Інтернаціональна готика

Інтернаціональна готика — стилістичний напрямок і період у готичному мистецтві, що розвинувся у Бургундії, Богемії, Франції і північній Італії в кінці XIV і на початку XV століття. Він поширився всією Західною Європою, звідки походить назва періоду, яка була запропонована французьким істориком мистецтва наприкінці XIX століття.

Марія Магдалина і ангели, кін. XIV ст. (?), з ганзейського міста Торунь, Польща.

В цей період митці і твори мистецтва, що могли транспортуватися (такі як рукописні книги), багато подорожуючи по всьому континенту, створювали спільне естетичне середовище серед королівських сімей та вищої знаті і значно зменшували відмінності між національними стилями у творах, виконаних для придворної еліти. Основного впливу напрямок набув у північній Франції, Бургундському герцогстві, при імператорському дворі у Празі і в Італії. Королівські шлюби, як наприклад, між Річардом II і , також сприяли поширенню стилю.

Спершу це був стиль аристократичної вишуканості, проте надалі поширився у дещо більш грубих версіях на мистецтво, замовником якого були новий торговий клас і дрібна знать. У Північній Європі «пізньоготичне» продовження інтернаціональної готики, особливо в декоративних елементах, можна зустріти до початку XVI століття, оскільки нової декоративної мови, яка могла б замінити його, не виникло до періоду Класицизму. Використання терміну мистецтвознавцями певною мірою різниться, і у порівнянні з іншими його використовують рідше. Деякі мистецтвознавці вважають термін у «багатьох відношеннях… не дуже корисним … оскільки він має тенденцію не дуже заглиблюватися ні у відмінності ні у деталі процесу»..

Розвиток

Фрагмент триптиха «Благовіщення» (1333) сієнця Сімоне Мартіні, Уффіці.

Важлива для стилю Богемська версія, що розвинулась при дворі священого римського імператора в Празі Карла IV, на короткий період стала провідною силою у розвитку європейського мистецтва. Карл IV походив з Люксембурзької династії, навчався у майбутнього папи Климента VI, в юності провів сім років при французькому дворі, а також двічі відвідував Італію. Разом з родинними зв'язками, це близько пов'язувало його з різними дворами Франції, в тому числі з Авіньйонським папством, і з 1363 року — з відокремленим Бургундським герцогством Пилипа Сміливого. Богемському стилю спершу бракувало подовжених постатей, які були характерні для інших центрів, проте були дуже поширеними яскраві і привабливі зображення жіночих персонажів. Карл мав щонайменше один італійський вівтар, певно виготовлений в Італії і надісланий до Праги, поблизу якої — в замку Карлштейн — він продовжує експонуватися. Для зведення в Празі Собору святого Віта Карл вперше скористався послугами французького архітектора, а потім німця, .

Королівські портрети

Низка центральних творів інтернаціональної готики — це донаторські портрети монархів з постатями святих, що в деяких випадках приймають донатора до Раю, як на мініатюрі у Великому часослові герцога Беррійського Святий Петро зустрічає герцога Беррійського і деяких його родичів біля воріт Раю. До цього періоду відносяться ранні зі збережених портретів монархів і королівських рукописів, що показують значне збільшення кількості реалістичних портретів монарха, що виступав замовником.

• Імператор Карл IV (вгорі ліворуч) і його син (праворуч) перед Дівою Марією (фрагмент); Теодорік Празький, Богемія.
• Камердинер короля Франції Карла V Жан де Водетар дарує королю манускрипт, 1372.
• Ліва стулка ; уклінний король Англії Річард II.
• Права стулка Вілтонського диптиха, написаного англійським чи французьким майстром, 1395—1399.
• Великий часослов герцога Беррійського, сторінка 96, Святий Петро вітає Жана Беррійського біля воріт раю, 1407—1409.

Кульмінаційний момент

В період, що тривав приблизно з 1390 по 1420 рік, близька відповідність між творами, створеними в Європі на великій відстані один від одного, була надзвичайною. На півночі мініатюри «Розкішного часослову» братів Лімбургів, в Італії «Поклоніння волхвів» Лоренцо Монако, а також скульптури і мініатюри в багатьох країнах зображають дуже стилізовані високі постаті, літніх чоловіків з вражаюче довгими бородами і впливових осіб. Постаті у біблійних сценах зодягнені в екзотичні вбрання, що були вільною інтерпретацією тогочасного одягу Близького Сходу і Візантії; багато персонажів, схоже, включались у композицію тільки для того, щоб показати ці костюми. Кількість постатей в багатьох стандартних релігійних сценах значно зросла; збільшилася чисельність кортежу волхвів, а сцена розп'яття часто стає переповненою людом подією. Це нововведення пережило сам стиль.

• «Розп'яття» роботи Конрада фон Зоста з Дортмунда, 1403
• «Зустріч волхвів» з «Чудового часослову» братів Лімбургів, що походили з північних Нідерландів, але працювали у Франції.
• «Поклоніння волхвів», Лоренцо Монако, 1420—1422

Галерея

• Погруддя Діви Марії, Богемія, бл. 1390-95, теракота з поліхромією.
• Рудницька Мадонна, бл. 1385-90, , Богемія.
• Колодязь Мойсея, бургундський скульптор Клаус Слютер 1395-1403
• Золотий телець, ілюмінований манускрипт з Праги, бл. 1400
• Діва Марія з Найпрекраснішого часослова герцога Беррійського, бл. 1402
• Втеча до Єгипту роботи Лоренцо Монако, бл. 1405
• Марія де Гелдерн в образі Діви Марії, Голландія, 1415
• Поклоніння волхвів,
  Конрад фон Зост, Німеччина, бл. 1420
• Поклоніння волхвів, Джентіле да Фабріано, 1423-1425
• Вродлива Мадонна з Вроцлава, Варшава
• Вродлива Мадонна, Краків
• Сторінка з , Мілан

Примітки

1. Ingo F. Walther, Robert Suckale, Manfred Wundram, Masterpieces of Western Art: A History of Art in 900 Individual Studies from the Gothic to the Present Day [ 16 червня 2018 у Wayback Machine.], Taschen, 2002,
2. Thomas, 8
3. . Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 26 липня 2012.
4. Syson and Gordon, 58
5. Levey, 24-7, 37 & passim
6. Levey, 12-38, discusses several of these. The Berry miniature is MS. Lat. 919, f.96R. They also have being received into Heaven on MSfonds. Lat. 5888
7. Fragment of votive picture of Archbishop John Ocko of Vlasim

Література

• Michael Levey, Painting at Court, Weidenfeld and Nicholson, London, 1971 (англ.)
• Timothy Hyman; Sienese Painting, Thames & Hudson, 2003 (англ.)
• Marks, Richard and Morgan, Nigel; The Golden Age of English Manuscript Painting, 1200–1400, 1981, Chatto & Windus, (англ.)
• Luke Syson & Dillian Gordon, «Pisanello, Painter to the Renaissance Court», 2001, National Gallery Company, London, 525081 (англ.)
• Thomas, Marcel; The Golden Age: Manuscript Painting at the Time of Jean, Duc de Berry, 1979, Chatto & Windus, (англ.)