Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

дебют lib опис зображення Іда Віталеісп Ida VitaleНародилася2 листопада 1923 1923 11 02 100 років Монтевідео УругвайГром

Іда Вітале

Іда Вітале

Іда Вітале
ісп. Ida Vitale
image
Народилася2 листопада 1923(1923-11-02) (100 років)
Монтевідео, Уругвай
ГромадянствоУругвай
Місце проживанняМонтевідео[1]
Остін[1]
Мехіко[1]
Діяльністьпоетеса, перекладачка, літературний критик
Сфера роботипоезія[2], літературна критика[2], d[2] і d[2]
Мова творівіспанська
Роки активності1962 - понині
Жанрпоезія, літературна критика і есей
У шлюбі зd
Діти (2)d
Нагороди
image Іда Вітале у Вікісховищі

Іда Вітале (ісп. Ida Vitale нар. 1923) — уругвайська поетеса, перекладачка, есеїстка і літературознавиця, останній нині живий представник об'єднання "Покоління 45", представниця «есенціалістської» поезії. Для її віршів, написаних в дусі традицій американського поетичного авангарду, характерний зв'язок між загостреним чуттєвим сприйняттям, втіленим в символізмі і увагою до природного світу, точне концептуальне втілення. Лауреатка численних літературних премій, включаючи премію Сервантеса (2018), якої удостоєна за «свою мову, одну з найвпізнаваніших в іспаномовних країнах» .

Життєпис

Іда Вітале — представниця четвертого покоління італійських емігрантів в Уругваї. Виросла в сім'ї, яка вважалася культурною і космополітичною за своїми поглядами. У віці 95 років вона згадувала про своє дитинство, підкреслюючи, що тоді кожного дня до будинку приносили чотири газети, в яких були сторінки, присвячені культурі, де зазвичай публікувалися вірші.

Вітале вивчала гуманітарні науки в Уругваї, після чого працювала викладачкою і журналісткою в кількох газетах, зокрема, співпрацювала з тижневиком [es]. У 1962 — 1964 вела літературний розділ уругвайської газети «Epoca», а також була співдиректором журналу «Clinamen» і входила до керівництва журналу «Maldoror».

Після встановлення в Уругваї диктаторського режиму в 1973, Вітале в 1974 емігрувала до Мексики, де познайомилася з Октавіо Пасом, який ввів Вітале до редакційної ради журналу "Vuelta". Вітале також брала участь у створенні газети «Uno Más Uno» і викладала в [es] — одному з найважливіших центрів гуманітарних наук Мексики. Під час життя в Мексиці Вітале перекладала книги для видавничої групи «Fondo de Cultura Económica», виступала з лекціями і співпрацювала з багатьма газетами.

У 1984 Іда Вітале повернулася до Уругваю, керувала розділом культури тижневика «Jaque», але через два роки знову емігрувала, на цей раз до США . У 1989 оселилася в Остіні (штат Техас) зі своїм другим чоловіком, поетом Енріке Фієрро, який періодично виїжджав до Уругваю. У 2010 Вітале була удостоєна ступеня honoris causa Республіканського університету Уругваю. Після смерті чоловіка в 2016 Іда Вітале повернулася в Монтевідео, де живе нині.

Особисте життя

У 1950 вийшла заміж за літературного критика Анхеля Рама, в шлюбі у них були донька — архітекторка Ампаро Рама Вітале, і син, економіст Клаудіо Рама Вітале, 1951 і 1954 року народження відповідно. Другим чоловіком Іди Вітале був поет Енріке Фієрро (1941 — 2016).

Нагороди і премії

  • 2009 IX Міжнародна премія Октавіо Паса з поезії та есеїв (спільно з Рамоном Сірано)
  • 2014, Міжнародна премія Альфонсо Рейеса
  • 2015, Премія королеви Софії з Ібероамериканської поезії
  • 2016, Міжнародна поетична премія імені Федеріко Гарсіа Лорки
  • 2017, Премія Макса Якоба
  • 2018, Премія Міжнародного книжкового ярмарку в Гвадалахарі за літературу романськими мовами
  • 2018, Премія Сервантеса.

Примітки

  1. The New York Review of Books / R. B. Silvers, B. Epstein, E. Hardwick et al. — 2023. — Vol. 70, Iss. 20. — P. 80–81. — ISSN 0028-7504; 1944-7744
    d:Track:Q7341753d:Track:Q856008d:Track:Q465242d:Track:Q680728d:Track:Q1426223
  2. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  3. (ісп.). Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 18 листопада 2018.
  4. (ісп.). Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2018.
  5. (ісп.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 18 листопада 2018.
  6. (ісп.). Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 18 листопада 2018.
  7. (ісп.). Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 18 листопада 2018.
  8. (ісп.). Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2018.
  9. (ісп.). Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 18 листопада 2018.
  10. Patricia Sustrac. (PDF) (ісп.). Архів оригіналу (PDF) за 16 січня 2021. Процитовано 18 листопада 2018.
  11. (ісп.). Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 18 листопада 2018.

Посилання

  • Biobibliografía y antología en el portal A media [ 15 лютого 2021 у Wayback Machine.] voz

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

debyut lib opis zobrazhennya Ida Vitaleisp Ida VitaleNarodilasya2 listopada 1923 1923 11 02 100 rokiv Montevideo UrugvajGromadyanstvoUrugvajMisce prozhivannyaMontevideo 1 Ostin 1 Mehiko 1 Diyalnistpoetesa perekladachka literaturnij kritikSfera robotipoeziya 2 literaturna kritika 2 d 2 i d 2 Mova tvorivispanskaRoki aktivnosti1962 poniniZhanrpoeziya literaturna kritika i esejU shlyubi zdDiti 2 dNagorodid 2015 d 2014 d 2016 d 2017 100 zhinok BBC 2019 d 13 veresnya 2019 d d 2017 Ida Vitale u Vikishovishi Ida Vitale isp Ida Vitale nar 1923 urugvajska poetesa perekladachka eseyistka i literaturoznavicya ostannij nini zhivij predstavnik ob yednannya Pokolinnya 45 predstavnicya esencialistskoyi poeziyi Dlya yiyi virshiv napisanih v dusi tradicij amerikanskogo poetichnogo avangardu harakternij zv yazok mizh zagostrenim chuttyevim sprijnyattyam vtilenim v simvolizmi i uvagoyu do prirodnogo svitu tochne konceptualne vtilennya Laureatka chislennih literaturnih premij vklyuchayuchi premiyu Servantesa 2018 yakoyi udostoyena za svoyu movu odnu z najvpiznavanishih v ispanomovnih krayinah ZhittyepisIda Vitale predstavnicya chetvertogo pokolinnya italijskih emigrantiv v Urugvayi Virosla v sim yi yaka vvazhalasya kulturnoyu i kosmopolitichnoyu za svoyimi poglyadami U vici 95 rokiv vona zgaduvala pro svoye ditinstvo pidkreslyuyuchi sho todi kozhnogo dnya do budinku prinosili chotiri gazeti v yakih buli storinki prisvyacheni kulturi de zazvichaj publikuvalisya virshi Vitale vivchala gumanitarni nauki v Urugvayi pislya chogo pracyuvala vikladachkoyu i zhurnalistkoyu v kilkoh gazetah zokrema spivpracyuvala z tizhnevikom es U 1962 1964 vela literaturnij rozdil urugvajskoyi gazeti Epoca a takozh bula spivdirektorom zhurnalu Clinamen i vhodila do kerivnictva zhurnalu Maldoror Pislya vstanovlennya v Urugvayi diktatorskogo rezhimu v 1973 Vitale v 1974 emigruvala do Meksiki de poznajomilasya z Oktavio Pasom yakij vviv Vitale do redakcijnoyi radi zhurnalu Vuelta Vitale takozh brala uchast u stvorenni gazeti Uno Mas Uno i vikladala v es odnomu z najvazhlivishih centriv gumanitarnih nauk Meksiki Pid chas zhittya v Meksici Vitale perekladala knigi dlya vidavnichoyi grupi Fondo de Cultura Economica vistupala z lekciyami i spivpracyuvala z bagatma gazetami U 1984 Ida Vitale povernulasya do Urugvayu keruvala rozdilom kulturi tizhnevika Jaque ale cherez dva roki znovu emigruvala na cej raz do SShA U 1989 oselilasya v Ostini shtat Tehas zi svoyim drugim cholovikom poetom Enrike Fiyerro yakij periodichno viyizhdzhav do Urugvayu U 2010 Vitale bula udostoyena stupenya honoris causa Respublikanskogo universitetu Urugvayu Pislya smerti cholovika v 2016 Ida Vitale povernulasya v Montevideo de zhive nini Osobiste zhittyaU 1950 vijshla zamizh za literaturnogo kritika Anhelya Rama v shlyubi u nih buli donka arhitektorka Amparo Rama Vitale i sin ekonomist Klaudio Rama Vitale 1951 i 1954 roku narodzhennya vidpovidno Drugim cholovikom Idi Vitale buv poet Enrike Fiyerro 1941 2016 Nagorodi i premiyi2009 IX Mizhnarodna premiya Oktavio Pasa z poeziyi ta eseyiv spilno z Ramonom Sirano 2014 Mizhnarodna premiya Alfonso Rejesa 2015 Premiya korolevi Sofiyi z Iberoamerikanskoyi poeziyi 2016 Mizhnarodna poetichna premiya imeni Federiko Garsia Lorki 2017 Premiya Maksa Yakoba 2018 Premiya Mizhnarodnogo knizhkovogo yarmarku v Gvadalahari za literaturu romanskimi movami 2018 Premiya Servantesa PrimitkiThe New York Review of Books R B Silvers B Epstein E Hardwick et al 2023 Vol 70 Iss 20 P 80 81 ISSN 0028 7504 1944 7744 d Track Q7341753d Track Q856008d Track Q465242d Track Q680728d Track Q1426223 Czech National Authority Database d Track Q13550863 isp Arhiv originalu za 24 sichnya 2021 Procitovano 18 listopada 2018 isp Arhiv originalu za 19 listopada 2021 Procitovano 18 listopada 2018 isp Arhiv originalu za 23 travnya 2020 Procitovano 18 listopada 2018 isp Arhiv originalu za 23 sichnya 2021 Procitovano 18 listopada 2018 isp Arhiv originalu za 7 bereznya 2016 Procitovano 18 listopada 2018 isp Arhiv originalu za 23 listopada 2016 Procitovano 18 listopada 2018 isp Arhiv originalu za 16 listopada 2019 Procitovano 18 listopada 2018 Patricia Sustrac PDF isp Arhiv originalu PDF za 16 sichnya 2021 Procitovano 18 listopada 2018 isp Arhiv originalu za 5 lyutogo 2021 Procitovano 18 listopada 2018 PosilannyaBiobibliografia y antologia en el portal A media 15 lyutogo 2021 u Wayback Machine voz

Дата публікації:
Топ