Ірано афганська раса або іранська раса це застаріла расова класифікація людей заснована на спростованій теорії біологічн

Ірано-афганська раса або іранська раса — це (застаріла расова класифікація) людей, заснована на спростованій теорії біологічної раси. Деякі антопологи XX століття класифікували населення іранського нагір'я як належних до цієї раси, яка зазвичай розглядалася як підраса європеоїдної раси або середземноморський расовий підтип цієї раси залежно від того, на кого опиратися. Сучасний науковий консенсус, заснований на генетиці, відкидає концепцію різних людських рас у біологічному сенсі.

^[en] «ірано-афганського» типу, з книги Авґуста Генрі Кіна «*Людина, минуле і сьогодення»* (1899)

Курд типу «Іранід», з *«Перших мешканців Західної Азії»* (1911)

Фізіогноміка

Американський антрополог Карлтон С. Кун описав ірано-афганську расу як відгалуження середземноморської раси, описуючи їх як довголицих, високоголових і лепторинових (з довгими та вузькими носами). Навпаки, шведський антрополог Бертіль Лундман постулює «іранідський» підтип своєї «східно-середземноморської» раси. Американський антрополог Ернест Гутон у 1946 році описує «тип іранського плато» як відмінний від середземноморської раси:

особливо в їх довгому, високому містку і сильно виступаючому носовому виступі. У них така ж величезна доліхоцефальна голова і масивне, зазвичай довге обличчя. Великий ніс може бути як прямим, так і опуклим, частіше останнє.

Згідно з італійським антропологом Ренато Біасутті, тип був визначений:

Брюнет-біле забарвлення, дуже темне волосся і очі, рясне ворсистість; середнього зросту (165), худорлявої статури; дуже довга (74) і висока голова з видатною потилицею; довге обличчя; великий і високий ніс з коренем на рівні чола, прямий або опуклий остінь, сильно загнуті ніздрі (64); повні губи, міцне підборіддя.

Британський антрополог Джон Лоуренс Енджел, слідом за Куном у 1971 році, обговорює « нордично-іранський тип» у таких термінах:

D1 лежить між англосаксонськими та кельтськими зональними нормами, а D2 є більш ранньою шнуровою формою до бронзової доби, яку ідентифікує Кун. Тип D3, легший і більш соколиний, є перехідним до середземноморського типу B4 та до типу D4 (іранського), який є протоіранським за Валлуа, ірано-афганським за іншими та протонордичним за Крогманом, і який є більш лінійний і більш міцний, ніж D3, і має більш нахилену площину жування, більшу опуклість носа та глибшу потилицю. Тип D5 наближається до дунайсько-гальштатських форм Куна та наступних центральноєвропейських форм.

Див. також

Іранські народи, сучасна група індоєвропейських народів
(Каспійська раса), термін, який використовується деякими расовими антропологами для опису підгрупи застарілої європеоїдної раси
(Арабська раса)

Примітки

Templeton, A. (2016). Evolution and Notions of Human Race. У Losos, J. (ред.). How Evolution Shapes Our Lives: Essays on Biology and Society. Princeton; Oxford: Princeton University Press. с. 346—361. doi:10.2307/j.ctv7h0s6j.26. ... the answer to the question whether races exist in humans is clear and unambiguous: no.
Wagner, Jennifer K.; Yu, Joon-Ho; Ifekwunigwe, Jayne O.; Harrell, Tanya M.; Bamshad, Michael J.; Royal, Charmaine D. (February 2017). Anthropologists' views on race, ancestry, and genetics. American Journal of Physical Anthropology. 162 (2): 318—327. doi:10.1002/ajpa.23120. PMC 5299519. PMID 27874171.
(27 березня 2019). AAPA Statement on Race and Racism. American Association of Physical Anthropologists. Процитовано 19 червня 2020.
S. M. Garn, Human races, Thomas, 1971, 3rd ed., University of Michigan, p. 196
Race and Racism: An Introduction (see also) by Carolyn Fluehr-Lobban, Pages 127–133, Publication Date: December 8, 2005,
The Races of Europe by Carleton S. Coon
American Association of Physical Anthropologists (27 березня 2019). AAPA Statement on Race and Racism. American Association of Physical Anthropologists. Процитовано 19 червня 2020.
Coon, Carleton Stevens (1939). The Races of Europe. The Macmillan Company. с. 418. ISBN . In the first place, they belong as a group to the Irano-Afghan branch of the Mediterranean race.
. Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 15 травня 2009.
Biasutti, Renato. . с. 409—410. Архів оригіналу за 11 травня 2012.
J. Lawrence Angel, The people of Lerna; analysis of a prehistoric Aegean population, Princeton, N.J., American School of Classical Studies at Athens, 1971, pp. 36–38 [1] [ 2015-10-21 у Wayback Machine.]

[1] Templeton, A. (2016). Evolution and Notions of Human Race. У Losos, J. (ред.). How Evolution Shapes Our Lives: Essays on Biology and Society. Princeton; Oxford: Princeton University Press. с. 346—361. doi:10.2307/j.ctv7h0s6j.26. ... the answer to the question whether races exist in humans is clear and unambiguous: no.

[2] Wagner, Jennifer K.; Yu, Joon-Ho; Ifekwunigwe, Jayne O.; Harrell, Tanya M.; Bamshad, Michael J.; Royal, Charmaine D. (February 2017). Anthropologists' views on race, ancestry, and genetics. American Journal of Physical Anthropology. 162 (2): 318—327. doi:10.1002/ajpa.23120. PMC 5299519. PMID 27874171.

[3] (27 березня 2019). AAPA Statement on Race and Racism. American Association of Physical Anthropologists. Процитовано 19 червня 2020.

[4] S. M. Garn, Human races, Thomas, 1971, 3rd ed., University of Michigan, p. 196

[5] Race and Racism: An Introduction (see also) by Carolyn Fluehr-Lobban, Pages 127–133, Publication Date: December 8, 2005,

[6] The Races of Europe by Carleton S. Coon

[AAPARace-7] American Association of Physical Anthropologists (27 березня 2019). AAPA Statement on Race and Racism. American Association of Physical Anthropologists. Процитовано 19 червня 2020.

[8] Coon, Carleton Stevens (1939). The Races of Europe. The Macmillan Company. с. 418. ISBN . In the first place, they belong as a group to the Irano-Afghan branch of the Mediterranean race.

[hooton1-9] . Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 15 травня 2009.

[biasutti-10] Biasutti, Renato. . с. 409—410. Архів оригіналу за 11 травня 2012.

[11] J. Lawrence Angel, The people of Lerna; analysis of a prehistoric Aegean population, Princeton, N.J., American School of Classical Studies at Athens, 1971, pp. 36–38 [1] [ 2015-10-21 у Wayback Machine.]