Іва́ничі — селище міського типу в Україні, у Володимирському районі Волинської області. Розташоване на південному заході області. Населення 6500 особи. Центр Іваничівської селищної громади.
селище Іваничі | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Волинська область | ||||
Район | Володимирський район | ||||
Громада | Іваничівська селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA07020070020094095 | ||||
Основні дані | |||||
Засновано | 1545 | ||||
Площа | 23,6 км² | ||||
Населення | ▼ 6 260 (01.09.2022) | ||||
Густота | 287,5 осіб/км²; | ||||
Поштовий індекс | 45300 | ||||
Телефонний код | +380 3372 | ||||
Географічні координати | 50°38′23″ пн. ш. 24°21′37″ сх. д. / 50.63972° пн. ш. 24.36028° сх. д.Координати: 50°38′23″ пн. ш. 24°21′37″ сх. д. / 50.63972° пн. ш. 24.36028° сх. д. | ||||
Висота над рівнем моря | 206 м
| ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Іваничі | ||||
До обл. центру: | |||||
- автошляхами: | 83,4 км | ||||
Селищна влада | |||||
Адреса | 45300, смт Іваничі, вул. Грушевського, 13 | ||||
Карта | |||||
Іваничі | |||||
Іваничі | |||||
Іваничі у Вікісховищі |
Історія
Перша згадка про Іваничі в історичних документах належить до 1545 року. У цей час село перебувало під владою Литовського князівства. Після Люблінської унії 1569 року село переходить під владу шляхетської Польщі. Згідно з поборними реєстрами 1629 року, на цей час, у селі знаходилось 68 димів. Після третього поділу Польщі в 1795 році Іваничі разом з усією західною Волинню увійшли до складу Російської імперії. У 1899 році в селі було відкрито першу церковно-парафіяльну школу, яку в 1911 році відвідувало 36 учнів. У ході Першої світової війни Іваничі були захоплені австро-німецькими військами, які перебували тут до кінця 1918 року. З 22 січня Іваничі входять до складу нової незалежної держави — Української Народної Республіки. А на початок 1919 року Іваничі знову ж-таки переходять під владу Польщі. 20 вересня 1939 року село, як і уся Західна Україна, захоплена радянськими військами. У 1940 році в Іваничах почала працювати сільська рада народних депутатів трудящих.
Іваничі — порівняно молоде селище міського типу. В категорію містечок було включене вже у повоєнний час. Адміністративний центр Іваничівського району, який було створено 1940 року. Селище розташоване у південній частині Волинської області за 89 км від обласного центру. Залізнична станція з однойменною назвою знаходиться на лінії Ковель-Львів. Селище має автобусне сполучення шосейними дорогами з містами Нововолинськ, Володимир, Горохів, Луцьк, Сокаль, Червоноград, Львів.
Іваничівській селищній раді підпорядковані населені пункти Долинка і Романівна [3,212]. Чисельність населення селища становить близько 7,1 тис. чоловік. Площа, згідно з матеріалами про визначення меж селища, становить 605 га. Територія Іванич була заселена здавна. На околиці селища виявлено поселення доби бронзи (II тис. до н. е.), де знайдено крем'яні ножі, кам'яну сокиру, посуд [6, 16]. Село Володимирського повіту Порицької волості, 31 кілометр від Володимира на південь, при малому ставі і річці, притоці річки Луги [7], як свідчать археологічні дані, виникло вже у той час, коли навколишні землі увійшли до складу Київської держави. Назва ж села дозволяє більш конкретизувати час його виникнення — це епоха повного утвердження християнства в побуті волинян — XI—XII століття, а то й пізніше. Перша згадка про Іваничі в історичних документах належить до 1545 року, коли Волинська земля входила до складу Великого князівства Литовського.
Пов'язана ця згадка з роботою урядової комісії, що розглядала скаргу про стягнення мита власниками деяких сільських маєтків на торгових шляхах Луцького та Володимирського повітів [5, 249]. У цей період село не було великим і належало родині волинських землян Іваницьких. У 1545 році Іваничі належали до Ходора, в 1570 році до Лаврина Іваницького, а в 1583 — до вдови Лаврина Іваницького [7]. Наприкінці 16 століття власник Іванич сплачував податки за 15 домів, 6 городників та вітряний млин. Але менш як за сто років кількість домів зросла майже вдвічі. Подружжя Богушевишів-Іваницьких належало до відомого шляхетського волинського роду, знаного своєю доброчинністю та щедрими вкладами в православні храми. Відомо, що син Іваницьких — Лазар Іваницький — обіймав посаду володимирського міського судді, і зокрема, його ім'я фіксується серед суддів князя Острозького. Онук Лаврентія і син Лазаря — Матвій Іваницький — був володимирським коморником та володимирським міським писарем. Його сестра Федора (в інших джерелах Тереза) стала дружиною власника сусідніх маєтностей шляхтича Григорія Киселя Низкиницького і матір'ю відомого політичного діяча Адама Киселя. Інший син Лаврентія та Мотрони Іваницьких Гаврило, володимирський підстароста, покровительствував социніанам, як і онуки Матвій, Павло, Товій та невістка Федора Чапличівна були вже не православними, а соцініанами. В Іваничах під їхнім патронатом діяла потужна социніанстська община.
Павло Іваницький набув відомості як протестантський письменник [1, 123]. Від перших власників — землянського роду Іваницьких, у селі залишилась на околиці Загребелля збудована ними дерев'яна церква, рукописне Євангеліє 17 ст., пам'ятковий хрест з чашею та ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці. Хрест з чашею та ікона на початку XX століття з Іванич були перевезені до Володимирського хранилища старожитностей. Іваничівська ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці (1579 р.) сьогодні знаходиться в експозиції Харківського художнього музею [4, 52]. Дерев'яний різьблений хрест у срібній оправі, датований 1576 роком, є найбільш раннім з усіх досі відомих українських різьблених хрестів і знаходиться в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві [8]. В 17 столітті Іваничі переходять до Красницьких, від них до Чацьких, власників сусіднього містечка Порицьк. У цей період деякі зміни в житті селян були викликані не так зміною господарів, як проведенням неподалік села державного кордону.
Після входження Волині внаслідок розподілу Польщі до складу Російської імперії, кордон з Австро-Угорщиною пройшов по річці Буг, яка отримала додаток «Західний» до назви, та по сухопутному рубежевіз колишнім Белзьким воєводством. Близькість кордону по-різному відображалася на долі села: це і контрабанда товарів, і допомога тим, хто тікав від кріпацтва (адже за кордоном в Австро-Угорщині воно було ліквідоване раніше). У 1861 році, на час звільнення селян від кріпацтва в Російській імперії, у селі Іваничі налічувалося 67 дворів. Після реформи в Іваничах швидко наростають зміни. Ще не остаточно викуплені земельні наділи селяни почали ділити між своїми дітьми, тому кількість садиб у селі росте. Колишній власницький маєток (фільварок) було розділено на частини і розпродано. Більшість його ділянок викупили чеські колоністи, які організували тут взірцеву рільничу господарку. Іваничі на початку XX століття — значне село, що нараховувало понад 168 садиб, а жителів понад тисячу. В селі була парафіяльна школа, два млини — водяний і вітряк, влаштовано ставки для розведення риби. На початку Першої світової війни до Іванич було прокладено залізничну лінію, яка з'єднала село з містом Володимир-Волинський і в той час мала стратегічне значення. Цю роботу виконував спеціальний військовий залізничний батальйон з Росії разом з навколишніми селянами. Одразу, коли залізниця почала функціонувати, Іваничі були захоплені австро-німецькими військами, що перебували тут до кінця 1918 року. Селище ввійшло до складу Волинського округу, утвореного з центром у Володимирі-Волинському.
Внаслідок боїв, які відбувалися влітку 1915 року між російськими та австро-німецькими військами, село було дуже зруйноване[3, 216]. Наприкінці 1915 року залізничну гілку з Іванич було проведено до Сокаля і з'єднано з напрямком до Львова. Завдяки цьому німецький підприємець Рутман у 1916 році споруджує в селі лісопильний завод, основна продукція якого залізницею вивозилась на Захід: в Австрію та Німеччину. З утворенням у Володимирі комітету Українських січових стрільців, а згодом Окружної шкільної Ради, що керували українськими приватними школами, Іваничі потрапляють у сферу їхньої культурно-просвітницької діяльності. Приміщення залізничного вокзалу споруджено у 1915 році. Воно було дерев'яне і мало дерев'яний перехід через колії. У приміщенні вокзалу в 1919 році розташовувався штаб 13-ї сотні Української Галицької Армії. Сотня вела складні бої з польськими військами, сили яких суттєво переважали. Побачивши, що не вдасться утримати приміщення, оскільки багато стрільців було вбито, командир дав наказ на відступ у напрямку села Ляхів (тепер Старосілля). Потім сотня переправилась через Буг і з'єдналась з основними силами Українських Січових Стрільців у місті Сокалі [2, 5]. Теперішнє муроване приміщення станції збудували поляки в 1925—1926 роках.
За Ризьким мирним договором Волинь, у тому числі й Іваничі, входить до складу Польської республіки. Більшість мешканців Іванич займається сільським господарством. У селі, за даними 1931 року, було 278 господарств, збудоване приміщення для початкової школи і народного дому.
У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село захоплено військами СРСР. Замість початкової школи було відкрито семирічну, організовано два колективних господарства. У 1940 році почала працювати Іваничівська селищна рада. Незабаром відкрили поліклініку і відділення зв'язку.
Подальші зміни були припинені у зв'язку з початком німецько-радянської війни. 20 липня 1944 року війська 3-ї армії 1-го Українського фронту знову захопили Іваничі і відновили радянську владу. Це стало початком нової сторінки біографії села. У зв'язку з тим, що сусіднє містечко Порицьк, яке було районним центром, окупанти зруйнували майже повністю, районні організації та установи розташовувалися в Іваничах. Цьому посприяло декілька факторів: значні розміри села, наявність у ньому громадських будов для різних районних організацій та головне — залізничний зв'язок. Так Іваничі стали тимчасовим центром Порицького району, а з червня 1946 року вже постійним центром Іваничівського району. Це значною мірою зумовило перетворення села в селище міського типу.
Насамперед, було відбудовано і розширено наявні приміщення підприємств та громадських закладів: школи, лікарні, клубу, пошти. Через декілька років в селищі почали діяти дві середні школи, школа-інтернат, дитячий садок, зведено нові адміністративні корпуси, приміщення для інших закладів. Значно зростає і кількість підприємств, найвагомішим з яких стає цукровий завод, що дав свою першу продукцію 9 січня 1957 року і був одним із перших на Волині. Будівництво цукрового заводу сприяло виникненню нового селища зі своїми мікроструктурами, як-от: школа, клуб, поштове відділення. Сьогодні завод знаходиться в приватній власності і має назву «Європацукор». Основу господарського комплексу сучасного селища Іваничі складають промисловість, сільськогосподарське виробництво, капітальне будівництво, зовнішній транспорт, склади та бази. У селищі працює мале акціонерне виробництво «Труби». Протягом останніх років стабільно розвивається малий бізнес. Це, у основному, малі та середні підприємства, які займаються торговельною діяльністю. Малі підприємства створені також у деревообробній і будівельній галузях. Підприємницькою діяльністю в селищі займається понад 300 жителів. В Іваничах функціонує понад 50 магазинів, 12 закладів громадського харчування. Селище забезпечене інженерною інфраструктурою, має централізоване газо-, водо-, електропостачання та каналізацію. Сучасні Іваничі розділені річкою Лугою та її заплавою на дві частини: південна — давні, старі Іваничі, і північна- селище цукрового заводу. Вся заселена територія селища витягнутим прямокутником простягнулась вздовж залізничної лінії. Центр композиції старих Іванич пов'язаний із залізничним вокзалом, із площі перед спорудою розходяться основні вулиці містечка, а також вулиця, що об'єднує обидві частини селища. Забудова містечка малоповерхова, переважно садибна. Декілька поверхових будинків є на основних вулицях та селищі цукрового заводу.
Перший план розбудови селище Іваничі отримало в 1969 році, коли кількість населення складала близько 5 тисяч. У найближчій перспективі план передбачав збільшення населення до 6 тисяч, подальшому — до 8 тисяч. Це максимальна демографічна перспектива, оскільки попри значну кількість підприємству селищі, їх явно недостатньо для того, щоб довести збільшення населення до категорії міста.
З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.
У 1995 році селище відзначало 450-річний ювілей з часу його заснування. Того ж року рішенням селищної ради затверджено герб та прапор Іванич, за основу якого взято елементи з родинного герба перших власників села — Іваницьких. Основним аспектом міжнародного співробітництва є співпраця з іншими містами за кордоном. Сьогодні Іваничі розвивають активні відносини з гміною Конськоволя Люблінського воєводства Республіки Польща та містом Ерцгаузен Федеративної Республіки Німеччина. В процесі такої співпраці періодично здійснюються зустрічі з метою обміну досвідом, навчальні візити, культурні заходи, реалізація спільних проектів.
Населення
Мова
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 6 830 | 98,73 % |
Російська | 73 | 1,06 % |
Інші | 15 | 0,21 % |
Разом | 6 918 | 100,00 % |
ЗМІ
- Газета «Колос (Іваничі)»
Клімат
- Клімат Іванич помірно-континентальний, зима відносно м'яка з частими відлигами, літо помірно тепле та вологе, весна і осінь затяжні. Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (мінус 4,9 °С), найвища — в липні (18,0 °С).
Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — в грудні. Найбільшу повторюваність в місті мають вітри із заходу, найменшу — з північного сходу. Найбільша швидкість вітру — у листопаді, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,1 м/с, у липні — 2,8 м/с.
Клімат Іванич | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −2 | −1 | 3 | 11 | 18 | 20 | 22 | 22 | 17 | 11 | 4 | 0 | 10 |
Середня температура, °C | −4,9 | −3,5 | 0,9 | 8,0 | 13,8 | 16,8 | 18,0 | 17,4 | 13,3 | 7,9 | 2,6 | −2 | 7,4 |
Середній мінімум, °C | −7 | −6 | −1 | 3 | 8 | 11 | 14 | 12 | 9 | 4 | 0 | −4 | 3 |
Норма опадів, мм | 31 | 31 | 27 | 39 | 60 | 68 | 76 | 61 | 56 | 37 | 36 | 38 | 560 |
Джерело: Кліматичні дані Іванич на сайті«www.meteoprog.ua» |
Герб
Сучасний герб затверджений рішенням сесії селищної ради за N6/2 від 2 жовтня 1995 р. В червоному полі золотий млин і срібний з хрестом місяць над ним. Щит обрамований декоративним картушем.
Місяць із хрестом — герб Повня — був знаком волинської шляхетської родини Іваницьких, які володіли поселенням ще у XVI ст. та сприяли його розвитку. Вітряк указує на поширений давніше мірошницький промисел.
Культура
Релігія
Адвентисти сьомого дня - громада налічує 44 члена громади.
Пам'ятки
- Павлівський заказник — загальнозоологічний заказник місцевого значення.
Славні земляки
- Гергель Оксана Василівна, чемпіонка світу з вільної боротьби 2015 року.
- — учитель, який ціною свого життя врятував життя 26 школярів Іваничівської середньої школи № 2.
- Лапін Ігор Олександрович– військовик.
- Мацерук Григорій Гнатович, український письменник і журналіст, який навчався в Іваничівській школі-інтернаті.
- Янчук Валерій Леонтійович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ващук Оксана Олегівна - спортсменка міжнародного класу
- - заслужений тренер України
- - випускник Іваничівської дитячої музичної школи, лауреат І премії (ударні інструменти) Всеукраїнського багатожанрового дистанційного фестивалю-конкурсу мистецтв "Україна ЄДИНА" (м.Київ) 2021 року.
Примітки
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. /4., с. 27
- дані Володимира-Волинського на сайті«www.meteoprog.ua»
- дані Володимира-Волинського на сайті«www.meteoprog.ua»
- . Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
- http://moury.ru/4s/4sec.html [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] Перша статтю про Лелюкова в радянський пресі (Комсомольська правда, 1985)
- . Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
Джерела та література
- В. В. Головко. Іваничі [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 398. — .
- В. Г. Березюк, І. Є. Спиридон. Іваничі [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — .
- Бондар Н. Ікона Благовіщення майстра Федуска 1579 р. з Іваничів в контексті дослідження донаторської діяльності волинських шляхтичів Іваницьких.// Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 15. Матеріали XV міжнародної наукової конференції, м. Луцьк, 25-26 вересня 2008 р. — Луцьк, 2008. — 218 с.
- Гоманюк С. В Іваничах.// Літопис червоної калини. — 1936 р. — 06 червня.
- Куль Л. З історії іваничівської ікони Благовіщення Пресвятої Богородиці.// Волинська ікона: дослідження і реставрація. Науковий збірник. Випуск 15. Матеріали XV міжнародної наукової конференції, 25-26 вересня 2008 р. — Луцьк, 2008. — 218 с.
- П'ясецький В. З історії районних центрів Волинської обл.// Минуле і сучасне Волині і Полісся: історія сіл і міст Західного Полісся. Маневиччина. Матеріали XIII Волинської наукової історико-краєзнавчої конференції смт Маневичі — с. Кукли. — Луцьк, 2004, с. 271.
- Свєшніков І. К. Підсумки дослідження культур бронзової доби Прикарпаття і Західного Поділля. — Львів, 1958, с. 16;Записки наукового товариства ім. Шевченка, т. 154, с. 229.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. В 2-х т. Кн.1. — Вінніпег, 1984 р.
- http://www.mundm.kiev.ua/RARITETS/LARION.HTM [ 15 липня 2014 у Wayback Machine.] - Колекція Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
Література
- О. Г. Михайлюк, А. І. Турос, Н. І. Хмара. Іва́ничі // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.212-222
Посилання
- Вебсторінка [ 25 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Облікова картка[недоступне посилання з лютого 2019]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Ivanichi Iva nichi selishe miskogo tipu v Ukrayini u Volodimirskomu rajoni Volinskoyi oblasti Roztashovane na pivdennomu zahodi oblasti Naselennya 6500 osobi Centr Ivanichivskoyi selishnoyi gromadi selishe Ivanichi Gerb Ivanichiv Prapor Ivanichiv Krayina Ukrayina Oblast Volinska oblast Rajon Volodimirskij rajon Gromada Ivanichivska selishna gromada Kod KATOTTG UA07020070020094095 Osnovni dani Zasnovano 1545 Plosha 23 6 km Naselennya 6 260 01 09 2022 Gustota 287 5 osib km Poshtovij indeks 45300 Telefonnij kod 380 3372 Geografichni koordinati 50 38 23 pn sh 24 21 37 sh d 50 63972 pn sh 24 36028 sh d 50 63972 24 36028 Koordinati 50 38 23 pn sh 24 21 37 sh d 50 63972 pn sh 24 36028 sh d 50 63972 24 36028 Visota nad rivnem morya 206 m Vidstan Najblizhcha zaliznichna stanciya Ivanichi Do obl centru avtoshlyahami 83 4 km Selishna vlada Adresa 45300 smt Ivanichi vul Grushevskogo 13 Karta Ivanichi Ivanichi Ivanichi u VikishovishiIstoriyaPersha zgadka pro Ivanichi v istorichnih dokumentah nalezhit do 1545 roku U cej chas selo perebuvalo pid vladoyu Litovskogo knyazivstva Pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku selo perehodit pid vladu shlyahetskoyi Polshi Zgidno z pobornimi reyestrami 1629 roku na cej chas u seli znahodilos 68 dimiv Pislya tretogo podilu Polshi v 1795 roci Ivanichi razom z usiyeyu zahidnoyu Volinnyu uvijshli do skladu Rosijskoyi imperiyi U 1899 roci v seli bulo vidkrito pershu cerkovno parafiyalnu shkolu yaku v 1911 roci vidviduvalo 36 uchniv U hodi Pershoyi svitovoyi vijni Ivanichi buli zahopleni avstro nimeckimi vijskami yaki perebuvali tut do kincya 1918 roku Z 22 sichnya Ivanichi vhodyat do skladu novoyi nezalezhnoyi derzhavi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki A na pochatok 1919 roku Ivanichi znovu zh taki perehodyat pid vladu Polshi 20 veresnya 1939 roku selo yak i usya Zahidna Ukrayina zahoplena radyanskimi vijskami U 1940 roci v Ivanichah pochala pracyuvati silska rada narodnih deputativ trudyashih Ivanichi porivnyano molode selishe miskogo tipu V kategoriyu mistechok bulo vklyuchene vzhe u povoyennij chas Administrativnij centr Ivanichivskogo rajonu yakij bulo stvoreno 1940 roku Selishe roztashovane u pivdennij chastini Volinskoyi oblasti za 89 km vid oblasnogo centru Zaliznichna stanciya z odnojmennoyu nazvoyu znahoditsya na liniyi Kovel Lviv Selishe maye avtobusne spoluchennya shosejnimi dorogami z mistami Novovolinsk Volodimir Gorohiv Luck Sokal Chervonograd Lviv Ivanichivskij selishnij radi pidporyadkovani naseleni punkti Dolinka i Romanivna 3 212 Chiselnist naselennya selisha stanovit blizko 7 1 tis cholovik Plosha zgidno z materialami pro viznachennya mezh selisha stanovit 605 ga Teritoriya Ivanich bula zaselena zdavna Na okolici selisha viyavleno poselennya dobi bronzi II tis do n e de znajdeno krem yani nozhi kam yanu sokiru posud 6 16 Selo Volodimirskogo povitu Porickoyi volosti 31 kilometr vid Volodimira na pivden pri malomu stavi i richci pritoci richki Lugi 7 yak svidchat arheologichni dani viniklo vzhe u toj chas koli navkolishni zemli uvijshli do skladu Kiyivskoyi derzhavi Nazva zh sela dozvolyaye bilsh konkretizuvati chas jogo viniknennya ce epoha povnogo utverdzhennya hristiyanstva v pobuti volinyan XI XII stolittya a to j piznishe Persha zgadka pro Ivanichi v istorichnih dokumentah nalezhit do 1545 roku koli Volinska zemlya vhodila do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo Pov yazana cya zgadka z robotoyu uryadovoyi komisiyi sho rozglyadala skargu pro styagnennya mita vlasnikami deyakih silskih mayetkiv na torgovih shlyahah Luckogo ta Volodimirskogo povitiv 5 249 U cej period selo ne bulo velikim i nalezhalo rodini volinskih zemlyan Ivanickih U 1545 roci Ivanichi nalezhali do Hodora v 1570 roci do Lavrina Ivanickogo a v 1583 do vdovi Lavrina Ivanickogo 7 Naprikinci 16 stolittya vlasnik Ivanich splachuvav podatki za 15 domiv 6 gorodnikiv ta vitryanij mlin Ale mensh yak za sto rokiv kilkist domiv zrosla majzhe vdvichi Podruzhzhya Bogushevishiv Ivanickih nalezhalo do vidomogo shlyahetskogo volinskogo rodu znanogo svoyeyu dobrochinnistyu ta shedrimi vkladami v pravoslavni hrami Vidomo sho sin Ivanickih Lazar Ivanickij obijmav posadu volodimirskogo miskogo suddi i zokrema jogo im ya fiksuyetsya sered suddiv knyazya Ostrozkogo Onuk Lavrentiya i sin Lazarya Matvij Ivanickij buv volodimirskim komornikom ta volodimirskim miskim pisarem Jogo sestra Fedora v inshih dzherelah Tereza stala druzhinoyu vlasnika susidnih mayetnostej shlyahticha Grigoriya Kiselya Nizkinickogo i matir yu vidomogo politichnogo diyacha Adama Kiselya Inshij sin Lavrentiya ta Motroni Ivanickih Gavrilo volodimirskij pidstarosta pokrovitelstvuvav socinianam yak i onuki Matvij Pavlo Tovij ta nevistka Fedora Chaplichivna buli vzhe ne pravoslavnimi a socinianami V Ivanichah pid yihnim patronatom diyala potuzhna socinianstska obshina Pavlo Ivanickij nabuv vidomosti yak protestantskij pismennik 1 123 Vid pershih vlasnikiv zemlyanskogo rodu Ivanickih u seli zalishilas na okolici Zagrebellya zbudovana nimi derev yana cerkva rukopisne Yevangeliye 17 st pam yatkovij hrest z chasheyu ta ikona Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici Hrest z chasheyu ta ikona na pochatku XX stolittya z Ivanich buli perevezeni do Volodimirskogo hranilisha starozhitnostej Ivanichivska ikona Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici 1579 r sogodni znahoditsya v ekspoziciyi Harkivskogo hudozhnogo muzeyu 4 52 Derev yanij rizblenij hrest u sribnij opravi datovanij 1576 rokom ye najbilsh rannim z usih dosi vidomih ukrayinskih rizblenih hrestiv i znahoditsya v Nacionalnomu muzeyi ukrayinskogo narodnogo dekorativnogo mistectva u Kiyevi 8 V 17 stolitti Ivanichi perehodyat do Krasnickih vid nih do Chackih vlasnikiv susidnogo mistechka Porick U cej period deyaki zmini v zhitti selyan buli viklikani ne tak zminoyu gospodariv yak provedennyam nepodalik sela derzhavnogo kordonu Pislya vhodzhennya Volini vnaslidok rozpodilu Polshi do skladu Rosijskoyi imperiyi kordon z Avstro Ugorshinoyu projshov po richci Bug yaka otrimala dodatok Zahidnij do nazvi ta po suhoputnomu rubezheviz kolishnim Belzkim voyevodstvom Blizkist kordonu po riznomu vidobrazhalasya na doli sela ce i kontrabanda tovariv i dopomoga tim hto tikav vid kripactva adzhe za kordonom v Avstro Ugorshini vono bulo likvidovane ranishe U 1861 roci na chas zvilnennya selyan vid kripactva v Rosijskij imperiyi u seli Ivanichi nalichuvalosya 67 dvoriv Pislya reformi v Ivanichah shvidko narostayut zmini She ne ostatochno vikupleni zemelni nadili selyani pochali diliti mizh svoyimi ditmi tomu kilkist sadib u seli roste Kolishnij vlasnickij mayetok filvarok bulo rozdileno na chastini i rozprodano Bilshist jogo dilyanok vikupili cheski kolonisti yaki organizuvali tut vzircevu rilnichu gospodarku Ivanichi na pochatku XX stolittya znachne selo sho narahovuvalo ponad 168 sadib a zhiteliv ponad tisyachu V seli bula parafiyalna shkola dva mlini vodyanij i vitryak vlashtovano stavki dlya rozvedennya ribi Na pochatku Pershoyi svitovoyi vijni do Ivanich bulo prokladeno zaliznichnu liniyu yaka z yednala selo z mistom Volodimir Volinskij i v toj chas mala strategichne znachennya Cyu robotu vikonuvav specialnij vijskovij zaliznichnij bataljon z Rosiyi razom z navkolishnimi selyanami Odrazu koli zaliznicya pochala funkcionuvati Ivanichi buli zahopleni avstro nimeckimi vijskami sho perebuvali tut do kincya 1918 roku Selishe vvijshlo do skladu Volinskogo okrugu utvorenogo z centrom u Volodimiri Volinskomu Vnaslidok boyiv yaki vidbuvalisya vlitku 1915 roku mizh rosijskimi ta avstro nimeckimi vijskami selo bulo duzhe zrujnovane 3 216 Naprikinci 1915 roku zaliznichnu gilku z Ivanich bulo provedeno do Sokalya i z yednano z napryamkom do Lvova Zavdyaki comu nimeckij pidpriyemec Rutman u 1916 roci sporudzhuye v seli lisopilnij zavod osnovna produkciya yakogo zalizniceyu vivozilas na Zahid v Avstriyu ta Nimechchinu Z utvorennyam u Volodimiri komitetu Ukrayinskih sichovih strilciv a zgodom Okruzhnoyi shkilnoyi Radi sho keruvali ukrayinskimi privatnimi shkolami Ivanichi potraplyayut u sferu yihnoyi kulturno prosvitnickoyi diyalnosti Primishennya zaliznichnogo vokzalu sporudzheno u 1915 roci Vono bulo derev yane i malo derev yanij perehid cherez koliyi U primishenni vokzalu v 1919 roci roztashovuvavsya shtab 13 yi sotni Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi Sotnya vela skladni boyi z polskimi vijskami sili yakih suttyevo perevazhali Pobachivshi sho ne vdastsya utrimati primishennya oskilki bagato strilciv bulo vbito komandir dav nakaz na vidstup u napryamku sela Lyahiv teper Starosillya Potim sotnya perepravilas cherez Bug i z yednalas z osnovnimi silami Ukrayinskih Sichovih Strilciv u misti Sokali 2 5 Teperishnye murovane primishennya stanciyi zbuduvali polyaki v 1925 1926 rokah Za Rizkim mirnim dogovorom Volin u tomu chisli j Ivanichi vhodit do skladu Polskoyi respubliki Bilshist meshkanciv Ivanich zajmayetsya silskim gospodarstvom U seli za danimi 1931 roku bulo 278 gospodarstv zbudovane primishennya dlya pochatkovoyi shkoli i narodnogo domu U veresni 1939 roku zgidno iz paktom Molotova Ribbentropa selo zahopleno vijskami SRSR Zamist pochatkovoyi shkoli bulo vidkrito semirichnu organizovano dva kolektivnih gospodarstva U 1940 roci pochala pracyuvati Ivanichivska selishna rada Nezabarom vidkrili polikliniku i viddilennya zv yazku Podalshi zmini buli pripineni u zv yazku z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni 20 lipnya 1944 roku vijska 3 yi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu znovu zahopili Ivanichi i vidnovili radyansku vladu Ce stalo pochatkom novoyi storinki biografiyi sela U zv yazku z tim sho susidnye mistechko Porick yake bulo rajonnim centrom okupanti zrujnuvali majzhe povnistyu rajonni organizaciyi ta ustanovi roztashovuvalisya v Ivanichah Comu pospriyalo dekilka faktoriv znachni rozmiri sela nayavnist u nomu gromadskih budov dlya riznih rajonnih organizacij ta golovne zaliznichnij zv yazok Tak Ivanichi stali timchasovim centrom Porickogo rajonu a z chervnya 1946 roku vzhe postijnim centrom Ivanichivskogo rajonu Ce znachnoyu miroyu zumovilo peretvorennya sela v selishe miskogo tipu Nasampered bulo vidbudovano i rozshireno nayavni primishennya pidpriyemstv ta gromadskih zakladiv shkoli likarni klubu poshti Cherez dekilka rokiv v selishi pochali diyati dvi seredni shkoli shkola internat dityachij sadok zvedeno novi administrativni korpusi primishennya dlya inshih zakladiv Znachno zrostaye i kilkist pidpriyemstv najvagomishim z yakih staye cukrovij zavod sho dav svoyu pershu produkciyu 9 sichnya 1957 roku i buv odnim iz pershih na Volini Budivnictvo cukrovogo zavodu spriyalo viniknennyu novogo selisha zi svoyimi mikrostrukturami yak ot shkola klub poshtove viddilennya Sogodni zavod znahoditsya v privatnij vlasnosti i maye nazvu Yevropacukor Osnovu gospodarskogo kompleksu suchasnogo selisha Ivanichi skladayut promislovist silskogospodarske virobnictvo kapitalne budivnictvo zovnishnij transport skladi ta bazi U selishi pracyuye male akcionerne virobnictvo Trubi Protyagom ostannih rokiv stabilno rozvivayetsya malij biznes Ce u osnovnomu mali ta seredni pidpriyemstva yaki zajmayutsya torgovelnoyu diyalnistyu Mali pidpriyemstva stvoreni takozh u derevoobrobnij i budivelnij galuzyah Pidpriyemnickoyu diyalnistyu v selishi zajmayetsya ponad 300 zhiteliv V Ivanichah funkcionuye ponad 50 magaziniv 12 zakladiv gromadskogo harchuvannya Selishe zabezpechene inzhenernoyu infrastrukturoyu maye centralizovane gazo vodo elektropostachannya ta kanalizaciyu Suchasni Ivanichi rozdileni richkoyu Lugoyu ta yiyi zaplavoyu na dvi chastini pivdenna davni stari Ivanichi i pivnichna selishe cukrovogo zavodu Vsya zaselena teritoriya selisha vityagnutim pryamokutnikom prostyagnulas vzdovzh zaliznichnoyi liniyi Centr kompoziciyi starih Ivanich pov yazanij iz zaliznichnim vokzalom iz ploshi pered sporudoyu rozhodyatsya osnovni vulici mistechka a takozh vulicya sho ob yednuye obidvi chastini selisha Zabudova mistechka malopoverhova perevazhno sadibna Dekilka poverhovih budinkiv ye na osnovnih vulicyah ta selishi cukrovogo zavodu Pershij plan rozbudovi selishe Ivanichi otrimalo v 1969 roci koli kilkist naselennya skladala blizko 5 tisyach U najblizhchij perspektivi plan peredbachav zbilshennya naselennya do 6 tisyach podalshomu do 8 tisyach Ce maksimalna demografichna perspektiva oskilki popri znachnu kilkist pidpriyemstvu selishi yih yavno nedostatno dlya togo shob dovesti zbilshennya naselennya do kategoriyi mista Z 24 serpnya 1991 roku selishe vhodit do skladu nezalezhnoyi Ukrayini U 1995 roci selishe vidznachalo 450 richnij yuvilej z chasu jogo zasnuvannya Togo zh roku rishennyam selishnoyi radi zatverdzheno gerb ta prapor Ivanich za osnovu yakogo vzyato elementi z rodinnogo gerba pershih vlasnikiv sela Ivanickih Osnovnim aspektom mizhnarodnogo spivrobitnictva ye spivpracya z inshimi mistami za kordonom Sogodni Ivanichi rozvivayut aktivni vidnosini z gminoyu Konskovolya Lyublinskogo voyevodstva Respubliki Polsha ta mistom Ercgauzen Federativnoyi Respubliki Nimechchina V procesi takoyi spivpraci periodichno zdijsnyuyutsya zustrichi z metoyu obminu dosvidom navchalni viziti kulturni zahodi realizaciya spilnih proektiv NaselennyaMova Ridna mova naselennya za danimi perepisu 2001 roku Mova Chiselnist osib Dolya Ukrayinska 6 830 98 73 Rosijska 73 1 06 Inshi 15 0 21 Razom 6 918 100 00 ZMIGazeta Kolos Ivanichi KlimatKlimat Ivanich pomirno kontinentalnij zima vidnosno m yaka z chastimi vidligami lito pomirno teple ta vologe vesna i osin zatyazhni Serednorichna temperatura povitrya stanovit 7 4 S najnizhcha vona u sichni minus 4 9 S najvisha v lipni 18 0 S Najmensha hmarnist sposterigayetsya v serpni najbilsha v grudni Najbilshu povtoryuvanist v misti mayut vitri iz zahodu najmenshu z pivnichnogo shodu Najbilsha shvidkist vitru u listopadi najmensha vlitku U sichni vona v serednomu stanovit 4 1 m s u lipni 2 8 m s Klimat Ivanich Pokaznik Sich Lyut Ber Kvit Trav Cherv Lip Serp Ver Zhovt List Grud Rik Serednij maksimum C 2 1 3 11 18 20 22 22 17 11 4 0 10 Serednya temperatura C 4 9 3 5 0 9 8 0 13 8 16 8 18 0 17 4 13 3 7 9 2 6 2 7 4 Serednij minimum C 7 6 1 3 8 11 14 12 9 4 0 4 3 Norma opadiv mm 31 31 27 39 60 68 76 61 56 37 36 38 560 Dzherelo Klimatichni dani Ivanich na sajti www meteoprog ua GerbSuchasnij gerb zatverdzhenij rishennyam sesiyi selishnoyi radi za N6 2 vid 2 zhovtnya 1995 r V chervonomu poli zolotij mlin i sribnij z hrestom misyac nad nim Shit obramovanij dekorativnim kartushem Misyac iz hrestom gerb Povnya buv znakom volinskoyi shlyahetskoyi rodini Ivanickih yaki volodili poselennyam she u XVI st ta spriyali jogo rozvitku Vitryak ukazuye na poshirenij davnishe miroshnickij promisel KulturaReligiya Adventisti somogo dnya gromada nalichuye 44 chlena gromadi Pam yatkiPavlivskij zakaznik zagalnozoologichnij zakaznik miscevogo znachennya Slavni zemlyakiGergel Oksana Vasilivna chempionka svitu z vilnoyi borotbi 2015 roku uchitel yakij cinoyu svogo zhittya vryatuvav zhittya 26 shkolyariv Ivanichivskoyi serednoyi shkoli 2 Lapin Igor Oleksandrovich vijskovik Maceruk Grigorij Gnatovich ukrayinskij pismennik i zhurnalist yakij navchavsya v Ivanichivskij shkoli internati Yanchuk Valerij Leontijovich soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Vashuk Oksana Olegivna sportsmenka mizhnarodnogo klasu zasluzhenij trener Ukrayini vipusknik Ivanichivskoyi dityachoyi muzichnoyi shkoli laureat I premiyi udarni instrumenti Vseukrayinskogo bagatozhanrovogo distancijnogo festivalyu konkursu mistectv Ukrayina YeDINA m Kiyiv 2021 roku PrimitkiChiselnist nayavnogo naselennya Ukrayini na 1 sichnya 2022 Derzhavna sluzhba statistiki Ukrayini ukr angl Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih Kravchuk P A Rekordi Volini 1993 Lyubeshiv 1994 64 s ISBN 5 7707 2014 1 4 s 27 dani Volodimira Volinskogo na sajti www meteoprog ua dani Volodimira Volinskogo na sajti www meteoprog ua Arhiv originalu za 8 grudnya 2015 Procitovano 30 listopada 2015 http moury ru 4s 4sec html 8 grudnya 2015 u Wayback Machine Persha stattyu pro Lelyukova v radyanskij presi Komsomolska pravda 1985 Arhiv originalu za 8 grudnya 2015 Procitovano 30 listopada 2015 Dzherela ta literaturaV V Golovko Ivanichi 8 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 398 ISBN 966 00 0610 1 V G Berezyuk I Ye Spiridon Ivanichi 8 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2024 ISBN 966 02 2074 X Bondar N Ikona Blagovishennya majstra Feduska 1579 r z Ivanichiv v konteksti doslidzhennya donatorskoyi diyalnosti volinskih shlyahtichiv Ivanickih Volinska ikona doslidzhennya ta restavraciya Naukovij zbirnik Vipusk 15 Materiali XV mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi m Luck 25 26 veresnya 2008 r Luck 2008 218 s Gomanyuk S V Ivanichah Litopis chervonoyi kalini 1936 r 06 chervnya Kul L Z istoriyi ivanichivskoyi ikoni Blagovishennya Presvyatoyi Bogorodici Volinska ikona doslidzhennya i restavraciya Naukovij zbirnik Vipusk 15 Materiali XV mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi 25 26 veresnya 2008 r Luck 2008 218 s P yaseckij V Z istoriyi rajonnih centriv Volinskoyi obl Minule i suchasne Volini i Polissya istoriya sil i mist Zahidnogo Polissya Manevichchina Materiali XIII Volinskoyi naukovoyi istoriko krayeznavchoyi konferenciyi smt Manevichi s Kukli Luck 2004 s 271 Svyeshnikov I K Pidsumki doslidzhennya kultur bronzovoyi dobi Prikarpattya i Zahidnogo Podillya Lviv 1958 s 16 Zapiski naukovogo tovaristva im Shevchenka t 154 s 229 Cinkalovskij O Stara Volin i Volinske Polissya V 2 h t Kn 1 Vinnipeg 1984 r http www mundm kiev ua RARITETS LARION HTM 15 lipnya 2014 u Wayback Machine Kolekciya Nacionalnogo muzeyu ukrayinskogo narodnogo dekorativnogo mistectva LiteraturaO G Mihajlyuk A I Turos N I Hmara Iva nichi Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR u 26 t P T Tronko golova Golovnoyi redkolegiyi K Golovna redakciya URE AN URSR 1967 1974 tom Volinska oblast I S Klimash golova redkolegiyi tomu 1970 747s S 212 222PosilannyaVebstorinka 25 bereznya 2019 u Wayback Machine Oblikova kartka nedostupne posilannya z lyutogo 2019