Ріський гляціал нім Riß Kaltzeit передостаннє зледеніння гляціал Альп плейстоценової епохи Датується по різному від 300

Ріський гляціал (нім. Riß-Kaltzeit) — передостаннє зледеніння (гляціал) Альп плейстоценової епохи. Датується по-різному від 300 000 до 130 000 років тому та від 347 000 до 128 000 років тому. Збігається із ^[de] Північної Німеччини. Назву дали Альбрехт Пенк та ^[de], які назвали це похолодання на честь річки ^[de] (нім. Riß [rɪs]) у ^[de] у своєму тритомному творі «Альпи у льодовиковий період» (Die Alpen im Eiszeitalter), опублікованому в 1901—1909 роках.

Терени розповсюдження Мідельського і Ріського гляціалів (синім) та Вюрмського гляціалу (фіолетивим)

Класифікація

Типова місцевість розташована поблизу Біберах-на-Рісі на північний схід від ^[de]. Результати, отримані за понад століття дослідження, показують, що майже в усі льодовикові періоди ця місцевість зазнавала зледеніння. Вчені вважають, що загалом було від восьми до п'ятнадцяти зледенінь За часів Ріського гляціалу було декілька етапів розвитку льодовикового щита, так що його можна розділити на інтерстадіали та ^[en] та принаймні один досі неназваний теплий період.

Сучасна класифікація відрізняється від початкової класифікації Пенка. За стратиграфічною таблицею Німеччини 2002 року початок Ріського гляціалу був кінцем ^[en] (на Альпійському передгір'ї інтергляціал Міндель-Ріс, згідно Samerbe, Thalgut, Praclaux та La Côte). Кінець — початок Еємського інтергляціалу (Ріс-Вюрмський інтергляціал). Таким чином, це приблизно відповідає Заалеському гляціалу Північної Німеччини. Ріський гляціал відповідає морським ізотопним стадіям MIS 6, 8 і 10, тобто періоду 350 000—120 000 років тому. Окремо варто відзначити Давній Рісс, — час найбільшого просування льодовика в альпійському регіоні, місцеві назви: ^[de]-^[de] зледеніння (у Баварії та Австрії), Госкірхське зледеніння (у Баден-Вюртемберзі) або Великий льодовик у Швейцарії.

Перебіг і розташування

На початку Ріського гляціалу були створені майже всі сьогоднішні долини річок. Зледеніння Альп, що розпочалось ще до Гольштейнського інтергляціалу, призвело до того, що льодовики просунулися за кілька фаз далеко до Баварського плоскогір'я, далі, ніж усі інші відомі просування льодовиків вздовж сьогоднішніх річкових долин. За часів Ріського гляціалу льодовик, ймовірно, чотири рази просувалися до Баварського та Австрійського Альпійського плоскогір'я. Перші два просування не підтверджені з певністю, оскільки вони перекриті моренами двох стадіалів кінця Ріського гляціалу, що добре простежується на північ від Альп.

На заході ^[de] охоплював значні площі Швейцарського плоскогір'я і доходив на півночі, до північних схилів ^[de], а на півдні, до сьогоденного Ліона. На північному сході переходив без різкого розмежування у ^[de] та ^[de]-Аарський льодовик; тільки гори ^[de] не зазнали зледеніння. Далі на північний схід Ройс-Аарський льодовик поєднувався з Рейнським льодовиком. Льодовиковий щит простягався на північ аж до Швабської Юри. У Баварії Рісські морени утворюють помірно еродоване плато без боліт та озер, на якому не є новіших відкладень Вюрмського зледеніння. Гравій Рісських морен утворює нинішні високі тераси приток Дунаю.

Під час Рісського гляціалу льодовики ^[de] та ^[de] були дещо меншими, ніж під час ^[de] та ^[de] зледенінь, що поширювались також на хребет ^[de] (^[de]).

Див. також

Передостанній льодовиковий період

Примітки

Walter Freudenberger; Klaus Schwerd (1996), Geologische Karte von Bayern 1:500000 mit Erläuterungen. 1 Karte + Erläuterungen + 8 Beilagen (German) (вид. 4th), Munich: Bayrisches Geologisches Landesamt, с. 238 ff
Ueli Reinmann (2004), Auf den Spuren der Eiszeit im Raum Wangen a. A. : Neue Erkenntnisse auf Grund von bodenkundlichen Untersuchungen im Endmoränengebiet des Rhonegletschers (PDF), Jahrbuch des Oberaargaus (German) , т. 47, с. 135—152{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
Litt; et al, (2005) «Text»
; (2005), A Plio-Pleistocene Stack of 57 Globally Distributed Benthic δ¹⁸O Records (PDF), Paleoceanography (German) , т. 20, архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2011, процитовано 3 березня 2020
Roland Walter та ін. (1992), Geologie von Mitteleuropa (German) (вид. 5th), Stuttgart: Schweizerbart’sche Verlagsbuchhandlung, с. 407, ISBN
Litt; et al, (2005) «Table»
Eduard Stummer (1936). Die interglazialen Seen von Salzburg (PDF). Verhandlungen der Geologischen Bundesanstalt (4): 105 — через landesmuseum.at.
Geologische Karte von Salzburg 1:200,000 20, 19, 18 Vorstoßschotter; Grund- und Endmoräne; Hochterrasse [Riss]. Geologische Karten online - Texte. 2009. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014 — через geomap.geolba.ac.at.

[GK_Bayern-1] Walter Freudenberger; Klaus Schwerd (1996), Geologische Karte von Bayern 1:500000 mit Erläuterungen. 1 Karte + Erläuterungen + 8 Beilagen (German) (вид. 4th), Munich: Bayrisches Geologisches Landesamt, с. 238 ff

[Reinmann2004-2] Ueli Reinmann (2004), Auf den Spuren der Eiszeit im Raum Wangen a. A. : Neue Erkenntnisse auf Grund von bodenkundlichen Untersuchungen im Endmoränengebiet des Rhonegletschers (PDF), Jahrbuch des Oberaargaus (German) , т. 47, с. 135—152{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[3] Litt; et al, (2005) «Text»

[4] ; (2005), A Plio-Pleistocene Stack of 57 Globally Distributed Benthic δ¹⁸O Records (PDF), Paleoceanography (German) , т. 20, архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2011, процитовано 3 березня 2020

[Walter1992-5] Roland Walter та ін. (1992), Geologie von Mitteleuropa (German) (вид. 5th), Stuttgart: Schweizerbart’sche Verlagsbuchhandlung, с. 407, ISBN

[6] Litt; et al, (2005) «Table»

[7] Eduard Stummer (1936). Die interglazialen Seen von Salzburg (PDF). Verhandlungen der Geologischen Bundesanstalt (4): 105 — через landesmuseum.at.
Geologische Karte von Salzburg 1:200,000 20, 19, 18 Vorstoßschotter; Grund- und Endmoräne; Hochterrasse [Riss]. Geologische Karten online - Texte. 2009. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014 — через geomap.geolba.ac.at.