Імід літію

Імі́д лі́тію — неорганічна сполука складу Li₂NH, може розглядатися як похідна аміаку. Безбарвні кристали, що реагують з водою.

Імід літію
Систематична назва	Імід літію
Ідентифікатори
Номер CAS	12135-01-2
SMILES
InChI
Властивості
Молекулярна формула	Li2NH
Молярна маса	28,897 г/моль
Зовнішній вигляд	безбарвні кристали
Густина	1,48 г/см³
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Примітки картки

Фізичні властивості

Імід літію утворює безбарвні кристали. При взаємодії із сонячним світлом Li₂NH розкладається з утворенням цегляно-червоної суміші та аміду літію.

Імід літію не розчиняється у бензені, толуені та етері, але реагує з етиловим і аміловим спиртами, піридином, аніліном, хіноліном та розкладає хлороформ.

Імід літію кристалізується в кубічній сингонії з решіткою типу CaF₂, параметри елементарної комірки а = 0,504 нм, d = 1,48 г/см³. Є згадка про наявність ще однієї фази з тетрагональною ґраткою (а = 0,987 нм, b = 0,970 нм, с = 0,983 нм, Z = 16; d = 1,20 г/см³).

Отримання

Імід літію з добрим виходом одержують термічним розкладанням аміду літію:

${\displaystyle \mathrm {2LiNH_{2}{\xrightarrow {450^{o}C}}\ 2Li_{2}NH+NH_{3}} }$

Також його можна одержати одразу взаємодією літію і аміаку:

${\displaystyle \mathrm {2Li+NH_{3}{\xrightarrow {400^{o}C}}\ Li_{2}NH+H_{2}} }$

Хімічні властивості

Імід літію при нагріванні перетворюється в :

${\displaystyle \mathrm {3Li_{2}NH{\xrightarrow {500^{o}C}}\ 2Li_{3}N+NH_{3}} }$

Речовина є нестійкою, розкладається водою і кислотами:

${\displaystyle \mathrm {Li_{2}NH+2H_{2}O\longrightarrow 2LiOH+NH_{3}} }$

${\displaystyle \mathrm {Li_{2}NH+3HCl\longrightarrow 2LiCl+NH_{4}Cl} }$

Воднем імід можна відновити до аміду:

${\displaystyle \mathrm {Li_{2}NH+H_{2}\longrightarrow LiNH_{2}+LiH} }$

Під дією сонячного світла Li₂NH розкладається з утворенням цегляно-чевоної суміші нітриду та аміду літію:

${\displaystyle \mathrm {Li_{2}NH{\xrightarrow {h\nu }}\ Li_{3}N+LiNH_{2}} }$

Застосування

Імід літію потенційно може використовуватися в органічному синтезі, але практичного розповсюдження не отримав.

Джерела

• Химическая энциклопедия / Редкол.: И. Л.Кнунянц и др. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — Т. 2. — 671 с. — . (рос.)
• Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. — М. : «Химия», 2000. — 480 с. — . (рос.)