Ізабелла Ельжбета Браницька з Понятовських нар 26 червня 1730 Варшава Польща 14 лютого 1808 Білосток Польща польська дво

Ізабелла Ельжбета Браницька з Понятовських (нар. 26 червня 1730, Варшава, Польща — 14 лютого 1808, Білосток, Польща) — польська дворянка, сестра короля Станіслава Августа Понятовського.

Ізабелла Понятовська

Народилася	1 липня 1730(1730-07-01)^[1] Вовчин, Берестейський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита або Варшава, Річ Посполита
Померла	1801 Білосток, Королівство Пруссія
Поховання	^d
Країна	Річ Посполита
Рід	Понятовські
Батько	Станіслав Цьолек Понятовський
Мати	Констанція Понятовська
Брати, сестри	Станіслав Август Понятовський, Казімеж Понятовський, ^d, Міхал Єжи Понятовський, ^d, ^d і ^d
У шлюбі з	Ян Клемент Браницький і ^d

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

1748, у 18-річному віці вийшла заміж за Яна Клеменса Браницького та жила у Білостоці. Ізабелла стала третьою дружиною 59-річного гетьмана.

Попри молодий вік, її роль у розвитку Білостока була майже такою ж значною, як і роль її чоловіка. Ізабелла була надзвичайно енергійною та освіченою людиною. Саме їй місто завдячує створенню перших шкіл. Вона надала фінансову допомогу дочкам придворних службовців, парафіяльній школі та школі Згромадження Академічного зібрання, заснованій 1777 року Національною комісією з питань освіти.

При дворі вона найняла лікаря Міхала Климента угорського походження та творця підручників з акушерства Якуба Фелікса Мікеліса, які заснували Інститут Акушерства в Білостоці.

Ізабелла також була покровителькою культури та мистецтва. Вона привезла всесвітньо відомих художників з Мюнхена, Мілана і Лондона до Білостока.

Про ерудицію Ізабелли свідчить також її значна бібліотечна колекція для тих часів, що охоплювала понад 200 творів польської та зарубіжної літератури. Включаючи карти, гравюри, архітектурні плани, телескопи, глобуси та альбоми, кількість предметів сягала 600 примірників. А також колекцію всіх видань KEN Елементарних книг разом зі шкільними підручниками та журналами.

Після смерті Яна Клеменса Ізабелла успадкувала всю власність гетьмана. Вона повторно одружилася з генералом , старостою цехановським, колишнім підлеглим її покійного чоловіка.

Ізабелла Понятовська померла 1808 року, була похована в підземеллі архікатедральної базиліки .

З кінця 90-их років її уповноваженим був Францішек Ксавері Вільчевський, прапорщик землі Вісла. Пізніше він відповідав за маєток Браницької після її смерті.

Печатка Білостока використана після смерті Яна Клеменса Браницького з ініціалами ІБ (Ізабела Браницька)

Посилання

Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
d:Track:Q64d:Track:Q41640909d:Track:Q496126d:Track:Q19276262d:Track:Q324303d:Track:Q98818
H. Małachowicz, D. Juszczak, Nieznany Bacciarelli: portrety rodzinne Poniatowskich z Pokoju Jadalnego w pałacu w Łazienkach, «Rocznik Warszawski» XXXI, 2003, s. 120.
Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 25 березня 2020.
ks. Stanisław Strzelecki (26 січня 2008). O białostockie „Requiem” dla Izabeli Branickiej. archibial.pl/. Процитовано 25 січня 2017.
. 26 червня 2010. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 25 березня 2020.
http://poczekalnia.genealodzy.pl/pliki/APH-Wilno/ArchidiakonatBialostocki/ArchBialostocki_WM01_1808b-1809a/Bialystok/3-B/WM01_0348.jpg [ 25 березня 2020 у Wayback Machine.].
http://rcin.org.pl/Content/62856/WA308_82305_P331_Testament-Izabeli-z_I.pdf [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.].

Додаткова література

Polski Słownik Biograficzny. Т. 2. Kraków: – Skład Główny w Księgarniach . с. 396—397. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, .

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q41640909">[[:d:Q41640909|Artists_of_the_World_Online]],_[[:d:Q41640909|Allgemeines_Künstlerlexikon_Online]],_[[:d:Q41640909|AKL_Online]]<span_class="wef_low_priority_links">_/_Hrsg.:_[[:de:Andreas_Beyer|A.&nbsp;Beyer]],_[[:de:Bénédicte_Savoy|B.&nbsp;Savoy]]_—_[[:Берлін|B]]:_[[:de:K._G._Saur_Verlag|K._G._Saur_Verlag]],_[[:de:Walter_de_Gruyter_(Verlag)|Verlag_Walter_de_Gruyter]],_2009._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/2750-6088_2750-6088]_—_[http://dx.doi.org/10.1515/AKL_doi:10.1515/AKL]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q64]][[d:Track:Q41640909]][[d:Track:Q496126]][[d:Track:Q19276262]][[d:Track:Q324303]][[d:Track:Q98818]]</div>-1] Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
d:Track:Q64d:Track:Q41640909d:Track:Q496126d:Track:Q19276262d:Track:Q324303d:Track:Q98818

[2] H. Małachowicz, D. Juszczak, Nieznany Bacciarelli: portrety rodzinne Poniatowskich z Pokoju Jadalnego w pałacu w Łazienkach, «Rocznik Warszawski» XXXI, 2003, s. 120.

[3] Архів оригіналу за 14 квітня 2018. Процитовано 25 березня 2020.

[O_białostockie_Requiem_dla_Izabeli_Branickiej-4] s. Stanisław Strzelecki (26 січня 2008). O białostockie „Requiem” dla Izabeli Branickiej. archibial.pl/. Процитовано 25 січня 2017.

[5] . 26 червня 2010. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 25 березня 2020.

[6] ttp://poczekalnia.genealodzy.pl/pliki/APH-Wilno/ArchidiakonatBialostocki/ArchBialostocki_WM01_1808b-1809a/Bialystok/3-B/WM01_0348.jpg [ 25 березня 2020 у Wayback Machine.].

[7] ttp://rcin.org.pl/Content/62856/WA308_82305_P331_Testament-Izabeli-z_I.pdf [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.].

[1]