobrih u nerivnomu boyu z gitlerivcyami 25 lipnya 1941 roku gitlerivski rozbijniki vderlisya do Gajsina i spustoshili jogo Okupanti vprovadili u misti novij poryadok Na stinah budinkiv z yavilis nakazi kozhne rechennya yakih zakinchuvalos odnim slovom rozstril Shob zalyakati naselennya gitlerivci rozstrilyuvali vishali zakopuvali zhivcem kidali v krinici bagato bezzahisnih lyudej 16 veresnya 1941 roku nacistski kati rozstrilyali u Gajsini ponad 3 000 mirnih zhiteliv 20 zhovtnya 1941 roku bulo utvoreno Gajsinsku okrugu Za period okupaciyi naselennya mista zmenshilos na 9 4 tisyachi osib Zagarbniki stvorili u Gajsini tabir dlya vijskovopolonenih Ne mozhna bez gnivu chitati akt pro zvirstva nacistiv skladenij meshkancyami Gajsina Za chas okupaciyi nimecki nedolyudki rozstrilyali i zamuchili ponad 10 tisyach mirnih zhiteliv mista Gajsina i Gajsinskogo rajonu Katuvannya vidbuvalisya v urochishi Belendijka na Gajsinskih hutorah i v lisi Masovi vbivstva mirnih zhiteliv trivali do ostannogo dnya hazyajnuvannya nimecko gitlerivskih okupantiv Gitlerivci piddavali svoyi zhertvi najzhorstokishim torturam Timofiya Panchuka i Petra Babura nimci spalili zhivcem Inzhenera Fadeya Sherbu gitlerivci tak znivechili sho sim ya vpiznala jogo lishe za klaptyami natilnoyi bilizni Na Gajsinskih hutorah nimecko nacistski rozbijniki 14 lyutogo 1944 roku kidali ditej v kolodyazi zaginuli v kolodyazyah Stepan Terleckij Olga Lihanova ta yiyi troye ditej kolgospnik Yakiv Yurkevich jogo druzhina trimisyachna dochka Galya p yatirichnij sin Zhorzh ta inshi Za nepovnimi danimi nimci vivezli na katorgu do Nimechchini 3200 zhiteliv Gajsinskogo rajonu Trudyashi Gajsina ne skorilisya vorogovi ne vtratili viri v peremogu Naprikinci 1941 v pershij polovini 1942 roku v misti pochali diyati pidpilni organizaciyi na cukrovomu zavodi ta pidpilni grupi na spirtovomu i konservnomu zavodah na zaliznichnij stanciyi Patrioti koristuvalis najmenshoyu nagodoyu shob zavdati shkodi vorogovi Najaktivnishoyu v misti bula organizaciya na cukrovomu zavodi yaku ocholiv Anton Zinov yevich Kropiv yanskij Voseni 1943 roku gestapivcyam vdalosya natrapiti na slid partijnogo pidpillya Bilshist chleniv Gajsinskogo pidpilnogo rajkomu na choli z V A Fedikom 11 uchasnikiv miskoyi pidpilnoyi organizaciyi ta yiyi kerivnika F T Sherbu pislya zhorstokih katuvan nacisti rozstrilyali F B Skakodub na kvartiri yakoyi zbiralisya pidpilniki povisili na centralnij ploshi mista Buli zakatovani muzhni patrioti feldsher P N Rozumenko likar A O Zabiyaka ta bagato inshih Gitlerivci spustoshili misto spalili cili kvartali znishili 286 zhitlovih budinkiv pedagogichnij tehnikum Budinok kulturi klubi Lishe stini zalishilis vid promislovih pidpriyemstv 14 bereznya 1944 roku Radyanska Armiya prinesla vizvolennya mistu Vizvolyali Gajsin pidrozdili 232 i strileckoyi diviziyi Drugogo Ukrayinskogo frontu Svyato shanuyut Gajsinchani pam yat svoyih muzhnih siniv i dochok sho viddali zhittya za svobodu i nezalezhnist Batkivshini V miskomu parku imeni Bogdana Hmelnickogo i na Belendijci de v bratskih mogilah pohovano voyiniv partizaniv ta pidpilnikiv visochat velichni pam yatniki PosilannyaIstoriya mista Gajsin 28 listopada 2018 u Wayback Machine PrimitkiHenryk Kotarski Orzechowski Jan h Nalecz ok 1535 1605 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk 1979 Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk Tom XXIV 2 zeszyt 101 S 272 273 pol Bodnar Vlad vlasno info uk ua Arhiv originalu za 21 lyutogo 2020 Procitovano 21 lyutogo 2020 M Litvin K Naumenko Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NAN Ukrayini vidavnicha firma Olir 1995 368 s il S 260 261 ISBN 5 7707 7867 9