Історичне середовище

Історичне середовище - історико-культурний спадок, відображений у сукупності художніх, архітектурних просторів та форм, що становлять для суспільства історичну та культурну цінність. Поняття включає не тільки рукотворні архітектурні композиції, але й історичні ландшафти, природні пам'ятки тощо.

Історична забудова Таллінну

Кожне міське архітектурно-історичне середовище має неповторну ознаку автентічності. У сучасному світі ретельно збережене та/або відновлене історичне середовище часто стає умовою розбудови економіки та туризму, розвитку архітектурно-художньої думки. Архітектурної особливості місту додають важливі історичні об'єкти. Традиційними центрами тяжіння у місті є релігійні та культові споруди (церкви, собори, монастирі, лаври тощо), торговельні осередки (ринки, торговельні вулиці), площі, фортифікаційні споруди (фортеці, вежі, стіни та вали, ворота й перекидні мости) минулих епох. Задовільний конструктивний та зовнішній стан історичного надбання забезпечують процеси ревіталізації, реставрації та реадаптації історичних будівель та просторів для використання у сучасному житті, що тісно пов'язано з поняттям джентрифікації.

Задля збереження культурного й туристичного потенціала міста, архітектори та громада повинні уважно стежити за збереженням наявного планування вулиць, цілісності історичної забудови, міського пейзажу, загальної атмосфери та архітектурної доречності новозведених об'єктів у історичному контексті.

Відновлення історичного середовища

На тлі значних руйнувань, завданих історико-культурному середовищу багатьох українських міст у результаті російських ударів під час Російсько-Української війни, перед українським суспільством постали питання відновлення зруйнованої міської забудови та архітектурно-культурного простору. Історичний досвід, здобутий зокрема при відновленні зруйнованих міст у період після Другої світової війни, може допомогти у післявоєнній відбудові України.

У 1944 році нацистські війська зруйнували Варшаву майже на 80%. Масштаб руйнувань житлового фонду та інфраструктури міста були настільки суттєвими, що існування міста опинилося під загрозою. Перед початком відбудови, владі довелося націоналізувати усю землю в місті. Попри надії поляків на поміч світової спільноти у відродженні Варшави, допомога не була суттєвою. Із зруйнованих будинків вилучали металеві ванни, перила, будівельне сміття перероблювалося на бетон, цегла використовувалася повторно - так в умовах обмеженості ресурсів та нагальної потреби у житлі, Бюро відбудови столиці відродило історичну забудову Варшави з урахуванням потреб містян. У місті побільшало зелених насаджень, квартири стали більш функціональними, комунікації оновили. Згодом історичний центр Варшави було внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Водночас Бюро припустилося помилок: через велику потребу у житлі не вдалося створити достатньо громадських просторів. Новозбудовані автомобільні магістралі та недостатній розвиток громадського транспорту стали передумовами надмірної автомобілізації.

Беручи до уваги світовий досвід, здобуття та помилки різних держав у післявоєнному відновленні міської забудови, українські архітектори можуть відновити частково зруйноване або відтворити повністю знищене історічне середовище, навчаючись на досвіді Варшави, Дрездену, Берліну, Хіросіми та інших відбудованих міст.

Примітки

1. Литвинов, А.І. Історичне середовище міста в контексті розвитку адаптації, ТРАДИЦІЇ (на прикладі міст Поділля) (PDF) (Українська) .
2. Зруйновані міста і села Київщини. ВВС (Українська) . 15 квітня 2022.
3. https://hmarochos.kiev.ua/2022/04/13/yak-vidbudovana-pislya-drugoyi-svitovoyi-vijny-varshava-stala-krashhoyu/