Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іван Сичевський (1710-ті — бл. 1784, Київ) — війт Києва в 1753–1766 роках.
| Іван Сичевський | |
|---|---|
 | |
| Війт Києва | |
| 1753 — 1766 | |
| Попередник | Павло Войнич |
| Наступник | Григорій Пивоваров |
| | |
| Народився | невідомо Київ, Російська імперія |
| Помер | 1784 Київ, Київське намісництво, Російська імперія |
| Підданство | Російська імперія |
| Батько | Степан Сич |
| У шлюбі з | Софія Родзянко |
| Професія | військовик |
| Звання | секунд-майор лейб-гвардії |
| Релігія | православ'я |
Біографія
Походив з впливової київської міщансько-козацької родини Сичевських (Сичевичів). Син Степана Сича (Сичевича), старшого лавника київського магістрату, сотника, згодом протопопа церкви Спаса Преображення на Подолі. Народився наприкінці 1710-х років. Спочатку служив канцеляристом у Генеральній військовій канцелярії. Потім продовжив службу у Санкт-Петербурзі. Спочатку поручиком гренадерської роти Преображенського лейб-гвардії полку, яким опікувалася імператриця Єлизавета I. Дослужився до секунд-майора.
1751 року після смерті київського війта Павла Войнича гетьман Кирило Розумовський домігся видання імператорського наказу щодо підпорядкування магістрату гетьманській владі, внаслідок чого почався тривалий конфлікт. Водночас Розумовський намагався підшукати вірного війта. У 1753 році домігся обрання таким Івана Сичевського, якого 1754 року рішенням Сенату затверджено на цій посаді.
Після цього став отримати кошти від магістрату або брав позику під гарантії останнього, за рахунок яких робив подарунки (гриби та рибу) російським чиновникам та гетьману Розумовському. 1755 року призначив субделегатом (виконувачем обов'язків війта) свого родича Василя Гудиму. Ймовірно Сичевський затримався в Санкт-Петербурзі, оскільки чекав на іменний наказ імператриці, який було отримано 31 грудня 1755 року.
Втім, лише в лютому 1756 року Іван Сичевський перебрався до Києва, де офіційно вступив на посаду війта. Одразу повівся як господар: підписувався як определенный війт, а не упривилиованный, як це було раніше; наказав зробити ревізію обрахунків, починаючи з 1730 року (члени магістрату вважали це незаконним, визначаючи за війтом лише судову владу); звинувачував членів магістрату в різних зловживаннях.
1759 року в Хоролі одружився з представницею козацького роду Родзянок, оселився на Подолі в парафії церкви Миколи Набережного. Оскільки Сичевський був креатурою гетьмана та спирався на його підтримку, то це призвело до конфлікту з магістратом. Основною була боротьба за контроль за київською економією, яка давала найбільший зиск. Водночас невдоволення викликали дії війта з розширення власний володінь навколо Києва.
Разом з тим війт продовжував практику попередників щодо отримання підтвердження магдебурзького права для Києва. 1760 року Єлизавета I надала Києву нову грамоту на магдебурзьке самоврядування. Того ж року війт домігся заборони втручання генерального судді в судові справи міста.
1762 року очолив делегацію до нового імператора Петра III з наміром отримати підтвердження старовинних прав. Натомість 20 травня того ж року імператор видав наказ щодо підпорядкування магістрату і міста владі гетьмана. Невдовзі після повернення даної депутації в Києві стало відомо про заколот та прихід до влади Катерини II.
Втім, конфлікт з магістратом тривав. Представники останнього (6 бурмістрів, 2 райці, 14 шафарів, 4 лавника, 4 інстигатори, старости 12 цехів), скористалися сходженням на трон Катерини II, до якої спрямували 1763 року скаргу на Сичевського як «явного київським магістрату і громадянам недоброхота і шкідника». Так, за свідченням магістратських урядників, вимагав панщини від мешканців сіл Пріорки, Сирця і Куренівщини «с принуждением, граблением и побоями». Також було звинувачено в марнотратстві та використані міських коштів для власних потреб, нав'язуванні магістратським шинкам купляти горілки з винокурень Сичевського.
У свою чергу Сичевський почав вимагати від магістрату, щоб той послав гетьману копії жалуваних грамот. Це було зроблено, але війту здалося замало, і він почав вимагати від магістрату надіслати гетьманові оригінальні грамоти. Проте магістрат рішуче відмовився зробити це. Тоді Сичевський висловив сумнів щодо точності копій, і Розумовський прислав до Києва з перевіркою військового канцеляриста Йосипа Туманського. Останній разом з війтом з'явилися в магістрат, наказали перенести скрині з грамотами зі скарбової до судової палати, наклали на скрині свої печатки і поставили біля них караул з київських козаків. Така їх поведінка надзвичайно обурила міщан. Вони великою масою посунули до судової палати й почали бити козаків. Залунали крики «убьем войта, а грамот забирать не допустим». Довелося віднести грамоти знову до скарбової палати і припинити перевірку. Розлючений Іван Сичевський поскаржився на те гетьманові. Останній наказав заарештувати багатьох членів магістрату та скинути їх з посад. А ті й собі поскаржились до Сенату з проханням звільнити Сичевського з війтівства, а разом і місто з-під гетьманської влади
У травні 1764 року розпочався судовий процес, що розглядав скарги магістрату на війта. 29 вересня 1764 року війт отримав грамоту, яка підтверджувала грамоту 1762 року щодо підпорядкування міста гетьманові. Але 15 листопада того ж року гетьманство було скасовано, внаслідок чого відновлено самостійність київського магістрату. Цим скористалися його члени для нової скарги на війта. Зрештою імператорським наказом його було звільнено з посади в січні 1766 року.
Подальша доля невідома. Остання письмова згадка про нього відноситься до 1770 року. Ймовірно, помер близько 1784 року.
Родина
Дружина — Софія, донька Яреми Родзянки, Миргородського полкового обозного.
Джерела
- Андріевскій А. А. Войтовство Ивана Сычевскаго въ Кіевѣ (1754—1766 г.) [ 22 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Кіевская старина. — 1891. — Т. XXXIII. — Апрель—июнь. — С. 1–31. (рос. дореф.)
- Лесик Л. В. До питання типології конфліктів за участю магістрату у деяких містах Лівобережної України XVI—XVIII ст. // Література та культура Полісся. — Вип. 65. — Ніжин, 2011. — С. 61–63.
- Каталог колекції документів київської Археографічної комісії 1369—1899. [ 19 червня 2018 у Wayback Machine.] / упор. Я. Р. Дашкевич та ін. — К. : Наук. думка, 1971. — С. 106—107.
- Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII — початку XIX століття / відповід. ред. М. Ф. Дмитрієнко. — К. : ВД «Стилос», 2003. — С. 220. — .
- Ярова Г. І. Музей гетьманства як інформаційний центр з козацько-гетьманської тематики. [ 14 червня 2018 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ivan Sichevskij 1710 ti bl 1784 Kiyiv vijt Kiyeva v 1753 1766 rokah Ivan SichevskijIvan SichevskijVijt Kiyeva1753 1766Poperednik Pavlo VojnichNastupnik Grigorij PivovarovNarodivsya nevidomo Kiyiv Rosijska imperiyaPomer 1784 Kiyiv Kiyivske namisnictvo Rosijska imperiyaPiddanstvo Rosijska imperiyaBatko Stepan SichU shlyubi z Sofiya RodzyankoProfesiya vijskovikZvannya sekund major lejb gvardiyiReligiya pravoslav ya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Sichevskij znachennya BiografiyaPohodiv z vplivovoyi kiyivskoyi mishansko kozackoyi rodini Sichevskih Sichevichiv Sin Stepana Sicha Sichevicha starshogo lavnika kiyivskogo magistratu sotnika zgodom protopopa cerkvi Spasa Preobrazhennya na Podoli Narodivsya naprikinci 1710 h rokiv Spochatku sluzhiv kancelyaristom u Generalnij vijskovij kancelyariyi Potim prodovzhiv sluzhbu u Sankt Peterburzi Spochatku poruchikom grenaderskoyi roti Preobrazhenskogo lejb gvardiyi polku yakim opikuvalasya imperatricya Yelizaveta I Dosluzhivsya do sekund majora 1751 roku pislya smerti kiyivskogo vijta Pavla Vojnicha getman Kirilo Rozumovskij domigsya vidannya imperatorskogo nakazu shodo pidporyadkuvannya magistratu getmanskij vladi vnaslidok chogo pochavsya trivalij konflikt Vodnochas Rozumovskij namagavsya pidshukati virnogo vijta U 1753 roci domigsya obrannya takim Ivana Sichevskogo yakogo 1754 roku rishennyam Senatu zatverdzheno na cij posadi Pislya cogo stav otrimati koshti vid magistratu abo brav poziku pid garantiyi ostannogo za rahunok yakih robiv podarunki gribi ta ribu rosijskim chinovnikam ta getmanu Rozumovskomu 1755 roku priznachiv subdelegatom vikonuvachem obov yazkiv vijta svogo rodicha Vasilya Gudimu Jmovirno Sichevskij zatrimavsya v Sankt Peterburzi oskilki chekav na imennij nakaz imperatrici yakij bulo otrimano 31 grudnya 1755 roku Vtim lishe v lyutomu 1756 roku Ivan Sichevskij perebravsya do Kiyeva de oficijno vstupiv na posadu vijta Odrazu povivsya yak gospodar pidpisuvavsya yak opredelennyj vijt a ne upriviliovannyj yak ce bulo ranishe nakazav zrobiti reviziyu obrahunkiv pochinayuchi z 1730 roku chleni magistratu vvazhali ce nezakonnim viznachayuchi za vijtom lishe sudovu vladu zvinuvachuvav chleniv magistratu v riznih zlovzhivannyah 1759 roku v Horoli odruzhivsya z predstavniceyu kozackogo rodu Rodzyanok oselivsya na Podoli v parafiyi cerkvi Mikoli Naberezhnogo Oskilki Sichevskij buv kreaturoyu getmana ta spiravsya na jogo pidtrimku to ce prizvelo do konfliktu z magistratom Osnovnoyu bula borotba za kontrol za kiyivskoyu ekonomiyeyu yaka davala najbilshij zisk Vodnochas nevdovolennya viklikali diyi vijta z rozshirennya vlasnij volodin navkolo Kiyeva Razom z tim vijt prodovzhuvav praktiku poperednikiv shodo otrimannya pidtverdzhennya magdeburzkogo prava dlya Kiyeva 1760 roku Yelizaveta I nadala Kiyevu novu gramotu na magdeburzke samovryaduvannya Togo zh roku vijt domigsya zaboroni vtruchannya generalnogo suddi v sudovi spravi mista 1762 roku ocholiv delegaciyu do novogo imperatora Petra III z namirom otrimati pidtverdzhennya starovinnih prav Natomist 20 travnya togo zh roku imperator vidav nakaz shodo pidporyadkuvannya magistratu i mista vladi getmana Nevdovzi pislya povernennya danoyi deputaciyi v Kiyevi stalo vidomo pro zakolot ta prihid do vladi Katerini II Vtim konflikt z magistratom trivav Predstavniki ostannogo 6 burmistriv 2 rajci 14 shafariv 4 lavnika 4 instigatori starosti 12 cehiv skoristalisya shodzhennyam na tron Katerini II do yakoyi spryamuvali 1763 roku skargu na Sichevskogo yak yavnogo kiyivskim magistratu i gromadyanam nedobrohota i shkidnika Tak za svidchennyam magistratskih uryadnikiv vimagav panshini vid meshkanciv sil Priorki Sircya i Kurenivshini s prinuzhdeniem grableniem i poboyami Takozh bulo zvinuvacheno v marnotratstvi ta vikoristani miskih koshtiv dlya vlasnih potreb nav yazuvanni magistratskim shinkam kuplyati gorilki z vinokuren Sichevskogo U svoyu chergu Sichevskij pochav vimagati vid magistratu shob toj poslav getmanu kopiyi zhaluvanih gramot Ce bulo zrobleno ale vijtu zdalosya zamalo i vin pochav vimagati vid magistratu nadislati getmanovi originalni gramoti Prote magistrat rishuche vidmovivsya zrobiti ce Todi Sichevskij visloviv sumniv shodo tochnosti kopij i Rozumovskij prislav do Kiyeva z perevirkoyu vijskovogo kancelyarista Josipa Tumanskogo Ostannij razom z vijtom z yavilisya v magistrat nakazali perenesti skrini z gramotami zi skarbovoyi do sudovoyi palati naklali na skrini svoyi pechatki i postavili bilya nih karaul z kiyivskih kozakiv Taka yih povedinka nadzvichajno oburila mishan Voni velikoyu masoyu posunuli do sudovoyi palati j pochali biti kozakiv Zalunali kriki ubem vojta a gramot zabirat ne dopustim Dovelosya vidnesti gramoti znovu do skarbovoyi palati i pripiniti perevirku Rozlyuchenij Ivan Sichevskij poskarzhivsya na te getmanovi Ostannij nakazav zaareshtuvati bagatoh chleniv magistratu ta skinuti yih z posad A ti j sobi poskarzhilis do Senatu z prohannyam zvilniti Sichevskogo z vijtivstva a razom i misto z pid getmanskoyi vladi U travni 1764 roku rozpochavsya sudovij proces sho rozglyadav skargi magistratu na vijta 29 veresnya 1764 roku vijt otrimav gramotu yaka pidtverdzhuvala gramotu 1762 roku shodo pidporyadkuvannya mista getmanovi Ale 15 listopada togo zh roku getmanstvo bulo skasovano vnaslidok chogo vidnovleno samostijnist kiyivskogo magistratu Cim skoristalisya jogo chleni dlya novoyi skargi na vijta Zreshtoyu imperatorskim nakazom jogo bulo zvilneno z posadi v sichni 1766 roku Podalsha dolya nevidoma Ostannya pismova zgadka pro nogo vidnositsya do 1770 roku Jmovirno pomer blizko 1784 roku RodinaDruzhina Sofiya donka Yaremi Rodzyanki Mirgorodskogo polkovogo oboznogo DzherelaAndrievskij A A Vojtovstvo Ivana Sychevskago v Kievѣ 1754 1766 g 22 lyutogo 2018 u Wayback Machine Kievskaya starina 1891 T XXXIII Aprel iyun S 1 31 ros doref Lesik L V Do pitannya tipologiyi konfliktiv za uchastyu magistratu u deyakih mistah Livoberezhnoyi Ukrayini XVI XVIII st Literatura ta kultura Polissya Vip 65 Nizhin 2011 S 61 63 Katalog kolekciyi dokumentiv kiyivskoyi Arheografichnoyi komisiyi 1369 1899 19 chervnya 2018 u Wayback Machine upor Ya R Dashkevich ta in K Nauk dumka 1971 S 106 107 Popelnicka O Istorichna topografiya kiyivskogo Podolu XVII pochatku XIX stolittya vidpovid red M F Dmitriyenko K VD Stilos 2003 S 220 ISBN 966 8518 03 9 Yarova G I Muzej getmanstva yak informacijnij centr z kozacko getmanskoyi tematiki 14 chervnya 2018 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro osobu sho maye stosunok do Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi