Іван Олександрович 1359 великий князь смоленський 1313 1359 з смоленської династії Ростиславичів Один з останніх самості

Іван Олександрович (?—1359) — великий князь смоленський (1313—1359) з смоленської династії Ростиславичів. Один з останніх самостійних правителів Смоленського князівства.

Іван Олександрович

Великий князь Смоленський

1313 — 1359

Попередник:

Олександр Глібович

Наступник:

Святослав Іванович

Смерть:

1359

Країна:

Смоленське князівство

Рід:

Ростиславичі Смоленські

Батько:

Олександр Глібович

Діти:

Святослав Іванович

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Після смерті свого батька, Олександра Глібовича, у 1313 році Іван Олександрович став правителем смоленського князівства, та правив у ньому понад 45 років. За князювання Івана Олександровича Смоленська Земля опинилась між двома сильними сусідами — Великим князівством Литовським, яке очолював князь Гедимін (1316—1341) та Московським князівством яким правив Іван Калита (1325—1340). Про перші 20 років правління Івана Олександровича відомостей мало. В цей час удільні смоленські князі вперше починають «від'їжджати» у Москву. А сам князь починає зближуватись з Литвою.

У 1340 році за відмову сплачувати данину хан Золотої Орди, Узбек послав проти Смоленська велике татарське військо під керівництвом . До татар приєднались також дружини князів рязанського Івана Коротопола, Костянтина Суздальського, Костянтина Ростовського, Івана Юр'ївського, Івана Друцького та Федора Фомінського. Московський князь Іван Калита в цей час хворів тому послав на Смоленськ велике військо на чолі з боярами Олександром Івановичем та . Проте татарсько-руські сили не змогли взяти місто, тому розорили смоленську округу та повернулись в свої землі.

У 1341 році князь здійснив спробу повернути собі , яка на той час була захоплена Москвою. На допомогу йому з великим військом прибув литовський князь Ольгерд Гедимінович. В свою чергу Іван Олександрович допомагав Ольгерду в боротьбі з Лівонським орденом, а в 1348 році смоленські війська брали участь в невдалій для литовців битві на річці Стреві. У 1351 році на Смоленську землю здійснив невдалий похід московський князь Семен Гордий; Іван Олександрович звернувся по допомогу до Ольгерда, однак не отримав її, що спричинило погіршення литовсько-смоленських відносин. У 1355 році Ольгерд захопив Ржев, який раніше був смоленською волостю. Також за князювання Івана Олександровича, у 1356 році Брянську помер його син, Василій, після чого «был в Брянске мятеж от лихих людей, смута великая и опустение города, после чего стал владеть городом великий князь литовский», син Ольгерда, Дмитро.

Сім'я та діти

Про дружину Івана Олександровича нічого не відомо. Мав трьох дітей:

Святослав Іванович (?—1386) — великий князь смоленський (1359—1386).
Василь Іванович — брянський князь (1356).
— дружина кашинського та тверського князя Василя Михайловича.

Примітки

ПСРЛ. — Т. XI. — С. 207.

Література

Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [1]. — Біла Церква, 2006.
Греков В. Смоленские удельные князья // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.

[1] ПСРЛ. — Т. XI. — С. 207.