Іван Сенюк

Іван Сенюк, відомий також під партизанським псевдонімом Вуйко (сербохорв. Иван Сењук-Yjak / Ivan Senjuk-Ujak, 28 серпня 1920, Слободниця — 24 серпня 1944, Грубишно-Полє) — югославський партизан Другої світової війни, командир 12-ї Славонської ударної бригади, майор Народно-визвольної армії Югославії. Народний герой Югославії — єдиний серед усіх представників української національної меншини цієї країни.

Іван Сенюк
Ivan Senjuk
Народний герой Югославії Іван Сенюк
Прізвисько	Вуйко
Народження	28 серпня 1920(1920-08-28) (103 роки) Слободниця
Смерть	24 серпня 1944(1944-08-24) Грубішно-Полє, Беловарсько-Білогорська жупанія, Хорватія помер від ран^[d]
Країна	Югославія
Приналежність	НВАЮ
Рід військ	піхота
Роки служби	1941—1944
Партія	Комуністична партія Югославії
Звання	майор НВАЮ
Командування	^d
Війни / битви	Народно-визвольна війна в Югославії
Нагороди	Народний герой Югославії

Біографія

Народився в 1920 році в населеному пункті Слободниця (коло міста Славонський Брод) у бідній селянській родині галицьких переселенців, українець. Закінчив початкову школу в Слободниці і гімназію в місті Славонський Брод, що був на той час одним із центрів активної діяльності Спілки комуністичної молоді Югославії. Займався пропагандою молодіжного руху в селах Сибинь, Оріоваць, Бродський Ступник та інших населених пунктах. Видавав газету «Боротьба молоді» (серб. Борба младих), входив до складу літературного гуртка «Месич».

На початку липня 1941 року Сенюк увійшов до складу першої партизанської групи, сформованої в Церовацькому лісі на горі Діль. У середині липня в групі нараховувалось близько 25 осіб. Надалі Сенюк був призначений політичним комісаром роти в складі 1-ї Славонської бригади, а після створення 3-го батальйону бригади — став його комісаром. Брав участь у боях за населені пункти Вочин, Подравська-Слатина, Нашиці, Велика Писаниця, Подгорач та інші. Брав участь у боях у Хорватському Загір'ї з метою оволодіння містом Лепоглава та в Боснії в період з листопада 1943 до травня 1944 років. Відзначився в боях за Прнявор 19 січня 1944 року, а також на Мотаїці в боротьбі із німецькими загарбниками, усташами і четниками. Після повернення до Славонії зайняв посаду політичного комісара 16-ї Молодіжної бригади імені Йожі Влаховича, потім став комісаром та, пізніше, командиром 12-ї Славонської ударної бригади.

20 серпня 1944 року під час штурму Грубишно-Полє Іван Сенюк був поранений в горло, але продовжував командувати бригадою до оволодіння містом. У наступні чотири дні лікарі боролися за життя комбрига, однак Іван Сенюк помер від отриманої рани. 19 червня 1945 року йому посмертно присвоєно звання Народного героя Югославії.

Коментарі

1. Уяк — псевдонім Івана Сенюка, в перекладі із сербохорватської мови означає дядько.
2. Відповідно до інформації письменника Владимира Костельника, мати Івана Сенюка — Катерина — до кінця життя розмовляла майже виключно українською мовою.

Примітки

1. Буркут Игорь. Югославские русины и украинцы во Второй мировой войне 1941—1945 гг. // «Русин»: журнал. — 2011. — № 2 (24) — С. 44.
2. Kostelnik, 1981, с. 140.
3. Доманкушич С., Мілетич А. Українець Іван Сенюк Дядько — Народний герой Югославії (І-ІІІ) // Нова думка: журнал. — 1984. — № 43. — С. 17-25; — № 44. — С. 22-31; — № 45. — С. 23-26.
4. Milan Kavgić. «Verna brda», 12. slavonska proleterska brigada. — Beograd: Vojnoizdavački i novinski centar, 1990. — S. 101.

Література

• Vlado Kostelnik. Prilog historiografiji i bibliografiji o sudjelovanju jugoslavenskih Rusina i Ukrajinaca u narodnooslobodilačkoj borbi 1941–1945 // Časopis za suvremenu povijest. — 1981. — Vol. 13, br. 1. — Str. 131—157.
• . «Младост», Београд 1975. година.