Ільмій Аблякім

|Ukrcenter=

Аблякім Ільмій
крим. Ablâkim İlmiy
Народився	1887(1887)
Помер	1947(1947) Меджидія, Констанца, Румунія
Громадянство	СРСР
Національність	кримський татарин
Діяльність	письменник, учитель, журналіст, політик
Заклад	Зинджирли-медресе
Мова творів	кримськотатарська
Роки активності	1913—1947
Напрямок	реалізм
Жанр	оповідання, повість

Аблякім Ільмій (крим. Ablâkim İlmiy; 1887(1887), Ескі-Ель — 1947, Меджидія) — кримськотатарський письменник і журналіст.

Біографія

Народився 1887 року в селі Ескі-Ель неподалік Бахчисарая. Здобув середню освіту в Криму, продовжив навчання у Стамбулі. У Туреччині став членом таємної огранізації кримськотатарських студентів («Товариство учнів»), познайомився з діячами кримськотатарського національного руху Дж. , Номаном Челебіджіханом, Абібуллою Одабашем.

Знаковим твором для молодого автора став історичний переказ книжки «Рожевий квітник ханів або Історія Криму» (тур. Gülbün-i hânân yahud Kırım tarihı) — історичний твір присвячений історії Кримського ханства написаний в 1811 році староосманською принцом з роду Ґіреїв Халім Ґерай. в 1909 році Аблякім Ільмій видав свій переказ з коментарями та роз'ясненнями в Стамбулі, перебуваючи під впливом учасників патріотичного руху криммчаків.

1913 року Аблякім ільмій повертається до Криму, починає друкувати свої прозові твори в часописі «Терджиман». Прихильні відгуки, зокрема, здобуло його оповідання «Синку, Чубаре» (1914), присвячене подіям Першої світової війни.

1916 року певний час очолював газету «Терджиман». 1917 року починає самостійно видавати газету , бере активну участь у політичному житті Криму. Цього самого року на Першому курултаї кримськотатарського народу разом з А. Айвазовим, Дж. Аблаєвим був обраний до Президії Першого національного парламенту.

Від 1918 року працює вчителем географії у Зинджирли-медресе — навчальному закладі в Бахчисараї, але вже настопного року це медресе було закрито більшовиками.

До 1923 року в періодиці взагалі не згадується ім'я Аблякіма Ільмія. 1926 року в журналі починають друкувати його повість «Спогади про голод», однак 2 грудня 1928 року він був заарештований і засуджений до п'яти років.

Після відбуття покарання Ільмій працює склярем і тривалий час не мешкає в Криму. Лише 1942 року. коли в селі Албат Кримським мусульманським комітетом було відкрито ліцей, він повертається до педагогічної діяльності. Він викладає в ліцеї географію й історію.

Перед приходом до Криму Червоної армії виїхав до Румунії, де й помер 1947 року. похований на татарському цвинтарі міста Меджидія.

Джерела

• Ablãkim İlmiy^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Керим И. А. Къырымтатар эдебияты (Къулланма дерслик). — Акъмесджит, 1995. — С. 144—146.
• Деятели крымскотатарской культуры (1921—1944 гг.): Биобиблиографический словарь. — Симферополь, 1999.
• «Я никого не забуду…»/Сборник произведений крымскотатарских писателей 1913—1940 гг. — Симферополь, 2001. С. 37-46.